Ухвала суду № 44320357, 13.05.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" травня 2015 р. м. Київ К/800/39726/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого - Веденяпіна О.А. (суддя-доповідач), Загороднього А.Ф., Зайцева М.П.,

розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального управління Міндоходів

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2014 року

у справі № 808/2142/13-а

за позовом Приватного акціонерного товариства «Запорізький електровозоремонтний завод»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби

про часткове визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального управління Міндоходів (далі - СДПІ) № 0000380803/0 від 30 жовтня 2007 року в частині нарахування (визначення) податкового зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) за основним платежем 147 961,00 грн. та 73 980,50 грн. штрафних санкцій.

Постановою Господарського суду Запорізької області від 23 січня 2008 року позов задоволено повністю, скасовано податкове повідомлення-рішення №0000380803/0 від 30 жовтня 2007 року в частині визначення податкового зобов'язання з ПДВ за основним платежем на 147 961,00 грн. та 73 980,50 грн. штрафних санкцій.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2009 року у даній справі постанову Господарського суду Запорізької області від 23 січня 2008 року скасовано та у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21 січня 2013 року касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Запорізький електровозоремонтний завод» (далі - ПрАТ «Запорізький електровозоремонтний завод») задоволено частково.

Постанову Господарського суду Запорізької області від 23 січня 2008 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2009 року скасовано та справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

При цьому суд касаційної інстанції зазначив, що суди попередніх інстанцій не дослідили та не встановили чи був газ, придбаний позивачем у ТОВ «Веста», імпортного походження, операції з якими оподатковувались з нульовою ставкою ПДВ.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 16 квітня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2014 року апеляційну скаргу ПрАТ «Запорізький електровозоремонтний завод» задоволено.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 16 квітня 2013 року скасовано із прийняттям нової постанови.

Позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення СДПІ №0000380803/0 від 31 жовтня 2007 року в частині нарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 147 961,00 грн. та штрафних санкцій у розмірі 73 980,50 грн.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просив рішення суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

У письмовому запереченні позивач просив касаційну скаргу СДПІ залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2014 року - без змін.

У зв'язку з неприбуттям у судове засідання осіб, які беруть участь у справі, після оголошеної перерви у судовому засіданні, належним чином повідомлених про дату, час і місце судового засідання, справа розглядається відповідно до статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.

Заслухавши представників сторін, суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів приходить до наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 19 жовтня 2007 року відповідачем складено акт №106/08-03/01056273 про результати виїзної планової перевірки ВАТ «Запорізький електровозоремонтний завод» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2004 року по 30 червня 2007 року (далі - акт перевірки).

В ході проведення перевірки встановлено порушення позивачем пункту 4.3 статті 4, підпункту 7.2.1, підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.3.6 п. 7.3, підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.4, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР, пункту 7, підпункту 12.2, підпункту 12.6 пункту 12 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30 травня 1997 року №165, в результаті чого підприємством завищено суму податкового кредиту по господарських операціях з придбання природного газу імпортного походження на загальну суму 147 961,00 грн., в результаті чого занижено ПДВ, який підлягає нарахуванню до сплати в бюджет.

Зазначені висновки обґрунтовані тим, що позивачем придбано природний газ імпортного походження, операції з продажу якого відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» оподатковуються за нульовою ставкою ПДВ. Виписані контрагентом позивача - ТОВ «Веста» на поставлений газ за умовами договору податкові накладні не містять даних щодо країни походження газу, як і сам договір, що є порушенням Постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 №1729 «Про забезпечення споживачів природним газом» та норми статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000380803/0 від 30 жовтня 2007 року.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що придбаний позивачем у ТОВ «Веста» у 2004-2006 роках природний газ є імпортного походження, що ввезений на митну територію України НАК «Нафтогаз України» відповідно до зовнішньоекономічних контрактів, укладених на виконання міжнародних договорів України, операції з реалізації якого від НАК «Нафтогаз України» до ДК «Газ Україна» НАК «Нафтогаз України», ДП «Газ-тепло» НАК «Нафтогаз України» та ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» оподатковувались за нульовою ставкою ПДВ, а відтак вважав, що відповідачем доведено правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення в частині визначення позивачу податкових зобов'язань з ПДВ за основним платежем у сумі 147 961,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 73 980,50 грн.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції зазначив, що наявні в матеріалах справи докази не доводять беззаперечно іноземного походження придбаного позивачем природного газу. При цьому суд встановив, що у договорах, за якими позивач придбавав природний газ у ТОВ «Веста», не міститься посилання щодо іноземного походження даного природного газу, відсутня така інформація й у первинних документах, складених під час оформлення спірних операцій.

Колегія суддів, з урахуванням норм податкового законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що придбаний позивачем у ТОВ «Веста» у 2004-2006 роках природний газ є імпортного походження, що ввезений на митну територію України НАК «Нафтогаз України» відповідно до зовнішньоекономічних контрактів, укладених на виконання міжнародних договорів України, операції з реалізації якого оподатковувались за нульовою ставкою ПДВ.

У 2004-2006 роках, відповідно до статті 9 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік», статті 9 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та статті 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» операції із ввезення природного газу на митну територію України відповідно до зовнішньоекономічних контрактів, укладених на виконання міжнародних договорів України, звільнялись від обкладення податком на додану вартість, а операції з продажу такого газу, крім операцій з його продажу для населення, бюджетних установ та інших споживачів, що не є платниками цього податку, оподатковувались за нульовою ставкою ПДВ.

Законодавством не дозволялось оподатковувати за ставкою 20% операції з продажу природного газу, ввезеного на митну територію України відповідно до зовнішньоекономічних контрактів, укладених на виконання міжнародних договорів України, і звільненого від обкладання ПДВ при ввезенні. Зазначене обмеження стосувалось як першого продавця, так і останнього.

Відповідно до пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 №1729 «Про забезпечення споживачів природним газом» природний газ, ввезений на митну територію України за зовнішньоекономічними контрактами, укладеними на виконання міжнародних договорів України, та оформлений митними органами в режимі випуску у вільний обіг із звільненням від обкладання податком на додану вартість, реалізується Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України», Дочірньою компанією «Газ України» та Дочірнім підприємством «Газ-тепло», а також суб'єктами господарювання, що мають ліцензію на провадження господарської діяльності з постачання природного газу за регульованим тарифом, із застосуванням нульової ставки податку на додану вартість (крім постачання населенню, бюджетним установам та іншим споживачам, які не є платниками зазначеного податку), за наявності: договорів на таке придбання із зазначенням, кому належить поставлений газ; договорів на власну поставку такого газу з обов'язковим зазначенням, кому належить поставлений газ та індивідуального податкового номера споживача платника ПДВ; вантажосупровідних документів (товаротранспортних і податкових накладних, актів приймання-передачі), в яких обов'язково зазначається, кому належить поставлений газ, суб'єкт господарювання та його індивідуальний податковий номер платника ПДВ.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі - Закон) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою підпунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього закону, протягом такого звітного періоду, у зв'язку, зокрема, з придбанням товарів (у тому числі при їх імпорті) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податків.

З пункту 6.1 статті 6 Закону випливає, що не відноситься до об'єктів оподаткування операції, звільнені від оподаткування, та операції, до яких застосовується нульова ставка ПДВ.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону встановлено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послу) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Згідно з підпунктом «е», «з» підпункту 7.2.1 пункту 7.2 Закону платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити серед іншого зазначення окремим рядком опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні.

Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону, у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушені ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інші розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку на додану внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією.

Враховуючи викладене та встановлений судом першої інстанції факт придбання позивачем у ТОВ «Веста» природного газу імпортного походження, суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Встановлені судом першої інстанції обставини щодо імпортного походження газу, придбаного позивачем у ТОВ «Веста», судом апеляційної інстанції не спростовано.

Слід зазначити, що позивач не скористався наданим йому законом правом та до податкової декларації за звітний податковий період не надав заяви зі скаргою на постачальника (що мала бути подана у зв'язку з порушенням останнім порядку заповнення податкової накладної).

Згідно з частиною першою статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Таким чином, колегія суддів, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду апеляційної інстанції скасуванню. Прийняте із вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права та з вірною правовою оцінкою обставин у справі рішення суду першої інстанції слід залишити в силі.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в :

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального управління Міндоходів задовольнити, постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2014 року - скасувати, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 16 квітня 2013 року - залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді О.А. Веденяпін

А.Ф. Загородній

М.П. Зайцев