Ухвала суду № 44314906, 19.05.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2015 р.Справа № 816/5132/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Мінаєвої О.М.

Суддів: Макаренко Я.М. , Бенедик А.П.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 06.03.2015р. по справі № 816/5132/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю"Поладіс-Монтаж"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, товариства з обмеженою відповідальністю"Поладіс-Монтаж", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області, в якому просив скасувати податкове повідомлення - рішення від 05.12.2014 року № 0007002202/2822.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 06.03.2015р. по справі № 816/5132/14 адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 05 грудня 2014 року № 0007002202/2822.

Відповідач, Кременчуцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Полтавській області, не погодився з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу. Свою незгоду з постановою суду обґрунтовує тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, та зазначає, що позивачем неправомірно сформовано податковий кредит від ТОВ "Планум" в сумі 3110,70 грн. за липень 2014 року, тому вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним та таким, що прийняте в межах чинного законодавства. Просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 06.03.2015р. по справі № 816/5132/14 та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Фіксування судового засідання по справі за допомогою звукозаписувального пристрою згідно ст. 41 КАС України не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, доводи апеляційної скарги, колегія суддів, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи встановлено, що з 10.11.2014 року по 14.11.2014 року Кременчуцькою ОДПІ проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "Поладіс-Монтаж" з питань взаємовідносин з ТОВ "Планум" за період липень 2014 року, про що було складено акт № 2693/16-03-22-02-12/37154252 від 21.11.2014 року (а.с. 29-37).

Під час перевірки були встановлені порушення позивачем вимог п.п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.4, 198.6 ст. 198, п.п. 201.1, 201.4, 201.6, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість в сумі 3110,70 грн. за липень 2014 року.

На підставі акту відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.12.2014 року № 0007002202/2822, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 4666,05 грн., у тому числі: за основним платежем 3110,70 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 1555,35 грн. (а.с. 26).

Позивач, не погодився з оскаржуваним рішенням податкового органу, звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з відсутності порушень в діях позивача при формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах з контрагентом, а тому визнав позовні вимоги обґрунтованими.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з таких підстав.

В перевіряємому періоді позивач мав взаємовідносини з контрагентом ТОВ "Планум".

З матеріалів справи встановлено, що 26.06.2014 року між позивачем (покупець) та ТОВ "Планум" (постачальник) укладено договір поставки товарів № 34681, за умовами якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити покупцю передбачену цим договором продукцію, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, приймати і оплачувати таку продукцію: електротехнічну та вимірювальну апаратуру. Конкретна кількість і номенклатура (асортимент) продукції, що є предметом цього договору, її ціна, строки та місце поставок за цим договором визначаються в видаткових накладних та рахунку. Пунктом 5.1 договору визначено, що покупець оплачує поставлену постачальником продукцію, що є предметом цього договору, за погодженою сторонами у рахунку ціною (а.с. 45-47).

Реальність господарської операції між позивачем та ТОВ "Планум" підтверджують наявні в матеріалах справи документи: копія рахунку-фактури № 14/07 від 14.07.2014 року в сумі 18664,20 грн., у тому числі ПДВ - 3110,70 грн., видаткова накладна № 596 від 14.07.2014 року, у якій, визначено ціну товарів в сумі 18664,20 грн., у тому числі ПДВ - 3110,70 грн. (а.с. 49, 50).

На виконання умов договору поставки товарів № 34681 від 26.06.2014 року ТОВ "Планум" виписано позивачу податкову накладну № 596 від 14.07.2014 року на кабель ВВГ нг-нд 3х1,5 та на кабель ВВГ нг-нд 3х2,5 на загальну суму 18664,20 грн., у тому числі ПДВ - 3110,70 грн.(а.с. 48).

Вказана податкова накладна внесена позивачем до реєстру виданих та отриманих податкових накладних за липень 2014 року та сума податку на додану вартість згідно даної податкової накладної включена до складу податкового кредиту позивача у липні 2014 року (а.с. 82-96).

Станом на час виписки вказаної податкової накладної та здійснення господарської операції ТОВ "Планум" було зареєстровано платником податку на додану вартість, свідоцтво платника податку на додану вартість № 200179093 від 01.07.2014 року анульовано лише 03.02.2015 р. (а.с. 98).

Факт отримання товару від ТОВ "Планум" за договором поставки товару позивач підтверджує товарно-транспортною накладною №1346 від 29.07.2014 року (а.с. 51) та копією витягу з Журналу реєстрації довіреностей (а.с. 108).

Отриманий товар оприбутковано позивачем, що підтверджується копіями оборотно-сальдових відомостей по рахунку 281, 631, копією прибуткової накладної та копією картки рахунку 631 (а.с. 109-124, 187-191, 194).

На підтвердження наявності місць для зберігання товару позивачем надано до суду копію договору найму (оренди) нежитлового приміщення № 04/2012 від 20.01.2012 року, за умовами якого орендодавець (ТОВ "Градосфера") передає, а орендар (позивач) приймає у строкове платне користування частину нежитлового вбудованого офісного приміщення, яке розташоване за адресою: м. Кременчук, вул. Шевченка, 64, загальною площею 13,58 кв. м. (а.с. 18-25).

Актом звірки розрахунків між позивачем та ТОВ "Планум", підтверджено, що станом на 27.12.2014 року у ТОВ "Поладіс-Монтаж" наявна кредиторська заборгованість перед ТОВ "Планум" в розмірі 18664,20 грн. (а.с. 125).

Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

При цьому за правилами п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на фактично отриманий товар (роботи, послуги), що призначений для використання у власній господарській діяльності.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

З матеріалів справи встановлено, що позивачем з контрагентом ТОВ "Планум" належним чином оформлені договірні відносини та на виконання вимог податкового законодавства оформлені документи податкової та бухгалтерської звітності, які відповідають вимогам чинного законодавства України.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо підписання неповноважною особою договору поставки товару № 34681 від 26.06.2014 року, враховуючи наступне.

У відповідності до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

З матеріалів справи встановлено, що договір поставки товарів № 34681 від 26.06.2014 року укладено ТОВ "Поладіс-Монтаж" в особі директора Полодюк К.І. (а.с. 45-47).

Спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 26.06.2014 року підтверджено, що керівником ТОВ "Поладіс-Монтаж" є Полодюк Ксенія Ігорівна (а.с. 81). Крім того, матеріалами справи підтверджено, що наказом ТОВ "Поладіс-Монтаж" № 24/02/1 від 24.02.2014 року у зв'язку з відсутністю директора у період з 24.02.2014 р. по 10.01.2017 р. по перебуванню у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку прийнято на посаду виконуючого обов'язки директора Полодюк Олександра Володимировича з 24.02.2014 року (а.с. 17).

Наказом ТОВ "Поладіс-Монтаж" № 23/06/1 від 23.06.2014 року Полодюк Олександру Володимировичу, виконуючому обов'язки директора ТОВ "Поладіс-Монтаж", надано відпустку за власний рахунок тривалістю 7 днів з 23.06.2014 р. по 30.06.2014 р. (а.с. 183).

У свою чергу, виконуючим обов'язки директора ТОВ "Поладіс-Монтаж" Полодюк О.В. було видано Полодюк К.І. довіреність № 01 від 26.02.2014 з терміном дії до 31.12.2014, якою, зокрема, уповноважено Полодюк К.І., яка перебуває у відпустці по догляду за дитиною, приймати участь у веденні переговорів з покупцями та постачальниками, укладати з ними договори (а.с. 185).

Таким чином, колегія суддів вважає, що договір поставки товару № 34681 від 26.06.2014 року підписано повноважною особою.

Колегія суддів зазначає, що підставою для проведення позапланової виїзної документальної перевірки по взаємовідносинах позивача з контрагентом став висновок акту Західної ОДПІ м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 16.09.2014 року № 4663/7/20-33-22-03 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Планум" за липень, серпень 2014 року" (а.с. 68-72).

В акті про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання лише засвідчується факт неможливості її проведення без встановлення висновків стосовно документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків, оскільки додатком 3 до Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, чітко встановлений зразок форми акту про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, яким взагалі не передбачено необхідність робити висновок щодо реальності (нереальності) вчинення господарських операцій платником податків.

Таким чином, колегія суддів не приймає довід апеляційної скарги про безтоварність господарських операцій з посиланням на інформацію Західної ОДПІ м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 16.09.2014 № 4663/7/20-33-22-03 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Планум" за липень, серпень 2014 року", оскільки можливі порушення порядку здійснення господарської діяльності ТОВ "Планум" не впливають на результати діяльності позивача і не можуть бути підставою для притягнення позивача до відповідальності, з огляду на те, що у відповідності до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Враховуючи викладене, а також те, що позивачем належним чином було підтверджено правомірність віднесення до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені у складі вартості придбаних товарі у продавця, наданими до перевірки належно оформленими документами, зібрані по справі докази підтверджують виконання зобов'язань між сторонами господарських операцій, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість висновків податкового органу щодо заниження податку на додану вартість позивачем, а тому суд першої інстанції правомірно скасував податкове повідомлення - рішення повідомлення-рішення від 05.12.2014 року № 0007002202/2822, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 4666,05 грн., у тому числі: за основним платежем у розмірі 3110,70 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 1555,35 грн.

В силу ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не доведено правомірності свого рішення.

Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій, бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. При розгляді справи встановлено, що при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідач діяв необґрунтовано, без врахування всіх обставин справи та всупереч вимогам чинного законодавства.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 06.03.2015р. по справі № 816/5132/14 суд дійшов правильних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 06.03.2015р. по справі № 816/5132/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Мінаєва О.М.Судді(підпис) (підпис) Макаренко Я.М. Бенедик А.П. Повний текст ухвали виготовлений 22.05.2015 р.