Рішення № 44330014, 19.05.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

№ 22-ц/778/1997/15 Головуючий у 1 інстанції: Кравченко Л.Ю.

Єдиний унікальний № 335/3782/14 Суддя-доповідач: Крилова О.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Крилової О.В.

суддів: Дзярука М.П.

Трофимової Д.А.

при секретарі: Семенчук О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Концерну "Міські теплові мережі" на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20 січня 2015 року у справі за позовом Концерну "Міські теплові мережі" до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення, Централізованого постачання гарячої води,

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2014 року Концерн "МТМ" звернулося до суду із вищевказаним позовом, в обґрунтування якого зазначало, що згідно рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради № 25 від 29.01.2009 року "Про визначення виконавців житлово-комунальних послуг" у м. Запоріжжі, починаючи з 01.01.2009 року виконавцем житлово-комунальних послуг для населення, що мешкає у житловому фонді комунальної власності з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води визначено концерн "Міські теплові мережі" в будинках, мережі яких безпосередньо приєднані до теплових мереж концерну "МТМ". Позивач у період з 01.01.2009 року по 31.10.2010 року надав відповідачам послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води у приміщення, розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Гагаріна, 6.2, кв.14, на загальну суму 3674,14 грн. Відповідачі за вказаний період взагалі не здійснювали оплату за послуги. Станом на 01.11.2010 року заборгованість складає 3674,14 грн.

Посилаючись на зазначені обставини, просило суд, стягнути з відповідача заборгованість за використану теплову енергію в сумі 3674,14 грн. та судовий збір.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20 січня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням районного суду Концерн "МТМ" подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення районного суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В судове засідання позивач не з'явився, просив відкласти розгляд справи, але зазначені ним причин не є поважними, тому що він не забезпечив явку уповноваженого представника, послався на неможливість здійснення докладного розрахунку, тоді як мав надати такий розрахунок ще до суду 1 інстанції, та й при апеляційному розгляді в порядку реалізації положень ст. 10 ЦПК позивачеві надавався майже місячний строк для забезпечення можливості надати відповідні доводи.

Тому судова колегія у відповідності до положень ст. 169 ЦПК розглянула справу у відсутність позивача, належним чином повідомленого про час та місце розгляду справи та не прибувшого до суду без поважних причини.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Стаття 308 ЦПК передбачає підстави для відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін. За її змістом Апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції правильно виходив з положень закону щодо позовної давності.

Згідно зі ст. ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу позовної давності пов'язаний з певними юридичними фактами та їх оцінкою уповноваженою особою.

Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України).

У зобов'язаннях, у яких строк виконання не встановлено або визначено моментом вимоги кредитора, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст. ст. 252-255 ЦК України.

Судом першої інстанції було встановлено, що позивач просив стягнути з відповідача заборгованість , яка виникла з 1 січня 2009 року по 31 жовтня 2010 року. При цьому не спростовано заперечення відповідачів щодо їх реєстрації у квартирі лише з травня 2009 року та щодо неправомірного виставлення їм до сплати заборгованості попередніх власників.

Рахунки по оплаті послуг виставлялися щомісячно, тож зобов'язання мали виконуватися щомісячно, а отже право на позов у позивача виникло після несплати відповідачем чергового платежу тобто з лютого 2009 року. Право на стягнення коштів за жовтень 2010 року виникло з листопада 2010 року.

Натомість до суду позивач звернувся лише у червні 2014 року з пропуском строку позовної давності.

Крім того, позивачем не спростовані посилання відповідачів на те, що їм виставлялася до сплати заборгованість попередніх власників квартири.

З огляду на зазначене, судова колегія погоджується з рішенням суду першої інстанції та підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст. ст. 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Концерну "Міські теплові мережі" - відхилити.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20 січня 2015 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий:

Судді: