Ухвала суду № 44320248, 19.05.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2015 року м. Київ К/800/5556/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий суддя:Вербицька О.В.Судді: Маринчак Н.Є. Муравйов О.В.розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.09.2013 р.

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2013 р.

у справі № 804/11412/13-а

за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Дніпроінмед»

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И В :

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Дніпроінмед» (далі - позивач, ПАТ «СК «Дніпроінмед») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - відповідач, ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.09.2013 р. позов задоволено частково. Скасовано податкові повідомлення-рішення від 13.08.2013 р. № 0003711502, № 0003721502 та № 0003731502. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2013 р. постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.09.2013 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі ПАТ «Страхова компанія «Дніпроінмед», посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.09.2013 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2013 р. і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу Ірпінська ОДПІ, посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою, просить залишити її без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.09.2013 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2013 р. - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «СК «Дніпроінмед» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при формуванні доходів та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за період з 01.01.2013р. по 31.03.2013 року, за результатами якої складено акт від 26.07.2013 р. №356/222/21870998.

В акті перевірки зазначено про порушення позивачем абзацу 4 п.57.1 ст. 57 ПК України, внаслідок чого до бюджету не сплачено щомісячний авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітній (податковий) рік без подання податкової декларації, який є узгодженим податковим зобов'язанням на загальну суму 1921509 грн., у тому числі за квітень 2013 року - 640503 грн., за травень 2013 року - 640503 грн., за червень 2013 року - 640503 гривні.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення, а саме: за № 0003711502, яким позивачу нараховано зобов'язання по авансовим внескам з податку на прибуток страхових організацій, включаючи філіали аналогічних організацій, у сумі 640503,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 160125,75 грн.; за №0003721502, яким нараховано зобов'язання по авансовим внескам з податку на прибуток страхових організацій, включаючи філіали аналогічних організацій, у сумі 640503,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 160125,75 грн.; за №0003731502, яким нараховано зобов'язання по авансовим внескам з податку на прибуток страхових організацій, включаючи філіали аналогічних організацій, у сумі 640503,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 160125,75 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у 2013 році між ПАТ «СК «Дніпроінмед» (цедент) та ПАТ «Страхова компанія «Прогрес-Фонд», ТДВ «СК «Авангард» (цессіонери) укладалися договори про співробітництво у галузі факультативного перестрахування (цессії) від 02.01.2013 р. за № ПФ-0102/01, від 20.02.2013р. за № АВ-2002/13, направлених на виконання умов оригінальних договорів, укладених у 2012 році та продовжуючих свою дію і у 2013 році, заперечень у сторін не виникало, як не виникло і заперечень щодо встановлення факту перестрахування сум страхових платежів, страхових премій, які були отримані у 2012 р. на загальну суму 13906983 грн. та зменшення на цю суму доходу страховика звітного податкового періоду - першого кварталу 2013 р., у результаті чого підприємством не отримано прибутку від страхової діяльності. При цьому факт здійснення виплати перестраховикам перестрахувальної премії у 2013 році підтверджено платіжними дорученнями.

Відповідно до статті 987 ЦК України за договором перестрахування страховик, який уклав договір страхування, страхує в іншого страховика (перестраховика) ризик виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником. Страховик, який уклав договір перестрахування, залишається відповідальним перед страхувальником у повному обсязі відповідно до договору страхування.

Стаття 12 Закону України «Про страхування» визначає перестрахування як - страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований.

Судами встановлено, що згідно з умовами укладених у 2013 році договорів перестрахування, за якими ПАТ «СК «Дніпроінмед» були передані у перестрахування свої ризики виконання обов'язків перед страхувальниками за договорами страхування, які укладались у 2012 році, але продовжували діяти і у 2013 році. При цьому позивачем була сплачена перестрахувальна премія перестраховикам у розмірах згідно договору, що підтверджено платіжними дорученнями.

Підпунктом 156.1.1 пункту 156.1 статті 156 ПК України у редакції, чинній з 01.01.2013 року, визначено що для цілей оподаткування під доходом від страхової діяльності розуміється сума доходів страховика, нарахована протягом звітного періоду, у тому числі (але не виключно) у вигляді: 1) страхових платежів, страхових внесків, страхових премій, нарахованих страховиком за договорами страхування, співстрахування і перестрахування ризиків на території України або за її межами протягом звітного періоду, зменшених з урахуванням вимог цього підпункту на суму страхових платежів, страхових внесків, страхових премій, нарахованих страховиком за договорами перестрахування. При цьому страхові платежі, страхові внески, страхові премії за договорами співстрахування включаються до складу доходів страховика (співстраховика) тільки в розмірі його частки страхової премії, передбаченої договором співстрахування; 2) інвестиційного доходу, нарахованого страховиком від розміщення коштів резервів страхування життя; 3) суми винагород, належних страховику за укладеними договорами страхування, співстрахування, перестрахування; 4) доходів від реалізації права регресної вимоги страховика до страхувальника або іншої особи, відповідальної за заподіяні збитки в частині перевищення над виплаченими страховими відшкодуваннями; 5) нарахованих відсотків на депоновані премії за ризиками, прийнятими у перестрахуванні; 6) суми санкцій за невиконання умов договору страхування, визначеної боржником добровільно або за рішенням суду; 7) суми винагород, нарахованих страховиком за надання ним послуг сюрвейєра, аварійного комісара та аджастера, страхового брокера та агента; 8) суми повернення частки страхових платежів (внесків, премій) за договорами перестрахування у разі їх дострокового припинення; 9) винагород і тантьєм (форм винагороди страховика з боку перестраховика) за договорами перестрахування; 10) інших доходів, нарахованих страховиком у межах страхової діяльності.

При цьому слід зазначити, що приписи не встановлюють будь-яких обмежень щодо її застосування при укладанні договорів перестрахування, за якими у перестрахування передаються ризики за договорами страхування 2012 року, які продовжують свою дію і у 2013 році.

Згідно з п. 152.9 ст. 152 ПК України використовуються такі податкові періоди: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік. Базовим податковим (звітним) періодом для цілей цього розділу є календарний квартал. Звітний податковий період починається з першого календарного дня податкового періоду і закінчується останнім календарним днем податкового періоду.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що позивачем правомірно зменшено суму доходу від страхової діяльності на суму здійсненого у 2013 році перестрахування.

Щодо порушення позивачем вимог п.п.156.3.1, 156.3.2 п. 156.3 ст. 156 ПК України, які виразились у тому, що позивачем безпідставно віднесено до складу витрат заробітну плату, нараховану деяким працівникам, посадові обов'язки яких пов'язані з іншою, ніж страхова діяльність, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.п.14.1.27 п.14.1 статті 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з п.138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.8 ст. 138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці.

Відповідно до п.п.138.8.2 п. 138.8 ст. 138 ПК України до складу прямих витрат на оплату праці включаються заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві товарів (виконанні робіт, наданні послуг), які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

Згідно із приписами статті 2 Закону України «Про страхування» предметом безпосередньої діяльності страховика може бути лише страхування, перестрахування і фінансова діяльність, пов'язана з формуванням, розміщенням страхових резервів та їх управлінням. Дозволяються виконання зазначених видів діяльності у вигляді надання послуг для інших страховиків на підставі укладених цивільно-правових угод, надання послуг (виконання робіт), якщо це безпосередньо пов'язано із зазначеними видами діяльності, а також будь-які операції для забезпечення власних господарських потреб страховика.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно штатного розпису у позивача мається відповідний штат працівників, який у повному обсязі має забезпечувати діяльність страховика - ПАТ «СК «Дніпроінмед». При цьому штатний розпис ПАТ «СК «Дніпроінмед» складений таким чином, щоб у повному обсязі забезпечити діяльність страхової компанії в цілому.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про правомірність включення позивачем до складу валових витрат витрат по заробітній платі.

Таким чином, саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, з яким погоджується колегія суддів касаційної інстанції, щодо обґрунтованості заявлених позивачем вимог.

В частині відмови в задоволенні позову ПАТ «СК «Дніпроінмед» сторонами рішення судів першої та апеляційної інстанцій в касаційному порядку не оскаржувались.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.09.2013 р. та ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2013 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1.Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області відхилити.

2.Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.09.2013 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2013 р. залишити без змін.

3.Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

О.В. Муравйов