Постанова № 4433550, 09.07.2009, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа 2а-6626/08/1370

ПОСТАНОВА

  ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

09 липня 2009 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Костіва М.В.

при секретарі   Жарській І.М.

за участю представників сторін:

від позивача:  ОСОБА_1 - представник;

від відповідача:  ОСОБА_2 - представник,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства міністерства оборони «Львівський бронетанковий ремонтний завод», м. Львів, до Державної податкової інспекції м. Львова, м. Львів, про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №522301/0/18780 від 21.10.2008 р. в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі: серпень 2006 р. - 173286,95 грн.; вересень 2006 р. - 370891,20 грн.; жовтень 2006 р. - 156643,78 грн.; листопад 2006 р. -118652,49 грн.; січень 2007 р. - 227020 грн.; лютий 2007 р. - 25429,87 грн.; березень 2007 р. - 22080 грн.; квітень 2007 р. - 139949,04 грн.; травень 2007 р. -173704,17 грн.; липень 2007 р. - 485318,60 грн.,

встановив:

Державне підприємство Міністерства оборони України "Львівський бронетанковий ремонтний завод", м. Львів, звернулось із позовом до Державної податкової інспекції у м. Львові, м. Львів, про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №522301/0/18780 від 21.10.2008 р. в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі: серпень 2006 р. -173286,95 грн.; вересень 2006 р. - 370891,20 грн.; жовтень 2006 р. - 156643,78 грн.; листопад 2006 р. -118652,49 грн.; січень 2007 р. - 227020 грн.; лютий 2007 р. - 25429,87 грн.; березень 2007 р. - 22080 грн.; квітень2007 р. - 139949,04 грн.; травень 2007 р. - 173704,17 грн.; липень 2007 р. -485318,60 грн.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 07.11.2008 р. відкрито провадження у справі та призначено розгляд на 26.03.2009 р. Розгляд справи неодноразово відкладався з підстав, передбачених ст. 150 КАС України. Представникам сторін роз'яснено їх права згідно зі ст. ст. 49, 51 КАС України. У відповідності до ст. 71 КАС України справа слухається за наявними у ній матеріалами.

Представник позивача у судових засіданнях позов підтримав з мотивів, зазначених у позовній заяві. Ствердив, зокрема, що на підставі Акту №114/23-4/07985602 від 21.10.2008 р. "Про результати невиїзної документальної перевірки ДП "Львівський бронетанковий ремонтний завод" (ЄДРПОУ 07985602) з питань достовірності визначення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за липень, серпень, вересень, жовтень, грудень 2006 року та січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень 2007 року та достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за серпень, вересень, жовтень, листопад 2006 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2007 року" було винесено оспорюване повідомлення - рішення №522301/0/18780 від 21.10.2008 р. в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі: серпень 2006 р. - 173286,95 грн.; вересень 2006 р. - 3.70891,20 грн.; жовтень 2006 р. - 156643,78 грн.; листопад 2006 р. - 118652,49 грн.; січень 2007 р. - 227020 грн.; лютий 2007 р. - 25429,87 грн.; березень 2007 р. - 22080 грн.; квітень 2007 р. - 139949,04 грн.; травень 2007 р. - 173704,17 грн.; липень 2007 р. - 485318,60 грн. з тих підстав, що не надано документальних підтверджень фактичної сплати постачальниками позивача по ланцюгах сум податку на додану вартість. Вважає таке рішення незаконним, таким, що прямо суперечить Закону України "Про податок на додану вартість". Просить позов задовольнити.

Представник відповідача позов заперечив з мотивів, зазначених у запереченні. Ствердив про обов'язковість фактичної переплати сум податку на додану вартість, виключно за наявності якої можливе відшкодування. Повідомив, що за результатами зустрічних перевірок та інформаційних запитів постачальники позивача по ланцюгах суми податку на додану вартість не сплатили. Просить у позові відмовити.

Розглянувши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, оглянувши оригінали документів, що мають значення для справи, суд встановив наступне.

На підставі Акту №114/23-4/07985602 від 21.10.2008 р. "Про результати невиїзної документальної перевірки ДП "Львівський бронетанковий ремонтний завод" (ЄДРПОУ 07985602) з питань достовірності визначення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за липень, серпень, вересень, жовтень, грудень 2006 року та січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень 2007 року та достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за серпень, вересень, жовтень, листопад 2006 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2007 року" було винесено оспорюване повідомлення - рішення №522301/0/18780 від 21.10.2008 р. в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі: серпень 2006 р. - 173286,95 грн.; вересень 2006 р. - 370891,20 грн.; жовтень 2006 р. - 156643,78 грн.; листопад 2006 р. - 118652,49 грн.; січень 2007 р. - 227020 грн.; лютий 2007 р. - 25429,87 грн.; березень 2007 р. - 22080 грн.; квітень 2007 р. - 139949,04 грн.; травень 2007 р. - 173704,17 грн.; липень 2007 р. - 485318,60 грн. з тих підстав, що не надано документальних підтверджень фактичної сплати постачальниками позивача по ланцюгах сум податку на додану вартість.

Як вбачається зі змісту акту, з урахуванням запитів податкових органів про надання інформації, довідок про результати невиїзних перевірок, листів про надання інформації та відзиву на позовну заяву вбачається, що причина розбіжностей між даними позивача та результатами перевірки щодо суми бюджетного відшкодування є відсутність підтверджень про фактичну сплату сум податку на додану вартість постачальниками позивача по ланцюгах.

При цьому, зі змісту позовної заяви, відзиву на позовну заяву, пояснень сторін вбачається відсутність заперечень відповідача щодо дійсності відповідних господарських договорів і зобов'язань, податкових накладних та інших документів, що підтверджують відповідні договірні відносини. Факт укладення та виконання зазначених в акті договорів підтверджується наявними в матеріалах справи податковими накладними, а також договорами, накладними, доказами проведених оплат. Зазначені обставини відповідачем не заперечувались, спір щодо цих обставин між сторонами відсутній.

Вимог про стягнення коштів з державного бюджету позивач не заявляв.

Відповідно до п.п.2.3.1, п.2.3 ст.2 Закону України "Про податок на додану вартість" платником податку є особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі, коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використання локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим законом, нарахована (сплачена) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість) незалежно від того, який режим оподаткування використовує така особа згідно із законодавством. Позивач зареєстрований у встановленому порядку як платник цього податку.

Згідно п. 1.3 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку - особа, яка згідно з цим законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, що ввозить (пересилає) товари на митну територію України. Згідно з п.1.7 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначене згідно з цим Законом. Згідно з п. 1.8 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. Підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, не лише сплачених, а й нарахованих платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податку. Згідно з п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду. Згідно з п.п.7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" суми податку на додану вартість зараховуються до Державного бюджету України та використовуються у першу чергу для бюджетного відшкодування податку на додану вартість згідно з цим Законом.

Посилання відповідача на сутність податку на додану вартість не підтверджує висновків відповідача, оскільки згідно зі ст. З Закону України "Про державну податкову службу в Україні" органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами. Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Закон України "Про податок на додану вартість" не встановлює стверджуваного відповідачем зв'язку фактичної сплати невідомими позивачу особами із його правом на відшкодування податку на додану вартість. Натомість, п. 7.2.6. вказаного закону визнає підставою для нарахування податкового кредиту податкову накладну, яка видається платником податку, який поставляє товари (роботи, послуги), на вимогу їх отримувача. Додаткових вимог щодо включення суми до складу податкового кредиту, зокрема тих, про які стверджує відповідач, закон не містить.

Враховуючи, що згідно із п. 5.3.9. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат лише будь-які витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, суд приходить до висновку, що позивач підставно відніс до податкового кредиту по операції з.

Згідно із ст. 7.3. закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Зазначені відповідачем в акті перевірки правочини, на підставі яких позивач отримав відповідні податкові накладні, недійсними не визнавались, фактично виконувались, факт несплати позивачем в ціні товару сум податку на додану вартість суду не доведений, податкові накладні, які послужили підставою для включення відповідних сум до податкового кредиту, недійсними не визнавались та відповідають встановленим вимогам. Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств", Закон України "Про податок на додану вартість" не передбачають за даних обставин можливість не включати до валових витрат та податкового кредиту відповідних сум лише у зв'язку із недостатньою, на думку органу податкової служби, інформацією про контрагентів платника. Крім того, на платника законодавство не покладає обов'язку контролювати фактичну сплату податку на додану вартість контрагентами та їх контрагентами. У разі невиконання контрагентом платника податків зобов'язань по сплаті податку до бюджету негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Наявність інших підстав, передбачених законодавством для невключення вказаних сум до податкового кредиту, не доведена суду у встановленому порядку належними доказами.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Стверджуючи про свої сумніви щодо підставності включення позивачем сум до складу податкового кредиту, та відсутність права на бюджетне відшкодування, їх відсутність не була доведена суду у встановленому порядку належними доказами.

Позивач просить визнати недійсним оспорюване податкове повідомлення-рішення в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі: серпень 2006 р. -173286,95 грн.; вересень 2006 р. - 370891,20 грн.; жовтень 2006 р. - 156643,78 грн.; листопад 2006 р. -118652,49 грн.; січень 2007 р. - 227020 грн.; лютий 2007 р. - 25429,87 грн.; березень 2007 р. - 22080 грн.; квітень 2007 р. - 139949,04 грн.; травень 2007 р. - 173704,17 грн.; липень 2007 р. - 485318,60 грн., тобто, по-суті, в цілому. Вимог про стягнення відшкодування суми податку на додану вартість з державного бюджету позивачем не заявлялось.

Згідно із ч. 2 ст. 162 КАС України суд вправі постановою визнати протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремі його положення, дії чи бездіяльність і скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення. Суд також може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод чи інтересів суб'єкта у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню. Керуючись ст.ст. 2, 11, 69-71, 86, 161-163, 245-247, 252,253 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення ДШ у м. Львові №522301/0/18780 від 21.10.2008 р.

3. Стягнути з бюджету на користь Державного підприємства Міністерства оборони України "Львівський бронетанковий ремонтний завод" (79031, м. Львів, вул. Стрийська, 73, ідентифікаційний код 07985602) 3 грн. 40 коп. судового збору.

4. Постанова набирає законної сили у відповідності із ст. 254 КАС України. Постанова може бути оскаржена у порядку і строки, передбачені ст. 186 КАС України.

Суддя /підпис/ Костів М.В.

З оригіналом згідно

Суддя Костів М.В.

Повний текст постанови виготовлено 14.07.2009 року.