Ухвала суду № 44320210, 19.05.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2015 року м. Київ К/800/63218/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий суддя:Вербицька О.В.Судді: Маринчак Н.Є. Муравйов О.В.розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Приватного підприємства «Дельта-Трейд»

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2014 р.

у справі № 823/2028/14

за позовом Приватного підприємства «Дельта-Трейд»

до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство «Дельта-Трейд» (далі - позивач, ПП «Дельта-Трейд») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області (далі - відповідач, ДПІ у м. Черкасах) про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 30.07.2014 р. позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Черкасах №0001482301 від 05.06.2014 р. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Черкасах №0001492301 від 05.06.2014 р.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2014 р. постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 30.07.2014 р. скасовано. Прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ДПІ у м. Черкасах, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2014 р., а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 30.07.2014 р. залишити в силі.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу ПП «Дельта-Трейд», посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою, просить залишити її без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

ДПІ у м. Черкасах проведено планову виїзну документальну перевірку ПП «Дельта-Трейд» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2013, за результатами якої складено акт від 22.05.2014 № 159/23-01-22-01/32180466.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем: пп.5.2.1 п.5.2, пп. 5.3.9, п. 5.3, п. 5.9 ст. 5, пп. 11.2.1 п. 11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 14.1.27 п. 14.1, ст. 14, п. 135.2, п. 135.4, ст. 135, п. 137.1 ст. 137, пп. 138.1.1 п. 138.1, п.138.2, п. 138.4, п. 138.6 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 549481 грн.; пп. 7.2.3, пп. 7.2.6, п. 7.2, пп.7.4.1, пп.7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.1, п. 198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 408106 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення від 05.06.2014: № 0001492301, яким позивачу збільшено розмір грошового зобов'язання за платежем - податок на прибуток на загальну суму 602130 грн.; № 0001482301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 559456 грн.

Суд апеляційної інстанції визнав обґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Пунктом 138.1 ст. 138 ПК України встановлено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

У відповідності до пункту 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У відповідності до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

За змістом частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем укладалися договори підряду з ФОП ОСОБА_4, ПП «Єврофасад-Черкаси», ТОВ «АТЗ-Сервіс», ТОВ «Агрохімпостач», ПП «Діловий Партнер Плюс», ФОП ОСОБА_5

Водночас, як встановлено судом апеляційної інстанції, у позивача відсутні первинні документи, які б підтверджували розрахунки (кошториси до актів виконаних робіт), документи на підтвердження обставин передачі замовником об'єкта для виконання робіт, письмові замовлення замовника.

Крім того, враховуючи номенклатуру, зазначену в актах здачі-приймання робіт (надання послуг), податкових накладних «ремонтні роботи на АЗС» та роботи, які являлись предметом договорів, не вбачається за можливе встановити, які саме ремонтні роботи виконані та їх кошторисну вартість, адресу розташування АЗС, балансоутримувача АЗС та відповідно кінцевого замовника таких ремонтних робіт.

Отже, господарські операції з виконання робіт фактично не мали реального характеру, отримання таких робіт не підтверджено належним чином складеними первинними документи, та не доведено їх подальше використання в своїй господарській діяльності

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що позивачем не виконані всі умови, передбачені податковим законодавством, які надають йому правові підстави для формування витрат та податкового кредиту.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга позивача підлягає відхиленню, а постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2014 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1.Касаційну скаргу Приватного підприємства «Дельта-Трейд» відхилити.

2.Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2014 р. залишити без змін.

3.Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

О.В. Муравйов