Рішення № 44325432, 20.05.2015, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/951/15Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 8, 9 Красюк Г. П. Доповідач в апеляційній інстанції Бородійчук В. Г.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2015 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоБородійчука В. Г.суддівПодороги В. М. , Демченка В. А. при секретаріВолвенко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу представника відкритого акціонерного товариства «Метровагонмаш» в особі Шполянського заводу запасних частин філії ВАТ «Метровагонмаш» - Долгова Дмитра Анатолійовича на рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 23 лютого 2015 року по справі за позовом відкритого акціонерного товариства «Метровагонмаш» в особі Шполянського заводу запасних частин філії ВАТ «Метровагонмаш» до ОСОБА_7, ОСОБА_8, третя особа без самостійних вимог: ОСОБА_9 про визнання недійсним розпоряджень № 293 від 12 травня 2009 року і свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 29 травня 2009 року.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши сторони, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

23 жовтня 2012 року ВАТ «Метровагонмаш» в особі Шполянського заводу запасних частин філії ВАТ «Метровагонмаш» звернулося до суду з позовом ОСОБА_7, ОСОБА_8, третя особа без самостійних вимог: ОСОБА_9 про визнання недійсним розпоряджень № 293 від 12 травня 2009 року і свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 29 травня 2009 року.

В обгрунтування позовних вимог позивач вказував, що 05 грудня 2007 року Шполянською міською радою - ВАТ «Метровагонмаш» було видано свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1.

Хоча власник нерухомого майна ВАТ «Метровагонмаш» не надавав згоди на відчуження квартири, ОСОБА_8, обіймаючи посаду директора підписав розпорядження про надання йому дозволу на приватизацію квартири, а ОСОБА_7, як керівник органу приватизації, видав свідоцтво про право власності на нерухоме майно-квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 54,4 кв.м., житловою площею 23,5 кв.м..

Позивач вважає, що відповідач ОСОБА_8 за сприяння відповідача ОСОБА_7 незаконно приватизував вказану кваритиру, тому просив визнати розпорядження № 293 від 2009 року по Шполянському заводу запасних частин філії ВАТ «Метровагонмаш» за підписом директора заводу ОСОБА_8 і головного інженера ОСОБА_7 та свідоцтво про право власності на нерухоме майно-квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 54,4 кв.м. на ім'я відповідача ОСОБА_8 недійсними.

Рішенням Шполянського районного суду Черкаської обласмті від 23 лютого 2015 року відмовлено в задоволенні позовгних вимог позивача.

В апеляційній скарзі представник ВАТ «Метровагонмаш» в особі Шполянського заводу запасних частин філії ВАТ «Метровагонмаш» - Долгов Д.А. просить скасувати рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 23 лютого 2015 року як незаконне та ухвалити нове рішення, яким визнати недійсними розпорядження № 293 від 12 травня 2009 року та свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 29 травня 2009 року.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з слідуючих підстав.

Ст. 213 ЦПК України вказує, що рішення суду повинно бути законним та обгрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Однак, дане рішення суду вказаним вимогам не відповідає.

Відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Ч. 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Судом встановлено, що Шполянською міською радою 05 грудня 2007 року на підставі рішення Шполянської ради від 27 листопада 2007 року ВАТ «Метровагонмаш» було видано Свідоцтво про право власності на нерухоме майно - квартиру за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 54,4 кв.м. (а.с. 6).

Директором Шполянського заводу запасних частин філії ВАТ «Метровагонмаш» ОСОБА_8 було підписано розпорядження № 293 від 12 травня 2009 року (а.с. 8) про надання дозволу адміністрацією заводу запасних частин на приватизацію квартири ОСОБА_8 по АДРЕСА_1 в кількості 1 особи: ОСОБА_8.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме (а.с. 9) вказане розпорядження № 293 від 12 травня 2009 року було також підписано головним інженером ОСОБА_7.

Відповідно до заяви (а.с. 7) 12 травня 2009 року директор заводу ОСОБА_8 звернувся до керівника органу приватизації заводу головного інженера ОСОБА_7 із заявою про передачу йому у приватну власність квартири.

На підставі вище встановлених обставин, ОСОБА_8 звернувся до Шполянського БТІ з заявою про реєстрацію прав власності на нерухоме майно - квартиру, додавши до заяви як підстави для реєстрації вищевказані розпорядження № 293 від 12 травня 2009 року, підписані директором ОСОБА_8, головним інженером ОСОБА_7 та заяву, подану громадянином ОСОБА_8 головному інженеру ОСОБА_7.

За результатами розгляду заяви - ОСОБА_8 було видано Свідоцтво про право власності на нерухоме майно - квартиру від 29 травня 2009 року, підписане ОСОБА_7 як керівником органу приватизації.

ОСОБА_8, ставши власником квартири здійснив відчуження квартири на підставі договору дарування від 07 червня 2012 року ОСОБА_9.

Звертаючись до суду з позовною заявою (а.с. 2-4) позивач вказав, що в результаті незаконних дій, ОСОБА_7, не маючи повноважень, вчинив дії, спрямовані на відчуження нерухомого майна, належного ВАТ «Метровагонмаш» поза волею його власника. ОСОБА_8 ставши незаконним власником не міг передати право власності іншій особі, оскільки законно не набув право власності на спірне майно.

Ухвалюючи рішення по справі, суд першої інстанції в своїх висновках вказав на те, що позивач пропустив строк позовної давності на звернення до суду за захистом своїх прав, а тому на цій підставі відмовив в задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі, представником апелянта ВАТ «Метровагонмаш» в особі Шполянського заводу запасних частин філії ВАТ «Метровагонмаш» - Долговим Д.А. приведені аналогічні позовній заяві доводи в обгрунтування законності позовних вимог, а крім того вказано, що строк позовної давності позивачем пропущено не було, оскільки позовна заява подана 23 жовтня 2012 року, підписана вона в.о. директора Шполянського заводу запасних частин - ОСОБА_10, який працює на посаді з 19 грудня 2011 року, тому строк позовної давності необхідно відраховувати саме з цієї дати, оскільки до цього директором був ОСОБА_8, який разом з ОСОБА_7 і здійснив неправомірні дії по відчуженню квартири. Крім того, представник апелянта зазначив, що відповідачі не подавали письмової заяви про застосування строку позовної давності у даній справі та не заявляли усних клопотань з даного приводу.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги щодо незаконності рішення та оцінюючи мотиви та висновки районного суду, колегія суддів вважає, що висновок районного суду про відмову в задоволенні позовних вимог є передчасним та ухвалений з порушенням норм чинного законодавства.

Так, колегія суддів вважає, що районним судом при ухваленні рішення не було враховано слідуючі обставини.

Відповідно до п. 1.5 Положення про Шполянський завод запасних частин філії ВАТ «Метровагомаш», майно філії складають його основні фонди і облігові кошти, а також інші цінності. Власником майна є ВАТ «Метровагонмаш». Філія наділяється майном ВАТ «Метровагонман», яке знаходиться як на балансі філії так і на балансі товариства.

Відповідно до п. 1.6 Положення про Шполянський завод запасних частин філії ВАТ «Метровагонмаш», філія має право за домовленістю з ВАТ «Метровагомаш» продавати, передавати, обмінювати, списувати, здавати в оренду основні засоби, які у неї в користувач і враховані у балансі.

Сторони не надали доказів того, що ВАТ «Метровагонмаш» надавало згоду на відчуження квартири. Крім того, з матеріалів справи, а саме копії листа від 29 травня 2012 року № ИШ-28 (а.с. 192) за підписом виконавчого директора ВАТ «Метровагонмаш» ОСОБА_11 вбачається, що ВАТ «Метровагонмаш» не надавало жодних повноважень на розпорядження майном ОСОБА_7, що спростовує доводи відповідачів про наявність повноважень останнього на вчинення дій по відчуження майна ВАТ «Метровагонмаш».

Таким чином, ОСОБА_7, не маючи повноважень, вчинив дії, спрямовані на відчуження нерухомого майна, належного ВАТ «Метровагонмаш», а саме: отримав від ОСОБА_12 заяву щодо оформлення на останнього права власності на квартиру, підписав розпорядження № 293 від 12 травня 2009 року, видав ОСОБА_8 свідоцтво про право власності на нерухоме майно - квартиру.

Наслідком зазначених діянь ОСОБА_7 стало те, що право власності на квартиру перейшло до ОСОБА_8, який обіймаючи посаду директора підписав на себе розпорядження № 293 від 12 травня 2009 року про надання собі дозволу на приватизацію квартири і йому було видано Свідоцтво про право власності на нерухоме майно, внаслідок чого майно, яке є власністю ВАТ «Метровагонмаш», вибуло з володіння власника поза його волею.

В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції, ОСОБА_7 вказав на те, що підставою для надання йому права видачі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно - квартиру, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 став лист ВАТ «Метровагонмаш», фотокопія якого знаходиться в матеріалах справи (а.с. 211) і нотаріально завірену копію якого було надано під час розгляду справи та приєднано до матеріалів справи. Даним листом, підписаним Генеральним директором ВАТ «Метровагомаш» (ОСОБА_13) вказано, що ВАТ «Метровагонмаш не заперечує проти видачі свідоцтва на право власності спірної квартири на ім'я ВАТ «Метровагонмаш».

Даний доказ був досліджений та вивчений судом апеляційної інстанції, яка дійшла висновку про неможливість трактування його як належного доказу, оскільки вказаний лист не відповідає вимогам встановлених стандартів щодо виготовлення організаційно-розпорядчих документів (в тому числі й листів), створених в результаті діяльності в тому числі й підприємств, установ, організацій та їх об'єднань усіх форм власності, а зокрема, він не містить дати його виготовлення, реєстраційного порядкового номера документу, реєстраційного номера вихідної кореспонденції відправника та вхідного реєстраційного номера отримувача. Крім того, характеристику даного листа було дано і під час розгляду кримінальної справи № 23112000043 по обвинуваченню ОСОБА_7 за ст. 365 ч. 1 КК України, де визнано його неналежним доказом під час встановлення обставин справи та надання оцінки доказам по справі.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, апеляційним судом було витребувано та досліджено матеріали вищевказаної кримінальної справи № 23112000043 по обвинуваченню ОСОБА_7 за ст. 365 ч. 1 КК України.

На підставі встановлених обставин за результатами вивчення матеріалів кримінальної справи, колегією суддів було встановлено, що ОСОБА_7 повністю визнав свою вину та щиро розкаявся у скоєному злочині. З матеріалів кримінальної справи № 23112000043, а саме протоколу допиту обвинуваченого від 27 липня 2012 року (а.с. 215-216) вбачається, що сам ОСОБА_7 визнав факт того, що під час виконання ним обов'язків директора Шполянського заводу запасних частин філії ВАТ «Метровагонмаш» за ОСОБА_8 ним, дійсно підписано ропорядження щодо надання дозволу на приватизацію квартири ОСОБА_8. З пояснень ОСОБА_7 вбачається, що в його функціональні обов'язки не входило надавати дозволи на приватизацію та на відчуження майна ВАТ «Метровагонмаш», однак такі неправомірні дії ним вчинено в зв'язку зі зверненням до нього директора ОСОБА_8.

Вина ОСОБА_7 встановлена постановою Шполянського районного суду Черкаської області від 23 серпня 2012 року (а.с. 58-59), яка залишена без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 30 жовтня 2012 року (а.с. 60-62). Вказані рішення на даний час є чинними та ніким не скасовані, тому вина ОСОБА_7 є встановленою, і крім того визнана самим ОСОБА_7.

Крім того, колегією суддів визнано обгрунтованими доводи апеляційної скарги в частині, що стосується застосування районним судом строку позовної давності до даних правовідносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого права або інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права, або про особу, яка його порушила.

Заслуговують на увагу доводи апелянта про те, що дійсно, перебіг позовної давності в даних правовідносинах розпочався з моменту призначення в.о. обов'язків директора товариства - ОСОБА_10, оскільки до цього часу директором товариства був ОСОБА_8, який і здійснив неправомірні дії щодо заволодіння майном підприємства.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Відповідно до ч. 1 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Чинним законодавством не встановлено права судді з власної ініціативи зазначати про сплаив позовної давності. Якщо зацікавлена сторона посилається на сплив такої давності, суддя вправі запропонувати кожній із сторін подати відповідні докази з даного питання в тому числі в порядку підготовки справи до розгляду.

Відповідно до абз. 7 п.п. 2.1 п. 2 Постанови Пленуму ВГСУ від 29 травня 2013 року № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів», законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності. Відтак її може бути викладено у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання, письмового чи усного. В останньому випадку воно обов'язково має бути зазначене в протоколі судового засідання, суд може також запропонувати відповідачеві викласти таку заяву у письмовій формі та долучити її до матеріалів справи.

Колегією суддів дійсно встановлено, що в матеріалах справи відсутня письмова заява відповідачів про застосування позовної давності у даній справі, сторонами не доведено також, що з даного приводу заявлялась усна заява і даний факт спростовується встановленими обставинами і наявними матеріалами справи.

Таким чином, колегія суддів вважає, що районний суд вказаних обставин не врахував та мотивував свої висновки про відмову в задоволенні позову саме з причин пропуску позовної давності, яку застосовувати в даному випадку було неправомірно.

Враховуючи вище встановлені обставини, колегія суддів дійшла висновку про наступне.

Так, згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч.1, ч. 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваних правочин).

Згідно ч. 3 ст. 92 ЦК України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Враховуючи, що вище встановленими обставинами справи було достовірно підтверджено факт того, що ВАТ «Метровагонмаш» не надавало згоди на відчуження спірної квартири, відчуження відбулося внаслідок неправомірних дій посадових осіб підприємства, вина ОСОБА_7, який не маючи повноважень, вчинив дії, спрямовані на відчуження нерухомого майна, належного ВАТ «Метровагонмаш», встановлена матеріалами кримінальної справи відносно нього та визнана останнім, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про незаконність рішення районного суду та вмотивованість вимог про недійсність розпорядження № 293 від 29 травня 2009 року та свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 29 травня 2009 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Виходячи з положень ч. 4 ст. 60 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивачем під час розгляду справи в суді першої інстанції і під час розгляду в апеляційному суді надано належні вмотивовані докази в обгрунтування своїх позовних вимог, які дають підстави для задоволення позову. Доводи і обгрунтування апеляційної скарги є переконливими та суттєвими, підтверджені наданими доказами і дають підстави для скасування рішення суду та ухвалення нового судового рішення про задоволення позовних вимог позивача.

Згідно зі змістом ч.ч. 1, 5 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

При повному або частковому задоволенні позову майнового характеру до кількох відповідачів судовий збір, сплачений позивачем, відшкодовується ними пропорційно до розміру задоволених судом позовних вимог до кожного з відповідачів.

Оскільки колегією суддів позов задоволено повністю, тому на користь позивача з відповідачів підлягає стягненню сума відшкодування витрат судового збору на суму 1 233 грн. 41 коп., по 616 грн. 70 коп. з кожного, що підтверджено платіжним дорученням № 366 від 02 жовтня 2012 року про сплату позивачем судового збору за подачу позовної заяви в розмірі 1 111 грн. 61 коп. (а.с. 5) та платіжним дорученням № 41 від 02 березня 2015 року про сплату судового збору за подачу апеляційної скарги на суму 121 грн. 80 коп. (а.с. 198).

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу представника відкритого акціонерного товариства «Метровагонмаш» в особі Шполянського заводу запасних частин філії ВАТ «Метровагонмаш» - Долгова Дмитра Анатолійовича задовольнити.

Рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 23 лютого 2015 року по справі за позовом відкритого акціонерного товариства «Метровагонмаш» в особі Шполянського заводу запасних частин філії ВАТ «Метровагонмаш» до ОСОБА_7, ОСОБА_8, третя особа без самостійних вимог: ОСОБА_9 про визнання недійсним розпоряджень № 293 від 12 травня 2009 року і свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 29 травня 2009 року скасувати.

Позовні вимоги відкритого акціонерного товариства «Метровагонмаш» в особі Шполянського заводу запасних частин філії ВАТ «Метровагонмаш» задовольнити.

Визнати недійсним розпорядження № 293 від 12 травня 2009 року по Шполянському заводу запасних частин філії ВАТ «Метровагонмаш» підписане ОСОБА_8.

Визнати недійсним розпорядження № 293 від 12 травня 2009 року по Шполянському заводу запасних частин філії ВАТ «Метровагонмаш» підписане ОСОБА_7.

Визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно - квартиру за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 54,4 кв.м., видане 29 травня 2009 року на ім'я ОСОБА_8.

Стягнути з ОСОБА_14 на користь відкритого акціонерного товариства «Метровагонмаш» в особі Шполянського заводу запасних частин філії ВАТ «Метровагонмаш» 616 грн. 70 коп. судового збору.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь відкритого акціонерного товариства «Метровагонмаш» в особі Шполянського заводу запасних частин філії ВАТ «Метровагонмаш» 616 грн. 70 коп. судового збору.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий :

Судді :