Постанова № 44319013, 18.05.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" травня 2015 р. Справа № 922/274/15

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Слободін М.М., суддя Гончар Т. В. , суддя Гребенюк Н. В.

при секретарі Томіній І.В.

за участю представників сторін:

позивача: не з’явився

відповідачів: не з’явились

третіх осіб: не з’явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ТОВ "Автотрансінвест" (вх. № 2040Х/3-11) на рішення господарського суду Харківської області від 12.03.2015 р. у справі № 922/274/15

за позовом ТОВ "Автотрансінвест"

до 1. ПАТ "УкрСиббанк"

2. корпорації "Співдружність Комп"

треті особи , які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:

1. ТОВ "АВТО-ХОЛДІНГ"

2. ТОВ "ІНТЕР-АВТО"

3. ТОВ "Кременчуцький автоскладальний завод"

4. ТОВ "АВТОСЕРВІС-Т"

про визнання договору поруки недійсним

ВСТАНОВИЛА:

В січні 2015 р. ТОВ "Автотрансінвест" (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до відповідачів – 1. ПАТ "УкрСиббанк", м. Харків, 2. Корпорації "Співдружність Комп", с. Комунар, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору 1: ТОВ "АВТО-ХОЛДІНГ" ; 2: ТОВ "ІНТЕР-АВТО"; 3: ТОВ "Кременчуцький автоскладальний завод"; 4: ТОВ "АВТОСЕРВІС-Т" про визнання договору поруки недійсним.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилався на приписи ст. ст. 16, 203, 215, 216, 227, 236, 553, 558 ЦК України та просив суд визнати недійсним повністю договір поруки № АИС/05-07, укладений 03.05.2007 р. між Корпорацією "Співдружність КОМП" (правонаступник Корпорації "АИС") та ПАТ "УкрСиббанк" та стягнути солідарно з ПАТ "УкрСиббанк" та Корпорації "Співдружність КОМП" судовий збір у розмірі 1218,00 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 12.03.2015 р. (суддя Буракова А.М..) в позові відмовлено повністю.

ТОВ "Автотрансінвест" з зазначеним рішенням не погодилось, звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Судові витрати покласти на відповідачів.

Так, в своїй апеляційній скарзі позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, при цьому не зазначає жодного порушення з боку суду, а фактично дублює доводи позовної заяви.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 06.04.2015 р. апеляційну скаргу позивача прийнято до провадження та призначено до розгляду на 18.05.2015 р.

ПАТ "УкрСиббанк" 18.05.2015 р. надало за вх. № 7688 відзив на апеляційну скаргу, в якому проти апеляційної скарги позивача заперечує, просить її залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду – без змін, посилаючись на те, що судом першої інстанції повно та всебічно досліджені усі фактичні обставини справи, яким надана належна правова оцінка.

В судове засідання, призначене на 18.05.2015 р. представники сторін та третіх осіб не з’явились, причину неявки не повідомили, хоча у відповідності до вимог чинного законодавства про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином, будь-яких письмових клопотань (в т.ч. і про відкладення розгляду справи) не заявляли.

Враховуючи належне повідомлення сторін та третіх осіб про час та місце засідання суду, відсутність будь-яких клопотань, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу позивача за відсутності зазначених представників, за наявними у матеріалах справи доказами.

Перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та наданих сторонами в підтвердження обставин справи доказів, надану в рішенні суду їх юридичну оцінку, дослідивши матеріали справи та правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, розглянувши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.

Господарський суд першої інстанції при прийнятті рішення дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, з чим погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.

Так, колегія суддів зазначає, що ст. 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема: 1) зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу, іншим актам законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину, має бути вільним і відповідати його внутрішній золі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.05.2007 року між акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк", яке в подальшому змінило найменування на ПАТ "УкрСиббанк" (Банк), та товариством з обмеженою відповідальністю "Авто-Холдінг" (позичальник-1, третя особа 1) було укладено Кредитний договір про надання мультивалютної кредитної лінії №11150611000 (Кредитний договір-1).

Згідно з пунктом 1.1. кредитного договору-1 банк зобов'язався надати позичальнику-1, а позичальник-1 зобов'язався прийняти, належним чином використати та повернути банку кредит у валютах, вказаних у цьому договорі, у формі кредитної лінії з лімітом кредитної лінії, встановленим у базовій валюті, що дорівнює 2 500 000,00 доларів США у порядку та на умовах, зазначених у даному договорі. Вказана сума ліміту дорівнює еквіваленту 12 625 000,00 гривень по курсу НБУ на день укладання цього договору

03.05.2007 року між Банком та ТОВ "Кременчуцький автоскладальний завод" (позичальник-2, третя особа 3) було укладено кредитний договір про надання мультивалютної кредитної лінії № 11150751000 (кредитний договір-2).

Згідно з пунктом 1.1. кредитного договору-2 (з урахуванням змін та доповнень) банк зобов'язався надати позичальнику-2, а позичальник-2 зобов'язався прийняти, належним чином використати та повернути банку кредит у валютах, вказаних у цьому договорі, у формі поновлюваної кредитної лінії з лімітом кредитної лінії, встановленим у базовій валюті, що дорівнює:

-з 03.05.2007 року - 7 500 000,00 доларів США у порядку і на умовах, визначених цим договором. Вказана сума кредиту дорівнює еквіваленту 37 875 000,00 гривень за курсом Національного банку України на день укладання цього договору;

-з 24.04.2008 року - 17 500 000,00 доларів США у порядку і на умовах, визначених цим договором. Вказана сума кредиту дорівнює еквіваленту 88 375 000,00 гривень за курсом Національного банку України на 24.04.2008 року.

03.05.2007 року між Банком та ТОВ "Інтер-Авто" (позичальник-3, третя особа 2) було укладено кредитний договір про надання мультивалютної кредитної лінії № 11150701000 (Кредитний договір-3).

Згідно з пунктом 1.1. кредитного договору-3 (з урахуванням змін та доповнень) банк зобов'язався надати позичальнику-3, а позичальник-3 зобов'язався прийняти, належним чином використати та повернути банку кредит у валютах, вказаних у цьому договорі, у формі поновлюваної кредитної лінії з лімітом кредитної лінії, встановленим у базовій валюті, що дорівнює:

-з 03.05.2007 року - 10 000 000,00 доларів США у порядку і на умовах, визначених цим договором. Вказана сума кредиту дорівнює еквіваленту 50 500 000,00 гривень за курсом Національного банку України на день укладання цього договору;

- з 24.04.2008 року - 11 800 000,00 доларів США у порядку і на умовах, визначених цим договором. Вказана сума кредиту дорівнює еквіваленту 59 590 000,00 гривень за курсом Національного банку України на 24.04.2008 року.

03.05.2007 року між Банком та ТОВ "Автосервіс-Т" (позичальник-4, третя особа 4) було укладено кредитний договір про надання мультивалютної кредитної лінії № 11150697000 (Кредитний договір-4).

Відповідно до пункту 1.1. кредитного договору-4 банк зобов'язався надати позичальнику-4, а позичальник-4 зобов'язався прийняти, належним чином використовувати та повернути банку кредит у валютах, вказаних у цьому договорі, у формі кредитної лінії з лімітом кредитної лінії, встановленим у базовій валюті, що дорівнює 18 000 000,00 доларів США у порядку та на умовах, зазначених у даному договорі. Вказана сума ліміту дорівнює еквіваленту 90 900 000,00 гривень по курсу Національного банку України на день укладання цього договору.

Так, в забезпечення виконання зобов'язань ТОВ "АВТО-ХОЛДІНГ", ТОВ "ІНТЕР-АВТО", ТОВ "Кременчуцький автоскладальний завод", ТОВ "АВТОСЕРВІС-Т" за вказаними кредитними договорами був укладений договір поруки № АИС/05-07 від 03.05.2007 р.

Як свідчать матеріали справи, звертаючись з позовною заявою, позивач, в якості підстави для визнання договору поруки № АИС/05-07 від 03.05.2007 р. недійсним, посилається на те, що за договором поруки, у відповідності до положень ст. 546, 553 ЦК України, поручитель може поручитися перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку, при цьому, лише одного боржника, а тому, підставою недійсності договору є те, що договором поруки забезпечено виконання своїх обов'язків чотирьох зобов'язань.

Дослідивши надані сторонами докази в обґрунтування своїх вимог та заперечень колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про необґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступного.

Так, колегія суддів зазначає, що положеннями статті 16 ЦК України, статті 20 ГК України закріплені положення про те, що кожний суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів шляхом, зокрема, визнання недійсними господарських угод.

Стаття 627 ЦК України передбачає, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов цього договору з урахуванням цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання останнім свого обов'язку та відповідає за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, відповідно до частин першої та другої статті 554 ЦК України, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

В свою чергу, з аналізу положень ст. ст. 553, 554 Цивільного кодексу України, вбачається, що вони не містять жодної заборони, щодо кількості боржників у даному виді забезпечення зобов'язання, більш того, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, а тому посилання позивача на те, що поручитель може поручитися перед кредитором, лише щодо одного боржника, не ґрунтуються на законі та не відповідають дійсним обставинам справи.

Крім того, як свідчать матеріали справи, позивач у своїй позовній заяві зазначає, що оскільки фінансові послуги надаються фінансовими установами, Корпорація "Співдружність КОМП", на його думку, не могла бути поручителем за договором поруки, оскільки не набула статусу фінансової установи та не отримала відповідного дозволу (ліцензії) на укладання договорів поруки, а тому підставою недійсності договору є те, що договір поруки був вчинений Корпорацією "Співдружність КОМП" без відповідного дозволу (ліцензії).

Так, колегією суддів встановлено, що Корпорація “Співдружність КОМП” за своїм правовим статусом не відносилась до фінансових установ, які мають право здійснювати діяльність із надання фінансових послуг на території України, а тому відсутні підстави застосування положень Закону України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” до спірних правовідносин.

Отже, колегія суддів зазначає, що договір поруки, як загальна договірна конструкція є підставою для виникнення правовідносин, учасниками яких є будь-які фізичні або юридичні особи, адже Цивільний кодекс України не містить жодного виключення щодо суб'єктного складу, більш того, Закону України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” є спеціальним нормативним актом, який регулює відносини спеціальних суб’єктів – учасників ринку фінансових послуг, і не поширюється на всіх інших юридичних і фізичних осіб – суб’єктів договору поруки, правовідносини яких регулюються нормами ст. ст. 553-559 ЦК України.

Так, колегія суддів зазначає, що позивачем не наведено жодної обставини, за якої спірний договір може бути визнаний недійсним.

Відповідно до статті 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Згідно зі ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, дослідивши матеріали даної справи та апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що спірний договір відповідає вимогам Цивільного кодексу України, тому відсутні підстави для визнання його недійсним.

На підставі вищевикладеного колегія суддів вважає, що твердження позивача, викладені ним в апеляційній скарзі ґрунтуються на припущеннях, не доведені належними доказами, тоді як господарським судом першої інстанції в повній мірі з’ясовані та правильно оцінені обставини у справі та ухвалене ним рішення є законним та обґрунтованим, у зв’язку з чим підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ТОВ "Автотрансінвест" на рішення господарського суду Харківської області від 12.03.2015 р. у справі № 922/274/15 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 12.03.2015 р. у справі № 922/274/15 залишити без змін.

Повний текст постанови суду складено 21.05.2015 р.

Головуючий суддя Слободін М.М.

Суддя Гончар Т. В.

Суддя Гребенюк Н. В.