Ухвала суду № 44320602, 19.05.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19.05.2015р. м. Київ К/800/46433/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.

Кошіля В.В.,

за участю секретаря - Калініна О.С.

та представників сторін:

від позивача - Бєлкін В.П., Гайдабура Д.В.,

від відповідача - Сухомлин Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.08.2014

у справі № 816/1076/14

за позовом Промислова компанія "Газвидобування"

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 10.06.2014 в задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.08.2014 скасовано постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10.06.2014. Прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 21.11.2013 №0012611501, №0012601501, №0012621501.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення - без змін.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "ПК "Газвидобування" з питань правомірності декларування від'ємного значення з податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за вересень - грудень 2010 року, лютий 2011 року, квітень 2011 року, травень 2011 року, липень - грудень 2011 року, січень 2012 року, березень 2012 року, травень 2012 року, листопад 2012 року, січень - березень 2013 року, за результатами якої складено акт від 30.09.2013 № 1053/16-01-15-01/31354329 (з урахуванням листа ДПІ у м. Полтаві від 15.10.2013 щодо виправлення описок), яким зафіксовано порушення п. 44.1, п. 44.6 ст. 44, п. 193. 3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, пп. 7.4.5, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме:

- завищення суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку за січень 2011 року в розмірі 199108,00 грн. та у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних податкових періодів за липень 2012 року в розмірі 12220,00 грн.;

- завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р. 24) по податковій декларації з ПДВ за березень 2013 року на 41211970,00 грн.

До наведених висновків перевіряючі дійшли у зв'язку із ненаданням позивачем будь-яких документів на вимогу податкового органу в рамках даної перевірки.

Наказом ДПІ у м. Полтаві від 14.10.2013 № 800 призначено позапланову документальну виїзну перевірку ТОВ "ПК "Газвидобування", за результатами якої складено акт від 04.11.2013 №1495/16-01-15-01/31354329. За висновками перевірки спростовано порушення ТОВ "ПК "Газвидобування" п. 44.1, п. 44.6, п.198.6 ст. 198 ПК України за період листопад 2012 року, січень-березень 2013 року, які були зазначені в акті про результати документальної позапланової невиїзної перевірки від 30.09.2013 № 1053/16-01-15-01/31354329, у зв'язку із наданням платником первинних документів до перевірки.

Натомість, даною перевіркою встановлено порушення позивачем абз. 3 п.187.8 ст. 187, п. 198.3 ст.198 ПК України, а саме: завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту (рядок 19 податкової декларації з ПДВ) за березень 2013 року на суму 106231,00 грн. та завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 податкової декларації з ПДВ) за березень 2013 року на 40557715,00 грн.

Так, перевіркою встановлено, що протягом 2001 - 2012 років позивач систематично декларує збитки по декларації з податку на прибуток та від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту по декларації з ПДВ.

Виходячи із результатів фінансово-господарської діяльності за 2012 рік (згідно податкової декларації на прибуток за 2012 рік), підприємством задекларовані збитки в сумі 52883524,00 грн., а за 2013 рік (згідно податкової декларації на прибуток за 2013 рік) підприємством задекларовані збитки в сумі 98769604, грн., що на думку перевіряючих, свідчить про те, що позивач здійснює укладення договорів на придбання товарів, робіт, послуг, які не використовуються ним у господарській діяльності з метою отримання прибутків, а для ведення завідомо збиткової діяльності.

Перевіркою первинних документів встановлено, що податковий кредит за листопад 2012 року, січень - березень 2013 року сформований по господарських операціях, пов'язаних із пошуком, розвідкою корисних копалин під час будівництва пошукових свердловин №1, №2 та №2а. Пошукові свердловини №1, №2 та №2а із січня 2010 є недобудованими та відповідно не введені в експлуатацію.

На підставі наведених висновків актів перевірок, відповідачем 21.11.2013 прийнято спірні податкові повідомлення-рішення:

- № 0012611501, яким зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 40557714,00 грн.;

- № 0012601501, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 199108,00 грн. по декларації з податку на додану вартість за січень 2011 року та застосовано штрафні санкції у розмірі 01,00 грн., 12220,00 грн. по декларації за липень 2012 року та застосовано штрафні санкції в розмірі 6110,00 грн.;

- № 0012621501, яким зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ на суму 106231,00 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивачем під час розгляду справи не було надано доказів досягнення економічного ефекту від придбання спірних товарів та послуг щодо будівництва свердловин, та приймаючи нульовий результат на наслідками пошукових робіт корисних копалин на зазначеній площі протягом майже 13 років, стан пошукових свердловин, жодна з яких не завершені будівництвом та здані в експлуатацію, а також, вартість їх будівництва, що значно перевищує суму вартості будівництва свердловин, то єдиною метою та економічним ефектом цих операцій є зменшення об'єкту оподаткування, зокрема, податком на додану вартість, а саме: спрямовано на збільшення податкового кредиту позивача для врахування його при обчисленні податкового зобов'язання з ПДВ, та відшкодування від'ємного значення ПДВ з державного бюджету. В зв'язку з чим, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість виявлених під час проведеної перевірки порушень позивачем вимог діючого законодавства та, як наслідок, законності та правомірності зменшення підприємству розміру від'ємного значення та бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на підставі оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Однак, колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій, погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності із п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового Кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Так, судом встановлено, що основним видом господарської діяльності позивача є пошук, розвідка корисних копалин на Покровській площі з метою подальшого їх видобування на підставі спеціального дозволу на користування надрами №1727 від 10.08.2001 на геологічне вивчення, в тому числі дослідно-промислову розробку.

Також, встановлено, що підприємством у спірний період здійснювалась діяльність щодо будівництва свердловин №1 та №2а Покровської площі.

З матеріалів справи вбачається, що свердловина № 1 Покровської площі була запроектована в 2007 році, що підтверджується актом про закладення свердловин від 11.12.2007, а її буріння розпочато згідно з актом від 22.02.2008. Через відсутність коштів на будівництво, 18.05.2009 свердловина №1 була законсервована, що підтверджується актом. Роботи на цій свердловині відновлені у вересні 2010 року, а відповідно до акта від 21.09.2011 з урахуванням ускладнення при бурінні свердловина № 1 завершена бурінням.

З пояснень позивача вбачається, що з часу завершення бурінням вищевказаної свердловини протягом 2011 - 2014 років ведеться її випробування, освоєння та дослідження.

Свердловина № 2а Покровської площі запроектована згідно із протоколом геолого-технічної наради по свердловині № 2 Покровської площі від 12.01.2011 як свердловина - дублер, буріння якої розпочалося 07.10.2011. Будівництво даної свердловини призупинене 10.02.2012, згідно з планом заходів по тимчасовому призупиненню поглиблення свердловини № 2а.

Капітальне будівництво цих свердловин здійснювалося підрядним способом шляхом замовлення будівельних послуг у підрядників на підставі відповідних договорів, витрати на їх будівництво та консервування обліковувалися на бухгалтерському рахунку 151 "Капітальне будівництво".

В процесі розгляду справи встановлено, що за своєю економічною суттю будівництво вказаних свердловин є разовою економічною операцією, яка з огляду на нерозвіданість площі, велику глибину свердловин (понад 5000 метрів) та складність будівництва, розтягнута у часі на тривалий строк, що зумовлює наявність значних капітальних інвестицій на протязі тривалого часу та відсутність прибутку.

Відповідно до угоди про умови користування ділянкою надрами № 1727 від 16.09.2011, програми робіт геологічного вивчення, у тому дослідно-промислової розробки Покровської газоконденсатної площі на період 2011- 2016 рр., що підписана між позивачем та Державною службою геології та надр України, строк закінчення будівництва свердловин № 1, 2а Покровської площі становить до 3 кварталу 2016 року, тобто, ще не настав.

За наведених обставин, висновок суду першої інстанції про невикористання свердловин у господарській діяльності, у зв'язку з їх не введенням в експлуатацію є необґрунтованим. Крім того, як було вірно враховано судом апеляційної інстанції, посилання на вказану обставину, як на відсутність у позивача права на отримання бюджетного відшкодування, суперечить змісту норми ч. 2 п. 198.3 ст. 198 Кодексу.

Також, судом апеляційної інстанції правомірно спростовано висновок суду першої інстанції про ненадання позивачем доказів досягнення економічного ефекту від придбання спірних товарів та послуг щодо будівництва вищевказаних свердловин, оскільки податковим органом, ані під час проведеної перевірки, ані під час судового розгляду справи, не було надано жодних доказів відсутності у позивача мети щодо отримання економічного ефекту від господарських операцій та не вказано, в чому полягала податкова вигода від наявності збитків, оскільки сформований податковий кредит повністю сплачений до державного бюджету України, що визнано та не оскаржується відповідачем.

Крім того, з наявного в матеріалах справи Звіту про науково-дослідну роботу "Геолого-економічна оцінка можливого промислового значення (ГЕО-3) Покровської площі", що виконаний в 2011 році відповідно до вимог п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 05.05.1997 р. № 432 "Про затвердження Класифікації запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр", вбачається, що початкова геолого-економічна оцінка (ГЕО-3) полягає в обґрунтуванні доцільності інвестування пошуково-розвідувальних робіт на ділянках, перспективних щодо відкриття родовищ корисних копалин.

Отже, даним Звітом про науково-дослідну роботу "Геолого-економічна оцінка можливого промислового значення (ГЕО-3) Покровської площі" підтверджено економічну доцільність розробки Покровської площі та, як наслідок, наявність у позивача мети отримання прибутку.

Слід зазначити, що відповідачем, також, не надано доказів та не наведено жодних обставин, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про непов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача.

Таким чином, у зв'язку з встановленими обставинами та матеріалами справи, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду щодо правомірності формуванню позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судом апеляційної інстанції.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду не встановлено.

Керуючись ст. ст. 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.08.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль