Ухвала суду № 44320583, 18.05.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.05.2015р. м. Київ К/9991/95981/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Голубєвої Г.К.

Цвіркуна Ю.І.

за участю секретаря Ковтун О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Кузнецовської об'єднаної державної податкової інспекції в Рівненській області

на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 31.08.2011

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2011

у справі № 2а/1770/1805/2011

за позовом Приватного підприємства «Захід Промбудсервіс»

до Кузнецовської об'єднаної державної податкової інспекції в Рівненській області

про визнання недійсним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 31.08.2011, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2011, позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Кузнецовської ОДПІ від 14.10.2010 № 0000432350/0, від 15.11.2010 № 0000432350/1, від 14.10.2010 № 0000442350/0, від 15.11.2010 № 0000442350/1. Присуджено на користь позивача з Державного бюджету України судовий збір в сумі 3,40 грн.

Кузнецовська ОДПІ в Рівненській області подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове про відмову в задоволенні позову повністю. Вважає, що суди порушили норми матеріального права. Вимоги касаційної скарги обґрунтовує обставинами, з яких податковий орган виходив при складанні оспорюваних податкових повідомлень-рішень та наводив судам попередніх інстанцій, заперечуючи проти позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Підставою для визначення позивачу за податковим повідомленням-рішенням відповідача від 14.10.2010 № 0000432350/0 та складеним за результатами його адміністративного оскарження податковим повідомленням-рішенням від 15.11.2010 № 0000432350/1 податкового зобов'язання з податку на прибуток в загальній сумі 279850 грн., в т.ч. 193759,00 грн. основного платежу та 86091,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, слугували висновки планової виїзної перевірки за період з 01.04.2010 по 30.06.2010, викладені в акті від 01.10.2010 № 415/23-35193635, про порушення вимог п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2. п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 № 283/97-ВР. Порушення позивачем цих норм закону полягало в неправомірному віднесенні до складу валових витрат за ІІ, ІІІ, IV квартали 2009 року та за ІІ квартал 2010 року витрат в загальній сумі 755034,95 грн. за операціями з придбання товарів (будівельних матеріалів) у ТОВ «Прайм-Дівелопмент» за договором поставки від 25.06.2009 № 25/06/09 та у ТОВ «ТД «Надія» за договором поставки від 15.12.2008.

Підставою для визначення позивачу за податковим повідомленням-рішенням відповідача від 14.10.2010 № 0000442350/0 та складеним за результатами його адміністративного оскарження податковим повідомленням-рішенням від 15.11.2010 № 0000442350/1 податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 370425 грн., в т.ч. 246950 грн. основного платежу та 123475 грн. штрафних (фінансових) санкцій, слугували висновки вказаної вище перевірки про порушення вимог п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР. Порушення цієї норми закону полягало у неправомірному віднесенні до складу податкового кредиту за періоди з травня 2009 року по червень 2010 року податку на додану вартість в загальній сумі 246950,00 грн. за операціями з придбання у ТОВ «Технотрейд-плюс» субпідрядних послуг (виконання робіт з внутрішнього опорядження шостого поверху обласного онкологічного диспансеру м.Рівне) за договором субпідряду від 15.11.2009 № 11/09-5 між позивачем (генпідрядник) та ТОВ «Технотрейд-плюс» (субпідрядник), а також - з придбання товарів у ТОВ «Прайм-Дівелопмент» та ТОВ «ТД «Надія».

Згідно з актом перевірки податковий орган не визнає валові витрати та податковий кредит позивача за операціями з придбання товарів у ТОВ «Торговий дім «Надія» та ТОВ «Прайм-Дівелопмент», оскільки вважає, що факт поставки товарів документально не підтверджено, зокрема не надано товарно-транспортних накладних, довіреностей, звітів матеріально-відповідальних осіб. Зазначає, що операції не підтверджуються з огляду на реальний час їх здійснення, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна. Податковий кредит за операціями з придбання субпідрядних робіт у ТОВ «Технотрейд-плюс» податковий орган не визнає з огляду на відсутність податкових накладних.

При перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, правової оцінки встановлених судами обставин суд касаційної інстанції виходить з такого.

Для надання правової оцінки формуванню платником податку на прибуток валових витрат, а платником податку на додану вартість податкового кредиту з такого податку, необхідно застосовувати положення ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94 ВР та п.п. 7.2, 7.4, 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, якими регламентувався порядок визначення валових витрат та податкового кредиту на час виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до вимог п.п. 7.2.6. п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі - Закон № 168/97-ВР) підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги).

Пункт 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР забороняє включати до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними.

Відповідно до п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, у податковому обліку валові витрати та податковий кредит мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити, перелік яких визначено у цій нормі.

Усі документи в їх сукупності, складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, які за змістом відповідають вимогам закону та які відображають реальні господарські операції, належать до первинних документів бухгалтерського обліку, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності. Тому, суди повинні надавати належну оцінку усім таким наявним доказам у їх сукупності.

Товарно-транспортна накладна, на відсутність якої вказує відповідач в обґрунтування своїх висновків про нереальний характер господарських операцій з поставки товару, не є обов'язковим первинним документом, що складається під час здійснення господарської операції з поставки товару, а є первинним документом, що підтверджує операції учасників транспортних перевезень (вантажовідправника, вантажоотримувача, перевізника), тому її відсутність у покупця товару за наявності належних первинних документів, що підтверджують поставку та оприбуткування товару, не може бути самостійною підставою для висновку про безтоварний характер господарських операцій з поставки товару.

За умови реального здійснення платником податку господарських операцій з поставки товару та послуг, які призвели до фактичного руху активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю, за відсутністю з боку такого платника порушення вказаних вище вимог законів при формуванні валових витрат та податкового кредиту, останній не може бути позбавлений такого права.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що факт реального вчинення господарських операцій та використання в господарській діяльності підтверджено первинними, розрахунковими та іншими документами (факт поставки товару - видатковими та податковими накладними, витягом з журналу реєстрації довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 631; факт використання товару - актами списання, підсумковими відомостями ресурсів; факт виконання підрядних робіт - довідками про вартість виконаних робіт форми КБ-3, підсумковими відомостями ресурсів, актами приймання виконаних підрядних робіт форми КБ-2, податковими накладними; факт оплати - платіжними дорученнями), обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку, та які оцінені судами як такі, що відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та дійсності.

В касаційній скарзі відповідач посилається на те, що згідно з відповідями Здолбунівської ОДПІ від 08.10.2010 № 75/23-13/1451, ДПІ у Печерському районі м.Києва від 14.10.2010 № 27342/7/23-1110 та ДПІ у Оболонському районі м.Києва від 30.09.2010 № 23-333192163 провести перевірки неможливо через відсутність ТОВ «Прайм-Дівелопмент», ТОВ «ТД «Надія» та ТОВ «Технотрейд-плюс» за місцезнаходженням. Крім того, відповідач вказує, що за фактом створення невстановленими слідством особами з метою прикриття незаконної діяльності підприємства - ТОВ «Технотрейд-Плюс» постановою від 31.01.2011 року порушена кримінальна справа № 49-3015 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України.

Суд касаційної інстанції зазначає, що платник податків (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням продавцем, відомості щодо реєстрації якого як юридичної особи містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та як платника податку на додану вартість - у Реєстрі платників податку на додану вартість, вимог законодавства щодо створення підприємства, здійснення господарської діяльності та оподаткування і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на валові витрати та податковий кредит за вчинені порушення продавцем вимог законодавства, в т.ч. щодо правил ведення господарської діяльності.

Допущені продавцем певні порушення законодавства тягнуть негативні наслідки для цього продавця та не впливають на право покупця на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість, адже законами іншого не передбачено.

Лише доведення податковим органом факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним продавцем з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями чи сприяння ухиленню продавця від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх та допустимих доказах. Встановлення певних фактів в ході оперативно-розшукових заходів, слідства у кримінальній справі, що стосується осіб, причетних до створення підприємства (постачальника), не є підставою для звільнення від доказування обставин в адміністративній справі і без відповідного судового рішення у кримінальній справі такі факти самі собою не є доказом вчинення злочину і допущення суб'єктом господарювання (покупцем) чи відсутності з боку останнього певного порушення вимог податкового законодавства.

За умови реального здійснення платником податків (покупцем) господарських операцій з придбання послуг, які призвели до фактичного руху активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю, за відсутністю з боку такого платника порушення вимог наведених норм закону при формуванні податкового кредиту, підстави для позбавлення його права на зазначений кредит відсутні.

Актом перевірки та судами попередніх інстанцій не встановлено жодного фактичного порушення позивачем вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло його права на податковий кредит з податку на додану вартість.

Судами достовірно встановлено, що у позивача наявні всі первинні документи, які відповідають дійсності, податковий кредит сформовано позивачем на підставі податкових накладних.

З огляду на те, що суди повно встановили обставини у справі та правильно застосували норми матеріального права, що врегульовують спірні правовідносини при формуванні платником податків валових витрат та податкового кредиту, а податковий орган в касаційній скарзі наводить обґрунтування та обставини, які досліджувались в судах попередніх інстанцій і правильно оцінені, касаційна скарга залишається без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Кузнецовської об'єднаної державної податкової інспекції в Рівненській області залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 31.08.2011 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою безпосередньо до Верховного Суду України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Г.К. Голубєва

Ю.І. Цвіркун