Ухвала суду № 44320666, 19.05.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19.05.2015р. м. Київ К/800/20985/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.

Кошіля В.В.,

за участю секретаря - Калініна О.С.

та представників сторін:

від позивача - Васильєва О.В., Голобородько Л.С., Тимощук І.А.,

від відповідача - Аландаренко Е.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 12.09.2013

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.03.2014

у справі № 808/5046/13-а

за позовом Приватного акціонерного товариства "Спецгідроенергомонтаж"

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 12.09.2013, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.03.2014, задоволено позов.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Крім того, відповідачем було заявлене клопотання про заміну Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області на її правонаступника - Державну податкову інспекцію у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області.

Згідно зі ст. 55 КАС України, заявлене клопотання підлягає задоволенню.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 по 30.09.2012, за результатами якої складено акт №3394/22-12/32814705 від 29.12.2012, у висновках якого зафіксовано порушення позивачем вимог:

- п.1.32 ст.1, пп.5.1, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого занижено податок на прибуток у сумі 1186448,00 грн. та пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток у сумі 1127904,00 грн.;

- пп.7.4.1, пп.7.4.2, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету, у розмірі 1963783,00 грн.;

- пп.7.4.1, пп.7.4.2, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено від'ємне значення податку на додану вартість на суму 39759, 00 грн.;

- пп.49.18.2 п.49.18 ст. 49, пп. «б» п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України, неподання податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за формою 1-ДФ за 1-4 кв. 2011 р. та 1-3 кв. 2012 р.

На підставі висновків акта перевірки, відповідачем 22.01.2013 були прийняті спірні податкові повідомлення-рішення:

- №0000122302, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2511468,75 грн., в т.ч. за основним платежем 1902981,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 608487,75 грн.;

- №0000112302, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 2765844,25 грн., в т.ч. за основним платежем 2314352,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 451492,25 грн.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про скасування зазначених повідомлень-рішень, враховуючи наступне.

Згідно з пп.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 138.2 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із абзацом третім підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту.

Аналогічне закріплене і в п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Матеріали справи свідчать, що в перевіряємий період позивач мав господарські відносини з TOB «Аранзів», ПП «ТКФ «Юпітер», TOB «ТПГ «Дилема», TOB «Строй-Вінд», TOB «Елтекс-ЛТД», TOB «Астрон-А», TOB «Спецремсервіс-Запоріжжя».

Як було вірно встановлено судами попередніх інстанцій, факт здійснення господарських операцій позивачем з вказаними контрагентами підтверджується наявними в матеріалах справи, належним чином оформленими, первинним документами бухгалтерського обліку, зокрема: видатковими та податковими накладними; рахунками-фактури, банківськими виписками.

На підтвердження транспортування товару до матеріалів справи надано подорожні листи вантажного автомобіля. На підтвердження наявності у позивача власних транспортних засобів до матеріалів справи надано свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та лист ВРЕР-1 УДАІ ГУМВС України в Запорізькій області, відповідно до якого за ПрАТ «Спецгідроенергомонтаж» зареєстровано 33 транспортні засоби.

Також, на підтвердження отримання матеріальних ресурсів від TOB «Аранзів», ПП «ТКФ «Юпітер», TOB «ТПГ «Дилема», TOB «Строй-Вінд», TOB «Елтекс-ЛТД», TOB «Астрон-А», TOB «Спецремсервіс-Запоріжжя», в матеріалах справи наявні матеріальні звіти з 2009-2013 року.

Подальше використання отриманих від контрагентів матеріальних цінностей в господарській діяльності підтверджується наявними в матеріалах справи договорами підряду на виконання робіт з капітального ремонту та письмовими поясненнями щодо використання матеріальних ресурсів.

На момент здійснення спірних операцій, контрагенти позивача у відповідності до вимог чинного законодавства були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та мали свідоцтва платників податку на додану вартість.

В матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з вказаними контрагентами, що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

Слід зазначити, що чинне податкове законодавство України не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Доводи відповідача про відсутність товаро-транспортиних накладних по взаємовідносинах між позивачем та TOB «ТПГ «Дилема», TOB «Строй-Вінд», TOB «Спецремсервіс-Запоріжжя» правомірно не прийняті судами до уваги, оскільки відсутність товарно-транспортної накладної не може бути єдиною беззаперечною підставою для висновку про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей, оскільки, відповідною транспортною документацією обов'язково має бути підтверджено здійснення послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару.

Інші доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судами попередніх інстанцій.

Таким чином, у відповідача були відсутні підстави для визначення позивачу грошових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість, у зв'язку з чим судами правомірно скасовані спірні податкові повідомлення-рішення.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись ст. ст. 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Здійснити заміну Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області на її правонаступника - Державну податкову інспекцію у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області.

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 12.09.2013 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.03.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль