Ухвала суду № 44320352, 18.05.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.05.2015р. м. Київ К/9991/94805/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Голубєвої Г.К.

Цвіркуна Ю.І.

за участю секретаря Ковтун О.С.

представника позивача Мартіної Л.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м.Харкова

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.08.2011

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2011

у справі № 2а-6741/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківенергоремонт Плюс»

до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м.Харкова

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12.08.2011, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2011, адміністративний позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Червонозаводському районі м.Харкова від 27.05.2011 № 0000212320 та № 0000222320. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Харківенергоремонт Плюс» судові витрати в сумі 3,40 грн.

ДПІ у Червонозаводському районі м.Харкова подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову повністю. Вважає, що суди порушили норми матеріального права. Вимоги касаційної скарги обґрунтовує обставинами, з яких податковий орган виходив при складанні оспорюваних податкових повідомлень-рішень та наводив судам попередніх інстанцій, заперечуючи проти позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Підставою для визначення позивачу за податковим повідомленням-рішенням відповідача від 27.05.2011 № 0000222320 грошового зобов'язання з податку на прибуток в загальній сумі 4291212,50 грн., в т.ч. 3492970,00 грн. основного платежу та 858242,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій, слугували висновки планової виїзної перевірки за період з 01.10.2009 по 31.12.2010, викладені в акті від 13.04.2011 № 1558/232/31635956, про порушення вимог п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР, а підставою для визначення за податковим повідомленням-рішенням від 27.05.2011 № 0000212320 грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 3562552,50 грн., в т.ч. 2850042,00 грн. основного платежу та 712510,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій, - висновки про порушення вимог п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР.

Порушення позивачем наведених норм законів полягало у тому, що позивач неправомірно відніс до складу валових витрат та до складу податкового кредиту витрати та податок на додану вартість відповідно за операціями з придбання послуг у ТОВ «Електроспецтех», ТОВ «Техенергоресурс» (підрядні роботи на території ТОВ «Єнакієвський металургійний завод») та придбання у ТОВ «Промспец консалтинг» товарів (обладнання, вузли та матеріали).

Відповідач посилається на те, що згідно з актами перевірок вказаних підприємств - постачальників позивача у останніх відсутній технічних персонал, основні засоби, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби. В цих актах перевірок викладені висновки про нереальне вчинення господарських операцій між підприємствами - постачальниками позивача та їх контрагентами. З цих підстав відповідач ставить під сумнів реальне здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними підприємствами, вважаючи, що вони є нікчемними відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України.

При перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, правової оцінки встановлених судами обставин суд касаційної інстанції виходить з такого.

Платник податків при формуванні валових витрат та податкового кредиту повинен був діяти у відповідності з вимогами п. 5.1, п.п. 5.2.1 п.5.2, п.п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР та п. 7.4, п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР.

За умови реального здійснення платником податків (покупцем) господарських операцій з придбання товару (робіт, послуг), які призвели до фактичного руху активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю, за відсутністю з боку такого платника порушення вимог наведених норм закону при формуванні валових витрат та податкового кредиту, підстави для позбавлення його права на зазначені витрати та кредит відсутні.

Висновок про нереальність господарських операцій з придбання платником податків товару (робіт, послуг) мають підтверджуватися належними та допустимими доказами і не можуть ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватись лише зафіксованими в актах перевірок контрагентів порушеннями останніми при здійсненні господарської діяльності вимог податкового законодавства.

Платник податків (покупець товарів, послуг) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням продавцем, відомості щодо реєстрації якого як юридичної особи містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та як платника податку на додану вартість - у Реєстрі платників податку на додану вартість, вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності та оподаткування і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на валові витрати та податковий кредит за вчинені порушення продавцем.

Допущені продавцем певні порушення законодавства тягнуть негативні наслідки саме для цього продавця та не впливають на право покупця на віднесення до складу валових витрат та до складу податкового кредиту відповідних сплачених (нарахованих) витрат та податку на додану вартість, адже законами іншого не передбачено.

Усі документи в їх сукупності, складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, які за змістом відповідають вимогам закону та які відображають реальні господарські операції, належать до первинних документів бухгалтерського обліку, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності. Тому, питання реального вчинення господарських операцій має з'ясовуватися на підставі оцінки усіх таких доказів в їх сукупності.

Судами попередніх інстанцій не встановлено жодного фактичного порушення вимог наведених норм законів, яке б позбавляло позивача права на валові витрати та податковий кредит. Судами досліджено обставини щодо фактичного вчинення господарських операцій у межах господарської діяльності, в результаті чого встановлено, що такі операції мали реальний характер, використані в господарській діяльності, підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку: договорами, протоколами погодження договірної вартості робіт, актами передачі давальницької сировини, актами списання давальницької сировини, податковими накладними, довідками про вартість виконаних підрядних робіт форми № КБ-3, актами приймання виконаних підрядних робіт форми КБ-2в, дозволом на початок виконання робіт підвищеної небезпеки, виписками банку щодо оплати проведених робіт. Факт придбання товарів підтверджено специфікаціями, рахунками-фактурами, видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, довіреністю на отримання товарів. Ці первинні документи оцінені судами як такі, що підтверджують реальне вчинення господарських операцій.

З огляду на те, що суди повно встановили обставини у справі та правильно застосували норми матеріального права, що врегульовують спірні правовідносини при формуванні платником податків валових витрат та податкового кредиту, а податковий орган в касаційній скарзі наводить обґрунтування та обставини, які досліджувались в судах попередніх інстанцій і правильно оцінені, касаційна скарга залишається без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м.Харкова залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.08.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою безпосередньо до Верховного Суду України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Г.К. Голубєва

Ю.І. Цвіркун