Постанова № 44321787, 21.04.2015, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.04.2015 року Справа № 2/5005/11472/2012

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Євстигнеєва О.С.- доповідача,

суддів: Бахмат Р.М., Кощеєва І.М.

при секретарі: Назаренко С.Г.

за участю представників:

позивача-1: Іванова Н.А. -предс., дов. №7/29-1120 від 30.12.2014р.;

позивача-2: Іванова Н.А. - предс., дов. №4799 від 25.12.2014р.;

відповідача: ОСОБА_2 - предс., дов. №1149 від 11.12.2014р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу управління комунальної власності міста виконавчого комітету Криворізької міської ради Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг Дніпропетровської області) на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.02.2015р. у справі № 2/5005/11472/2012

за позовом: 1. Криворізької міської ради Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг Дніпропетровської області)

2. Управління комунальної власності міста виконавчого комітету Криворізької міської ради Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг Дніпропетровської області)

до: фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (м. Кривий Ріг Дніпропетровської області)

про: стягнення 58580,00 грн. збитків, пов'язаних з частковим руйнуванням нежитлової будівлі

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 04 лютого 2015 року у справі №2/5005/11472/2012 (головуючий суддя Ліпинський О.В., судді: Красота О.І., Соловйова А.Є.) відмовлено у позовних вимогах Криворізької міської ради Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг Дніпропетровської області) та управління комунальної власності міста виконавчого комітету Криворізької міської ради Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг Дніпропетровської області) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (м. Кривий Ріг Дніпропетровської області) про стягнення з урахуванням уточнення позовних вимог від 09.12.2014р. 58580,00 грн. збитків, пов'язаних з частковим руйнуванням нежитлової будівлі автостоянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_3

Позивач -2 - управління комунальної власності міста виконавчого комітету Криворізької міської ради Дніпропетровської області, вважаючи, що рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.02.2015р. у справі №2/5005/11472/2012 прийнято з порушенням норм матеріального права, подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати зазначене рішення і прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги. Скаржник вважає, що факт руйнування нежитлової будівлі автостоянки з вини відповідача підтверджений актом державного виконавця Саксаганського відділу Державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції про примусове виконання наказу №25/45/10 від 05.07.2010р. та актом обстеження об'єкта від 25.07.2011р. Посилаючись на ст.224, п.1 ч. 1 ст. 225 ГК України, ч. 3 ст. 386, ст. 623 і ч. 1 ст. 1166 ЦК України позивач вважає, що відповідач повинен відшкодувати йому збитки.

Позивач-1 - Криворізька міська рада Дніпропетровської області - відзив на апеляційну скаргу не надав, представник позивача-1 у судовому засіданні підтримав доводи, викладені позивачем-2 в апеляційній скарзі і також просить рішення суду скасувати та задовольнити позовні вимоги.

Відповідач - фізична особа-підприємець ОСОБА_3 у відзиві на апеляційну скаргу зазначила, що у зв'язку з розірванням договору купівлі-продажу від 11.04.2008р. зобов'язання сторін були припинені. Позивачі як співвласники нерухомого майна, відповідно до ст.ст. 317,319, 322,323, ЦК України і ст. 134 ГК України, несуть тягар його утримання та здійснення власних відповідних витрат.

Розпорядженням секретаря судової палати від 20.04.2015р. №256 у зв'язку з виходом з лікарняного судді Бахмат Р.М. - члена постійно діючої колегії суддів, справу було передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Євстигнеєв О.С., судді: Бахмат Р.М., Кощеєв І.М.

У судовому засіданні була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Вислухавши представників сторін, переглянувши матеріали справи, Дніпропетровський апеляційний господарський суд встановив, що між управлінням комунальної власності міста виконкому міськради (Продавець) і фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (Покупець) 11.04.2008р. був укладений договір купівлі-продажу будівлі автостоянки. Відповідно до п.1.1. договору Продавець зобов'язався передати у власність Покупцю нежитлову будівлю автостоянки з інфраструктурою, яку орендує фізична особа - підприємець ОСОБА_3 за адресою: 50007, АДРЕСА_3 - будівля автостоянки літ.Б-1, загальною площею 324,2 кв.м.; ворота №4; замощення ІІ, а Покупець зобов'язався прийняти та сплатити за об'єкт приватизації ціну відповідно до умов, що визначені в цьому договорі та пройти реєстрацію об'єкта приватизації в КП ДОР «Криворізьке бюро технічної інвентаризації».

У зв'язку з відсутністю повної сплати відповідачем за об'єкт приватизації у встановлений законом і договором термін, вищенаведений договір постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.10.2009р. у справі №39/104-09(23/228-08) за результатами перегляду рішення господарського суду від 21.07.2009р. було розірвано, вирішено виселити суб'єкта підприємницької діяльності - фізичну особу ОСОБА_3 з нежитлової будівлі автостоянки та зобов'язано відповідача передати управлінню комунальної власності виконкому Криворізької міської ради предмет договору купівлі - продажу шляхом оформлення акта прийому-передачі.

Постановою Вищого господарського суду України від 19.01.2010р. постанова суду апеляційної інстанції в частині розірвання договір купівлі-продажу від 11.04.2008р. залишена без змін. В частині виселення суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи з нежитлової будівлі автостоянки і зобов'язання передати її управлінню комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради шляхом оформлення акту прийому-передачі - скасовано і передано на новий розгляд.

Враховуючи під час нового розгляду справи заяву прокурора про уточнення позовних вимог від 09.04.2010р. рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 13.04.2010р. у справі №25/45-10(39/104-09(23/228-08)) (залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.06.2010р.) виселено суб'єкта підприємницької діяльності-фізичну особу ОСОБА_3 з нежитлової будівлі автостоянки розташованої за адресою: 50083, АДРЕСА_3

09.07.2010р. на виконання рішення суду було видано відповідний судовий наказ.

На підставі акту державного виконавця Саксаганського відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції м. Дніпропетровськ від 04.11.2011р. про неможливість прийняття стягувачем нежитлової будівлі автостоянки після виселення боржниці та п. 6 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем 07.11.2011р. прийнято постанову про повернення виконавчої документу стягувачу - Криворізькій міській раді у зв'язку з зменшенням загальної площі нежитлової будівлі автостоянки на 1/3 частини в результаті її руйнування (площа будівлі менша, ніж площа згідно договору купівлі-продажу даної нежитлової будівлі від 11.04.2008р.). Дана будівля стягувачем - Криворізькою міською радою за результатами примусового виконання рішення суду прийнята бути не може.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 17.01.2012р. у справі №25/45-10(39/104-09(23/228-08)) постанова державної виконавчої служби від 07.11.2011р. була скасована.

На день звернення позивачем до господарського суду з позовною заявою рішення суду від 13.04.2010р. не виконано.

У зв'язку із встановленням факту часткового руйнування нежитлової будівлі автостоянки з метою визначення розміру збитків при стягненні відшкодування з метою здійснення заходів, пов'язаних з поверненням об'єкту приватизації за замовленням управлінням комунальної власності міста виконавчого комітету Криворізької міської ради Дніпропетровської області суб'єктом оціночної діяльності ТОВ «Інвест-Кривбас-Експперт» було проведено незалежну оцінку будівлі автостоянки з інфраструктурою.

Згідно звіту про оцінку майна від 16.07.2012р., затвердженого наказом управління комунальної власності міста виконавчого комітету Криворізької міської ради Дніпропетровської області №52 від 06.08.2012р., площа будівлі автостоянки до нанесення шкоди складала 324,2 кв.м., після нанесення шкоди - 218,6 кв.м. Загальна вартість матеріального збитку без ПДВ склала 36112 грн. (з ПДВ 43334,40 грн.).

Вважаючи, що невиконання відповідачем обов'язку повернути спірне майно власнику призвело до спричинення останньому шкоди на визначену суму, позивачі звернулися до господарського суду з позовними вимогами про стягнення з відповідача збитків у сумі 43334,40 грн.

В подальшому враховуючи висновок №45-14 судової будівельно-технічної експертизи від 27.10.2014р. по даній справі позивачі в порядку ст. 22 ГПК України уточнили позовні вимоги і просили стягнути збитки в сумі 58580,00 грн.

Експертом встановлено: «відповідно копій фотознімків із зазначенням дати 19.02.2010. зафіксовано руйнування частини нежитлової будівлі автостоянки літ.Б-1 по пр.. АДРЕСА_3 що примикала до нежитлової будівлі літ. А-3 АДРЕСА_3 (т.1, ас. 48, 49 та т.2 а.с. 54- 55). На момент дослідження частина конструктивних елементів нежитлової будівлі автостоянки літ. Б-1 відсутні (зруйновані): відсутні частини цегляних стін, перекриття, даху та ворота. При виконанні повіреною лазерною рулеткою замірів, експертом було встановлено, що в наявності залишилася лише частина нежитлової будівлі автостоянки літ.Б-1 площею забудови 239,5 м2 - зруйнована, окрім частини цегляних стін. Відповідно виконаних замірів, площа приміщення не зруйнованої частини автостоянки, розмірами 11,65м х 18,75м та складає: 218,4м2. Відповідно виконаних замірів, розмірами 11,65м Х 9,08м, площа приміщення зруйнованої частини автостоянки складає: 105,8м2.»

Стаття 387 Цивільного кодексу України встановлює право власника на витребування майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Одним із видів речових прав на чуже майно є право володіння (п. 1 ст. 395 ЦК України).

Згідно ч. 2 ст. 397 ЦК України володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе.

Статтею 398 ЦК України визначено, що право володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передано власником, а також на інших підставах, встановлених законом.

Встановлено ст. 399 ЦК України підстави припинення права володіння, зокрема, відповідно до п.2 право володіння припиняється у разі: витребування майна від володільця власником майна або іншою особою.

Фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду (ч. 3 ст. ст. 397 ЦК України).

В даному випадку, як вже було наведено вище, судовими актами було встановлено неправомірне володіння майном відповідачем.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог колегія суддів місцевого господарського суду виходила з того, що до даних спірних відносин не застосовуються положення ст. 1166 ЦК України, оскільки позовні вимоги ґрунтуються на невиконанні договірних відносин. Суд дійшов до висновку про відсутністю причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками, що виключає підстави відшкодування збитків з відповідача.

Враховуючи розірвання договору купівлі-продажу будівлі автостоянки від 11.04.2008р., укладеного між позивачем-2 і відповідачем, а отже відсутність між сторонами договірних відносин, позовні вимоги про стягнення збитків, які обґрунтовані завданням відповідачем шкоди після розірвання договору і неповернення об'єкту власнику, колегія суддів Дніпропетровського апеляційного суду не погоджується з висновком, викладеним в рішенні суду першої інстанції та вважає, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми, які регулюють правовідносини, які виникають внаслідок завдання позадоговірної шкоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 386 ЦК України, власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому, збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), та доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Аналогічні норми містяться і в ч. 2 ст. 224 Господарського процесуального кодексу України. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Загальні підстави відповідальність за завдання позадоговірної шкоди викладено у ст. 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч.1).

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч.2).

Вищий господарський суд України в ч.2 п. 1 роз'яснень від 01.04.1994р. N 02-5/215 Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди (із змінами і доповненнями) звернув увагу на те, що вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен з'ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. При цьому господарському суду слід відрізняти обов'язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що випливає з договору (статті 623 ЦК України), від позадоговірної шкоди, тобто від зобов'язання, що виникає внаслідок завдання шкоди (глава 82 ЦК України). Тому помилковими є рішення окремих господарських судів, які при вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням збитків, заподіяних невиконанням або неналежним виконанням договірних зобов'язань, посилаються на статтю 1166 ЦК України.

За приписами частин 1, 2 ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Про необхідність доведення відсутності вини у заподіяних збитках йде і у наведених роз'ясненнях Вищого господарського суду України: «Як у випадку невиконання договору, так і за зобов'язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, чинне законодавство виходить з принципу вини контрагента або особи, яка завдала шкоду (статті 614 та 1166 ЦК України). Крім застосування принципу вини при вирішенні спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду, і самою шкодою» (ч. 4, 5 п. 2 роз'яснень).

«Як у випадках порушення зобов'язання за договором, так і за зобов'язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, цивільне законодавство (статті 614 та 1166 ЦК України) передбачає презумпцію вини правопорушника. Отже, позивач не повинен доказувати наявність вини відповідача у заподіянні шкоди. Навпаки, на відповідача покладено тягар доказування того, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.» (ч. 5 п. 6 роз'яснень).

Відповідач відсутність своєї вини доводила посиланням на висновок Саксаганського районного відділу КМУ ГУ МВС України в Дніпропетровській області від 20.02.2010р. за матеріалами ЖОІ №156 від 18.02.2010р., яким встановлено, що 16.02.2010р. у зв'язку з відлигою та іншими атмосферними явищами з даху будинку АДРЕСА_3 впав сніг на споруду за адресою АДРЕСА_3, внаслідок чого її дах був пошкоджений. При опитуванні свідків події, фактів які вказують на навмисні чи необережні дії невідомої особи, не встановлено.

Разом з тим дослідивши матеріали справи суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про наявність вини відповідача.

Як вбачається з матеріалів ЖОІ №156 перевірка повідомлення про пошкодження будівлі автостоянки була проведена за заявою ОСОБА_3 від 18.02.2010р., яка просила: «прийняти міри по встановленню невідомих мені осіб, які 16.02.2010р, пошкодили належну мені будівлю автостоянки, розташовану за адресою: АДРЕСА_3, чім спричинили мені матеріальну шкоду».

Наведена заява ще раз підтверджує наявність спірної будівлі у фактичному незаконному володінні фізичної особи-підприємця. Оскільки пошкодження будівлі сталося після розірвання договору купівлі-продажу, але відповідач продовжувала використовувати будівлю на свою користь, тобто усвідомлювала необхідність здійснення заходів щодо збереження майна, як то укладання договору з житлово-експлуатаційною організацією про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та можливий ризик випадкового пошкодження майна, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що відповідальність за будівлю автостоянки в цьому випадку повинна нести відповідач.

Відповідачем не надано доказів укладення відповідного договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій або здійснення інших заходів щодо запобіганню загрози опадання снігу з даху будинку АДРЕСА_3.

Внаслідок протиправної бездіяльності відповідача, а саме невжиття належних і достатніх заходів для організації збереження майна була пошкоджена спірна будівля, а позивач поніс збитки.

Відповідно до ч. 1 ст. 668 ЦК України, ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару переходить до покупця з моменту передання йому товару, якщо інше не встановлено договором або законом.

Слід також взяти до уваги, що п. 8.2. договору купівлі-продажу будівлі автостоянки від 11.04.2008р сторони узгодили, що відповідальність за зберігання об'єкту приватизації до підписання акту прийому-передачі несе Покупець (описка у договорі - орендар), як і ризик випадкової загибелі об'єкта приватизації (розділ. 9).

В матеріалах справи відсутній акт прийому-передачі будівлі Покупцем Продавцю.

Отже, має місце чотири складові елементи, за яких можливе стягнення збитків, а саме:

А) наявність збитків (факт заподіяння матеріальних збитків і їх розмір підтверджується матеріалами справи, у тому числі експертним висновком, і не заперечується відповідачем);

Б) бездіяльність відповідача (останній не вжив жодних дій по поверненню майна позивачам після розірвання договору купівлі-продажу і не здійснював заходів щодо належного збереження майна, як його володілець);

В) причинний зв'язок між бездіяльністю і збитками (саме бездіяльність відповідача, невиконання своїх обов'язків як за договором купівлі-продажу (до його розірвання) так і обов'язків по поверненню майна і належного його зберігання призвели до руйнування майна позивачів);

Г) вина відповідача є необережною, яка викликана протиправною бездіяльністю останнього.

З урахуванням наведених вище обставин, колегія суддів дійшла висновку, що місцевий господарський суд не повністю з'ясував обставини, які мають значення для справи та неправильно застосував норми матеріального права, що є підставою для скасування судового рішення і задоволення позовних вимог.

Крім того, позовні вимоги слід задовольнити на користь обох позивачів, оскільки власником майна є міська рада, як суб'єкт комунальної власності, а управляє майном комітет комунальної власності.

Щодо судового збору, то останній підлягає стягненню з відповідача на користь позивача-2 як особи, яка сплачувала відповідний судовий збір.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 49, 103-105 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу управління комунальної власності міста виконавчого комітету Криворізької міської ради Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг Дніпропетровської області) задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04 лютого 2015 року у справі №2/5005/11472/2012 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (50042, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь управління комунальної власності міста виконавчого комітету Криворізької міської ради Дніпропетровської області (р/р 37183001007657, одержувач - управління комунальної власності міста виконавчого комітету Криворізької міської ради, код ЄДРПОУ 25522449, банк одержувача - ГУДКСУ у Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ, МФО 805012) і Криворізької міської ради Дніпропетровської області (50101 Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пл. Радянська, 1, рахунок 33219812700022, одержувач - УДК у м. Кривому Розі, ідентифікаційний код 33874388, банк одержувача ГУДКУ у Дніпропетровській області, МФО 805012) збитки в сумі 58580 грн.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (50042, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на рахунок виконавчого комітету Криворізької міської ради (р/р 35413001052749, одержувач -виконавчий комітет Криворізької міської ради, код ЄДРПОУ 04052169, банк отримувача - ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ, МФО 805012) 1827,00 грн. судового збору за розгляд справи місцевим господарським судом та 913,50 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Зобов'язати господарський суд Дніпропетровської області видати накази відповідно до вимог ст.ст.116, 117 ГПК України.

(постанова виготовлена у повному обсязі 22.04.2015 року)

Головуючий суддя: О.С.Євстигнеєв

Судді: Р.М.Бахмат

І.М.Кощеєв