Ухвала суду № 44331958, 18.05.2015, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 462/9079/14 Головуючий у 1 інстанції: Боровков Д.О.

Провадження № 22-ц/783/2413/15 Доповідач в 2-й інстанції: Шеремета Н. О.

Категорія: 59

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - судді: Шеремети Н.О.

суддів: Зверхановської Л.Д., Цяцяка Р.П.

при секретарі: Брикайло М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3 на ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 30 грудня 2014 року, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про солідарне стягнення 769824.35 грн. заборгованості, що еквівалентно на день пред"явлення позову 49000 доларів США згідно офіційного курсу НБУ, стягнення з ОСОБА_2 301645.46 грн. заборгованості, що еквівалентно на день пред"явлення позову 19200 доларів США згідно офіційного курсу НБУ.

25.12.2015 р. представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5. подала до суду заяву про вжиття заходів забезпечення позову.

Оскаржуваною ухвалою заяву представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5. про забезпечення позову задоволено.

Накладено арешт на майно ОСОБА_7 /ідентифікаційний код НОМЕР_1/ в межах суми заявленого позову, що в сукупності становить 1071469,81 грн., а саме на 1/2 частину адмінбудинку лісокомбінату у м. Яремче смт. Ворохта Івано-Франківської області по вул. Данила Галицького,192 загальною площею 450,2 кв. м, що належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_2 на підставі договору купівлі продажу № 2900-Д від 06.12.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Питлюк В.І. Яремчанського міського нотаріального округу.

Накладено арешт на майно ОСОБА_3 /ідентифікаційний код НОМЕР_2/ в межах суми заявленого позову, що в сукупності становить 1071469,81 грн., а саме: на 1/2 частину адмінбудинку лісокомбінату у м. Яремче смт. Ворохта Івано-Франківської області по вул. Данила Галицького,192 загальною площею 450,2 кв. м, що належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_3. на підставі договору купівлі продажу № 3388 від 20.10.2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Питлюк В.І. Яремчанського міського нотаріального округу; на будинок по вул. Г.Чечета № 35 у м. Львові загальною площею 182 кв. м, що належить ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності від 17.08.2007 року, виданого виконавчим комітетом Львівської міської ради на підставі рішення № 594; на земельну ділянку 1,8895 га, кадастровий номер 4623681600:06:000:0326 для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться в с. Зимна Вода, належної ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу № 1514 від 17.10.2013 р., посвідченого приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу Вегера Н.Б.; на будинок «Р» площею 34,8 кв. м та будинок «Л» площею 31,1 кв. м у АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу, реєстр. № 72 та № 74 від 22.01.2002 року, посвідчений Сколівською державною нотаріальною конторою.

Ухвалу в апеляційному порядку оскаржили ОСОБА_2, ОСОБА_3, вважають, що ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права при неповно з'ясованих обставинах, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи. Апелянти вважають, що ухвала постановлена з грубим порушенням норм процесуального права, які регулюють підстави, умови та порядок забезпечення позову, що на їх думку є підставою для скасування оскаржуваної ухвали про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно. Покликаються на те, позивачем не було дотримано вимог ст. 151 ЦПК України, оскільки у заяві про забезпечення позову не було зазначено причин необхідності забезпечення позову, а також обгрунтування необхідності застосування того чи іншого виду забезпечення позову, зокрема, арешту на адміністративний та житловий будинок, земельну ділянку та два будиночки для відпочинку. В оскаржуваній ухвалі не зазначено обставин, які б підтверджувалися належними та допустимими засобами доказування, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Також апелянт зазначає, що до матеріалів справи позивачем не долучено оригіналів боргової розписки та договору позики, а лише їх копії. Крім цього, накладення арешту на майно відповідачів не відповідає позовним вимогам, оскільки, вартість майна, на яке накладено арешт, значно перевищує розмір позовних вимог. З наведених підстав просять оскаржувану ухвалу скасувати.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість ухвал суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити виходячи з наступного.

Забезпечення позову - це заходи припинення дій, які можуть утруднити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим, і повинні гарантувати можливість реалізації позовних вимог у разі задоволення позову, які направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання рішення суду.

Відповідно до ч.1 та ч.3 ст.151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Пунктом 1 ч.1 ст.152 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Згідно з роз»ясненнями п. п.3, 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК України, позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 звернувся з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про солідарне стягнення 769824.35 грн. заборгованості, що еквівалентно на день пред"явлення позову 49000 доларів США згідно офіційного курсу НБУ, стягнення з ОСОБА_2 301645.46 грн. заборгованості, що еквівалентно на день пред"явлення позову 19200 доларів США згідно офіційного курсу НБУ.

З метою забезпечення виконання рішення суду представник позивача ОСОБА_5. звернулася із заявою про забезпечення позову, мотивуючи її тим, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Враховуючи підстави позову та обставини справи, з яких вбачається, що предметом позову є стягнення боргу за розпискою, беручи до уваги розмір боргу, обгрунтування та аргументованість позивачем заяви про забезпечення позову, вид забезпечення позову, зазначені у заяві причини необхідності забезпечення позову, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, оскільки невжиття заходів по забезпеченню позову може призвести до відчуження майна, належного відповідачам на праві власності, внаслідок чого виконання можливого рішення суду про задоволення позову буде суттєво утруднене чи неможливе. Заява про забезпечення позову достатньо мотивована, у ній зазначені причини, у зв»язку з якими виникла необхідність забезпечення позву, доводии апеляційної скарги в цій частині є безпідставними.

На думку колегії суддів безпідставними та необґрунтованими є доводи апеляційної скарги про те, що оскаржувана ухвала про забезпечення позову постановлена за відсутності в матеріалах справи достатніх доказів на обґрунтування позовних вимог, оригіналу боргової розписки та договору позики, без врахування тверджень відповідачів, які заперечили написання розписки, оскільки дані обставини підлягають дослідженню під час судового розгляду справи, мають значення для розгляду справи по суті..

На думку колегії суддів не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що при постановленні оскаржуваної ухвали суддя не взяв до уваги пропуск позивачем строку позовної давності, оскільки це питання підлягає дослідженню під час судового розгляду справи по суті, і не впливає на розгляд та вирішення заяви про забезпечення позову.

В апеляційній скарзі апелянти зазначають про неспівмірність виду забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, оскільки позивач просить стягнути в загальному 1071469.46 грн., а вартість нерухомого майна, на яке накладено арешт складає 38 500 000.00 грн. Разом з тим, вказавши таку вартість нерухомого майна, ні відповідачі, ні їх представник не надали доказів на підтвердження вартості такого нерухомого майна. Докази вартості нерухомого майна не були надані ними і на вимогу суду апеляційної інстанції, а представник відповідачів, якого суд зобов»язав надати докази вартості такого майна, будучи належно повідомленим про судове засідання, призначене на 18.05.2015 р., до суду не з»явився, посилаючись на зайнятись в іншому процесі, не надавши суду апеляційної інстанції доказів участі у розгляді справи іншим судом.

Розгляд заяви про забезпечення позову суддею одноособово узгоджується з положеннями інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ про деякі питання застосування норм ЦПК від 16.01.2013 р. № 1-72/0/4-13.

Проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апелянтів не спростовують правильних висновків суду щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, зазначені в апеляційній скарзі доводи стосуються розгляду справи по суті, встановлення обставин справи, вирішення питання підставності позовних вимог ОСОБА_4, такі не спростовують правильних висновків суду першої інстанції про необхідність вжиття заходів забезпечення позову, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновок суду про те, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову у зв»язку з можливістю відчуження майна, належного відповідачам на праві власності.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Оскільки оскаржувана ухвала постановлена з додержанням вимог закону, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.

Керуючись ст. 303, п.1 ч.2 ст. 307, п.1 ч.1 ст. 312, ст. ст. 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 - відхилити.

Ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 30 грудня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою апеляційного суду законної сили.

Головуюча: Шеремета Н.О.

Судді: Зверхановська Л.Д.

Цяцяк Р.П.