Ухвала суду № 44320433, 21.05.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.05.2015р. м. Київ К/800/59627/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі :

Пасічник С.С.,

Кочана В.М.,

Швеця В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дочірній банк Сбербанку Росії" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 липня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Дочірній банк Сбербанку Росії" до Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Сван-1" про визнання дій та бездіяльності неправомірними,

В С Т А Н О В И Л А :

В березні 2014 року Публічне акціонерне товариство "Дочірній банк Сбербанку Росії" звернулось до суду з позовом (з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог) до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - Товариства з обмеженою відповідальністю "Сван-1" (залученої протокольною ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.05.2014р.) про визнання неправомірними дій відповідача щодо несвоєчасного направлення на адресу позивача постанови про відновлення виконавчого провадження від 12.02.2014р. (виконавчого провадження ВП №26133130); визнання неправомірною бездіяльності відповідача з примусового виконання виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочкарьовою А.В. 14.05.2010р. за реєстровим №1280, а саме: непередання майна на реалізацію; непризначення експертної оцінки майна для можливості реалізації (тривалого); нереалізації заставленого майна; неперерахування коштів з реалізації заставленого майна на користь позивача.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.07.2014р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.10.2014р., позов задоволено частково: визнано протиправними дії Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області щодо несвоєчасного направлення на адресу ПAT "Сбербанк Росії" постанови про відновлення виконавчого провадження від 12.02.2014р. (виконавчого провадження ВП №26133130); в решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій в частині відмови в задоволенні позовних вимог, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив рішення судів у вказаній частині скасувати та направити в цій частині справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідач в письмових запереченнях на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними.

Відповідно до ч.2 ст.220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою головного державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень ВДВС Головного управління юстиції у Черкаській області від 22.04.2011р. відкрито виконавче провадження ВП №26133130 по примусовому виконанню виконавчого напису №1280, вчиненого 14.05.2010р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочкарьовою А.В., відповідно до якого стягнуто з ТОВ «Сван-1» на користь ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" 6002900,00грн. шляхом звернення стягнення на: комплекс, що знаходиться за адресою: Черкаська область, м.Черкаси, вул.Паризької комуни, буд. 65а, та згідно з даними витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно №17416757 від 18.01.2008 року складається з наступних об'єктів: адмінбудівля (літера А №І,) загальною площею 174,2 кв.м; адмінбудівля з прибудовами (літера А, а2, а3, пд, №3) загальною площею 816,6 кв.м; гараж з оглядовою ямою (літера В); огорожа (літера №1, 3, 5-9); нежилого приміщення, що знаходиться за адресою: Черкаська область, м.Черкаси, бул.Шевченка, буд.335 та згідно з даними витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно №17415637 від 18.01.2008р. складається з вбудованого нежитлового приміщення майстерні (І поверх) (літера А №5), загальною площею 86,0 кв.м.

Згідно з п.4 та п.5 вказаної постанови накладено арешт на вищевказане майно та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику в межах суми боргу.

В подальшому, постановою від 12.12.2012р. вказане виконавче провадження було закінчено на підставі п.7 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» (в зв'язку з визнанням боржника банкрутом).

Постановою ж Київського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2013р. у справі №823/43/13-а постанову ВП №26133130 від 12.12.2012р. про закінчення виконавчого провадження визнано нечинною та скасовано, в зв'язку з чим 12.02.2014р. відповідачем винесено постанову про відновлення виконавчого провадження ВП №26133130.

16.04.2014р. відповідачем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку з тим, що ухвалою господарського суду Черкаської області від 29.05.2012р. у справі №14-10-5026/2337/2011 частково задоволено клопотання ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії» та накладено арешт на все майно боржника шляхом оголошення заборони на його відчуження та заборони вчинення будь-яких дій щодо розпорядження арештованим майном боржника (ТОВ «Сван-1»), в тому числі і відчуження його у будь-який спосіб, крім здійснення виплат грошовими коштами з рахунку боржника у випадках, передбачених ч.6 ст.12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Вважаючи, що бездіяльністю органу виконавчої служби по організації належного виконання виконавчого напису нотаріуса порушено його права, Публічне акціонерне товариство "Дочірній банк Сбербанку Росії" звернулось до суду з позовом у даній справі.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено в Законі України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999р. №606-XIV (далі - Закон №606).

Статтею 1 Закону №606 передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч.1 ст.6 Закону №606 державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Згідно зі ст.11 Закону №606 державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом; надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхні клопотання; заявляє в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз'яснює сторонам їхні права і обов'язки.

За змістом частини 3 вказаної статті державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, зокрема: накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; у разі необхідності залучати до проведення чи організації виконавчих дій суб'єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами.

Як встановлено ч.1 ст.52 Закону №606 звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації, яка, в свою чергу, згідно з приписами ч.1 ст.62 Закону №606 здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах.

Як встановлено судами попередніх інстанцій під час розгляду даної справи, відповідачем у спірному виконавчому провадженні ВП №26133130 вживались всі передбачені Законом дії щодо примусового виконання виконавчого напису нотаріуса, що підтверджується наявними у справі: актом опису й арешту майна від 26.07.2011р., договором на проведення оцінки майна №122/12 від 15.10.2012р.; постановами відповідача про призначення експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для у часті у виконавчому провадженні ВП №26133130 та про повторне призначення експерта від 04.08.2011р., від 14.11.2011р., від 05.03.2012р., від 04.05.2012р. та від 25.03.2014р.; заявкою на реалізацію арештованого майна вих. №4054/03-01-30 від 26.04.2012р.; договорами про надання послуг по організації і проведенню прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна (предмета іпотеки) №2412103 від 26.04.2012р. та №2412104 від 26.04.2012р.; заявкою на реалізацію арештованого майна вих. №4053/03-01-30 від 26.04.2012р.; висновками з оцінки майна станом на 15.08.2011р.; рецензіями звіту про проведення незалежної оцінки нежитлових приміщень; висновками суб'єкта оціночної діяльності про вартість об'єктів нерухомості від 06.03.2011р., від 06.03.2012р.; заявами позивача про відвід експерта, оцінювача; запереченням позивача на результати визначення вартості арештованого майна; повідомленням про прилюдні торги.

Водночас, слід вказати, що постанова головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень УДВС Головного управління юстиції у Черкаській області від 16.04.2014р. про повернення виконавчого документа стягувачеві позивачем не оскаржувалась.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується висновком судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав для визнання неправомірною бездіяльності відповідача з примусового виконання виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочкарьовою А.В. 14.05.2010р. за реєстровим №1280, а саме: непередання майна на реалізацію; непризначення експертної оцінки майна для можливості реалізації (тривалого); нереалізації заставленого майна; неперерахування коштів з реалізації заставленого майна на користь позивача, а отже й для задоволення позовних вимог в цій частині.

За правилами статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Доводи ж касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення спору, а тому підстав для скасування ухвалених судами рішень колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дочірній банк Сбербанку Росії" залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 липня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2014 року - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: Пасічник С.С.

Кочан В.М.

Швець В.В.