Ухвала суду № 44322436, 22.05.2015, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/5704/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Рудська С.М. Провадження № 22-ц/773/849/15 Категорія: 2 Доповідач: Подолюк В. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2015 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Подолюка В.А.,

суддів - Киці С.І., Данилюк В.А.,

при секретарі - Вергуну Т.С.,

з участю: позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

відповідача - ОСОБА_3,

представника відповідача - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_3 та ОСОБА_7 про витребування майна з чужого незаконного володіння, за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_3 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 квітня 2015 року про забезпечення позову,

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_1, ОСОБА_5 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_3 та ОСОБА_7 про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Разом з тим, від позивачів надійшла заява про забезпечення позову, в якій вони просять в порядку забезпечення позову накласти арешт на житловий будинок по АДРЕСА_1. Вказані вимоги обґрунтовують тим, що вказаний житловий будинок неправомірно перебуває у власності відповідачів, судовим рішенням, яке набрало законної, сили скасована реєстрація права власності на вказане нерухоме майно за його продавцем ОСОБА_8 тому є підстави, що покупці до вирішення вказаного спору по суті можуть його відчужити, що в майбутньому може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 квітня 2015 року заяву задоволено, постановлено накласти арешт на житловий будинок по АДРЕСА_1.

Не погоджуючись з постановленою ухвалою про забезпечення позову відповідач ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права вказує, що такі порушення призвели до передчасного висновку суду про забезпечення позову, оскільки встановлено, що заявники не є власниками спірного будинковолодіння, правочин, на підставі якого відповідачі придбали його в установленому законом порядку не скасований, тому просить ухвалу першої інстанції скасувати.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність і обгрунтованність судового рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу відповідача слід відхилити, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч.1, 3 ст. 151 ЦПК суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно ч.1 та ч.2 статті 152 ЦПК України, позов забезпечується накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам. У разі необхідності судом можуть бути застосовані інші види забезпечення позову. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Аналіз даної статті дає підстави зробити висновок про те, що види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і лише у разі необхідності, та мають бути співмірними із заявленими вимогами.

Разом з тим, забезпечення позову можливе, якщо воно випливає із суті позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, 26 березня 2014 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_6, ОСОБА_3 та ОСОБА_7 укладено договір купівлі-продажу житлового будинку по АДРЕСА_1.

23 жовтня 2013 року ОСОБА_8 зареєструвала речове право на житловий будинок по АДРЕСА_1 та в подальшому його відчужила, незважаючи на те, що вказаний будинок та земельна ділянка, на якій він розташований, правовстановлюючі та реєстраційні документи на будинок і земельну ділянку є предметом розгляду незакінчених провадженням цивільних і адміністративних справ.

Постановою Луцького міськрайонного суду від 25 лютого 2014 року, залишеною без змін Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2014 року рішення про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_8 скасовано.

Додатково, ОСОБА_1 було пред'явлено позов до Луцької міської ради, ОСОБА_8 про визнання недійсним рішення міської ради про передачу у власність земельної ділянки по АДРЕСА_1 та визнання недійсним державного акту про право власності на земельну ділянку. Рішенням Апеляційного суду Волинської області від 7 травня 2014 року позов задоволено повністю.

Таким чином, на момент розгляду даної апеляційної скарги суд першої інстанції в межах наданих чинним процесуальним законодавством повноважень, виконав всі необхідні дії щодо захисту прав позивача, а також, враховуючи, що спірне нерухоме майно, може бути в відчужене в подальшому, що утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду, за таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням вимог закону і підстав для її скасування колегія суддів не вбачає.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивачам судовим рішенням апеляційної інстанції від 9 квітня 2015 року відмовлено в задоволені позову про визнання недійсним договору купівлі - продажу житлового будинку та земельної ділянки, визнання права власності на частину нерухомого майна, не спростовує правильності висновків суду першої інстанції про задоволення заяви про забезпечення позову, оскільки відмова в задоволені позову судом була обґрунтована тим, що вибраний позивачами в тій справі спосіб не є таким, що може захистити їх права. Крім того, в суді вирішується інший спір між ОСОБА_5 та ОСОБА_1, ОСОБА_8 про визнання права власності на 1\2 частину спірного будинкволодіння.

Покликання відповідача в скарзі на те, що свій висновок про задоволення заяви, суд першої інстанції зробив на припущенні оскільки відсутні докази про те, що нерухоме майно може бути відчужене відповідачами в подальшому не впливає на правильність висновків суду першої інстанції з цього приводу, оскільки встановлено, що між сторонами дійсно виник спір з приводу вказаного нерухомого майна, а в разі відчуження такого майна існує реальна загроза невиконання або утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 307, 312, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 відхилити.

Ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 квітня 2015 року про забезпечення позову в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: