Рішення № 44315419, 19.05.2015, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19.05.15р. Справа № 904/2976/15За позовом Комунального підприємства "Жовтоводськтепломережа", м.Жовті Води

до Комунального підприємства "Земкадастр" Жовтоводської міської ради, м.Жовті Води

про стягнення 15 783,31 грн.

Суддя Петренко Н.Е.

секретар судового засідання Завалєй Я.О.

Представники:

від позивача: Коваленко О.В., представник за довіреністю № 381 від 03.04.15р.

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Комунальне підприємство "Жовтоводськтепломережа" (далі-позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Комунального підприємства "Земкадастр" Жовтоводської міської ради (далі-відповідач) про стягнення 15 783,31 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору купівлі-продажу теплової енергії № 224/10-Т від 21.10.10р., в частині розрахунку за поставлену (використану) теплову енергію.

Ухвалою господарського суду від 07.04.15р. порушено провадження у справі, прийнято позовну заяву до розгляду, призначено судове засідання на 19.05.15р.

21.04.15р. до суду від відповідача надійшла заява про розгляд справи без участі повноважного представника відповідача. Крім того, в заяві зазначено про те, що відповідач заявлені позовні вимоги визнав у повному обсязі.

18.05.15р. до суду від позивача надійшли письмові пояснення по суті заявлених позовних вимог.

19.05.15р. у судовому засіданні повноважний представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі. Крім того, повноважний представник позивача надав для огляду суду всі оригінали первинних документів на підставі яких виник спір, а для долучення до матеріалів справи витребувані судом документи.

В свою чергу, повноважний представник відповідача у судове засідання не з'явився, але 15.05.15р. до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач заявлені позовні вимоги визнав частково, а саме лише у сумі основного боргу у розмірі 8 064,18 грн. В решті позовних вимог відповідач просив позивачу відмовити та розглянути справу без участі повноважного представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи, подані документи та заслухавши пояснення повноважного представника позивача, господарський суд вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні без участі повноважного представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 19.05.15р. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

21.10.10р. між позивачем та відповідачем укладено договір купівлі - продажу теплової енергії №224/10-Т (далі - Договір), відповідно до умов п. 1.1. якого, за цим Договором позивач зобов'язується продавати (постачати) відповідачу теплову енергію у відповідності з умовами Договору, а відповідач зобов'язується своєчасно проводити оплату за спожиту теплову енергію за затвердженими тарифами в строки передбачені цим Договором.

За приписами п. 2.1. Договору теплова енергія постачається на об'єкти відповідача з параметрами теплоносія, які відповідають режимам постачання теплової енергії (максимальне теплове навантаження 0,000375 Гкал/год; опалення 0,000375 Гкал/год, загальна площа 58,78 м2.).

Положенням п. 3.1. Договору передбачено, що розрахунковим періодом є календарний місяць. Розрахунки проводяться у грошовій формі відповідно до встановлених тарифів. Строк оплати - 10 днів з дня вручення відповідачу рахунків за теплоенергію.

Відповідно до п. 3.5. Договору відповідач, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу позивача зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням пені в розмірі одного відсотка простроченого платежу за кожен день прострочки, але не більше 100% боргу загальної суми.

Для обліку споживання теплової енергії застосовуються прилади комерційного обліку, занесені до Державного реєстру засобів вимірювальної техніки (п. 4.1. Договору).

За приписами п. 9.1. Договору цей договір укладається строком з 12.10.10р. до 31.12.11р., а в частині проведення розрахунків за теплову енергію - до їх повного здійснення.

Пунктом 9.2. Договору передбачено, що договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

На виконання умов вищезазначеного Договору позивачем було поставлено відповідачу теплову енергію в строки та в обсягах передбачених умовами Договору, що підтверджують рахунки на оплату (а.с.14-20). Позивач стверджує, що відповідач свого обов'язку по Договору щодо повної оплати не здійснив, внаслідок чого станом на 19.03.15р. у відповідача виникла перед позивачем заборгованість у розмірі 8 064,18 грн.

За неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань по Договору позивачем на підставі п.3.5. Договору була нарахована пеня у розмірі 6 091,19 грн.

Крім того, на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем були нараховані інфляційні втрати у розмірі 1 499,69 грн. та 3% річних у розмірі 131,25 грн.

Враховуючи вищевикладене, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за поставлену теплову енергію у розмірі 8 064,18 грн., пеню у розмірі 6 091,19 грн., інфляційні втрати у розмірі 1 499,69 грн., 3% річних у розмірі 131,25 грн., а всього 15 786,31 грн.

Відповідач заявлені позовні вимоги визнав частково, а саме у сумі основного боргу у розмірі 8064,18 грн., а в решті позовних вимог просив відмовити, виходячи з того, що позивач при нарахуванні штрафних санкцій (пені, індексу інфляції та 3% річних) застосував відповідні положення ЦК України без урахування особливостей, передбачених ГК України, неправомірно нарахував 3% річних та інфляційні втрати, пропустив строк позовної давності.

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Положеннями ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).

За приписами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як зазначено у ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Дослідивши оригінали наданих позивачем до господарського суду документів у розумінні ст. 36 Господарського процесуального кодексу України, суд прийняв їх як належні докази, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування, та підтверджують неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за вищезазначеним Договором. Належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували належне виконання відповідачем умов Договору, відповідачем господарському суду надано не було.

Враховуючи вищезазначені норми чинного законодавства України, умови укладеного між сторонами Договору та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за теплову енергію у розмірі 8 064,18 грн. є обґрунтованими, доведеними та визнаними відповідачем , у зв'язку з чим підлягають задоволенню у повному обсязі.

Статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

За приписами ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.

Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

За приписами ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Відповідно до п. 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.13р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" сторони можуть домовитися про збільшення або зменшення встановленого законом розміру пені, зазначивши про це в договорі, за винятком випадків, коли згідно із законом зміна розміру штрафних санкцій за погодженням сторін не допускається (абзац третій частини другої статті 551 ЦК України, частина перша статті 231 ГК України).

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який встановлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу або прострочення виконання зобов'язань за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Відповідно до п. 3.5. Договору відповідач, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу позивача зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням пені в розмірі одного відсотка простроченого платежу за кожен день прострочки, але не більше 100% боргу загальної суми.

На підставі п. 3.5. Договору позивачем була нарахована пеня на загальну суму 6 091,19 грн.

Відповідачем заявлено клопотання про застосування до пені строку позовної давності.

Статтею 256 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Положеннями п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За приписами ст. 261 Цивільного кодексу України частини 1 та 5 перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила та за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За змістом ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушеного права особи.

Частиною 3 ст. 267 Цивільного кодексу України передбачено можливість застосування позовної давності лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом. В силу ч. 4 даної статті сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

У відповідності до роз'яснень, наданих постановою пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.13р. № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів", у зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане.

Якщо договором чи іншим правочином визначено різні строки виконання окремих зобов'язань, що з нього виникають (наприклад, у зв'язку з поетапним виконанням робіт або з розстроченням оплати), позовна давність обчислюється окремо стосовно кожного з таких строків (п.4.2).

Таким чином, при поставці теплової енергії від позивача до відповідача, позовна давність обчислюється щодо кожного місяця (об'єму використаної теплової енергії та його вартості) окремо.

Господарський суд дійшов до висновку про те, що право позивача у справі дійсно порушено; відповідачем не здійснено у встановлені строки оплату вартості отриманої (використаної) теплової енергії. Водночас судом встановлено, що позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, внаслідок чого судом проведено перерахунок суми пені з урахуванням строку позовної давності та подвійної облікової ставки Національного банку України, у зв'язку з чим розмір пені підлягає задоволенню частково, а саме у сумі 399,52 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищевказаної норми закону позивачем були нараховані інфляційні втрати у розмірі 1499,69 грн. та 3% річних у розмірі 131,25 грн.

Розрахунок інфляційний витрат судом перевірений та визнаний таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Щодо розрахунку 3% річних, то господарський суд вважає, що він зроблений невірно.

Після перерахунку проведеного господарським судом (в "ЛІГА:ЗАКОН") відповідно до вимог чинного законодавства України, 3 % річних складають 131,19 грн.

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню частково, а саме у розмірі 131,19 грн.

Крім того, господарський суд вважає за необхідне зазначити про те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (виплати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Викладене є підставою для задоволення позову частково.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 256, 257, 258, 261, 267, 509, 525, 526, 530, 549, 599, 610, 612, 625, 629, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 218, 231, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" ст. ст. 4, 32-34, 43-44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства "Земкадастр" Жовтоводської міської ради (52204, м.Жовті Води, вул. Петровського. буд. 33А. код ЄДРПОУ 32433537) на користь Комунального підприємства "Жовтоводськтепломережа" (52204, м. Жовті Води, вул. 8 Березня. буд. 42, код ЄДРПОУ 23645975) заборгованість за поставлену теплову енергію у розмірі 8 064,18 грн. (вісім тисяч шістдесят чотири грн. 18 коп.), пеню у розмірі 399,52 грн. (триста дев'яносто дев'ять грн. 52 коп.), інфляційні втрати у розмірі 1 499,69 грн. (одна тисяча чотириста дев'яносто дев'ять грн. 69 коп.), 3% річних у розмірі 131,19 грн. (сто тридцять одна грн. 19 коп.) , витрати по сплаті судового збору 1 168,50 грн. (одна тисяча сто шістдесят вісім грн. 50 коп.).

В решті позовних вимог - відмовити.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 22.05.15р.

Суддя Н.Е. Петренко