Ухвала суду № 44319456, 21.05.2015, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

21 травня 2015 року Справа № 908/2837/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Іванової Л.Б. (доповідач), Гольцової Л.А., Козир Т.П., перевіривши матеріали касаційної скарги Комунального підприємства "Водоканал"на рішення та постанову Господарського суду Запорізької області від 21.10.2014 Харківського апеляційного господарського суду від 18.03.2015у справі№ 908/2837/14 Господарського суду Запорізької областіза позовомКомунального підприємства "Облводоканал" Запорізької обласної радидо Комунального підприємства "Водоканал"простягнення суми

ВСТАНОВИВ:

Подана Комунальним підприємством "Водоканал" до Вищого господарського суду України касаційна скарга на рішення Господарського суду Запорізької області від 21.10.2014 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.03.2015 у справі №908/2837/14 Господарського суду Запорізької області не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України з наступних підстав.

Згідно ч. 4 ст. 111 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір".

Листом Головного управління Державного казначейства України у м. Києві від 07.02.2012 року № 06-08/512-1512 Вищому господарському суду України повідомлено наступні реквізити для зарахування коштів до Державного бюджету України:

Отримувач коштів: УДКСУ у Печерському районі м. Києва;

Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38004897;

Рахунок отримувача: 31211254700007

Банк отримувача: ГУ ДКСУ у м. Києві

Код банку отримувача: 820019

Код класифікації доходів бюджету: 22030004

Символ звітності: 254

Призначення платежу: "Судовий збір (Вищий господарський суд України, 070).

Відповідно до п. 3.8. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу".

Платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором (п. 2.21 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України").

Як встановлено колегією суддів, у графі "Призначення платежу", доданого до касаційної скарги платіжного документа системи "Клієнт-Банк" № 12391 від 22.05.2014 про сплату судового збору в розмірі 4351,05 грн., зазначено: "Судовий збір за подання касаційної скарги Комунального підприємства "Водоканал" на рішення Господарського суду Львівської області та постанову Львівського апеляційного господарського суду ".

Враховуючи відсутність у платіжному документів відомостей про те, по якій саме справі сплачено судовий збір, зважаючи на те, що надане платіжне доручення датоване раніше, ніж було винесено рішення та постанову, яку оскаржує заявник касаційної скарги, зазначений платіжний документ не свідчить про сплату судового збору у встановленому порядку.

Пунктом 4 частини 1 статті 1113 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1115 та ч. 1 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених судом фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Крім того, касаційна інстанція на підставі вже встановлених судом фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Згідно пункту 4 частини 1 статті 111 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга за змістом повинна містити вимоги особи, що подала касаційну скаргу, із зазначенням суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права судом.

В пункті 62 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 3 зазначено, що за приписом пункту 4 частини першої статті 111 ГПК у касаційній скарзі має бути зазначена суть порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права. Недодержання цієї вимоги тягне за собою повернення скарги на підставі пункту 6 частини першої статті 1113 названого Кодексу. Отже, якщо в касаційній скарзі не зазначено, порушення або неправильного застосування яких конкретно норм матеріального і/або процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій у прийнятті оскаржуваних судових рішень, в чому саме полягає таке порушення або неправильне застосування і яким чином воно вплинуло на прийняття цих рішень, то касаційна скарга до розгляду не приймається і підлягає поверненню судом.

Колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла висновку, що в порушення вищевказаних вимог скаржником не обґрунтовано суть неправильного застосування судами попередніх інстанцій тих норм матеріального права, на які посилається скаржник, а доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів у справі та намагання довести інші обставини, ніж були встановлені судами попередніх інстанцій, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Допущені скаржником порушення є підставою для повернення касаційної скарги на підставі пункту 6 частини 1 статті 1113 Господарського процесуального кодексу України.

Разом з тим, касаційна інстанція зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України, скаржник не позбавлений можливості повторного подання касаційної скарги після усунення зазначених недоліків в загальному порядку, тобто з дотриманням вимог процесуального законодавства, зокрема, приписів розділу ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 86, 111, п. 4, 6 ч.1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Комунального підприємства "Водоканал" на рішення Господарського суду Запорізької області від 21.10.2014 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.03.2015 у справі № 908/2837/14 Господарського суду Запорізької області повернути скаржнику.

Головуючий суддя: Л. Іванова

судді: Л. Гольцова

Т. Козир