Ухвала суду № 44319594, 12.05.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

12 травня 2015 рокусправа № 804/8964/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дурасової Ю.В.

суддів: Проценко О.А. Туркіної Л.П.

за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.

представника позивача: Бейгул Альбіни Григорівни

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2014 року

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Алант-Сервіс" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2014 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасувано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 20.06.2014 року №0000741501, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 179 200,50 грн.

Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що господарські операції між ТОВ "Алант-Сервіс" та ТОВ "Будпромконсалт" є реальними, направленими на настання правових наслідків, які обумовлені ними та підтверджені належним чином складеними первинними документами.

Не погодившись з постановою суду, відповідачем (Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області) подано апеляційну скаргу, згідно якої відповідач просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Скаржник наполягає на тому факті, що правочин, укладений позивачем з ТОВ "Будпромконсалт" є недійсним в силу припису закону, тобто правочин укладений з зазначеним контрагентом порушує публічний порядок, суперечить інтересам держави та суспільства, вчинено з метою ухилення від сплати податків.

Представник позивача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін. Суду пояснив, що позивачем надані всі первинні документи, які підтверджують господарські операції між позивачем та контрагентом ТОВ "Будпромконсалт" та визначають їх як реальні, направлені на настання правових наслідків; первинні документи складені належним чином. Тобто, ТОВ "Алант-Сервіс" мав право на відображення цих господарських операцій у податковому обліку зокрема при визначені об'єкту оподаткування податком на додану вартість.

Представник податкового органу в судове засіданні не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Будпромконсалт" за період з 01.01.2014 року по 31.01.2014 року. Відповідачем було складено акт №695/22-01/33770121 від 6 червня 2014. Перевіркою ТОВ "Алант-Сервіс" документально не підтверджено реальність здійснення господарських операцій з платником податків ТОВ "Будпромконсалт" за період з 01.01.2014 року по 31.01.2014 року, в зв'язку з чим встановлено порушення абзацу "б" пункту 185.1 статті 185, абзацу "а" пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року за № 2755- VI (із змінами та доповненнями) занижено податок на додану вартість по декларації за січень 2014 року на суму 119 467 грн. На підставі акту було винесене податкове повідомлення - рішення № 0000741501, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Алант-Сервіс" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 179 200,50 грн., з яких 119 467,00 грн. - за основним платежем, 59 733,50 грн. - за штрафними санкціями.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що суд першої інстанції до даних правовідносин правильно застосував норми "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Податкового кодексу України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

З матеріалів справи вбачається, що основним видом економічної діяльності ТОВ "Алант-Сервіс" є вантажний автомобільний транспорт.

Порядок визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість, в тому числі формування податкового кредиту, визначається Податковим кодексом України.

Так, підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням чи виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку або придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями та іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Виходячи із системного аналізу вказаних норм Податкового кодексу України, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства і сплатою податку до бюджету іншими суб'єктами господарювання.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту для цілей оподаткування податком на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Тобто, для підтвердження даних податкового обліку платника податку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Господарською операцією, згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Також, вказана вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції, кореспондує і з нормами Податкового кодексу України. При цьому, сама собою відсутність окремих документів (ліцензій, дозволів і т.п.), а так само помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

З матеріалів справи вбачається, що 31.12.2013 року позивачем ТОВ "Алант-Сервіс" (Суборендар) було укладено договори піднайму (суборенди) транспортних засобів з ТОВ "Будпромконсалт" (Орендар). Відповідно зазначених договорів Орендар передає, а Суборендар приймає у тимчасове платне користування в (піднайом/суборенду) на визначений строк транспортні засоби, визначені договорами та повинен повернути їх в тому ж вигляді з урахуванням нормального зносу. Предметом договорів є вантажні автомобілі та причепи, що перебувають в наймі (оренді) у орендаря з правом його передачі у піднайом на підставі договорів найму (оренди) транспортних засобів від 31.12.2013 року.

На виконання умов договорів між ТОВ "Алант-Сервіс" та ТОВ "Будпромконсалт" 31.12.2013 року підписано акти приймання-передачі автомобілів та причепів, акти здачі прийняття-робіт (надання послуг) від та податкові.

Сума податку на додану вартість у розмірі 119 466, 67 грн. за зазначеними податковими накладними включена до податкового кредиту відповідного періоду, відображені в реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість, даним декларацій з ПДВ за січень 2014 року.

Розрахунки відбувались в безготівковій формі та підтверджуються наданими до перевірки платіжними дорученнями та наданими до судового засідання банківськими виписками.

Позивачем були надані первинні документи на підтвердження факту здійснення господарських операцій з ТОВ "Будпромконсалт" та товарно-транспортні накладні, що підтверджують використання орендованих вантажних автомобілів та причепів у власній господарській діяльності ТОВ "Алант-Сервіс".

Надані первинні документи відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та мають всі необхідні реквізити (печатки підприємств, підписи уповноважених осіб тощо) як наслідок - вони є такими, які підлягають обов'язковому врахуванню як в бухгалтерському, так і в податковому обліку.

Отже, враховуючи, що первинні бухгалтерські документи на поставку товарів (надання робіт/послуг) від контрагента, виписані особами, які на час їх видання не втратили статус платника податку на додану вартість, суд апеляційної інстанції погоджується з позицією суду першої інстанції щодо правомірності включення до складу податкового кредиту сум ПДВ.

Підставою для висновку податкового органу про те, що операції між ТОВ "Алант-Сервіс" та ТОВ "Будпромконсалт" не мають реального характеру став акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Будпромконсалт" щодо підтвердження реальності здійснення господарських відносин із ТОВ "Авист" за січень 2014 року.

Проте, слід зазначити, що Акт про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача не є беззаперечним доказом нереальності операцій, оскільки перевірці підлягала діяльність зазначеного товариства і його контрагентів, а не діяльність безпосередньо ТОВ "Алант-Сервіс", реальність укладених правочинів якого, підлягає встановленню передусім на підставі наявних у нього первинних документів.

Окрім того, неможливість підтвердження зазначених правочинів відповідач, зокрема пов'язує з документальною непідтвердженістю передачі транспортних засобів від ТОВ "Будпромконсалт" на адресу ТОВ "Алант-Сервіс".

З огляду на встановлені обставини, які підтверджують рух активів в процесі здійснення господарських операцій, зв'язок між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, понесенням інших витрат і господарською діяльністю позивача та досліджені докази, суд вважає, помилковим висновок податкового органу, щодо непідтвердженості реальності проведених господарських відносин між ТОВ "Будпромконсалт" та ТОВ "Алант-Сервіс".

Таким чином, позивачем надані первинні документи, які підтверджують господарські операції ТОВ "Алант-Сервіс" та ТОВ "Будпромконсалт" та визначають їх як реальні, направлені на настання правових наслідків; первинні документи складені належним чином. Тобто, ТОВ "Алант-Сервіс" мав право на відображення цих господарських операцій у податковому обліку зокрема при визначені об'єкту оподаткування податком на додану вартість.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст. 200, 205, 206 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Алант-Сервіс" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий: Ю.В. Дурасова

Суддя: О.А. Проценко

Суддя: Л.П. Туркіна