Рішення № 44336256, 25.05.2015, Сосницький районний суд Чернігівської області

Справа № 745/245/15-ц

Провадження № 2/745/82/2015

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.05.2015 року Сосницький районний суд Чернігівської області в складі: головуючого судді Смаль І.А.,

при секретарі Петрикій І.Ю.,

за участі позивача ОСОБА_1, представника позивача адвоката ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Сосниця цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_3 про стягнення боргу та моральної шкоди, мотивуючи позовні вимоги тим, що 26.09.2013 року між ним та відповідачем був укладений договір позики у формі боргової розписки. За умовами вказаного договору ОСОБА_3 отримав від нього позику у розмірі 32 251 грн. та взяв обов'язок повернути кошти 30 листопада 2013 року. А також зобов"язався у випадку неповернення ним коштів у зазначений строк повернути вже подвоєну суму в розмірі 64 502 гривні. Однак борг не повернув. В зв'язку з цим просить стягнути суму боргу в подвійному розмірі та моральну шкоду , яку він оцінює в 10000 грн та витрати на правову допомогу.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 ,представник позивача адвокат ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали, в своїх поясненнях посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.

Крім того ,позивач пояснив,що відповідач йому борг не повернув до цього часу. Розписка від 23.12.2014 року,яку надав відповідач стосується відмови від вимог майного та морального характеру з приводу спричинення тілесних ушкоджень.

Відповідач ОСОБА_3 позов не визнав та пояснив,що дійсно 26.09.2013 року він отримав в борг від позивача ОСОБА_1 32251 грн. ,про що була складена боргова розписка. У випадку неповернення зазначеної суми боргу до 30.11.2013 року він повинен згідно даної розписки повернути подвійну суму. Борг він повернув, про що ОСОБА_1 23.12.2014року написав розписку , що він не має до нього претензій матеріального та морального характеру.

Заслухавши пояснення сторін,показання свідків ОСОБА_4,ОСОБА_5,дослідивши зібрані по справі докази суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 позичив ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 32251 грн, що підтверджується борговою розпискою від 26.09.2013 року. Відповідно до розписки ОСОБА_3 зобов""язувався повернути борг 30.11.2013 року, а у разі неповернення в зазначений строк зобов'язується повернути подвійну суму боргу в сумі 64502 грн. Оригінал розписки наданий позивачем ОСОБА_1 (.А.С.30)

Укладення договору позики та отримання 32251 грн. в борг відповідач ОСОБА_3 не заперечує.

Як доказ про повернення позики позивачу, відповідачем надана розписка від 23.12.2014 року, в якій зазначено, що ОСОБА_1 не має претензій матеріального та морального характеру до ОСОБА_3. (а.с.29)

Однак, судом не може бути прийнята дана розписка як доказ повернення суми боргу за договором позики, оскільки в ній не зазначено, що вона видана на виконання відповідачем своїх зобов"язань по сплаті боргу саме за вказаною борговою розпискою. Також судом береться до уваги, що оригінал боргової розписки знаходився у позивача, і що саме він надавав її в судове засідання.

Крім того,в судовому засідання відповідач з приводу повернення коштів позивачу надав суперечливі пояснення. Так,спочатку відповідач пояснював,що 23.12.2014 року він віддав ОСОБА_1 подвоєну суму боргу,а саме 64502 грн. В ході судового розгляду змінював свої показання ,пояснючи ,що борг віддавав частинами ,а 23.12.2014 року віддав чи 8000 ,чи 10000 грн. ,точну суму не пам"ятає. Загальну суму боргу повернув втричі більшу ,ніж брав в борг.

Досліджені в судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 12014270240000245 та № 12014270240000253 за ознаками злочинів за ч.1 ст.125 КК України, зареєстровані на підставі заяв ОСОБА_1 та ОСОБА_3 по факту нанесення одне одному тілесних ушкоджень, та закриті 23.12.2014 року за відсутності претензій ОСОБА_1 та ОСОБА_3 одне до одного, дають підставу вважати, що розписка ОСОБА_1 від 23.12.2014 року була надана як доказ відсутності в нього претензій до ОСОБА_3 саме з приводу вказаних подій.

Свідок ОСОБА_4,який був допитаний за клопотанням позивача дав показання про те,що 23.12.2014 року,перебуваючи по вул.Виноградського,30 бачив,як біля райвідділу ОСОБА_1 і ОСОБА_3 на капоті автомобіля писали якісь папери,а потім пішли в райвідділ. Пізніше ОСОБА_1 показав розписку ,яку вони писали з приводу нанесення тілесних ушкоджень. Зі слів ОСОБА_1 йому відомо,що відповідач до цього часу не повернув йому борг.

Свідок ОСОБА_5 дав показання про те,що 1,5 років назад він бачив,як в будинку побуту ОСОБА_1 і ОСОБА_3 оформляли якісь документи. Потім ОСОБА_1 розповідав йому , що дав в борг ОСОБА_3 кошти . Зі слів ОСОБА_1 йому відомо,що відповідач до цього часу кошти не повернув.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ч.1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ч.2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього Кодексу.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проаналізувавши положення законодавства, дослідивши умови договору, суд приходить до висновку, що вимоги позивача в частині стягнення 64502 грн боргу є цілком правомірними, а позичальник дійсно не виконав взяті на себе зобов'язання по поверненню боргу.

Разом з тим, суд не вбачає підстав для задоволення позову в частині відшкодування моральної шкоди, оскільки правовідносини, що склалися між сторонами по справі, а саме: правовідносини щодо укладення та виконання зобов'язань за договором позики, регламентуються нормами параграфу 1 Глави 71 ЦК України, якими не передбачено відшкодування моральної шкоди у разі порушення даного виду зобов'язання, як і не передбачено настання такого правового наслідку як відшкодування моральної шкоди і договором позики, укладеним між сторонами, у разі його невиконання.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Правові наслідки порушення зобов'язання настають тільки у випадках, коли це передбачено законом або договором. Покладення на сторону договору відповідальності за невиконання зобов'язання, яка не встановлена договором або законом, є порушенням ст. 611 ЦК України.

Окільки в договорі позики не передбачено відповідальності за невиконання договірних відносин у вигляді відшкодування моральної шкоди, то в задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

За правилами ст.88 ЦПК України, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати пропорційно до задоволених позовних вимог.

В матеріалах справи наявна копія Договору про надання правової допомоги від 20.04.2015 року, який укладений між адвокатом ОСОБА_2 та позивачем ОСОБА_1 (а.с. 8).

ОСОБА_1 сплатив адвокату ОСОБА_2 400 грн. за попередню консультацію щодо характеру спірних відносин ( тривалість 2 год за ставкою 200 грн за годину) , 1200 грн за підготовку процесуальних документів (тривалість 6 год за ставкою 200 грн за годину) та 900 грн за дві години участі адвоката в судовому засіданні, всього 2500 грн, що підтверджується прибутковим касовим ордером №1 від 20.04.2015 року та актом виконаних робіт від 20.04.2015 року ,прибутковим касовим ордером №2 від 25.05.2015 року та розрахунком суму гонорару .

При обчисленні розміру компенсації витрат на правову допомогу адвокатом ОСОБА_2, необхідно врахувати також її участь в судових засіданнях суду першої інстанції, а саме ,в судових засіданнях 14.05.2015 року та 25.05.2015 року.

Відповідно до ст. 1 ЗУ "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" від 20.12.2011 року розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено рішення, іншою стороною, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Враховуючи вимоги ст.88 ЦПК України розмір судових витрат, які підлягають стягненню з відповідача в зв"язку з частковим задоволенням позовних вимог, становитиме: 645,02 грн. витрат по сплаті судового збору та 2165 грн. витрат на правову допомогу.

На підставі викладеного та керуючись п. 47,48 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ ""Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах"" №10 від 17.10.2014 року, ЗУ ""Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах"", ст.ст. 526,611,625, 1046, 1047, 1049,1050 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 88, 215 ЦПК України суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу та моральної шкоди задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 32251 грн. боргу за договором позики, 32251 грн. за прострочення виконання зобов"язання, 645,02 грн. в рахунок повернення судового збору, 2165 грн. понесених витрат на правову допомогу.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити. Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Чернігівської області через Сосницький районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення ,а особами, які не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення ,- з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: І.А.Смаль