Ухвала суду № 44320227, 29.04.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.04.2015р. м. Київ К/9991/92752/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2011 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2011 року

у справі № 2-а-8740/11/2070

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Турбоатом»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Відкрите акціонерне товариство «Турбоатом» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові (далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000800840 від 01 липня 2011 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2011 року позов був задоволений повністю. Скасовано податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові від 01 липня 2011 року № 0000800840, прийняте відносно ВАТ «Турбоатом».

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2011 року постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2011 року залишено без змін.

В касаційній скарзі СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2011 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові провела позапланову виїзну перевірку ВАТ «Турбоатом» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період березень - грудень 2008 року, січень-грудень 2009 року, січень-грудень 2010 року, січень - квітень 2011 року та податку на прибуток за період з 2008 рік, 2009 рік, 2010 рік, 1 квартал 2011 року, за результатами якої був складений акт № 1739/40-028/05762269 від 23 червня 2011 року.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені вимоги: підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пункту 198.3 статті 198, пунктів 200.1, 200.3, 200.4 статті 200, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого: завищено суми податкового кредиту за вересень 2008 року по господарських операціях з контрагентами: фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 на суму 970,00 грн. за вересень 2008 року, ТОВ «БК Укрпромбуд» на суму 92913,00 грн. за грудень 2010 року, ПП «Оптметпромторг» на суму 15200,00 грн. за січень 2011 року; завищено суму від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість за вересень 2008 року на суму 970,00 грн., що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування за жовтень 2008 року на суму 970,00 грн.; завищено суму від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість за грудень 2010 року на суму 92913,00 грн.; занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість за січень 2011 року на суму 15200,00 грн.

Зокрема, у акті перевірки було вказано, що ВАТ «Турбоатом» неправомірно включило до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду суми податку на додану вартість, сплачені у складі вартості товарів (робіт, послуг), оскільки: згідно акту ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова від 28 жовтня 2010 року № 4717/17-214/НОМЕР_1 «Про результати документальної планової виїзної перевірки фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 квітня 2007 року по 31 грудня 2009 року» встановлено нікчемність угод по реалізації товарів (послуг) вказаним суб'єктом господарювання за період, який перевірявся»; згідно акту ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова від 29 березня 2011 року № 1378-15-109/34390087 «Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «БК Укрпромбуд» з питань виявленої недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях з податку на додану вартість за період - грудень 2010 року» було встановлено, що у ТОВ «БК Укрпромбуд» відсутні необхідні умови для досягнення економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів; згідно акту ДПІ у м. Дніпродзержинську від 24 травня 2011 року № 2965/151/23-206/36826269 «Про результати позапланової документальної невиїзної перевірки ПП «Оптметпромторг» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з контрагентами-постачальникам та контрагентами-покупцями за період з 01 червня 2010 року по 31 березня 2011 року» у ПП «Оптметпромторг» відсутні необхідні умови для досягнення економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, а також згідно бази даних «АІС «Реєстр платників податків» стан платника ПП «Оптметпромторг» - 9 (направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням). Вказані обставини слугували підставою для висновку органу державної податкової служби про те, що правочини, укладені між позивачем та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, ТОВ «БК Укрпромбуд», ПП «Оптметпромторг» не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому є нікчемними.

01 липня 2011 року СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000800840 (форми «ВІ»), яким згідно з пунктом 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58, підпунктом 78.1.4 пункту 78.1 статті 78, пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України зменшила ВАТ «Турбоатом» суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 109083,00 грн. (у тому числі: за жовтень 2008 року - 970,00 грн., за січень 2011 року - 109327,00грн.), визначила суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 109083,00 грн. та застосувала штрафні (фінансові) санкції у розмірі 244,00 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що зменшення податковим органом позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість згідно оспорюваного податкового повідомлення-рішення є безпідставним, оскільки ВАТ «Турбоатом» правомірно включило до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду вказану суму податку на додану вартість згідно належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від його контрагентів, які є належним чином зареєстрованими юридичними особами та платниками податку на додану вартість, з огляду на реальність господарських операцій між позивачем фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, ТОВ «БК Укрпромбуд», ПП «Оптметпромторг», що підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які податковим органом під час перевірки взагалі не досліджувались, а відсутність контрагента за місцезнаходженням та несплата податку продавцями в ланцюгу постачання (в тому числі в разі ухилення від сплати) несе негативні наслідки лише для цих осіб та при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій, з огляду на наступне.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

За приписами підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до абзаців 1, 2 пункту 44.1 статті 44, абзацу 1 пункту 44.2 статті 44 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За приписами абзацу 1 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Виходячи з аналізу наведених положень Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, яка видається платником податку, що поставляє товари (роботи, послуги), на підтвердження здійснення такої поставки.

Тобто, Закон України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та Податковий кодекс України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) пов'язують виникнення у платника податків права на включення сплаченого податку на додану вартість до складу податкового кредиту із фактичним виконанням робіт (послуг) чи поставкою товарів, у ціні яких цей податок сплачений.

У справі, що розглядається, суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що господарські операції з придбання ВАТ «Турбоатом» у фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, ТОВ «БК Укрпромбуд», ПП «Оптметпромторг» товарів (робіт, послуг) згідно укладених договорів мали реальний характер, що підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, а саме: рахунками-фактурами, прибутковими ордерами, видатковими та податковими накладними, виписками банку, актами прийому-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, актами прийому виконаних будівельних робіт, кошторисами, договірними цінами, локальними кошторисами, відомостяит ресурсів розрахунками загальновиробничих витрат у складі договірної ціни, журналом обліку ввезення матеріальних цінностей на ВАТ «Турбоатом» по накладних (т.1 арк. справи 51-54, 56-59, 64-71, 75-90, 95-101, 106-112, 116-134, т.2 арк. справи 24-163).

Отже, позивачем були виконані всі необхідні умови, передбачені статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та статтею 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), для формування податкового кредиту за господарськими операціями з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, ТОВ «БК Укрпромбуд», ПП «Оптметпромторг» та , як наслідок, має право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість за результатами здійснення вказаних операцій.

При цьому, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що Закон України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та Податковий кодекс України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не встановлює обов'язку покупця сплачувати податок на додану вартість ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Відповідно до положень вказаних Закону та Кодексу сума податку на додану вартість, що включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов'язок зі сплати цього податку до бюджету. Сама по собі несплата податку продавцем або іншою особою у ланцюгу постачання (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця. Тобто, покупець - платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобов'язання продавця.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про неправомірність оспорюваного податкового повідомлення-рішення та наявність підстав для його скасування.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові підлягає залишенню без задоволення, а постанова Харківського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2011 року та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2011 року підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 2201, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна