Ухвала суду № 44320181, 19.05.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2015 року м. Київ К/800/16309/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий суддя:Вербицька О.В.Судді: Маринчак Н.Є. Муравйов О.В.розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Київський річковий порт»

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.01.2015 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.03.2015 р.

у справі № 826/16892/14

за позовом Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

до Публічного акціонерного товариства «Київський річковий порт»

про надання дозволу на погашення заборгованості за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі

В С Т А Н О В И В :

Державна податкова інспекція у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - позивач, ДПІ у Подільському районі) звернулась до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Київський річковий порт» (далі - відповідач, ПАТ «Київський річковий порт») про надання дозволу на погашення заборгованості за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.01.2015 р. позов задоволено. Надано дозвіл на погашення усієї суми податкового боргу ПАТ «Київський річковий порт» у розмірі 1 173 243 грн. 65 коп. за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі згідно акту опису майна №1 від 02.08.2013 р.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.03.2015 р. постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.01.2015 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі ПАТ «Київський річковий порт», посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.01.2015 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.03.2015 р. і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача не надав.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ДПІ у Подільському районі на виконання пп. 6.1 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» відповідачу винесено першу податкову вимогу № 1/8 від 12.01.2010 року на суму 409 313, 90 грн. та другу податкову вимогу № 2/615 від 03.03.10 року на суму 1 340 171, 35 грн., які отримано поштою (за довіреністю Клименко) 01.02.2010 року та 15.03.2010 року відповідно.

В подальшому позивачем було здійснено опис майна та складено акт його опису №1 від 02.08.2013 року, про що здійснено відповідний запис в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна за №13850133 з терміном дії зазначеного обтяження до 14.08.2018 року.

Крім того, постановами Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.04.2014 року у справі № 826/3480/14 та від 27.06.2014 року у справі № 826/7879/14, які залишені в силі ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду 12.06.2014 року та 16.09.2014 року відповідно, стягнуто з ПАТ «Київський річковий порт» податкову заборгованість відповідно 655 223,00 грн. та 661 715,02 грн.

З метою погашення податкового боргу позивачем було направлено інкасові доручення до банківських установ, у яких відкриті розрахункові рахунки, однак останні були повернуті без виконання в зв'язку з відсутність коштів на рахунках у відповідача.

ДПІ у Подільському районі відносно відповідача було прийнято податкові повідомлення-рішення: від 21.08.2013 року № 0002252207, яким визначено податкове зобов'язання на суму 655 223, 00 грн. (сплачено згідно інкасових доручень 143 694,37 грн.); від 21.08.2013 року № 0002242204, яким визначено податкове зобов'язання в розмірі 661 715, 02 грн.

Вищевказані податкові повідомлення - рішення оскаржувалися відповідачем в судовому порядку.

Так, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.10.2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2014 року, у справі № 826/13980/13-а відмовлено в задоволені адміністративного позову ПАТ «Київський річковий порт» про скасування податкового повідомлення - рішення від 21.08.2013 року № 0002252207.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.10.2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.05.2014 року, у справі № 826/13982/13-а відмовлено в задоволені адміністративного позову ПАТ «Київський річковий порт» про скасування податкового повідомлення - рішення від 21.08.2013 року № 0002242204.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, з моменту прийняття судом апеляційної інстанції рішення у справі податкові зобов'язання вважаються узгодженими.

А відтак, за ПАТ «Київський річковий порт» обліковувався податковий борг на загальну суму 1 173 243,56 грн.

Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Оскільки податкові зобов'язання відповідачем не сплачені в установлені строки, такі зобов'язання є податковим боргом.

Згідно п. 87.2. ст. 87 ПК України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Відповідно до п. 88.1. ст. 88 ПК України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення (п. 88.2. ст. 88 ПК України).

Право податкової застави, відповідно до п. 89.1. ст. 89 ПК України, виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Відповідно до п. 89.3. ст. 89 ПК України майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акту опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.

Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно до п. 89.8 ст. 89 ПК України контролюючий орган зобов'язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу у відповідному державному реєстрі.

Підпунктом 20.1. 34 п. 20.1 ст. 20 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини

Відповідно до п. 95.1. та п. 95.3. ст. 95 ПК України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується його керівником та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що вимоги позивача про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, є обґрунтованими.

Що стосується доводів позивача щодо оскарження у Вищому адміністративному суді України рішень судів першої та апеляційної інстанцій у справі № 826/13980/13-а та у справі № 826/13982/13-а, у зв'язку з чим у нього не виникло зобов'язань по сплаті податкового боргу, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Відтак, рішення судів першої та апеляційної інстанцій у справі № 826/13980/13-а та у справі № 826/13982/13-а набрали законної сили за наслідками апеляційного провадження.

Таким чином, саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, з яким погоджується колегія суддів касаційної інстанції, щодо обґрунтованості заявлених позивачем вимог.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.01.2015 р. та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 25.03.2015 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Київський річковий порт» відхилити.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.01.2015 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.03.2015 р. залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

О.В. Муравйов