Ухвала суду № 44333733, 13.05.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/3514/15

Головуючий у першій інстанції Погрібний М. О.

Доповідач Драгомерецький М. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.05.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Драгомерецького М.М.,

суддів: Панасенкова В.О.,

Громіка Р.Д.,

при секретарі: Томашевській К.В.,

за участю: представника позивача Одеської міської ради - Артемчука П.А., відповідача ОСОБА_5 та її представника ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовомому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 16 лютого 2015 року за позовом Одеської міської ради до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_5 про зобов'язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку шляхом знесення самочинно збудованого сараю,-

В С Т А Н О В И Л А:

Одеська міська рада звернулась до суду із позовом до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_5 про зобов'язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку шляхом знесення самочинно збудованого сараю.

Мотивуючи свої позовні вимоги тим, що відповідачі, які являються співвласниками квартири АДРЕСА_1, самовільно зайняли земельну ділянку на прибудинковій території вказаного будинку, де самочинно побудували сарай, площею 12,65 кв. м.. На припис від 25 березня 2013 року, КП ЖКС "Пересипський" Одеської міської ради, про припинення самочинного будівництва; розпорядження Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради за №174р від 12 квітня 2013 року про припинення робіт та приведення об'єкту самочинного будівництва до первинного стану, протокол про притягнення до адміністративної відповідальності за скоєння правопорушення, передбаченого ст. 150 КУпАП, відповідачі не реагують і самочинно побудований сарай не зносять та самовільно заняту земельну ділянку не звільняють. Тому Одеська міська рада звернулась до суду із вказаним позовом та просила задовольнити його у повному обсязі з наведених у позовній заяві правових підстав.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_5 позов визнала частково, посилаючись на те, що приміщення сараю, яке являється предметом спору, знаходилося в користуванні їхньої родини багато років. І ніхто із посадових осіб органів влади жодних претензій до них не пред'являв. В 2012-2013 роках, під час проведення ремонтних робіт у приміщенні сараю, КП ЖКС "Пересипський" Одеської міської ради надали припис про припинення ведення будівництва сараю, склали протокол про адміністративне правопорушення та стягнули штраф. Будь-яких правовстановлюючих документів на вказаний сарай ні у неї, ні у її родини немає і чи були такі документи, їй не відомо. Однак, вона знає, що усі інші жителі їхнього будинку на прибудинковій території також мають подібні підсобні приміщення без будь-яких правовстановлюючих документів, але керівництво ЖКС та виконавчого комітету Одеської міської ради їх не чіпає. ОСОБА_7, яка зазначена в позові, як відповідач, померла в 2008 році, що підтверджується Свідоцтвом про її смерть. ОСОБА_8, яка доводиться їй матір'ю, ніякі дії по будівництву сараю не здійснювала.

Рішенням Суворовського районного суду м.Одеси від 16 лютого 2015 року позов задоволено частково, зобов'язано ОСОБА_5 власними силами і за свій рахунок звільнити самовільно зайняту земельну ділянку шляхом знесення самочинно збудованого сараю, площею 12,65 кв.м., на прибудинковій території за адресою АДРЕСА_1. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь Одеської міської ради 243,60 гривень судового збору. В задоволені інших позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати рішення місцевого суду та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, судові витрати покласти на Одеську міську раду, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

У судове засідання не з'явилась належним чином сповіщена відповідач по справі ОСОБА_8, однак від неї надійшла заява про розгляд справи за її відсутності, тому у відповідності до ч.2 ст.305 ЦПК України її неявка до суду апеляційної інстанції не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ОСОБА_5, пояснення на неї її представника ОСОБА_6 та заперечення на апеляцію представника Одеської міської ради - Артемчук П.А., перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно ст. 10 п.3 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, а суд згідно ст.11 п.1 ЦПК України розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до приписів ст. 376 ЦК України, яка регулює відносини, які виникають у тих випадках, коли вимоги діючого законодавства були порушені при будівництві об'єктів нерухомості. Житловий будинок, споруда, інше нерухоме майно вважається самочинним будівництвом:

- якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети;

- якщо вони збудовані або будуються без належного дозволу чи належно затвердженого проекту;

- якщо вони збудовані з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

В той же час, виходячи з приписів ч.3 ст 376 ЦК України, право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Відповідно до ч. 2 ст. 83 ЗК України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.

Статтею 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно п. 30, 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання: прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Так, судом першої інстанції встановлено, що відповідачами по справі було вчинено самочинне будівництво, та всупереч чинному законодавству ними не було зазначено на підставі яких дозвільних документів це самочинне будівництво було здійснено.

Таким чином, при винесенні рішення судом першої інстанції вірно було враховано обставини того, що сторонами по справі не були надані докази щодо розгляду міською радою питання надання дозволу на будівництво нерухомого майна на земельній ділянці, яка знаходиться в м.Одеса по вул. Лузанівській, 94, тобто відповідачами було вчинено самочинне будівництво на земельній ділянці, яка не була відведена під спірну забудову.

Місцевий суд вірно послався на норми закону, що регулюють правовідносини, які виникли між сторонами.

Суд перевірив усі докази, які навів представник позивача у підтвердження своїх вимог, а відповідачі ОСОБА_8 та ОСОБА_5 у підтвердження своїх заперечень, навів у рішенні фактичні обставини, які були встановлені судом при розгляді справи, вірно застосував правові норми, що регулюють ці правовідносини, та зробив вірний висновок про часткове задоволення позовних вимог.

Колегія суддів вважає, що доводи ОСОБА_5 в апеляційній скарзі про те, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам закону і підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про відмову у задоволенні позову, не заслуговують на увагу, оскільки наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду і не містять підстав для висновків про порушення або неправильне застосування судом норм права, які привели до неправильного вирішення справи, оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що відповідачі на законних підставах побудували та користуються спірним сараєм, площею 12,65 кв.м., на прибудинковій території за адресою АДРЕСА_1, що належить Одеській міській раді.

Таким чином, судова колегія дійшла до висновку, що суд першої інстанції в межах заявлених вимог повно і всебічно розглянув справу, дав належу оцінку наданим доказам, та постановив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що законних підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.

Керуючись ст. 303, 307 ч.1 п.1, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити, рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 16 лютого 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак вона може бути оскаржена на протязі двадцяти днів з дня її проголошення до суду касаційної інстанції.

Судді апеляційного суду Одеської області: М.М. Драгомерецький

В.О. Панасенков

Р.Д. Громік