Ухвала суду № 44320330, 20.05.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.05.2015р. м. Київ К/800/9180/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Рецебуринського Ю.Й.,

Суддів Ємельянової В.І.,

Стародуба О.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_2 до Державної фінансової інспекції в Хмельницькій області про зобов'язання вчинити певні дії,

за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 грудня 2014 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2015 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив: зобов'язати Державну фінансову інспекцію в Хмельницькій області нарахувати та виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу з 15 серпня 2011 року по час поновлення на роботі з врахуванням індексації; зобов'язати відповідача виплатити грошові кошти в сумі 49481 грн 76 коп., які були неправильно обраховані та перераховані та суму 9928 грн 38 коп. за період з 30 серпня 2014 року по 1 грудня 2014 року у зв'язку з невиконанням рішення суду та зобов'язати сплачувати грошові кошти в сумі 3309 грн 65 коп. із розрахунку середнього заробітку 3571 грн 7 коп. з урахуванням індексації по день поновлення на роботі та прожиткового мінімуму відповідно до Закону України «Про державний бюджет на 2015 рік».

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 грудня 2014 року, залишеною без з мін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2015 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалені ними судові рішення та постановити нове рішення про задоволення позовних вимог.

З'ясувавши обставини справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права згідно статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги з врахуванням наступного.

Спір між сторонами виник з приводу виконання постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2014 року у справі №2270/10020/11, якою визнано протиправним та скасовано наказ №188-о від 15 серпня 2011 року, виданий в.о начальника контрольно-ревізійного управління в Хмельницькій області про звільнення ОСОБА_2; поновлено ОСОБА_2 на посаді головного контролера-ревізора Державної фінансової інспекції в Хмельницькій області; зобов'язано Державну фінансову інспекцію в Хмельницькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 15 серпня 2011 року по 30 серпня 2014 року.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди виходили з того, що позивачем обрано невірний спосіб захисту порушених, на його думку, прав, свобод та інтересів, оскільки у випадку незгоди з діями суб'єктів владних повноважень при виконанні рішення суду, що набрало законної сили, чинне законодавство наділяє особу правом звернення до суду у порядку визначеному статтями 181, 267 Кодексу адміністративного судочинства України та Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно з абзацом 1 частини 9 статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України особа-позивач, на користь якої ухвалено постанову суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду.

Тобто, якщо позивач вважав, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вказаного рішення Вінницького апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2014 року, порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він має право звернутись до суду в порядку статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача, а не пред'являти новий адміністративний позов.

Враховуючи наведене, суди попередніх інстанцій прийшли до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Суди першої та апеляційної інстанцій повно і всебічно встановили обставини справи, дали їм належну юридичну оцінку, правильно застосували норми матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування або зміни прийнятих ними рішень.

Керуючись статтями 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 грудня 2014 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю.Й. Рецебуринський

Судді В.І. Ємельянова

О.П. Стародуб