Рішення № 44324574, 22.05.2015, Апеляційний суд Рівненської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2015 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі :

Головуючого судді: Гордійчук С.О.

суддів: Буцяка З.І., Боймиструка С.В.

секретар судового засідання: Шептицька С.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Рівному апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» на рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 24 березня 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

в с т а н о в и л а :

Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 24 березня 2014 року в задоволені позову Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості відмовлено повністю.

В поданій на рішення апеляційній скарзі представник Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» вказує на його незаконність, оскільки судом не враховано, що згідно Договору відступлення прав вимоги від 17 грудня 2012 року право вимоги на повернення кредитних коштів належить саме Публічному акціонерному товариству «Альфа-Банк» як основному кредитору.

Вказує, що судом порушені норми процесуального права, оскільки не залучено до участі у вказаній справі Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк». Зазначає, що провадження по справі відкрито 21 лютого 2012 року, тобто до укладання вказаного договору про відступлення права вимоги. Про наявність іншого кредитора суд було повідомлено ОСОБА_2 01 лютого 2013 року, однак даний факт до уваги взято не було.

Судом не належним чином встановлені обставини, що мають значення для справи, а саме не враховано, що договір про іпотечний кредит №372/07 від 15 березня 2007 року з подальшими змінами було укладено у двох оригінальних примірниках для кожної із сторін. Іпотечний договір №394/07 від 16 березня 2007 року був укладений в трьох оригінальних примірниках для кожної з сторін. Судом не враховано, що відповідачі у справі володіли оригіналами вказаних договорів та могли самостійно пред'явити них в судовому засіданні для огляду.

Просить рішення скасувати і ухвалити про задоволення позову.

В запереченні на апеляційну скаргу відповідач вказує, що рішення суду законне та обгрунтоване, просить залишити його без зміни, а скаргу без задоволення.

З матеріалів справи вбачається, що 17 грудня 2012 року між Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та Публічним акціонерним товариством «Альфа-Банк» було укладено договір про відступлення прав вимоги, згідно з яким останній набув право грошової вимоги на погашення (стягнення) заборгованості за кредитними договорами, укладеними з боржниками, зазначеними у реєстрі заборгованості боржників (а. с. 140-151).

Враховуючи, що за договором про іпотечний кредит №372/07 від 15 березня 2007 року проведено заміну кредитора у зобов'язаннях,апеляційний суд визнає ПАТ «Альфа-Банк» процесуальним правонаступником позивача Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» на підставі ст.37 ЦПК України.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивач вимогу суду про надання оригіналів договорів про отримання кредиту не виконав та не надав, тому заявлені позовні вимоги є недоведеними.

Проте погодитись з таким висновком суду не можна.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу, зокрема, договорів та інших правочинів (ч. 2 ст. 509 ЦК України).

Зобов'язання перестають діяти в разі його припинення з підстав, передбачених договором або законом (ч. 1 ст. 598 ЦК України).

Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином та у встановлений законом строк.

З матеріалів справи вбачається, що 15 березня 2007 року між ОСОБА_2 та Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» був укладений договір про іпотечний кредит № 372/07, відповідно до якого відповідачка отримала кредит у розмірі 30 000,00 євро зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12 % річних за весь строк фактичного користування кредитом на строк до 11 березня 2022 року.

Пунктом 4.1 вказаного договору визначено, що забезпеченням виконання зобов'язання позичальника забезпечується іпотекою, предметом якої є завершений будівництвом житловий будинок в АДРЕСА_1 та земельна ділянка НОМЕР_1, площею 0,12 га за цією ж адресою.

Виконання зобов'язань ОСОБА_2 забезпечене договором поруки №374/07 від 15 березня 2007 року та іпотечним договором 394/07 від 16 березня 2007 року, укладеними між позичальником та ОСОБА_3

Позивач виконав умови договору, а відповідач в свою чергу порушив узгоджений сторонами графік погашення суми кредиту та допустив виникнення заборгованості.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих зобов'язань, станом на 17 січня 2011 року утворилась заборгованість за кредитним договором в сумі 31 175,15 євро, що на день подання позову становить 324 817,85 грн. з них: 27 440,00 євро (еквівалентно 285 900,84 грн.) - заборгованість по тілу кредиту; 3735,15 євро (еквівалентно 38 917,00 грн.) - відсотки за користування кредитом.

Висновки суду першої інстанції про те, що позивач не надав оригінали договорів в судове засідання, що свідчить про недоведеність позовних вимог не можуть свідчити про відсутність кредитних відносин між сторонами з огляду на таке.

Відповідно до ст. ст.10, 60 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Позивач надав до суду копії зазначених договорів, розрахунок заборгованості по кредиту, а відповідачі в свою чергу не надали суду жодного належного доказу, що спростовують наявність кредитно-іпотечних відносин та не спростували подані позивачем розрахунки заборгованості за таким кредитним договором. Судом таких доказів також не здобуто.

Оскільки рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, воно підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 316 ЦПК України, ст. 509, ст. 1054ЦК України колегія суддів,

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» задовольнити.

Рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 24 березня 2014 року скасувати.

Позов Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (правонаступник ПАТ «Альфа-Банк») до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» заборгованість за договором про іпотечний кредит № 372/07 від 15 березня 2007 року в сумі 324 817 (триста двадцять чотири гривні вісімсот сімнадцять) гривень 85 копійок.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» 2 823 (дві тисячі вісімсот двадцять три) гривні 00 копійок судового збору.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий :

Судді: