Рішення № 44315884, 13.05.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.05.2015Справа №910/15222/14За позовом Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості

"Укрспирт"

до Публічного акціонерного товариства "Банк Перший"

про розірвання договору банківського рахунку та стягнення коштів.

Суддя Трофименко Т.Ю.

У засіданні брали участь:

від позивача: Лапшикова О.Г. - по дов. №30-12/06 від 30.12.2014р.

від відповідача: Завойко Д.І. - по дов. №2 від 02.03.2015р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У липні 2014 року Державне підприємство спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" (далі - позивач) звернулось до ПАТ "Банк Перший" (далі - відповідач) з позовом про розірвання договору банківського обслуговування за допомогою дистанційного обслуговування "клієнт-банк" від 4 квітня 2014 року за № 95/17, укладеного між позивачем та відповідачем, стягнення коштів у розмірі 6721106 гривень 29 коп., внесених на рахунок № 26007301025430, та 6980 гривень 77 коп. пені.

Позовні вимоги обґрунтовано систематичним невиконанням відповідачем прийнятих за договором зобов'язань.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 6 жовтня 2014 року позов задоволено повністю.

Розірвано договір банківського рахунку № 95/17 від 4 квітня 2014 року, укладений між Державним підприємством спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" та Публічним акціонерним товариством "Банк Перший".

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Банк Перший" на користь Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" грошові кошти у сумі 6721281 гривну 29 коп. на розрахунковий рахунок 26000010051325 в АТ "Укрексімбанк".

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 3 грудня 2014 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "БГ Банк" задоволено частково.

Рішення Господарського суду міста Києва від 6 жовтня 2014 року скасовано частково.

Резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва від 6 жовтня 2014 року викладено в наступній редакції:

"1. Позов Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" задовольнити частково.

Розірвати договір банківського рахунку № 95/17 від 4 квітня 2014 року, укладений між Державним підприємством спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" та Публічним акціонерним товариством "Банк Перший".

В іншій частині позову Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" - відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Банк Перший" на користь Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" витрати по сплаті судового збору у сумі 1218 гривень 00 коп.".

Постановою Вищого господарського суду міста Києва від 11.02.2015р., скасовано постанову Київського апеляційного господарського суду від 3 грудня 2014 року та рішення господарського суду м. Києва від 6 жовтня 2014 року з передачею справи на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Автоматичною системою документообігу Господарського суду міста Києва справу № 910/15222/14 передано на новий розгляд судді Трофименко Т.Ю.

За вказаних обставин суд визнав за необхідне прийняти справу до свого провадження та призначив розгляд даної справи у судовому засіданні за участю представників сторін на 23.03.2015р.

В судових засіданнях 23.03.2015р., 08.04.2015р. оголошувались перерви відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідач не виконав своїх зобов'язань за договором банківського рахунку, що стало підставою для звернення позивача до суду з вимогами про розірвання договору, стягнення грошових коштів та нарахування санкцій, передбачених умовами договору.

Представник відповідача в судовому засідання заперечив проти задоволення позову та просив припинити провадження у справі на підставі п. 6 ч.1 ст. 80 господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача проти задоволення даного клопотання заперечував посилаючись на його необгрунтованість.

Суд розглянувши дане клопотання приходить до висновку про його необгрунтованість з огляду на наступне.

Відповідно до положень ч. 1 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", суб'єкт господарювання припиняється на підставі рішення господарського суду про визнання його банкрутом. Порядок такого припинення визначає Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

При цьому, згідно до умов ст. 1 ЗУ «Про відновлення платежоспроможності боржника або визнання його банкрутом», банкрутство - це визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та погасити встановлені порядку, визначеному цим Законом, грошові вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Згідно з положеннями ч. 6 ст. 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», процедура ліквідації банку вважається завершеною, а банк ліквідованим з дня внесення запису про це до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Відповідно до ч.7 ст. 77 цього ж закону, Національний банк України вносить запис до Державного реєстру банків про ліквідацію банку на підставі отриманого від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб рішення про затвердження ліквідаційного балансу та звіту ліквідатора. Постановою правління НБУ від 26.02.2015 року за № 134 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «БГ Банк», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 27.02.2015 року за № 43 лише «Про початок процедури ліквідації ПАТ «БГ Банк», а не про затвердження ліквідаційного балансу та звіту ліквідатора.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

04.04.2014 між Позивачем (далі - Клієнт) та Відповідачем (далі - Банк) укладено Договір банківського рахунку № 95/17 (далі - Договір).

Предметом Договору є відкриття Позивачу поточного рахунку № 26007301025430, на який Банк зобов'язався приймати та зараховувати грошові кошти, що надходять Клієнту, для зберігання і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов Договору та вимог чинного законодавства.

Відповідно до п. 2.3 Договору, Банк виконує операції по рахунку, виключно в межах залишку коштів на рахунку, на підставі розрахункових документів, форма та порядок оформлення яких визначаються законодавством України, які надаються до Банку безпосередньо уповноваженою особою Клієнта, та/або у формі електронних розрахункових документів, що передаються Клієнтом по електронних каналах зв'язку відповідно до умов Договору банківського обслуговування за допомогою системи дистанційного обслуговування "клієнт-банк", який окремо укладається сторонами.

Крім того, 04.04.2014 між Позивачем та Відповідачем укладено Договір банківського обслуговування за допомогою системи дистанційного обслуговування "клієнт-банк" № 95/17 (далі - Договір банківського обслуговування).

З моменту укладення Договору банківського обслуговування Позивач систематично здійснював перерахування коштів на рахунки контрагентів за придбані товари та надані послуги, виплату заробітної плати працівникам, сплату податків на рахунки державних податкових органів, переказ коштів на власний рахунок у іншій банківській установі та інші платежі, використовуючи відкритий Відповідачем рахунок та існуючі платіжні інструменти.

Проте, починаючи з 18.04.2014 Відповідач допускав систематичні порушення зобов'язань за Договором та Договором банківського обслуговування від 04.04.2014.

Так, 07.05.2014 Позивач надав Відповідачеві платіжні доручення на перерахування грошових коштів для виплати працівникам підприємства заробітної плати за квітень 2014, а саме: № 17 на суму 237 637,15 грн. (Бершадське МПД); № 18 на суму 326 609,77 грн. (Залучанське МПД); № 20 на суму 398 446,00 грн. (Підгайчиківське МПД); № 21 та платіжне доручення на оплату послуг охорони за червень 2014 року на суму 172 800,00 грн. (копії платіжних доручень наявні у матеріалах справи).

Проте, всупереч вимогам чинного законодавства та положенням укладених між сторонами договорів, зазначені у платіжних дорученнях кошти на рахунки банку отримувача не надійшли.

Станом на 14.07.2014 сума коштів на рахунку № 26007301025430, внесених Позивачем, становить 6 721 106,29 грн., що підтверджується наявною у матеріалах справи випискою по рахунку.

З метою досудового врегулювання спору Позивачем на адресу Відповідача направлено Претензію № 01-4-2/147 від 25.04.2014 щодо проведення вказаних вище платежів (повідомлення про вручення від 25.04.2014 та 05.05.2014). Проте, зазначена претензія залишена Відповідачем без відповіді та задоволення.

Відповідно до п. 8.1, 8.4 ст. 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу, банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня. Міжбанківський переказ виконується в строк до трьох операційних днів.

Згідно з п. 1.12 "Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті", затвердженої постановою Правління Національного банку України № 22 від 20.01.2004, банк (філія, відділення), який не може виконати розрахунковий документ на списання/примусове списання/стягнення коштів з рахунку клієнта банку в установлений законодавством України термін, якщо немає/недостатньо коштів на своєму кореспондентському рахунку, зобов'язаний: узяти розрахунковий документ платника/стягувача на обліковування за відповідним позабалансовим рахунком; надіслати письмове повідомлення платнику/стягувачу про невиконання його розрахункового документа із зазначенням причини: "Немає/недостатньо коштів на кореспондентському рахунку банку"; ужити заходів для відновлення своєї платоспроможності.

Платник/стягувач, отримавши повідомлення банку, для забезпечення своїх прав щодо розрахунків може вжити заходів відповідно до законодавства України.

Жодних повідомлень про невиконання платіжних доручень Відповідач Позивачеві на надіслав.

Відповідно до положень ст.1066 ЦК України, за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 1068 ЦК України, банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Положеннями ст. 1074 ЦК України передбачено, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Відповідно до п. 10.1 Договору про відкриття рахунку, рахунок закривається Банком, зокрема, на підставі заяви Клієнта, за умови відсутності заборгованості за зобов'язаннями Клієнта перед Банком, з інших підстав, передбачених законодавством України.

Пунктом 10.2 Договору визначено порядок закриття рахунку та припинення дії договору. Відповідно до вказаного пункту, за наявності коштів на рахунку, Банк здійснює завершальні операції за рахунком (з виконання платіжних вимог на примусове списання/стягнення/коштів, виплати коштів готівкою, перерахування залишку коштів на підставі платіжного доручення Клієнта на інший рахунок, зазначений Клієнтом у заяві, тощо).

11.07.2014 Позивач надіслав на адресу Відповідача Заяву про закриття рахунку № 26007301025430 та припинення дії договору банківського рахунку № 95/17 від 04.04.2014 з вимогою невідкладно здійснити перерахування залишку коштів на рахунку № 26007301025430 в сумі 6 721 281,29 грн. на р/р № 260060722600 в АТ "Банк "Український капітал", код ЄДРПОУ 37199618, свідоцтво платника ПДВ 100321108, ІНП № 371996126597, закрити рахунок № 26007301025430 та добровільно сплатити пеню у розмірі 6 080,41 грн. після перерахування залишку коштів на вказаний Позивачем рахунок (копія заяви та докази її відправлення наявні у матеріалах справи).

Зазначена вимога залишена Відповідачем без задоволення.

Відповідно до ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 2 ст. 651 ЦК України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Як вбачається зі змісту п. 1.1 Договору, метою укладення Договору банківського рахунку з боку Позивача є здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов Договору. Внаслідок невиконання Відповідачем зобов'язань за Договором досягнення такої мети Позивачем стає неможливим, що дає підстави вважати порушення, допущені Відповідачем, істотними.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 1075 ЦК України, договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час.

П. 6.1 Договору передбачено, що за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за Договором сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України.

Положеннями п. 6.2 Договору встановлено, що у випадку несвоєчасного списання з вини Банку коштів з рахунку, а також несвоєчасного зарахування з вини Банку на рахунок сум, що належать Клієнту, Клієнт має право вимагати, а Банк зобов'язаний сплатити пеню у розмірі 0,01% від несписаної/незарахованої суми за кожен день прострочки.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 202 Цивільного кодексу України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 1066 Цивільного кодексу України банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 27.02.2015 року № 43 "Про початок процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства "БГ БАНК" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку" на підставі постанови правління Національного банку України від 26.02.2015 року № 134 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "БГ БАНК"" розпочато процедуру його ліквідації, призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію Новікову М.М. строком на 1 рік з 27.02.2015 року по 26.02.2016 року включно.

Положеннями статті 76 Закону України "Про банки і банківську діяльність" передбачено, що Національний банк України не пізніше дня, наступного за днем прийняття рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, повідомляє про це рішення Фонд гарантування вкладів фізичних осіб для вжиття ним заходів, передбачених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Статтею 1 вказаного Закону унормовано, що цим Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Відносини, що виникають у зв'язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України.

Статтею 17 Закону України "Про банки і банківську діяльність" передбачена заборона на здійснення банківської діяльності без банківської ліцензії.

Крім того, порядок ліквідації банку регулюється розділом VIII Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Так, частиною 5 статті 45 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду кредитори мають право заявити уповноваженій особі Фонду про свої вимоги до банку.

З дня призначення уповноваженої особи Фонду:

1) припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Якщо в банку, що ліквідується, здійснювалася тимчасова адміністрація, з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку тимчасова адміністрація банку припиняється;

2) банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси;

3) строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав;

4) припиняється нарахування відсотків, неустойки (штрафу, пені) та застосування інших санкцій за всіма видами заборгованості банку;

5) відомості про фінансове становище банку перестають бути конфіденційними чи становити банківську таємницю;

6) укладення правочинів, пов'язаних з відчуженням майна банку чи передачею його майна третім особам, допускається в порядку, передбаченому статтею 51 цього Закону;

7) втрачають чинність публічні обтяження чи обмеження на розпорядження (у тому числі арешти) будь-яким майном (коштами) банку. Накладення нових обтяжень чи обмежень на майно банку не допускається.

Вимоги за зобов'язаннями банку, що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури (частини 2 та 3 статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів").

Положеннями статті 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено повноваження уповноваженої особи Фонду, зокрема, відповідно до пункту 4 частини 1 вказаної статті, уповноважена особа Фонду з дня свого призначення здійснює такі повноваження складає реєстр акцептованих вимог кредиторів та здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів.

Уповноважена особа Фонду припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами.

Протягом 90 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону уповноважена особа Фонду здійснює такі заходи:

1) визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення;

2) відхиляє вимоги в разі їх не підтвердження фактичними даними, що містяться у розпорядженні уповноваженої особи Фонду, та, у разі потреби, заявляє в установленому законодавством порядку заперечення за заявленими до банку вимогами кредиторів;

3) складає реєстр акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Фонду (частина 1 та 2 статті 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

Частиною 4 вказаною вище статті передбачено, що будь-які спори щодо акцептування вимог кредиторів підлягають вирішенню у судовому порядку. Судове провадження щодо таких вимог не припиняє перебіг ліквідаційної процедури.

Таким чином, з системного аналізу вищевикладеного, враховуючи прийняте рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про ліквідацію Публічного акціонерного товариства "БГ БАНК", задоволення вимог кредиторів банку, зокрема Державного підприємства спиртової та лікеро - горілчаної промисловості «Укрспирт», здійснюється виключно у межах процедури ліквідації банку та у порядку передбаченому Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Відкликання Національним банком України на момент даного спору банківської ліцензії відповідача та ініціювання процедури його ліквідації як юридичної особи, зумовило для позивача настання відповідних правових наслідків, зокрема, виникнення спеціальної процедури заявлення майнових вимог до банку та їх задоволення в порядку та черговості, передбачених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", при цьому задоволення вимог окремого кредитора-юридичної особи, заявлених поза межами ліквідаційної процедури банку, не допускається, оскільки в такому випадку активи з банку виводяться, а заборгованість третіх осіб перед банком збільшується, що порушує принцип пріоритетності зобов'язань неплатоспроможного банку за вкладами фізичних осіб, гарантованими Фондом.

Згідно з частиною 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, з огляду на вищезазначене, позовні Державного підприємства спиртової та лікеро - горілчаної промисловості «Укрспирт» задоволенню не підлягають.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 19.05.2015р.

Суддя Трофименко Т.Ю.