Рішення № 44315406, 14.05.2015, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.05.15р.

Справа № 904/1879/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурс-сервіс КР", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

до Приватного акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого обладнання", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про стягнення заборгованості у сумі 7 227,35 грн.

Суддя Крижний О.М.

Представники:

від позивача: не з’явився

від відповідача: не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ресурс-Сервіс КР" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 14.04.2015 року, просить стягнути з Приватного акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого обладнання" на свою користь 3% річних у розмірі 526,61 грн. та втрати від інфляції у розмірі 6 700,74 грн., загалом на суму 7 227,35 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем договору поставки № 225 від 05.12.2013 року та несвоєчасним виконанням відповідачем ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 09.12.2014 року щодо виконання рішення Постійно діючого Регіонального Третейського суду України при Асоціації "Регіональна група" від 07.11.2014 року, внаслідок позивачем нараховані 3% річних та втрати від інфляції на загальну на суму 7 227,35 грн.

Відповідач проти позову заперечує, у відзиві на позов просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, так як відповідачем погашена сума заборгованості у повному обсязі.

Представники позивача та відповідача у судове засідання не з'явилися, про день, час, та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

У судовому засіданні 29.04.2015 року судом було погоджено із сторонами дату наступного судового засідання - 14.05.2015 року, тому сторонам було відомо про день, час та місце судового засідання.

Відповідно до п. 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Розгляд справи був відкладений з 02.04.2015 року на 15.04.2015 року, з 15.04.2015 року на 29.04.2015 року та з 29.04.2015 року на 14.05.2015 року.

Ухвалою господарського суду від 29.04.2015 року строк розгляду спору продовжений на 15 днів.

У судовому засіданні 14.05.2015 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

05.12.2013 року між Приватним акціонерним товариством "Криворізький завод гірничого обладнання" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ресурс-сервіс КР" (постачальник) був укладений договір (на придбання сировинних, паливно-енергетичних або матеріально-технічних ресурсів) № 225 (далі – Договір), за умовами п. 1.1. якого постачальник зобов’язується передати, а покупець – прийняти та оплатити матеріали (далі - ресурси) на умовах, передбачених цим Договором.

Згідно п. 3.1. Договору постачання ресурсів здійснюється видами транспорту зазначеними в Специфікаціях. Постачальник зобов’язується поставити ресурси на умовах поставки, зазначених у Специфікаціях відповідно до міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів "Інкотермс" у редакції 2000 року.

Загальна сума Договору визначається як сумарна вартість ресурсів, постачання яких здійснюється згідно доданих до нього Специфікацій (п. 4.3. Договору).

Відповідно до п.п. 5.1.- 5.3. Договору оплата покупцем ресурсів здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений в цьому Договорі. Оплата за поставлені ресурси буде проводитися протягом терміну, зазначеного в Специфікації, який обчислюється з моменту постачання ресурсів. Датою оплати ресурсів вважається дата списання коштів з поточного рахунка покупця.

Суперечки та розбіжності, що виникли у зв’язку з даним Договором або стосуються його укладення, зміни, виконання, порушення, розірвання, недійсності, по можливості будуть вирішуватися шляхом переговорів (п. 9.1. Договору).

Пунктом 9.2. Договору передбачено, що за умови, якщо суперечки та розбіжності, зазначені в п. 9.1. цього Договору, не будуть врегульовані шляхом переговорів, їх вирішення здійснюється відповідно до матеріального права України наступним чином:

- спори, майнові вимоги за якими перевищують еквівалент 10 000 доларів США (з урахуванням обмінного курсу НБУ на дату виникнення вимог) за основною сумою зобов’язань, вирішуються в господарських судах України (у відповідності з чинним законодавством України);

- спори, майнові вимоги за якими не перевищують еквівалент 10 000 доларів США (з урахуванням обмінного курсу НБУ на дату виникнення вимог) за основною сумою зобов’язань, вирішуються в Постійно діючому Регіональному Третейському суді при Асоціації "Регіональна група" (згідно з регламентом вказаного суду), рішення якого є остаточним і обов’язковим для сторін і підлягає виконанню сторонами у строки, зазначені рішенні суду.

14.02.2014 року сторонами була погоджена та підписана Специфікація № 5 (далі - Специфікація), за умовами якої загальна вартість ресурсів, що поставляються, становить 191070,00 грн.

Також, положеннями Специфікації визначений термін поставки та умови оплати. Так, поставка повинна відбутися протягом 2 календарних днів від дати заявки, а оплата – протягом 5 (п’яти) календарних днів від дати заявки.

На виконання Договору позивач здійснив поставку ресурсів у повному обсязі, підтвердженням чого слугують наявні в матеріалах справи видаткові накладні (а.с.17), однак, у зв’язку з частковою оплатою відповідачем поставлених позивачем ресурсів та наявністю заборгованості у розмірі 67 164,00 грн., позивач, на підставі п. 9.1. Договору звернувся до Постійно діючого Регіонального Третейського суду України при Асоціації "Регіональна група".

Рішенням Постійно діючого Регіонального Третейського суду України при Асоціації "Регіональна група" від 07.11.2014 року у справі № 14/28К-14 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурс-сервіс КР" задоволено у повному обсязі, а саме з Приватного акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого обладнання" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурс-сервіс КР" стягнуто основний борг у розмірі 67164,00 грн., пеню у розмірі 14 115,49 грн., 3% річних у розмірі 2 699,44 грн., втрати від інфляції у розмірі 22 594,35 грн. та витрати, пов’язані з вирішенням спору третейським судом, у розмірі 1 067,00 грн.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області (суддя Манько Г.В.) від 09.12.2014 року виданий наказ на примусове виконання рішення Постійно діючого Регіонального Третейського суду України при Асоціації "Регіональна група" від 07.11.2014 року за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурс-сервіс КР" до Приватного акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого обладнання".

Позивач посилається на обставини того, що відповідач здійснив часткову оплату основного боргу за спірним договором поставки ресурсів 21.11.2014 року у сумі 5 000,00 грн., а у повному обсязі сума боргу була оплачена лише 25.12.2014 року, тому позивач просить стягнути на свою користь з відповідача 3% річних та втрати від інфляції за період прострочення виконання зобов’язання щодо оплати поставлених позивачем відповідачу ресурсів за договором (на придбання сировинних, паливно-енергетичних або матеріально-технічних ресурсів) № 225 від 05.12.2013 року, що і є причиною виникнення спору.

Відповідач проти позову заперечує, у відзиві на позов зазначає, що відповідачем сплачена заборгованість за договором поставки № 225 від 05.12.2013 року у повному обсязі та виконане рішення Постійно діючого Регіонального Третейського суду України при Асоціації "Регіональна група" від 07.11.2014 року та ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 09.12.2014 року, тому відповідно відповідач не має заборгованості перед позивачем.

Також, відповідач зазначає, що позивач просить стягнути основний борг, а не штрафні санкції, у той час, як заборгованість відповідачем погашена.

Окрім того, відповідач стверджує про той факт, що у зв’язку із наявністю третейського застереження у спірному договорі поставки, спір між позивачем та відповідачем повинен бути розглянутий саме третейським судом.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд зазначає наступне.

Згідно положень п. 1.9. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань" за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Отже, якщо рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Тому суд відхиляє заперечення відповідача щодо позбавлення позивача права із зверненням до суду про стягнення 3% річних і втрат від інфляції та звертає увагу відповідача на той факт, що у даному разі позивач має право на звернення до суду із заявленими вимогами за період, у який заборгованість відповідачем сплачена не була, тобто до повного виконання зобов’язання за спірним договором.

Суд не приймає до уваги заперечення відповідача щодо звернення позивача до суду про стягнення основного боргу, так як позивачем чітко сформульовані вимоги про стягнення 3% річних та втрат від інфляції. У позовній заяві позивач зазначає про оплату відповідачем основного боргу у повному розмірі і просить стягнути 3% річних та втрати від інфляції за період невиконання відповідачем зобов’язання щодо оплати основного боргу.

Також, суд відхиляє твердження відповідача про необхідність розгляду спору між позивачем та відповідачем саме третейським судом, так як спірний договір містить положення щодо майнових вимог, які стосуються саме основної суми зобов'язань, тобто суми основного боргу (п. 9.2. Договору), у той час як, в спорі, що розглядаються, позивач просить стягнути 3% річних та втрати від інфляції.

Окрім того, у даному разі розгляд справи третейським судом вже відбувся, на підставі чого винесене відповідне рішення. Позивач звертався до суду із вимогою про примусове виконання рішення третейського суду у зв’язку з його невиконанням відповідачем, а наразі просить стягнути 3% річних та втрати від інфляції за період невиконання відповідачем зобов’язання щодо оплати основного боргу, що являє собою інший предмет спору.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача на свою користь 3% річних за період з 19.09.2014 року по 20.11.2014 року на суму 67 164,00 грн. та за період з 21.11.2014 року по 25.12.2014 року на суму 62 164,00 грн. у загальній сумі 526,61 грн.

При дослідженні обставин справи суд встановив, що у розрахунку розміру 3% річних позивачем допущена помилка, яка пов’язана з періодом нарахування 3% річних, зокрема позивач не враховує п. 1.9. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань", за яким день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних.

Так позивач нарахував 3% річних за період з 21.11.2014 року по 25.12.2014 року на суму 62 164,00 грн., однак, у даному разі кінцем періоду є дата 24.12.2014 року, так як 25.12.2014 року відповідачем була здійснена оплата основного боргу.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних підлягає задоволенню частково, за період з 19.09.2014 року по 20.11.2014 року на суму 67 164,00 грн. у сумі 347,78 грн. та за період з 21.11.2014 року по 24.12.2014 року на суму 62 164,00 грн. у сумі 173,72 грн., загалом на суму 521,50 грн.

Також позивач просить стягнути на свою користь інфляційні втрати за період з вересня 2014 року по листопад 2014 року на суму 67 164,00 грн. та за грудень 2014 року на суму 62 164,00 грн. у загальній сумі 6 700,74 грн.

Дослідивши здійснений позивачем розрахунок втрат від інфляції, суд зазначає наступне.

Згідно п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань" індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

З наведених положень законодавства вбачається, що втрати від інфляції можуть бути нараховані на суму 67 164,00 грн. за жовтень 2014 року, так як початком періоду нарахування втрат від інфляції є дата 19.09.2014 року, оскільки рішенням третейського суду з відповідача на користь позивача були стягнуті втрати від інфляції за період по 18.09.2014 року, тому відповідно за період з 01.09.2014 року по 18.09.2014 року провадження в частині стягнення втрат від інфляції підлягає припиненню, оскільки відповідно до п.2 ч.1 ст.80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав. Таким органом є у тому числі і третейський суд.

Окрім того, з наведеного вбачається, що місяць вересень обмежений датами 19-31.09.2014 року та не складає повний місяць у цілому, тому індекс інфляції за вересень не може бути стягнуто.

Також позивач зазначає, що кінцем періоду нарахування втрат від інфляції на суму 62164,00 грн. є 25.12.2014 року, у зв’язку з здійсненням відповідачем повної оплати заборгованості саме в цей день, однак втрати від інфляції за грудень не можуть бути нараховані, так як місяць грудень обмежений вказаною датою, у той час як найменший період визначення індексу інфляції складає місяць (аналогічна правова позиція міститься у постанові Вищого господарського суду України від 01.04.2015 року у справі 917/1667/14).

Окрім того, суд зазначає, що у зв'язку з неможливістю нарахування втрат від інфляції за грудень 2015 року, відповідно втрати від інфляції можуть бути нараховані лише на суму 62164,00 грн. за листопад 2014 року, так як часткова оплата заборгованості у сумі 5 000,00 грн. була здійснена відповідачем 21.11.2014 року, відповідно заборгованість у сумі 67 164,00 грн. не існувала протягом всього періоду нарахування - листопада 2014 року.

За наведеного, вимога позивача про стягнення з відповідача втрат від інфляції підлягає задоволенню частково у сумі 2 793,06 грн. (за жовтень 2014 року на суму 67 164,00 грн. у сумі 1 611,94 грн. та за листопад по листопад 2014 року на суму 62 164,00 грн. у сумі 1 181,12 грн.

Також, господарський суд не приймає доводи позивача щодо Рекомендацій Вищого господарського суду України та аналізу практики Верховного Суду України про застосування ст. 625 Цивільного кодексу України, так як відповідно до п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань" згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.

З наведеного вбачається, що найменшим періодом, за який може бути нарахована інфляція є місяць. До того ж, для того, щоб мати можливість здійснити розрахунок втрат від інфляції, суд повинен керуватися показниками, які обчислюють спеціально уповноважені органи та оприлюднюють та не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним.

Отже, розрахунок втрат від інфляції, який здійснюються за період, який становить менше повного місяця - не є вірним.

За викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню частково і з відповідача підлягає стягненню 3 314,56 грн. (3% річних у розмірі 521,50 грн. та втрати від інфляції у розмірі 2 793,06 грн.).

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 837,89 грн.

Керуючись ст.ст. 1, 33, 34, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Припинити провадження у справі в частині стягнення втрат від інфляції за період з 01.09.2014 року по 18.09.2014 року.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого обладнання" (50057, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Заводська, буд. 1, ідентифікаційний код 31550176) на користь з обмеженою відповідальністю "Ресурс-сервіс КР" (50014, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Кремлівська, буд. 16А, офіс 69, ідентифікаційний код 38255767) 3% річних у сумі 521,50 грн., втрати від інфляції у розмірі 2793,06 грн. та судовий збір в розмірі 837,89 грн., про що видати наказ.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено - 19.05.2015 року.

Суддя О.М. Крижний