Постанова № 44314771, 20.05.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2015 р.м.ОдесаСправа № 821/4108/14

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Войтович І.І.

Одеський апеляційний адміністративний суд, у складі:

головуючого судді - Запорожана Д.В.,

судді - Домусчі С.Д.,

судді - Кравця О.О.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «Пересувна механізована колона № 132» на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2014 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Пересувна механізована колона № 132» до Цюрупинської об'єднаної Державної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Херсонській області про скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Пересувна механізована колона № 132» звернулося до суду з позовом до Цюрупинської ОДПІ ГУ Міндоходів у Херсонській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 22 липня 2014 року №№ 0000942200, 0000972200 і від 17 вересня 2014 року №№ 0001142200 та 0001152200.

Свої позовні вимоги ПАТ «Пересувна механізована колона № 132» обґрунтувало незаконністю спірних рішень.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2014 року у задоволенні вищенаведеного позову було відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ «Пересувна механізована колона № 132» просить скасувати вищенаведену постанову, як таку, що прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права і прийняти нову постанову, якою задовольнити позов у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Приймаючи оскаржену постанову суд першої інстанції виходив з необґрунтованості даного позову та відсутності підстав для його задоволення.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було проведено перевірку позивача за січень 2013 року, результати якої відображені в акті від 8 липня 2014 року № 293/22/01036477 /а.с. 9-23/.

В акті перевірки здійснено висновок про порушення позивачем п. 1 ст. 138 ПК України, наслідком чого стало заниження податку на прибуток на 4750 гривень і п. 3 ст. 198 ПК України, наслідком чого стало заниження ПДВ на 5000 гривень. Зміст порушень полягав у здійсненні безтоварних господарських операцій з ТОВ «А-Буд».

На підставі вищенаведеного акту та за наслідками адміністративного оскарження відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення від 22 липня 2014 року № 0000972200 про збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму у 5938 гривень (основний платіж - 4750 гривень, штрафні санкції - 1188 гривень) і № 0000942200 про збільшення позивачу грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму у 6250 гривень (основний платіж - 5000 гривень, штрафні санкції - 1250 гривень) та від 17 вересня 2014 року № 0001142200 про збільшення позивачу штрафних санкцій з податку на прибуток на 1188 гривень та № 00011522 про збільшення позивачу штрафних санкцій з ПДВ на 1250 гривень /а.с. 5-8/.

Підставою для висновку податкового органу про вищенаведені порушення було наступне.

Так, відповідно до акту ДПІ у Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «А-Буд» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за 2013 рік» від 13 лютого 2014 року № 137/26-54-22-2-36567362, зазначений контрагент позивача на 13 лютого 2014 року не знаходився за своєю податковою адресою /а.с. 44-50/.

Висновком ГВПМ ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 10 лютого 2014 року встановлено відсутність ознак реального здійснення фінансово-господарської діяльності зазначеного контрагента.

У ТОВ «А-Буд» відсутні трудові ресурси, виробниче, транспортне, торгівельне обладнання, сировина і матеріали для здійснення основного виду діяльності.

Позивачем не надано завірених копій договорів між ним та вищенаведеним контрагентом, товаротранспортних і прибуткових накладних.

Видаткова накладна ТОВ «А-Буд» від 29 січня 2013 року № 3 не містить інформації про довіреність та особу, що отримала товар.

Будь-яких інших правових чи фактичних підстав для прийняття спірних рішень у податкового органу не було.

З матеріалів справи вбачається, що одним з основних видів діяльності позивача є виробництво дерев'яної тари, а ТОВ «А-Буд» - неспеціалізована оптова торгівля /а.с. 10. 44 зворотній бік/.

29 січня 2013 року позивачем було придбано у ТОВ «А-Буд» 37,7 куб.м брусу обрізного на загальну суму 30000 гривень.

Здійснення вищенаведеної господарської операції підтверджується: договором від 29 грудня 2012 року № 29/12, специфікацією до нього № 2, податковою (№ 4) та видатковою накладними (№ 3) від 29 січня 2013 року і матеріальним звітом за зазначений період /а.с. 54-55, 56, 57, 58, 61-72/.

Товар на склад позивача доставлявся ТОВ «А-Буд» за адресою м. Гола Пристань вул. 1 Травня, 302 (п. 2.2 вищенаведеного Договору).

Позивач у повному обсязі оплатив вищенаведену поставку товару /а.с. 60/.

В подальшому (лютий-березень 2013 року) позивач використав вищенаведений товар у власній господарській діяльності, а саме для виготовлення пиломатеріалів та піддонів (акти переробки матеріалів від 28 лютого 2013 року № 1, 2 і від 30 березня 2013 року № 3, матеріальні звіти за лютий-березень 2013 року ) /а.с. 61-72/.

Усі вищенаведені документи були надані податковому органу на перевірку.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Пунктом 1 ст. 138 ПК України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Пунктом 3 ст. 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, податковий кредит та валові витрати збільшуються виключно у разі реального здійснення господарських операцій.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року N 996-XIV, передбачено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства

Таким чином, господарські операції, що здійснені в натурі призводять до реальних змін майнового стану платників податків.

Відповідно до ч. 1 ст. 145 ГК Україні, майновий стан суб'єкта господарювання визначається сукупністю належних йому майнових прав та майнових зобов'язань, що відображається у бухгалтерському обліку його господарської діяльності відповідно до вимог закону.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень;

Частиною 1 ст. 3 вищенаведеного Закону передбачено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Частиною 2 ст. 3 того ж Закону передбачено, що фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 5 того ж Закону передбачено, що підприємства ведуть бухгалтерський облік і складають фінансову звітність у грошовій одиниці України.

Таким чином, наявність змін майнового стану (сукупність усіх майнових прав та обов'язків) у зв'язку зі здійсненням господарських операцій доводяться виключно даними бухгалтерського обліку за відповідний період. При цьому, такі дані повинні мати вигляд грошового вимірника.

З матеріалів справи вбачається, що податковий орган, в ході вищенаведеної перевірки, не досліджував зміни майнового стану позивача (на підставі даних бухгалтерського обліку) у зв'язку зі здійсненням вищенаведеної господарської операції з ТОВ «А-Буд».

Отже, у податкового органу взагалі не мається належних та допустимих доказів безтоварності вищенаведеної господарської операції.

Щодо доводів податкового органу.

З матеріалів справи вбачається, що до вищенаведеної зустрічної звірки місцезнаходженням ТОВ «А-Буд» була адреса м. Київ, пр-т. Героїв Сталінграду, 2-г. На 1 жовтня 2013 року вищенаведені відомості про зазначене товариство були підтверджені в єдиному Державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців /а.с. 44, 89/.

12 лютого 2014 року ТОВ «А-Буд» змінило свою адресу на м. Запоріжжя, вул. Українська, 45 /а.с. 35 зворотній бік, 89/.

Отже, на час вищенаведеної зустрічної звірки, яка відбулася 13 лютого 2014 року, ТОВ «А-Буд» не могло перебувати за адресою у м. Києві, так як вже змінило її (адресу) на м. Запоріжжя.

З норм діючого законодавства не вбачається, що можливість збільшення податкового кредиту та валових витрат залежить від наявності контрагентів за зареєстрованим місцезнаходженням, наявності у них виробничих чи трудових ресурсів, торгівельного або транспортного обладнання тощо.

Податковий орган жодним чином не пояснив чому для здійснення вищенаведеної господарської операції ТОВ «А-Буд» повинно було мати власні вищенаведені ресурси; який їх об'єм був необхідним і чому воно (товариство) не могло здійснити придбання та доставку товару позивачу залученими силами за плату без використання власних ресурсів.

Самі по собі висновки службових осіб податкової міліції не є належними та допустимими доказами безтоварності господарських операцій. Такі висновки повинні реалізовуватися в межах кримінального провадження або бути підтверджені належним чином проведеними перевірками (з аналізом змін майнового стану).

Згідно преамбули Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XIV, цей Закон визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

З норм діючого законодавства, у тому числі вищенаведеного Закону, не вбачається, що в первинній документації обов'язковому зазначенню підлягає зазначення інформації про довіреність; факт отримання товару повинен бути, в обов'язковому порядку, підтверджений товаротранспортними та прибутковими накладними або що зазначені факти неможливо підтвердити видатковими і податковими накладними та матеріальними звітами.

Окрім того, норми діючого законодавства не вбачається, що незначні помилки у заповненні первинної документації при реальному здійсненні господарської операції є перешкодою для збільшення валових витрат чи податкового кредиту.

З урахуванням того, що позивач в натурі отримав від зазначеного контрагента вищенаведений товар, використав його у власній господарській діяльності та надав до перевірки усі необхідні документи спірні рішення є протиправними.

Отже, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованості даного позову та відсутності підстав для його задоволення.

Пунктом 4 ст. 202 КАС України передбачено, що підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції допустив такі порушення норм матеріального та процесуального права, що призвели до неправильного вирішення даної справи по суті, внаслідок чого його постанова підлягає скасуванню, з прийняттям нової постанови про задоволення даного позову у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 202, 205, 207 КАС України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Пересувна механізована колона № 132» - задовольнити.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2014 року - скасувати.

Прийняти нову постанову.

Позов публічного акціонерного товариства «Пересувна механізована колона № 132» - задовольнити у повному обсязі.

Податкові повідомлення-рішення Цюрупинської об'єднаної Державної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Херсонській області від 22 липня 2014 року №№ 0000942200, 0000972200 і від 17 вересня 2014 року №№ 0001142200 та 0001152200 - скасувати.

Присудити публічному акціонерному товариству «Пересувна механізована колона № 132» 1096,2 гривень судових витрат з Державного бюджету України.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий /Д.В. Запорожан/

Судді /С.Д. Домусчі/

/О.О. Кравець/