Рішення № 44315886, 13.05.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.05.2015Справа №910/6800/15-г

За позовом Військового прокурора Одеського гарнізону в інтересах держави в особі

1) Адміністрації Державної служби соціального зв'язку та захисту інформації України

2) 8-го територіального вузла урядового зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лотос-Енергія»

про стягнення 28 090, 00 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від прокуратури: Тимко В.В. - посвід. № 025581

від позивача 1: Вороніна О.В.

від позивача 2: Вороніна О.В.

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Військовий прокурор Одеського гарнізону в інтересах держави в особі Адміністрації Державної служби соціального зв'язку та захисту інформації України та 8-го територіального вузла урядового зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лотос-Енергія», в якому просить суд витребувати у відповідача на користь держави в особі 8-го територіального вузла урядового зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України бензин марки А-92 у кількості 720 літрів, дизпалива у кількості 1000 літрів, загальною вартістю 28 090, 00 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю «Лотос-Енергія» взятих на себе зобов'язань за договором про відпуск нафтопродуктів споживачам № ОД-1010/Т/(Б) від 21.10.2014 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.03.2015 р. порушено провадження у справі № 910/6800/15-г призначено до розгляду у судовому засіданні на 15.04.2015 р. за участю представників сторін та прокуратури, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розгляд даної справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського кодексу України у зв'язку з неявкою представника відповідача та невиконанням учасниками провадження у справі вимог суду в повному обсязі.

У даному судовому засіданні прокурор та представники позивача підтримали позовні вимоги та просили позов задовольнити.

Представник позивача 2 у судовому засіданні пояснив суду, що за видатковою накладною №12096 від 21.10.2014 р. позивачем було отримано талони на отримання фіксованої кількості нафтопродукту.

Представник відповідача на виклик суду не з'явився, вимог суду не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

При цьому, суд відзначає, що ухвала суду направлялась відповідачу на вказану в позовній заяві та витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців адресу відповідача та повернуті до Господарського суду міста Києва у зв'язку з закінченням встановленого терміну зберігання.

Відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Приймаючи до уваги, що сторони були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, та зважаючи на те, що від учасників провадження не надходило будь-яких клопотань, в тому числі, про відкладення розгляду справи, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих учасниками процесу, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

У судовому засіданні 13.05.2015 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

21.10.2014 р. між 8-м територіальним вузлом урядового зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лотос-Енергія» укладено договір на відпуск нафтопродуктів споживачам №ОД-1010/Т(Б), за умовами якого відповідач зобов'язався передати у власність за талонами позивачу 2, а позивач 2 зобов'язався прийняти та оплатити відповідачу продукти нафтоперероблення рідкі.

Відповідно до п.2.2. договору асортимент, кількість, ціна товару визначається у специфікації, яка є невід'ємною частиною договору.

Згідно з п. 3.1. вартість договору становить 28 090,00 грн. (двадцять вісім тисяч дев'яносто грн. 00 коп.).

Відповідно до п.4.3.-4.4. договору право власності на товар переходить до позивача 2 з моменту підписання відповідачем та позивачем 2 видаткової накладної.

З моменту надання талонів позивачу 2, товар, до моменту його фактичного отримання позивачем 2 або його уповноваженою особою на АЗС, знаходиться на зберіганні у відповідача. Вартість зберігання включена у вартість товару.

Згідно з п.5.3. договору видача товару уповноваженій особі, що надає талон(ни) на АЗС відповідача або на АЗС осіб, що зв'язані з відповідачем відповідним договором, здійснюється у момент пред'явлення уповноваженою особою талонів оператору АЗС.

Договір, відповідно до п.8.1., набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2014 р., а в частині взаєморозрахунків договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.

21.10.2014 р. між 8-м територіальним вузлом урядового зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лотос-Енергія» підписано специфікацію до договору № ОД-1010/Т(Б), в якій сторони узгодили асортимент, кількість, ціну товару.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору №ОД-1010/Т(Б) від 21.10.2014 р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Лотос-Енергія» передано 8-му територіальному вузлу урядового зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України талони на бензин марки А-92 та дизельне паливо на загальну суму 28 090, 00 грн., що підтверджується видатковою накладною №12096 від 21.10.2014 р., копія якої міститься у матеріалах справи.

Крім того, в матеріалах справи містяться платіжні доручення на загальну суму 28 090,00 грн., якими підтверджується оплата товару 8-м територіальним вузлом урядового зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а саме платіжні доручення №63 від 23.10.2014 р. на суму 10 000,00 грн., №66 від 24.10.2014 р. на суму 8 496,99 грн., №778 від 23.10.2014 р. на суму 8 500,00 грн. та №796 від 24.10.2014 р. на суму 1093,01 грн.

20.11.2014 р. позивач 2 звернувся з листом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лотос-Енергія», в якому зазначив, що на АЗС міста Одеси відсутнє паливо та просив повідомити про місця та терміни отримання оплаченого ним палива.

23.12.2014 р. 8-й територіальний вузол урядового зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України направив Товариству з обмеженою відповідальністю «Лотос-Енергія» претензією № 58/07-985 від 22.12.2014 р. про поставку непоставленої продукції нафтопродуктів.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, прокурор стверджує, що відповідачем порушено зобов'язання щодо поставки оплаченого товару за договором №ОД-1010/Т(Б) від 21.10.2014 р., у зв'язку з чим просить витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю «Лотос-Енергія» бензин марки А-92 у кількості 720 літрів, дизпалива у кількості 1000 літрів, загальною вартістю 28 090,00 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відзначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

З аналізу наведених норм та вищевикладених обставин, суд дійшов висновку, що між сторонами виникли зобов'язальні відносини, врегульовані норами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

За змістом зобов'язання, суд вважає, що до правовідносин сторін слід застосовувати норми ст.ст. 712, 655 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором, або законом.

За приписами ст.ст. 3, 629 Цивільного кодексу України цивільне законодавство ґрунтується на принципах справедливості, добросовісності та розумності та передбачає обов'язковість виконання договірних зобов'язань.

Виходячи з умов договору №ОД-1010/Т(Б) від 21.10.2014 р. щодо видачі оплаченого товару, суд дійшов висновку, що строк передачі оплаченого товару настав.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

При цьому, відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач правом надання відзиву на позов не скористався, доказів передачі оплаченої позивачем продукції не надав, обґрунтованих причин неможливості виконання майнових зобов'язань не навів.

Тож, приймаючи до уваги, що за приписами ст.ст. 4-3, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, суть якого полягає у обґрунтуванні сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, своїх вимог і заперечень поданими суду доказами, які господарський суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд вважає вимоги Військового прокурора Одеського гарнізону в інтересах держави в особі 8-го територіального вузла урядового зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України про витребування бензину марки А-92 у кількості 720 літрів, дизпалива у кількості 1000 літрів, загальною вартістю 28 090,00 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню судом.

Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених прокурором вимог та наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Судовий збір, відповідно до ч. 3 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, від сплати якого прокурор у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Військового прокурора Одеського гарнізону в інтересах держави в особі 1) Адміністрації Державної служби соціального зв'язку та захисту інформації України, 2) 8-го територіального вузла урядового зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України задовольнити.

2. Витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю «Лотос-Енергія» (01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 52, літера «Б», офіс 204 код ЄДРПОУ 39042048), на користь держави в особі 8-го територіального вузла урядового зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України (67633, Одеська обл., Біляївський район, с. Набережне, вул. Єлісєєва, буд. 1, код ЄДРПОУ 34800029) бензин марки А-92 у кількості 720 літрів (сімсот двадцять літрів), дизпаливо у кількості 1000 літрів (тисяча літрів) загальною вартістю 28 090,00 (двадцять вісім тисяч дев'яносто грн. 00 коп.) грн.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лотос-Енергія» (01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 52, літера «Б», офіс 204 код ЄДРПОУ 39042048), з будь-якого рахунку, виявленого під час виконання судового рішення в доход Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 827, 00 (одна тисяча вісімсот двадцять сім грн. 00 коп.) грн.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 18.05.2015 р.

Суддя Пригунова А.Б.