Рішення № 44323660, 21.05.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 361/9218/14-ц Головуючий у І інстанції Телепенько А. Д. Провадження № 22-ц/780/2382/15 Доповідач у 2 інстанції Савченко С. І.Категорія 1 21.05.2015

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21 травня 2015 року м.Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Савченка С.І.,

суддів Даценко Л.М., Касьяненко Л.І.,

при секретарі Химинець Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою Броварського міського споживчого товариства на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 11 лютого 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Броварського міського споживчого товариства про визнання права спільної сумісної власності на нерухоме майно за набувальною давністю,-

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2014 року позивачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися до суду із вказаним вище позовом, який мотивували тим, що позивачка ОСОБА_3 користувалася за погодженням із відповідачем належним йому приміщенням магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1», розташованим по АДРЕСА_1. Вказували, що 31 березня 2000 року вони удвох заснували споживче товариство «Господарка», місцезнаходженням якого стало вказане приміщенння магазину по АДРЕСА_1 від 6 квітня 2001 року відповідач - Броварське міське споживче товариство визнане банкрутом і господарська діяльність відповідача була припинена, однак справа про банкрутство була закрита ухвалою господарського суду Київської області від 12 листопада 2011 року.

Посилаються, що починаючи із 2000 року і до цього часу, тобто більше 10 років, вони відкрито добросовісно, безперервно і безтитульно володіють і користуються вказаним чужим майном у вигляді риміщення магазину. За цей час вони здійснтлт за власний рахунок ремонт на суму 64547,57 грн. Фактично вони збудували новий магазин і згідно ст.332 ЦК України мали всі підстави отримати право власності на вказаний об'єкт нерухомого майна, проте Пухівська сільська рада своїм рішенням від 27 листопада 2013 року відмовила їм у видачі на приміщення магазину права власності, посилаючись на відсутність належних документів на будівництво вказаного об'єкта та відсутність у них права на землю під цим об'єктом. Вважають, що у них є всі підстави для отримання права власності на спірне приміщення магазину на підставі ст.344 ЦК України за набувальною давністю.

У зв'язку із наведеним просили визнати за ними за набувальною давністю в порядку ст.344 ЦК України право спільної сумісної власності на об'єкт нерухомого майна - магазин «ІНФОРМАЦІЯ_1» загальною площею 74,3 кв.м., що розташований по АДРЕСА_1.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 11 лютого 2015 року позво задоволено. Визнано за ОСОБА_2 і ОСОБА_3 право спільної сумісної власності на об'єкт нерухомого майна - магазин «ІНФОРМАЦІЯ_1» загальною площею 74,3 кв.м., розташований по АДРЕСА_1.

Не погоджуючись із таким рішенням відповідач Броварське міське споживче товариство подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення і неправильне застосування судом норм матеріального права. Скаргу мотивує тим, що відповідно до постанови правління Броварського МСТ № 48 від 11 травня 1998 року на базі магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1» в с.Пухівка утворено відокремлений госпрозрахунковий підрозділ міськспоживспілки «Магазин «ІНФОРМАЦІЯ_1», начальником якого призначено ОСОБА_3, а отже вона працювала там за трудовим договором як посадова особа, а не як приватна фізична особа. Вказує на незаконність реєстрації місцезнаходження утвореного позивачами СТ «Господарка» за адресою: АДРЕСА_1, поскільки СТ «Господарка» не є власником цього приміщення і не має договору оренди. Вказує, що користування приміщенням магазину здійснювало СТ «Господарка», а не позивачі як фізичні особи, що підтверджується позовом СТ «Господарка» про визання права власності на приміщення магазину за набувальною давністю, який залишений судом без розгляду. Крім того, судом не дано оцінки тому факту, що відповідач до цього часу є власником спірного магазину, що стверджується свідоцтвом про право власності на майно від 23 листопада 2001 року.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України судове рішення має відповідати в тому числі на такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 3) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам оскаржуване судове рішення не відповідає.

Судом першої інстанції встановлено і підтверджується матеріалами справи, що постановою відповідача - Броварського міського споживчого товариства від 11 травня 1998 року № 48 на базі магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1», розташованого по АДРЕСА_1, було утворено відокремлений госпрозрахунковий підрозділ «Магазин «ІНФОРМАЦІЯ_1», начальником якого затверджено позивача ОСОБА_3 Відокремлений госпрозрахунковий підрозділ Броварського міського споживчого товариства здійснював у приміщенні магазину торгівельну діяльність (т.1 а.с.97-98).

31 березня 2000 року позивачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 заснували споживче товариство «Господарка» (т.1 а.с.9-13). Відповідно до установчого договору про створення СТ «Господарка» офіційне місцезнаходження споживчого товариства визначене: Україна, АДРЕСА_1. Згідно статуту СТ «Господарка», зареєстрованого Броварською районною державною адміністрацією 12 червня 2000 року, споживче товариство є юридичною особою і може здійснювати господарську та іншу діяльність, має печатку та штампи із зазначенням своєї назви, розрахунковий та інші рахунки в банках. Споживче товариство може бути власником рухомого та нерухомого майна, грошових коштів та іншого майна, придбаного за рахунок господарської діяльності.

Згідно довідки АБ № 581617 з ЄДРПОУ, виданої 19 листопада 2012 року управліннямстатистики у Броварському районі Головного управління статистики у Київській області Державної служби статистики України керівником товариства є ОСОБА_3 Відповідно до класифікації видів економічної діяльності (КВЕД-2010) товариство здійснює роздрібну торгівлю в неспеціалізованих магазинах (код 47.19), неспеціалізовану оптову торгівлю (код 46.90), надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (код 68.20) (т.1, а. с. 40).

Також судом встановлено, що із червня 2000 року і по теперішній час СТ «Господарка» постійно користується об'єктом нерухомого майна, в саме нежитловим приміщенням магазину, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, де здійснює торгівельну діяльність.

Рішенням виконавчого комітету Пухівської сільської ради Броварського району Київської області № 119 від 27 листопада 2013 року засновникам СТ «Господарка» ОСОБА_2 і ОСОБА_3 в оформленні права власності на магазин «ІНФОРМАЦІЯ_1» відмовлено, оскільки неналежним чином оформлені документи на будівництво у них відсутні (т.1, а.с.85).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що позивачі ОСОБА_2 і ОСОБА_3 як засновники СТ «Господарка» добросовісно, відкрито та безперервно володіють і користуються спірним нерухомим майном з червня 2000 року, тобто після створення та реєстрації ними СТ «Господарка», здійснюють торгівельну діяльність, підтримують приміщення магазину в належному стані, проводячи його ремонт.

При цьому суд виходив з того, що факт добросовісного заволодіння позивачами чужим об'єктом нерухомого майна - магазином «ІНФОРМАЦІЯ_1», загальною площею 74,3 м2, що розташований по АДРЕСА_1, відкритого та безперервного володіння ними цим спірним нерухомим майном знайшов своє підтвердження

Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду, поскільки вони не грунтуються на матеріалах справи та вимогах закону.

Як вище вказувалося, вирішуючи спір, суд виходив з того, що позивачі добросовісно, відкрито та безперервно із 2000 року володіють спірним приміщення магазину. При цьому суд не звернув уваги, що фактично всі доводи позивачів та надані ними докази зводяться до того, що приміщенням магазину з часу його утворення, тобто із червня 2000 року володіє споживче товариство «Господарка», яке здійснює в приміщенні магазину статутну діяльність, а саме торгівлю побутовимим товарами.

Підтвердженням цього є надані позивачами докази, зокрема: договір № 1039 на користування електричною енергією в приміщенні магазину, укладений 8 грудня 2000 року між Броварським РЕМ і СТ «Господарка» (т.1, а.с.42-43). Ці ж обставини підтверджує довідка АБ № 581617 з ЄДРПОУ, видана 19 листопада 2012 року Управлінням статистики у Броварському районі, де вказано, що СТ «Господарка» знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, станом на 15 листопада 2012 року керівником споживчого товариства є позивач ОСОБА_3.(т.1 а.с.133).

Ці ж обставини щодо володіння приміщенням магазину СТ «Господарка» підтверджують довідки № 232 від 28 березня 2013 року та № 3 від 14 січня 2015 року, видані Пухівською сільською радою Броварського району, де зазначено, що СТ «Господарка» з червня 2000 року по теперішній час постійно користується об'єктом нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, який постійно підтримує у належному стані, проводячи поточні ремонти приміщення, здійснює в ньому торгівельну діяльність (т.1 а.с.53, т.2 а.с.1).

Це ж підтверджується актом обстеження приміщення магазину, складеним 28 березня 2013 року депутатом Пухівської сільської ради Броварського району Машевською Л.М., з якого вбачається, що СТ «Господарка» в приміщенні магазину з червня 2000 року здійснює торгівельну діяльність (т.2, а.с.2), а також актами приймання виконаних будівельних робіт в приміщенні магазину, де за замовником вказане СТ «Господарка» (т.1, а.с.61-82).

Отже, у справі відсутні докази володіння приміщенням магазину з боку позивачів як фізичних осіб, що у свою чергу свідчить про відсутність підстав для визнання за ними права власності за набувальною давністю.

Також, визнаючи за позивачами право право спільної сумісної власності на об'єкт нерухомого майна - магазин «ІНФОРМАЦІЯ_1» за набувальною давністю, суд не звернув уваги на приписи ст.368 ЦК України та не врахував, що закон не передбачає набуття права спільної сумісної власності за набувальною давністю.

Крім того, суд прийшов до невірних висновків про добросовісність володіння з боку позивачів.

Так за змістом ст.344 ЦК України, умовою набуття права власності за набувальною давністю є добросовісність володіння чужим майном.

Згідно роз'яснень, викладених у п.9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», при вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, що володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

В той же час зі справи вбачається, що ОСОБА_3 було відомо про те, що спірний магазин належить Броварській міській споживчій спілці, перебуває у неї на балансі. Зокрема згідно постанови відповідача від 11 травня 1998 року № 48 було утворено відокремлений підрозділ міськспоживспілки «Магазин «ІНФОРМАЦІЯ_1», начальником якого затверджено позивача ОСОБА_3, яка працювала у відповідача і знала про належність магазину іншій особі, що у свою чергу виключає можливість визнання за нею права власності на майно у зв'язку із відсутністю добросовісності володіння.

Зазначені вище порушення, які допустив суд першої інстанції, призвели до неправильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

З викладених вище підстав колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Вирішуючи спір в межах заявлених вимог, колегія суддів вважає, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч.2 ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч.1 ст.344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Зі змісту ст.344 ЦК України випливає, що позивач, як володілець майна, протягом всього часу володіння ним має бути впевнений, що на це майно не претендують інші особи, і він отримав це майно з підстав, достатніх для того, щоб мати право власності на нього. У такому випаду при вирішенні питання щодо визнання права власності на майно в порядку набувальної давності необхідно виходити із того, що задоволення таких вимог можливе лише за умов: добросовісності заволодіння, відкритості, безперервності, безтитульності володіння.

Аналогічні роз'яснення містить п.9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», при вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, що володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

Поскільки позивачі не довели суду наявність передбачених ст.344 ЦК України, підстав для набуття ними права власності на спірне приміщення магазину, а саме факту добросовісного заволодіння ними як фізичними особами чужим майном, топідстави для задоволення позову відсутні.

Намагання позивачів пов'язати той факт, що вони є засновниками СТ «Господарка», із виникненням у них права на приміщення магазину, де із червня 2000 року і по теперішній час здійснює діяльність споживче товариство, безпідставні. Ні закон, ні Статут СТ «Господарка» не передбачає таких наслідків для його членів.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія судів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу Броварського міського споживчого товариства задоволити частково.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 11 лютого 2015 року скасувати і ухвалити нове.

Відмовити в позові ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Броварського міського споживчого товариства про визнання права спільної сумісної власності на нерухоме майно за набувальною давністю.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді: