Рішення № 44316124, 13.05.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.05.2015

№910/6791/15-г

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Південний РКК»

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лотос-Енергія"

про стягнення 145 702,12 грн.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники сторін:

від позивачa: не з'явились;

від відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Південний РКК» до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лотос-Енергія" про стягнення 145 702,12 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.03.2015 порушено провадження у справі №910/6791/15-г, розгляд справи призначений на 20.04.2015.

Ухвалою від 20.04.2015, відкладено розгляд справи на 13.05.2015.

Від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника.

З адреси відповідача повернулась поштова кореспонденція з відміткою "за закінченням встановленого строку зберігання".

Місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (стаття 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців").

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом (п. 3.9.1 постанови пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011).

Таким чином, з огляду на вищевикладене, суд зазначає про належне повідомлення відповідача про дату та час розгляду справи.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд міста Києва,-

В С Т А Н О В И В:

13.03.2014 між ТОВ «Лотос-Енергія» (постачальник за договором) та ТОВ «Південний РКК» (покупець за договором) укладений договір №ОД-602/Т поставки нафтопродуктів, за умовами якого постачальник зобовязується передавати у власність покупця ПММ, а покупець – отримувати ПММ і оплачувати їх вартість.

Покупець здійснює розрахунки на умовах 100% передплати вартості ПММ вказаної у рахунку наданому постачальником.

Договір набирає чинності з моменту його підписання та складає 1 рік з дати набрання чинності.

Згідно зі ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Стаття 655 ЦК України передбачає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Судом встановлено, що позивач повернув відповідачу товару, що поставлений за договором, згідно накладних від 28.11.2014 №601, 602, 603, 604, 605, 606, 607, 608, 609, 610, 611 на загальну суму 137 681,20 грн.

Позивач у позовній заяві зазначає, що повернення відбулось на суму 140 829,05 грн., однак відповідно до ст. 33 ГПК України, не надав доказів на підтвердження цього.

Доказів повернення відповідачем коштів у розмірі 137 681,20 грн. суду не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 670 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України визначено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися - належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином та відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного позовні вимоги підлягають задоволенню частково в частині 137 681,20 грн.

Крім того, позивач заявив до стягнення 3 % річних – 648,20 грн., інфляційні – 4 224,87 грн.

З огляду на наявність прострочення грошового зобов'язання, позивач також правомірно нарахував відповідачу борг з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення, відповідно до ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

За перерахунком суду урахуванням задоволеної суми основного боргу, 3 % річних підлягають задоволенню у розмірі 554,50 грн., інфляційні – 4 130, 44 грн.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лотос-Енергія» (01030, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 52-Б, офіс 204, код 39042048) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Південний РКК» (54031, Миколаївська обл., м.Миколаїв, вул. Комінтерна, 31, код 34464405) суму заборгованості у розмірі 137 681,20 грн. (сто тридцять сім тисяч шістсот вісімдесят одна гривня 20 коп.), 3 % річних – 554,50 грн. (пятсот пятдесят чотири гривні 50 коп.), інфляційні втрати – 4 130, 44 грн. (чотири тисячі сто тридцять гривень 44 коп.) та 1 785,17 грн. (одна тисяча сімсот вісімдесят пять гривень 17 коп.).

3.В іншій частині позовних вимог відмовити.

4.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

5.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Дата підписання

повного тексту рішення: 18.05.2015.

Суддя М.Є. Літвінова