Постанова № 44318084, 14.05.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" травня 2015 р. Справа№ 922/4428/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Корсакової Г.В.

Михальської Ю.Б.

за участю представників сторін:

від позивача: Хмиров Е.О. - представник;

від відповідача: Кучерявий С.В. - представник, Ложкін Д.Ю. - представник;

від третьої особи: Склярова Т.Б. - представник; Кравець Р.Ю. - представник, Мартиненко А.В.;

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон"

на рішення

Господарського суду м. Києва

від 12.02.2015р.

у справі № 922/4428/13 (суддя О.В. Мандриченко)

за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Надра"

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон" в особі Управління страхування по Хрківській області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Скляров Павло Анатолійович

про визнання страхового випадку та стягнення страхового відшкодування, ціна позову 658 813, 00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство Комерційний банк "Надра" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Закритого акціонерного товариства "Страхова компанія Еталон" в особі Управління страхування по Харківській області ЗАТ "Страхова компанія "Еталон" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Склярова Павла Анатолійовича про визнання страхового випадку та стягнення страхового відшкодування у розмірі 574 630, 00 грн. та пені в розмірі 84 183, 00 грн., а також судові витрати в розмірі 13 176, 26 грн.

Під час розгляду справи позивачем було подано заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просив суд: визнати страховим випадком - подію, яка відбулася 17.08.2009, а саме: надання другої групи інвалідності Склярову П. А., на підставі договору страхування № 62-10015156 із настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі; стягнути з відповідача на користь позивача страхову суму у розмірі 574 630, 00 грн.; стягнути з відповідача на користь позивача загальний розмір пені у сумі 87 171, 37 грн.; стягнути з відповідача на користь позивача суму трьох процентів річних в розмірі 71 647, 70 грн.; стягнути з відповідача на користь позивача суму індексу інфляції в розмірі 97 112, 47 грн. та покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 16 611, 23 грн. Зазначена заява була прийнята судом до розгляду в порядку ст. 22 ГПК України, про що зазначено в ухвалі Господарського суду Харківської області від 04.12.2013 по справі,

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 24.12.2013р. справу № 922/4428/13 передано за підсудністю до Господарського суду м. Києва.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.06.2014 року у справі № 922/4428/13 позовні вимоги задоволено частково. Визнано страховим випадком за договором страхування № 62-10015156 комплексного страхування громадян за Програмою "Рідна оселя" від 07.03.2008 року - подію, яка відбулася 17.08.2009 року, а саме: надання другої групи інвалідності Склярову П. А., із настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі. Стягнуто з відповідача на користь позивача 574630 грн. страхового відшкодування, 71647,70 грн. - 3 % річних, 97112,47 грн. інфляційних втрат. В решті позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.09.2014 року у справі № 922/4428/13 (судді: Куксов В.В., Авдеєв П.В., Яковлєв М.Л.) рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2014 року залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 13.11.2014 року у справі № 922/4428/13 Постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.09.2014 року у справі №922/4428/13 та рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2014 року у справі №922/4428/13 скасовано, справу №922/4428/13 скеровано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва. Обґрунтовуючи свою постанову, Вищий господарський суд вказує на те, що господарські суди першої і апеляційної інстанцій, при ухваленні судових рішень, не дослідили у повному обсязі доводи відповідача про те, що на момент звернення з позовом (22.10.13) строк позовної давності сплив; що позивачу, як вигодонабувачу, ще 23.11.09 було відомо про відмову страховика у виплаті страхового відшкодування за договором №62-10015156 від 07.03.08, і це (як зазначав відповідач) підтверджується листом самого позивача №01-02-1234 від 26.11.09 (34 а.с. ІІІ т.с.), котрий судами не оцінювався.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 12.02.2015р. у справі № 922/4428/13 Позов задоволено частково, визнано страховим випадком за договором страхування № 62-10015156 комплексного страхування громадян за Програмою "Рідна оселя" від 07.03.2008 подію, яка відбулася 17.08.2009, а саме: надання другої групи інвалідності Склярову П. А., із настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

На підставі рішення суду з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія Еталон" підлягає стягненню на користь Приватного акціонерного товариства Комерційний банк "Надра" 574 630 грн. 00 копійок страхового відшкодування, 71 647 грн. 70 коп. 3 % річних, 97 112 грн. 47 коп. інфляційних втрат, 10 458 грн. 27 коп. пені та 15 076 грн. 97 коп. витрат по оплаті судового збору.

Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням, звернувся до суду з апеляційною скаргою, просить застосувати строки позовної давності, оскаржуване рішення суду скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування місцевим судом обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених в рішенні фактичним обставинам справи, порушення норм матеріального права.

Апелянт в обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що місцевий суд дійшов висновку про те, що відповідно до п. 9.4.2. договору страхувальник зобов'язаний повідомити страховика про настання страхового випадку протягом (одного) тижня з моменту його настання (телефоном, факсом, телеграмою, листом тощо) з коротким описом обставин та характеру нещасного випадку. Однак, зазначений висновок не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки згідно п. 9.4 договору у разі настання нещасного/страхового випадку страхувальник/ застрахована особа (у разі її смерті - її спадкоємці або вигодонабувач) повинен: п. 9.4.2. повідомити страховика про настання нещасного/страхового випадку протягом 1 (одного) тижня з моменту його настання (телефоном, факсом, телеграмою, листом тощо) з коротким описом обставин та характеру нещасного випадку.

Апелянт зазначає, що умовами п. 9.4.2. договору вживання слів через дріб покладає обов'язок на страхувальника здійснити два повідомлення, повідомити страховика про настання нещасного випадку та повідомити про настання страхового випадку на умовах та в порядку визначеному цим пунктом.

Крім того, апелянт вважає, що місцевим судом не було враховано і інші умови договору, які покладають на страхувальника обов»язок здійснити повідомлення про настання події, яка має ознаки страхового випадку. Апелянт вважає, що в порушення умов договору Скляров П.А. звернувся до відповідача з письмовою заявою на отримання страхової виплати 25 серпня 2009 року в якій повідомив проте, що 24 лютого 2009 року з ним стався нещасний випадок. З моменту настання нещасного випадку і до моменту повідомлення відповідача пройшло майже 6 місяців, що не відповідає п.9.4. договору. Оскільки, відповідно до умов договору, страховий випадок може настати лише внаслідок нещасного випадку, то страхувальник зобов'язаний був здійснити повідомлення про його настання, яке має ознаки страхового випадку. Неподання страхувальником повідомлення про подію, яка має ознаки страхового випадку впродовж 6 місяців позбавило можливості страховика провести розслідування та встановити обставини події та чи є ця подія страховим випадком.

Апелянт вважає, що страхувальник не виконав умови договору та не здійснив повідомлення про настання нещасного/страхового випадку в строк, на умовах та в порядку передбаченому пунктами 9.1.3., 9.4.1., 9.4.2. договору, що є підставою для відмови страховика у виплаті страхового відшкодування відповідно до п. 16.1.16, п16.1.12. договору.

Крім того, апелянт зазначає, що місцевим судом не взято до уваги, що відповідно до умов договору страхування страховим випадком по договору за секцією С сторонами договору було визначено, зокрема, встановлення застрахованій особі первинної інвалідності І або II групи внаслідок нещасного випадку, що мав місце в період дії договору, без уточнення в т. ч. зміна групи інвалідності на вищу. Оскільки, як зазначалось відповідачем, а також не заперечувалось сторонами при розгляді справи в на момент укладання договору страхування у страхувальника Склярова П.А. вже була наявна III група інвалідності (у зв'язку з закритою черепно-мозковою травмою (1994 року) при виконанні службових обов'язків).

Апелянт вважає, що договором передбачено, що страховим випадком за секцією С є встановлення застрахованій особі первинної інвалідності І або II групи, внаслідок нещасного випадку вперше, а не зміну вже наявної на момент укладання договору групи інвалідності. Крім того, пунктом 6 договору визначено, що встановлення застрахованій особі первинної інвалідності І або II групи саме внаслідок нещасного випадку, тобто, сам факт отримання травми не може вважатися страховим випадком, якщо така травма отримана не внаслідок нещасного випадку.

Апелянт також зазначає, що суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку, що страхувальник не зобов'язаний надавати акт про нещасний випадок (форми НТ) та довідку компетентних органів про причину встановлення інвалідності, оскільки відповідно до п. 15.4 договору для отримання страхової виплати за секцією С страхувальник (застрахована особа, вигодонабувач) повинні надати документи, що підтверджують настання страхового випадку відповідно до п.15.4.3. при встановленні застрахованій особі первинної інвалідності І, II групи внаслідок нещасного випадку в період дії Договору: довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності - довідку компетентних органів про причину встановлення інвалідності; акт про нещасний випадок (форми Н-1 або НТ). Ненадання хоча б одного з документів має наслідок - відмова у виплаті страхового відшкодування.

Апелянт вважає, що висновок суду першої інстанції про те, що Скляров П.А. не повинен був надавати акт про нещасний випадок форми НТ є безпідставними та необґрунтованими в розумінні "Порядку розслідування та обліку нещасних випадків невиробничого характеру". Крім того, позивач та 3-я особа не довели ту обставину, що II група інвалідності встановлена страхувальнику 17.08.2009 р. є наслідком нещасного випадку, який мав місце в період дії договору, а також не доведено, що травма, отримана страхувальником 24.02.2009р., є нещасним випадком. Документи надані позивачем та третьою особою не дають підстав вважати, що подія, яка трапилася із страхувальником є страховим випадком відповідно до договору.

Крім того, апелянт вважає, що місцевий господарський суд безпідставно відмовив відповідачу з задоволенні заяви про застосування строку позовної давності, оскільки до спірних правовідносин між ПАТ КБ "Надра" та ПАТ "Страхова компанія "Еталон" застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки, а позивачем не наведено жодних поважних причин пропуску строку позовної давності.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Відповідно до договору кредиту № 6/4/2008/840-К/259 від 07.03.2008, укладеному між Скляровим П. А. та позивачем, останній надав третій особі кредит у сумі 162 560, 00 доларів США. Обов'язковою умовою за цим договором (п. 4.3.14 договору) є страхування позичальника від нещасних випадків, на суму не менше розміру поточної заборгованості по зобов'язанням за цим договором, вигодонабувачем по вказаному договору страхування повинно бути Відкрите акціонерне товариство Комерційний банк "Надра" (позивач по справі).

07 березня 2008 року між відповідачем, як страховиком та третьою особою, як страхувальником укладено договір № 62-10015156 комплексного страхування громадян за Програмою "Рідна оселя" (далі за текстом - договір).

Сторони договору погодили, що договір укладається на підставі Правил добровільного страхування майна № 001 від 19.02.2007, Правил добровільного страхування від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ № 002 від 19.02.2007, Правил добровільного страхування відповідальності перед третіми особами № 030 від 03.06.2005, Правил добровільного страхування від нещасних випадків № 006 від 19.02.2007.

Об'єктом страхування за договором є для секції С - майнові інтереси, що не суперечать чинному законодавству України, пов'язані з життям, здоров'ям, працездатністю застрахованої особи (п. 3.3. договору).

Вигодонабувачем за договором визначено Відкрите акціонерне товариство Комерційний банк "Надра".

Страховим випадком за секцією С - добровільне страхування від нещасних випадків визначено сторонами в договорі: встановлення застрахованій особі первинної інвалідності І або ІІ групи внаслідок нещасного випадку, що мав місце в період дії договору; смерть застрахованої особи внаслідок нещасного випадку, що мав місце в період дії договору. Вигодонабувачем по секції С також визначено позивача по справі.

Згідно п.п. 6.3, 6.4. договору загальна страхова сума за секцією С на одну застраховану особу становить 820 928, 00 грн.

Умовами договору встановлено, що договір набуває чинності з 00 год. 00 хв. дня, наступного за датою зарахування страхового платежу в касу/на поточний рахунок страховика (07.03.2008) та закінчується о 24 год. 00 хв. 08.03.2009.

Відповідно до п. 9.4.2. договору страхувальник зобов'язаний повідомити страховика про настання страхового випадку протягом (одного) тижня з моменту його настання (телефоном, факсом, телеграмою, листом тощо) з коротким описом обставин та характеру нещасного випадку.

Статтею 10 договору визначені права та обов'язки сторін. Пунктом 10.2.1. договору встановлено, що страхувальник має право отримати страхове відшкодування (страхову виплату) при настанні страхового випадку в порядку та строки, передбачені цим договором.

Пунктом 10.5.4. договору передбачено, що страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку провести виплату страхового відшкодування (страхову виплату) відповідно до розділу 13 цього договору в залежності від виду страхування, за яким стався страховий випадок. У випадку несвоєчасної виплати страхового відшкодування (здійснення страхової виплати) страхових сплачує страхувальнику пеню у розмірі 0, 01 % простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше ніж подвійна облікова ставка НБУ, яка діяла в період прострочення платежу.

Згідно п. 10.5.7. договору страховик зобов'язаний у випадку відмови у виплаті страхового відшкодування (страхової виплати) письмово повідомити страхувальника та вигодонабувача з мотивованим обґрунтуванням причин відмови.

Відповідно до п. 13.13.2 договору у разі встановлення застрахованій особі первинної інвалідності І або ІІ групи внаслідок нещасного випадку, що мав місце в період дії договору, страхова виплата здійснюється у розмірі І групи - 90 % страхової суми; ІІ групи - 70 % страхової суми. Встановлення застрахованій особі первинної групи інвалідності І, ІІ групи в наслідок нещасного випадку в період дії договору, визнається страховим випадком протягом 6-ти місяців від дня настання нещасного випадку незалежно від дати закінчення дії договору.

Статтею 14 договору сторони погодили порядок виплати страхового відшкодування (здійснення страхової виплати).

Виплата страхового відшкодування (страхова виплата) здійснюється згідно з договором на підставі заяви про виплату страхового відшкодування (страхову виплату) і страхового акта, складеного страховиком або уповноваженою ним особою (п. 14.1. договору).

Згідно п.п. 14.2, 14.3 договору страховик приймає рішення про виплату страхового відшкодування та складає страховий акт або приймає рішення про відмову у виплаті протягом 15 робочих днів з дня отримання всіх необхідних документів і відомостей про обставини настання страхового випадку, у разі прийняття рішення по виплату страхового відшкодування виплата здійснюється за секцією С вигодонабувачу та/або страхувальнику за згодою вигодонабувача, впродовж 7 робочих днів з дня підписання страхового акту.

У разі прийняття рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування (здійснення страхової виплати страховик впродовж 5 календарних днів з дня прийняття такого рішення повідомляє про це страхувальника (вигодонабувача/застраховану особу) в письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови (п. 14.4 договору).

Статтею 15 договору визначено, що при настанні події, яка має ознаки страхового випадку по секції С - встановлення застрахованій особі первинної інвалідності І, ІІ групи в період дії договору, страхувальник повинен надати страховику такі документи:

- письмове повідомлення страхувальника про надання події, що має ознаки страхового випадку встановленого зразка;

- оригінал договору, що належить страхувальнику;

- письмову заяву страхувальника на виплату страхового відшкодування встановленого зразка;

- документи (довідки, протоколи, акти експертизи тощо), які підтверджують факт настання і причини страхового випадку;

- інші документи або відомості на запит страховика, враховуючи особливості конкретного страхового випадку, що необхідні для з'ясування обставин та причин страхового випадку, визначення розміру збитків;

- довідка медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності;

- довідка компетентних органів про причину встановлення інвалідності;

- акт про нещасний випадок (форми Н-1 або НТ).

Підставами для відмови страховика у виплаті страхового відшкодування за договором є, зокрема, несвоєчасне повідомлення страхувальником (особою, відповідальність якої застрахована, застрахованою особою, вигодо набувачем) про настання страхового випадку без поважних на це причин (п. 16.1.6. договору); ненадання страхувальником (вигодонабувачем) при настанні страхового випадку документів, передбачених цим договором (п. 16.1.9. договору).

Правила добровільного страхування від нещасних випадків № 006 від 19.02.2007 вигодонабувачем визначають фізичну або юридичну особу, яка визначена страхувальником (за згодою застрахованої особи) у договорі страхування як особа, яка має право отримати страхову виплату у разі настання страхового випадку, якщо інше не передбачено договором страхування; страховим випадком правила визначають певну подію (розлад здоров'я або смерть застрахованої особи), передбачена договором страхування, внаслідок нещасного випадку, який стався під час дії договору страхування, і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити страхову виплату страхувальнику (застрахованій особі) або вигодонабувачу.

Відповідно до п. 3.3. Правил добровільного страхування від нещасних випадків № 006 від 19.02.2007 до страхових випадків відносяться, зокрема, встановлення застрахованій особі первинної інвалідності (в т. ч. зміна групи інвалідності на вищу) внаслідок нещасного випадку, що мав місце в період дії договору страхування. Згідно п. 3.6. вказаних правил страхування встановлення застрахованій особі інвалідності (в т. ч. зміна групи інвалідності на вищу) внаслідок нещасного випадку, що мав місце в період дії договору страхування, визнається страховим випадком протягом 6 місяців від дня настання нещасного випадку незалежно від дати закінчення договору страхування, якщо інше не передбачено договором страхування.

Пунктом 11.2.2. Правил добровільного страхування від нещасних випадків № 006 від 19.02.2007 визначено, що настання страхового випадку при встановленні застрахованій особі первинної інвалідності (зміні групи інвалідності на вищу) внаслідок нещасного випадку такі документи: а) довідка медико-соціальної експертизи комісії про встановлення групи інвалідності; б) довідку компетентних органів про причину встановлення інвалідності; в) акт про нещасний випадок (форми Н-1 або НТ) або документ від компетентних органів, який підтверджує факт нещасного випадку.

В травні 2008 року Скляров П.А. пройшов плановий переогляд, за результатами якого йому 12.05.2008 було встановлено ІІІ групу інвалідності до 01.06.2010, що підтверджено довідкою до акта огляду МСЕК серії ХАР - 07 № 009093.

24 лютого 2009 року Скляров П.А. отримав черепно-мозкову травму, і був госпіталізований в ургентному порядку до Харківської міської клінічної лікарні швидкої та невідкладної медицини, де перебував на лікуванні до 20.03.2009, докази чого містяться в матеріалах справи.

17.08.2009 року Скляров П.А. за направленням на МСЕК № 1961 від 02.07.2009, був оглянутий обласною МСЕК № 2, яка встановила йому ІІ групу інвалідності.

Підставою направлення на МСЕК у зазначеному вище направленні вказано: закінчення терміну інвалідності. Діагнозом при направленні на МСЕК зазначено: наслідки раніше перенесеної нейротравми (1994) у вигляді посттравматичного базально- конвекситального арахноідита, ускладненої закритою черепно-мозковою травмою 24.02.2009 (забій головного мозку середньої важкості, субарахноідальний крововилив), з вираженим лікворно-гіпсотензіонним, вестибуло-атактичним, астено-невротичним синдромами, з вегетативною дисфункцією, частими синкопальними станами.

В акті № 641 огляду МСЕК від 17.08.2009 зазначено мету огляду - за погіршенням (п. 15 вказаного акту) та встановлено діагноз МСЕК, який співпадає з поставленим діагнозом при направленні на МСЕК.

Відповідно до листа Обласного центру медико-соціальної експертизи від 09.09.2010 вих. № 656, адресованого третій особі (копія якого наявна в матеріалах справи), огляд 17.08.2009 є достроковим, оскільки під час огляду 12.05.2008 Склярову П. А. була встановлена ІІІ група інвалідності до 01.06.2010, рішення МСЕК від 17.08.2009 про встановлення ІІ групи інвалідності викликано наслідками черепно-мозкової травми від 24.02.2009 на фоні змін центральної нервової системи після раніше перенесеної черепно-мозкової травми від 13.06.1994.

Третя особа знаходячись в лікарні повідомив Управління страхування по Харківській області ЗАТ СК "Еталон" (відповідача) про нещасний випадок, який передбачений договором. В усній формі йому пояснили, що травма - це не страховий випадок, а коли буде встановлена інвалідність другої або першої групи, тоді можна бути звертатися із заявою про страхове відшкодування.

Згідно тверджень позивача та викладеного в позовній заяві 17.08.2009 Скляров П. А. телефоном повідомив Управління страхування по Харківській області ЗАТ СК "Еталон" (відповідача), що йому надана ІІ група інвалідності, представник відповідача зобов'язав Склярова П. А. надати додаткові документи з лікарні, з пенсійного фонду та МСЕК.

25 серпня 2009 року третя особа звернулась до відповідача з заявою на отримання страхової виплати за договором страхування від нещасних випадків № 62-10015156 від 07.03.2008 за страховим випадком - інвалідність, дата настання страхового випадку 24.02.2009, та надала документи, які відповідач вимагав в телефонному режимі, а згодом, в розумний строк (як зазначає третя особа) надав представнику відповідача Межерицькому В. В. усі необхідні документи які від нього вимагалися.

Відповідач в свою чергу зазначає, що страхувальник не виконав зобов'язання по договору щодо надання всіх необхідних документів, що підтверджують настання нещасного випадку, не надав акту про нещасний випадок (форми Н-1 або НТ) та довідку компетентних органів про причини встановлення інвалідності.

Після розгляду поданої страхувальником за договором заяви на отримання страхової виплати та документів доданих до неї, відповідач листом б/н та б/д, адресованим Склярову П. А., керуючись ст. 26 ч. 2 Закону України "Про страхування", п. 16.1.6. договору повідомив останнього про прийняття рішення про відмову йому у виплаті страхового відшкодування, так як страхувальником не було вчасно повідомлено про страховий випадок та присвоєна 17.08.2009 ІІ група інвалідності не є первинною, і відповідно така подія не є страховим випадком відповідно до умов договору. За твердженням відповідача вказаний лист був направлений ним на адресу Склярова П. А. 15.10.2009. Матеріали справи доказів направлення цього листа третій особі не містять, проте третьою особою не заперечується його отримання.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням відповідача про відмову у виплаті страхового відшкодування, третя особа звернулась до Харківського районного суду Харківської області з позовом до Закритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон" в особі Управління страхування по Харківській області, за участю третьої особи Відкрите акціонерне товариство Комерційний банк "Надра" про захист порушеного права споживача, визнання страхового випадку та стягнення страхового відшкодування.

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 08.12.2011 по справі № 2-5384/10 в результаті розгляду вказаного позову третьої особи у задоволенні позовних вимог Склярова П. А. відмовлено.

В результаті перегляду зазначеного рішення Харківського районного суду Харківської області в апеляційному порядку Апеляційним судом Харківської області 01.02.2012 було прийнято рішення про часткове задоволення апеляційної скарги Склярова П.А,, рішення Харківського районного суду Харківської області від 08.12.2011 скасовано, у задоволенні позову Склярову П. А. відмовлено. При цьому, Апеляційний суд Харківської області відмовив Склярову П. А. у задоволенні позовних вимог з тих підстав, що останній не є належним позивачем за заявленими позовними вимогами, оскільки умовами договору страхування вигодонабувачем є Відкрите акціонерне товариство Комерційний банк "Надра".

За своєю правовою природою договір № 62-10015156 комплексного страхування громадян за Програмою "Рідна оселя" від 07.03.2008 є договором страхування, а відтак між його сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 67 ЦК України.

Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 ГК України, ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України, і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

За приписами ст. 985 ЦК України страхувальник має право при укладенні договору страхування призначити фізичну або юридичну особу для одержання страхової виплати (вигодонабувача), а також замінювати її до настання страхового випадку, якщо інше не встановлено договором страхування.

Згідно ст. 988 ЦК України страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. Відповідно до ст. 989 ЦК України страхувальник зобов'язаний повідомити страховика про настання страхового випадку у строк, встановлений договором.

Згідно приписів ст. 991 ЦК України страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі: 1) навмисних дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, якщо вони були спрямовані на настання страхового випадку, крім дій, пов'язаних із виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, вчинених у стані необхідної оборони (без перевищення її меж), або щодо захисту майна, життя, здоров'я, честі, гідності та ділової репутації; 2) вчинення страхувальником або особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку; 3) подання страхувальником завідомо неправдивих відомостей про об'єкт страхування або про факт настання страхового випадку; 4) одержання страхувальником повного відшкодування збитків за договором майнового страхування від особи, яка їх завдала; 5) несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків; 6) наявності інших підстав, встановлених законом.

Договором страхування можуть бути передбачені також інші підстави для відмови здійснити страхову виплату, якщо це не суперечить закону. Рішення страховика про відмову здійснити страхову виплату повідомляється страхувальникові у письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови.

Статтею 992 ЦК України передбачено, що у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

Статтею 8 Закону України "Про страхування" (в редакції чинній на час укладання договору) визначено страховий випадок, як подію, передбачену договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

За приписами ст. 17 Закону України "Про страхування" правила страхування розробляються страховиком для кожного виду страхування окремо і підлягають реєстрації в Уповноваженому органі при видачі ліцензії на право здійснення відповідного виду страхування.

Як встановлено судом договір укладався його сторонами, зокрема, на підставі Правил добровільного страхування від нещасних випадків № 006 від 19.02.2007, страховим випадком по договору за секцією С сторонами договору було визначено, зокрема, встановлення застрахованій особі первинної інвалідності І або ІІ групи внаслідок нещасного випадку, що мав місце в період дії договору.

При цьому, судом встановлено, що згідно п. 3.3. Правил добровільного страхування від нещасних випадків № 006 від 19.02.2007 до страхових випадків відносяться, зокрема, встановлення застрахованій особі первинної інвалідності (в т. ч. зміна групи інвалідності на вищу) внаслідок нещасного випадку, що мав місце в період дії договору страхування.

Судом встановлено, що в період дії договору, а саме 24.02.2009 зі страхувальником стався нещасний випадок - закрита черепно-мозкова травма, що підтверджено матеріалами справи.

В результаті отримання страхувальником 24.02.2009 закритої черпно-мозкової травми, 17.08.2009 у зв'язку з погіршенням стану здоров'я страхувальника було достроково (до встановленої при огляді 12.05.2008 дати чергового огляду - 12.05.2010) оглянуто медико - соціальною експертною комісією та змінено йому групу інвалідності з ІІІ на ІІ (на вищу), у зв'язку з ускладненням закритою черепно-мозковою травмою отриманою 24.02.2009 наслідків раніше перенесеної нейротравми, отриманої ним в 1994 році.

Колегія не погоджується з доводами відповідача про те, що ІІ група інвалідності присвоєна страхувальнику 17.08.2009 не є страховим випадком за договором, оскільки не є первинною, а по-друге присвоєна останньому внаслідок переогляду ІІІ групи інвалідності встановленою раніше і не є наслідком нещасного випадку, що мав місце в період дії договору, виходячи з наступних підстав.

Правилами добровільного страхування від нещасних випадків № 006 від 19.02.2007 чітко встановлено, що в поняття "первинної інвалідності" входить зміна групи інвалідності на вищу, внаслідок нещасного випадку, що мав місце в період дії договору.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що встановлення 17.08.2009 страхувальнику ІІ групи інвалідності, в результаті отримання закритої черепно-мозкової травми 24.02.2009 (нещасний випадок, що стався під час дії договору) є страховим випадком за договором.

Із заявою на отримання страхової виплати за договором страхувальник звернувся до відповідача 25.08.2009, тобто через 8 днів після настання страхового випадку.

Як вбачається із змісту листа відповідача б/н та б/д, адресованого страхувальнику, відповідач відмовив страхувальнику у виплаті страхового відшкодування за договором, у тому числі з тих підстав, що страхувальник повідомив його про настання страхового випадку майже через шість місяців після його настання. Тобто, відповідач, при винесенні рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування виходив із того, що страховий випадок мав місце 24.02.2009.

Однак, вищезазначене не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки поняття нещасний випадок та поняття страховий випадок не є тотожними, і не співпадають. Датою настання страхового випадку - встановлення страхувальнику первинної інвалідності І або ІІ групи за договором є 17.08.2009, а датою нещасного випадку - 24.02.2009.

Умовами договору передбачено зобов'язання страхувальника повідомити страховика про настання страхового випадку протягом (одного) тижня з моменту його настання (телефоном, факсом, телеграмою, листом тощо) з коротким описом обставин та характеру нещасного випадку (п. 9.4.2 договору).

За твердженням позивача та третьої особи про настання страхового випадку Скляров П. А. повідомив відповідача в день його настання 17.08.2009 телефоном, а з заявою про виплату страхового відшкодування звернувся 25.08.2009. Зазначені твердження, позивач та третя особа підтверджують записом показань представника відповідача Межерицького В. В. при допиті як свідка по справі № 2-5384/10 (який доданий до матеріалів справи).

Відповідно до п. 2 Оглядового листа Вищого господарського суду України від 14.01.2014 № 01-06/15/2014 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з правовідносин страхування" порушення страхувальником визначеного договором страхування порядку повідомлення страховика про настання страхового випадку може бути підставою для відмови у здійснені страхової виплати лише в тому випадку, коли це позбавило страховика можливості встановити, чи є ця подія страховим випадком. Сам лише факт порушення страхувальником визначеного договором порядку повідомлення про настання страхового випадку за наявності повідомлення страховика про настання такого випадку, не може бути підставою для відмови у здійсненні страхової виплати.

Таким чином, оскільки за твердженням позивача та третьої особи страхувальник повідомив страховика про настання страхового випадку телефоном 17.08.2009, заява про виплату страхового відшкодування за договором (яку відповідач помилково вважає повідомленням про настання страхового випадку) подана страхувальником через три дні після закінчення встановленого п. 9.4.2. договору строку на повідомлення страховика про настання страхового випадку. Враховуючи викладене в Оглядовому листі від 14.01.2014 № 01-06/15/2014, колегія приходить до висновку, що прострочення обов'язку страхувальника щодо повідомлення страховика про настання страхового випадку на 3 дні не позбавило страховика можливості встановити, чи є ця подія страховим випадком, і відповідно не може бути підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування.

Також колегія не приймає до уваги твердження відповідача, що страхувальником не були надані акти про нещасний випадок (форми Н-1 або НТ) та довідку компетентних органів про причину встановлення інвалідності, виходячи з наступних підстав.

Підстави і випадки складання акту за формою Н-1 на момент настання нещасного випадку були визначені "Порядком розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві" (далі Порядок) затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві" від 25 серпня 2004 р. № 1112.

Вказаний порядок визначає процедуру проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій, що сталися на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності, виду економічної діяльності або в їх філіях, представництвах, інших відокремлених підрозділах чи у фізичних осіб - підприємців, які відповідно до законодавства використовують найману працю (далі - підприємство), а також тих, що сталися з особами, які забезпечують себе роботою самостійно, за умови добровільної сплати ними внесків на державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання (далі - особи, які забезпечують себе роботою самостійно). Дія цього Порядку поширюється на: власників підприємств або уповноважені ними органи (далі - роботодавці); осіб, у тому числі іноземців та осіб без громадянства, які відповідно до законодавства уклали з роботодавцем трудовий договір (контракт) або фактично були допущені до роботи в інтересах підприємства (далі - працівники), а також на осіб, які забезпечують себе роботою самостійно.

Як вбачається з матеріалів справи, нещасний випадок стався зі страхувальником не на підприємстві, і не під час виконання трудових обов'язків, акт форми Н-1 не складався і не міг бути складений, а отже і не міг бути наданий страхувальником страховику.

На момент настання нещасного випадку підстави і випадки складання акту за формою НТ були визначені "Порядком розслідування та обліку нещасних випадків невиробничого характеру", затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку розслідування та обліку нещасних випадків невиробничого характеру" від 22 березня 2001 р. № 270.

Відповідно до п. 2. вищезазначеного Порядку під нещасними випадками невиробничого характеру слід розуміти не пов'язані з виконанням трудових обов'язків травми, у тому числі отримані внаслідок заподіяних тілесних ушкоджень іншою особою, отруєння, самогубства, опіки, обмороження, утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою, травми, отримані внаслідок стихійного лиха, контакту з тваринами тощо (далі - нещасні випадки), які призвели до ушкодження здоров'я або смерті потерпілих.

Із норм вказаного порядку вбачається, що акт за формою НТ складається за результатами розслідування нещасного випадку або технічного розслідування причин виникнення аварії, пов'язаної з використанням газу в побуті. Згідно п. 3 зазначеного порядку розслідуванню згідно з цим Порядком підлягають нещасні випадки, що сталися під час: 1) прямування на роботу чи з роботи пішки, на громадському, власному або іншому транспортному засобі, що не належить підприємству, установі або організації (далі - організації) і не використовувався в інтересах цієї організації; 2) переміщення повітряним, залізничним, морським, внутрішнім водним, автомобільним транспортом, в електротранспорті, метрополітені, на канатній дорозі, фунікулері та на інших видах транспортних засобів; 3) виконання громадських обов'язків (рятування людей, захист власності, правопорядку тощо, якщо це не входить до службових обов'язків); 4) виконання донорських функцій; 5) участі в громадських акціях (мітингах, демонстраціях, агітаційно-пропагандистській діяльності тощо); 6) участі у культурно-масових заходах, спортивних змаганнях; 7) проведення культурних, спортивних та оздоровчих заходів, не пов'язаних з навчально-виховним процесом у навчальних закладах; 8) використання газу у побуті; 9) вчинення протиправних дій проти особи, її майна; 10) користування або контакту із зброєю, боєприпасами та вибуховими матеріалами; 11) виконання робіт у домашньому господарстві, використання побутової техніки; 12) стихійного лиха; 13) перебування в громадських місцях, на об'єктах торгівлі та побутового обслуговування, у закладах лікувально-оздоровчого, культурно-освітнього та спортивно-розважального призначення, в інших організаціях, а також у рекреаційних зонах; 14) контакту з тваринами (у тому числі птахами, плазунами, комахами тощо) та рослинами (у тому числі грибами, водоростями тощо), що призвело до ушкодження здоров'я або смерті потерпілих; 15) споживання (використання) нехарчової продукції. Зазначений перелік випадків, коли проводиться розслідування є вичерпним.

Таким чином, акт за формою НТ в результаті нещасного випадку, що стався зі страхувальником (Скляров П. А. оступився в темному під'їзді будинку, де він проживав), згідно приписів порядку не мав складатися, і відповідно, страхувальник не міг надати такий акт страховику.

Пунктом 4 Порядку встановлено, що факт ушкодження здоров'я внаслідок нещасного випадку встановлює і засвідчує лікувально-профілактичний заклад. Документом, який підтверджує ушкодження здоров'я особи, є листок непрацездатності чи довідка лікувально-профілактичного закладу.

Пунктом 11.2.2. Правил добровільного страхування від нещасних випадків № 006 від 19.02.2007 визначено, що настання страхового випадку при встановленні застрахованій особі первинної інвалідності (зміні групи інвалідності на вищу) внаслідок нещасного випадку такі документи: а) довідка медико-соціальної експертизи комісії про встановлення групи інвалідності; б) довідку компетентних органів про причину встановлення інвалідності; в) акт про нещасний випадок (форми Н-1 або НТ) або документ від компетентних органів, який підтверджує факт нещасного випадку.

Таким чином, згідно правил страхування страхувальник при настанні нещасного випадку для його підтвердження надає страхувальнику або, акт про нещасний випадок, або документ від компетентних органів, який підтверджує факт нещасного випадку.

Оскільки третя особа по справі не працює, відповідним лікувально-профілактичним закладом їй не міг бути виданий листок непрацездатності, і настання нещасного випадку підтверджено випискою (довідкою).

Враховуючи, що відповідачем до матеріалів справи надавалася виписка із історії хвороби № 6420 від 20.03.2009, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку, що страхувальником були надані страховику документи, що підтверджують настання нещасного випадку.

Щодо доводів апелянта щодо ненадання страхувальником страховику довідки компетентних органів про причину встановлення інвалідності, слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (в редакції чинній на момент присвоєння страхувальнику інвалідності ІІ групи) інвалідність як міра втрати здоров'я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи Міністерства охорони здоров'я України. Положення про медико-соціальну експертизу затверджується Кабінетом Міністрів України з урахуванням думок громадських організацій інвалідів в особі їх республіканських органів.

Згідно п. 1. "Положення про медико-соціальну експертизу", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 1992 р. № 83 (чинного на момент присвоєння страхувальнику інвалідності ІІ групи) медико-соціальна експертиза визначає ступінь обмеження життєдіяльності людини, причину, час настання, групу інвалідності, сприяє проведенню ефективних заходів щодо профілактики інвалідності, реабілітації інвалідів, пристосування їх до суспільного життя.

Таким чином, у відповідності до чинного на той момент законодавства, компетентним органом, уповноваженим встановлювати причину інвалідності є медико-соціальна експертна комісія.

Відповідачем не заперечується надання йому страхувальником довідки МСЕК від 17.08.2009, а отже твердження відповідача про те, що йому не було надано страхувальником довідку компетентних органів про причину встановлення інвалідності, не відповідають дійсним обставинам справи.

За умовами договору та правилами страхування встановлення застрахованій особі інвалідності (в т. ч. зміна групи інвалідності на вищу) внаслідок нещасного випадку, що мав місце в період дії договору страхування, визнається страховим випадком протягом 6 місяців від дня настання нещасного випадку незалежно від дати закінчення договору страхування, якщо інше не передбачено договором страхування.

Договір закінчувався о 24 год. 00 хв. 08.03.2009, нещасний випадок стався зі страхувальником 24.02.2009, інвалідність ІІ групи встановлена страхувальнику 14.08.2009, а отже 6 місяців визначені п. 13.13.2 договору для визнання встановлення інвалідності ІІ групи страховим випадком не сплинули.

На підставі вищевикладеного колегія приходить до висновку про те, що відповідач не мав достатніх правових підстав для відмови у виплаті страхового відшкодування за страховим випадком - встановлення страхувальнику (застрахованій особі) 17.08.2009 первинної інвалідності ІІ групи внаслідок нещасного випадку, що стався 24.02.2009.

Таким чином, відповідач зобов'язаний був виплатити страхове відшкодування в розмірі та на умовах, визначених статтею 13 договору, а саме 70 % від страхової суми вигодонабувачу та/або страхувальнику (застрахованій особі) - за згодою вигодонабувача, тобто 574649, 60 грн. (820928,00 * 70 % = 574649, 60). Зазначене зобов'язання відповідачем виконано не було. Позивачем розмір зобов'язання відповідача за договором по виплаті страхового відшкодування визначено в сумі 574630, 00 грн.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 988 ЦК України та ч. 1 ст. 16 Закону України "Про страхування" страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Враховуючи вищевикладене, колегія приходить до висновку про те, що вимоги позивача щодо визнання страховим випадком - події, яка відбулася 17.08.2009, а саме: надання другої групи інвалідності Склярову П. А., на підставі договору страхування № 62-10015156 із настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі та щодо стягнення з відповідача на користь позивача страхової суми у розмірі 574 630, 00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Вимоги щодо стягнення страхового відшкодування з відповідача задовольняються судом із розрахунку позивача, оскільки суд позбавлений можливості виходити за межі заявлених позовних вимог.

Також позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 87 171, 37 грн. пені в розмірі 0, 01 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочки, відповідно до п. 10.5.4 договору за період прострочення з 25.09.2009 по 19.11.2013.

Пунктом п. 10.5.4 договору передбачено нарахування пені у розмірі 0, 01 % простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше ніж подвійна облікова ставка НБУ, яка діяла в період прострочення платежу за порушення зобов'язання по виплаті страхового відшкодування.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій передбачений ст. 231 Господарського кодексу України. Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6).

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Відповідно до умов договору страховик приймає рішення про виплату страхового відшкодування протягом 15 робочих днів з дня отримання всіх необхідних документів і відомостей про обставини настання страхового випадку та складає страховий акт (п. 14.2. договору), оплата здійснюється вигодонабувачу впродовж 7 робочих днів з моменту підписання страхового акту (п. 14.3. договору).

Враховуючи те, що з заявою про виплату страхового відшкодування страхувальник звернувся до страховика 25.08.2009, колегія приходить до висновку про те, що у страховика підстав для прийняття рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування не було, оскільки відповідно до умов договору страховик зобов'язаний був до 15 вересня 2009 року включно скласти страховий акт, а до 24 вересня 2009 року включно здійснити виплату страхового відшкодування.

Оплата страхового відшкодування відповідачем ні позивачу, ні третій особі здійснена не була, що є порушенням зобов»язань за договором та стало причиною виникнення спору у справі.

Таким чином, початок періоду прострочення відповідача по виплаті страхового відшкодування визначений позивачем вірно, враховуючи приписи ст. 253 ЦК України, і розраховується з наступного дня після відповідної календарної дати, тобто з 25 вересня 2009 року.

Однак позивачем невірно розрахований строк, по який відповідачу нараховується пеня, оскільки ним не враховано положення ч. 6 ст. 232 ГК України, відповідно пеня за прострочення зобов'язання може бути нарахована відповідачу тільки до 25.03.2010.

Ставка пені визначена сторонами в договорі є меншою від подвійної облікової ставки НБУ, і відповідно застосована позивачем вірно.

Перевіривши розрахунок місцевого суду, колегія погоджується з розрахунком суми пені за період прострочення відповідача з 25.09.2009 по 25.03.2010 за порушення грошового зобов'язання по виплаті страхового відшкодування за договором, нараховану на суму страхового відшкодування визначену позивачем, яка складає 10 458, 27 грн.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені нарахованої на суму простроченого грошового зобов'язання за договором підлягає частковому задоволенню в розмірі розрахованому судом та ґрунтуються на договорі та законі.

Крім того, позивач на підставі п. 2 ст. 625 ЦК України просить суд стягнути з відповідача на свою користь 71 647, 70 грн. трьох відсотків річних та 97 112, 47 грн. інфляційних втрат нарахованих на суму боргу за весь час прострочення за період з 25.09.2009 по 19.11.2013.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ст. 229 ГК України та ст. 625 ЦК України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Законом передбачено право кредитора вимагати сплати річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, заявлені позивачем вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 71 647, 70 грн. та збитків від інфляції в розмірі 97 112, 47 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо доводів апелянта про застосування до спірних правовідносин строку позовної давності, оскільки позивачу було відомо про відмову у виплаті страхового відшкодування, що підтверджується листом начальника Центрального відділення філії ВАТ КБ "Надра" від 23.11.2009 р. № 1949 до заступника Головного управління Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія Еталон", у якому позивач просить надати інформацію щодо причин відмови у виплаті страхового відшкодування за страховим випадком Склярова Павла Анатолійовича, позивачу станом на 23.11.2009 року, колегія зазначає наступне.

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1ст.261ЦК України). Тобто 23.11.2009 р. позивач міг знати про порушення прав.

22 жовтня 2013 року ПАТ КБ "Надра" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до ПрАТ "Страхова компанія "Еталон" про визнання страхового випадку та стягнення страхового відшкодування. Як вбачається із змісту позовної заяви (а.с.6 том 1) позивач просив суд поновити пропущений Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Надра" строк подання позовної заяви через поважні причини, оскільки банк не мав можливості оскаржити в судовому порядку відмову ЗАТ "Страхова компанія "Еталон" у виплаті страхового відшкодування, оскільки Скляров П.А. особисто подавав позовні заяви, апеляційні та касаційні скарги з тим самим предметом позову. Крім того, у додаткових поясненнях від 23.12.2014р. ( а.с. 8-10 том 4) позивач також просив суд визнати поважними причини пропущення строку позовної давності та поновити строк.

Як вбачається з матеріалів справи, Скляров Павло Анатолійович не погоджуюсь з відмовою відповідача у виплаті страхового відшкодування звернувся до Харківського районного суду Харківської області до Закритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон" в особі Управління страхування по Харківській області, за участю третьої особи Відкрите акціонерне товариство Комерційний банк "Надра" про захист свого порушеного права споживача, визнання страхового випадку та стягнення страхового відшкодування.

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 08.12.2011 по справі № 2-5384/10, в результаті розгляду вказаного позову у задоволенні позовних вимог Склярова П. А. було відмовлено.

В результаті перегляду зазначеного рішення Харківського районного суду Харківської області в апеляційному порядку Апеляційним судом Харківської області 01.02.2012 було прийнято рішення апеляційну скаргу Склярова П. А. задовольнити частково, рішення Харківського районного суду Харківської області від 08.12.2011 скасувати, у задоволенні позову Склярову П. А. відмовити. Апеляційний суд Харківської області відмовив Склярову П. А. у задоволенні позовних вимог з тих підстав, що останній не є належним позивачем за заявленими позовними вимогами, оскільки умовами договору страхування вигодонабувачем є Відкрите акціонерне товариство Комерційний банк "Надра".

Не погоджуючись з рішеннями попередніх інстанцій, Скляров П. А звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

14 травня 2012 року Вищий спеціалізований суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відмовив у відкритті касаційного провадження.

Відповідно до статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

В даному випадку примусове стягнення страхового відшкодування разом з нарахованою неустойкою є видом юридичної відповідальності, що застосовується до ПрАТ "Страхова компанія "Еталон" за неналежне виконання ним умов договору.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.

Тобто ПАТ КБ «Надра» не міг звернутися до 14.05.2012 року (завершення розгляду справи за позовом Заявника) з аналогічними позовними вимогами до ПрАТ «Страхова компанія «Еталон», оскільки дані вимоги були б спрямовані на притягнення відповідача до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, що суперечить імперативним приписам Конституції України, де закріплено заборону подвійного притягнення до відповідальності.

Відповідно до ч. 5 ст. 267 Цивільного кодексу України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

На підставі вищевикладеного колегія приходить до висновку про те, позивач довів суду поважність причин пропущення строку позовної давності та наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали своєчасне подання позову, а отже клопотання позивача про поновлення строку позовної давності є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Одночасно колегія зазначає, що місцевий господарський суд припустився помилки застосувавши до спірних правовідносин норму п.5 ч.1 ст. 268 ЦК України якою встановлено, що позовна давність не поширюється на вимогу страхувальника до страховика про здійснення страхової виплати, оскільки позивач за умовами договору є вигодонабувачем.

Під час розгляду справи апелянтом було заявлено клопотання про призначення судової медичної експертизи на вирішення якої поставити наступні запитання: чи є Скляров П.А. за станом здоров»я інвалідом на даний час та якої групи; яка причина інвалідності за основним діагнозом; чи є причинно-наслідковий зв»язок між перенесеною Скляровим П.А. ЗЧМТ у 2009 році та встановленням йому ІІ групи інвалідності у цьому ж році; чи були наслідки перенесеної ЧМТ у 2004 році підставою для встановлення ІІ груп інвалідності у 2009 році; чи внаслідок нещасного випадку була встановлена ІІ група інвалідності у 2009 році; чи є первинною ІІ група інвалідності встановлена у 2009 році.

Вислухавши думку представників сторін щодо заявленого клопотання, колегія вважає, що підстави для призначення експертизи відсутні та відмовляє у задоволенні клопотання про призначення судової медичної експертизи, оскільки в матеріалах справи достатньо письмових медичних доказів, які підтверджують документально обставини справи щодо встановлення інвалідності Склярова П.А.

Крім того, питання чи є Скляров П.А. за станом здоров»я інвалідом на даний час та якої групи до спірних правовідносин не має значення, оскільки нещасний випадок стався зі страхувальником 24.02.2009, а інвалідність ІІ групи була йому встановлена 14.08.2009.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 43 ГПК України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об»єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, оскільки відповідачем не надано належних доказів, які б спростовували вимоги позивача, а доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують правильність рішення місцевого господарського суду та не можуть бути підставами для його скасування.

Статтями 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, рішення місцевого господарського суду підлягає частковій зміні.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон" на рішення Господарського суду м. Києва від 12.02.2015р. у справі № 922/4428/13 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду м. Києва від 12.02.2015р. у справі № 922/4428/13 змінити частково, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

"Клопотання про поновлення строку позовної давності задовольнити повністю.

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати страховим випадком за договором страхування № 62-10015156 комплексного страхування громадян за Програмою "Рідна оселя" від 07.03.2008 - подію, яка відбулася 17.08.2009, а саме: надання другої групи інвалідності Склярову П. А., із настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія Еталон" (03057, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 33-Б, 2 під'їзд; код ЄДРПОУ 20080515) на користь Приватного акціонерного товариства Комерційний банк "Надра" (04052, м. Київ, вул. Артема, 15; код ЄДРПОУ 20025456) 574 630 (п'ятсот сімдесят чотири тисячі шістсот тридцять) грн. 00 копійок страхового відшкодування, 71 647 (сімдесят одну тисячу шістсот сорок сім) грн. 70 коп. 3 % річних, 97 112 (дев'яносто сім тисяч сто дванадцять) грн. 47 коп. інфляційних втрат, 10 458 (десять тисяч чотириста п'ятдесят вісім) грн. 27 коп. пені та 15 076 (п'ятнадцять тисяч сімдесят шість) грн. 97 коп. витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

Видачу наказу доручити Господарському суду м. Києва.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити."

Матеріали справи № 922/4428/13 повернути до Господарського суду м. Києва.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді Г.В. Корсакова

Ю.Б. Михальська