Ухвала суду № 44314765, 20.05.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2015 р.м.ОдесаСправа № 815/2224/14

Категорія: 8.3.4 Головуючий в 1 інстанції: Харченко Ю. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: судді Домусчі С.Д.

суддів: Кравця О.О., Шеметенко Л.П.

за участю секретаря судового засідання - Тутової Л.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Головного управління Державної казначейської служби України, Державної податкової інспекції в Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27 травня 2014 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Пуратос Україна» до Державної податкової інспекції в Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про стягнення з Державного бюджету України суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню за декларацією з ПДВ за березень 2010 р., -

ВСТАНОВИВ:

Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області та Державна податкова інспекція в Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області подали апеляційні скарги на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27 травня 2014 року, в яких просять скасувати оскаржену постанову та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Постановою від 27 травня 2014 року, ухваленою у відкритому судовому засіданні, Одеський окружний адміністративний суд в повному обсязі задовольнив адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Пуратос Україна» до Державної податкової інспекції в Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про стягнення з Державного бюджету України суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню за декларацією з ПДВ за березень 2010 р. у розмірі 1 746 585,00 грн.

Вимоги апеляційної скарги, Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області обґрунтовує тим, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, що призвело до порушення норм матеріального права.

Апелянт зазначає, що Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області, відповідно до вимог п. 200.12, п. 200.13 ст. 200 ПК України, не отримувало висновку податкового органу із зазначенням суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню, а тому не мало права на здійснення операції щодо повернення спірної грошової суми.

Також апелянт посилається на те, що суд першої інстанції вийшов за межі своїх повноважень, встановлених ч. 2 ст. 162 КАС України, оскільки стягнув кошти з Державного бюджету України, який не є стороною по справі, не є суб'єктом владних повноважень, та не врахував, що доходи Державного бюджету України по своїй економічно-правовій природі не належать на будь-яких правах органам Державного казначейства, які не є їх розпорядниками.

Вимоги апеляційної скарги ДПІ в Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області обґрунтовує тим, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального і процесуального права, оскільки провадження по справі № 2-а-9021/10/1570 є закритим, внаслідок залишення ухвалою ВАС України від 03.03.2014 року без змін постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2012 року про задоволення адміністративного позову ТОВ «Пуратос Україна» про скасування податкового повідомлення-рішення від 17.06.2010 р. №» 0001512301/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 1 746 585,00 грн.

Також податковий орган зазначає, що з резолютивної частини постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2012 року не вбачається обов'язку податкового органу повернути суми бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок платника у банку.

ТОВ «Пуратос Україна» надало письмові заперечення на апеляційні скарги, в яких, з посиланням на дотримання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, та на необґрунтованість доводів апеляційних скарг, просить апеляційні скарги залишити без задоволення, а оскаржену постанову - без змін.

Ухвалюючи постанову про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції встановив, що ТОВ «Пуратос Україна» 20 квітня 2010 року до ДПІ у Суворовському районі м. Одеси подана податкова декларація з податку на додану вартість за березень 2010 року, в якій сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню, на рахунок платника у банку, визначена у розмірі 1 920 270 грн. (а.с. 7-18).

Разом з податковою декларацією з податку на додану вартість ТОВ «Пуратос Україна» до контролюючого органу надані Розрахунок коригування сум ПДВ до податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2010 р. (Додаток №1 до податкової декларації з податку на додану вартість), Довідка щодо залишку сум від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за березень 2010 р. (Додаток №2 до податкової декларації з податку на додану вартість), Розрахунок суми бюджетного відшкодування за березень 2010р. (Додаток №3 до податкової декларації з податку на додану вартість), Заява про повернення суми бюджетного відшкодування за березень 2010р. (Додаток №4 до податкової декларації з податку на додану вартість), Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за березень 2010 р. (Додаток №5 до податкової декларації з податку на додану вартість).

Також суд першої інстанції встановив, що в період з 31 травня по 04 червня 2010 року старшим державним податковим інспектором відділу перевірок ризикових операцій управління податкового контролю юридичних осіб ДПІ у Суворовському районі м.Одеси Пустовою Т.І., на підставі направлення №594/23-2 від 31 травня 2010 року та Наказу №246 від 28 травня 2010 року, проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «Пуратос Україна»» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за березень 2010р., яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось у період з 01 лютого 2010 року по 31 березня 2010 року.

За наслідками зазначеної перевірки ДПІ у Суворовському районі м. Одеси складений Акт №3158/23-6/34380367 від 08 червня 2010 року, у висновках якого наголошено, що ТОВ «Пуратос Україна» завищено суму бюджетного відшкодування за березень 2010 р. на 1 746 585 грн., у зв'язку з чим порушені вимоги п.п.7.7.1, 7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану варість».

На підставі Акта перевірки №3158/23-6/34380367 від 08 червня 2010 року ДПІ у Суворовському районі м. Одеси 14 червня 2010 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0001512301/0 щодо зменшення ТОВ «Пуратос Україна» суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість у загальному розмірі 1 746 585 грн.

Податкове повідомлення-рішення №0001512301/0 від 14 черня 2010 року оскаржене ТОВ «Пуратос Україна» в судовому порядку, та постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2012 року по спарві № 2-а-9021/10/1570, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03 березня 2014 року, визнано протиправним та скасоване (а.с. 24-25, 31-33).

Суд першої інстанції встановив, що 05 грудня 2013 року ТОВ «Пуратос Україна» на ім'я начальника Державної податкової інспекції у Суворовському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області Кузнєцової Л.М. надісланий Лист №446, за підписом директора Товариства Соловей С.А., з проханням щодо повернення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень 2010 в розмірі 1 746 585 грн. на рахунок платника у банку, з огляду на те, що постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2012р. по справі № 2-а-9021/10/1570, набрала законної сили, та є обов'язковою для виконання (а.с. 256-27).

За результатами розгляду звернення ТОВ «Пуратос Україна» від 05.12.2013р. №446, Державною податковою інспекцією у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області надана відповідь від 29.01.2014р. №6, якою позивача повідомлено, що з резолютивної частини постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2012р. по справі №2-а-9021/10/1570 не вбачається обов?язок повернення сум бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок платника у банку (а.с. 28-30).

Задовольняючи вимоги ТОВ «Пуратос Україна» щодо стягнення з Державного бюджету України суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню за декларацією з ПДВ за березень 2010 року у розмірі 1 746 585,00 грн., суд першої інстанції встановив їх обгрунтованість та правомірність.

При цьому, суд першої інстанції послався на приписи ст. 19 Конституції України, п.п. 7.7.1, п.п. 7.7.2, п.п.7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану варість» (чинного на час виникнення у позивача права на бюджетне відшкодування), пункти 5.11 та 5.12 Порядку відображення в податкових деклараціях розміру податку на додану вартість, податкового кредиту та бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997року №166.

Оскільки судовим рішенням, яке набрало законної сили, постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2012 року по спарві № 2-а-9021/10/1570, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03 березня 2014 року, встановлено неправомірність висновків податкового органу та протиправність зменшення розміру ТОВ «Пуратос Україна» суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість за березень 2010 року у загальному розмірі 1 746 585 грн., суд першої інстанції встановив, що податковий орган, всупереч приписам п.п. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14, п. 207, абз. 5 п. 200.15 ст. 200 Податкового кодексу Україн, після закінчення процедури судового оскарження, протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання судового рішення, не подав органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Оскільки механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення визначено Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого Постановою КМУ № 845 від 03 серпаня 2011 року (зі змінами та доповненнями), відповідно до п.п.6 п.16 якого органи Казначейства за судовими рішеннями про стягнення надходжень бюджету здійснюють безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів, у тому числі, з метою забезпечення бюджетного відшкодування податку на додану вартість та/або пені, нарахованої на заборгованість державного бюджету з відшкодування такого податку; з урахуванням того, що позивачем доведений факт надання до податкового органу відповідних податкових декларацій за березень 2010 року, а судовим рішенням, яке набрало законної сили, підтверджено право позивача на отримання бюджетного відшкодування ПДВ за бероезнь 2010 року, суд першої інстанцій дійшо висновку, що порушені права позивача мають бути відновлені шляхом стягнення коштів з Державного бюджету України.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення представника головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, представника ТОВ «Пуратомс Україна», розглянувши та обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційних скарг, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги не можуть бути задоволені.

Апеляційний суд встановив, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив та оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив правову природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Предмтом спору є стягнення з Державного бюджету України суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню за декларацією з ПДВ за березень 2010 р. у розмірі 1 746 585,00 грн., правомірність заявлення та право на отримання якої встановлені постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2012 року по справі № 2-а-9021/10/1570 (а.с. 24-25), залишеню без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03 березня 2014 року (а.с. 31-33).

Матеріалами справи підтверджено та апелянтами не оспорюється факт подання позивачем до ДПІ у Суворовському районі м. Одеси 20 квітня 2010 року податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2010 року, в якій сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню, на рахунок платника у банку, визначена у розмірі 1 920 270 грн., разом з Розрахунком коригування сум ПДВ до податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2010 р. (Додаток №1 до податкової декларації з податку на додану вартість), Довідкою щодо залишку сум від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за березень 2010 р. (Додаток №2 до податкової декларації з податку на додану вартість), Розрахунком суми бюджетного відшкодування за березень 2010р. (Додаток №3 до податкової декларації з податку на додану вартість), Заявою про повернення суми бюджетного відшкодування за березень 2010р. (Додаток №4 до податкової декларації з податку на додану вартість), Розшифровкою податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за березень 2010р. (Додаток №5 до податкової декларації з податку на додану вартість) (а.с. 7-18).

Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо вчинення позивачем всіх дій, передбачених, як п.п. 7.7.1, п.п. 7.7.2 п.п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану варість», п. 5.11, п. 5.12 Порядку відображення в податкових деклараціях розміру податку на додану вартість, податкового кредиту та бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, визначеного Наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997року №166, чинних на час виникнення права на бюджетне відшкодування (квітень 2010 року), так і вимог, передбачених ст. 200 Податкового кодексу України, чинного на час набрання законої сили постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2012 року по справі № 2-а-9021/10/1570, та звернення позивача до податкового органу із заявою про вчинення дій щдо повернення сум бюджетного відшкодування з ПДВ за березнь 2010 року.

Апеляційний суд не приймає доводи Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області стосовно того, що Державний бюджет України, не є стороною по справі та не є суб'єктом владних повноважень, що на думку апелянта є порушенням вимог ч. 2 ст. 162 КАС України, оскільки ці доводи ґрунтуються на неправильному розумінні приписів процесуального та матеріального права, відповідно до яких бюджетне відшкодування ПДВ здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а відновлення порушених прав здійснюється саме шляхом стягнення коштів з Державного бюджету України.

Так само, з підстав помилкового розуміння норм процесуального права, апеляційний суд не приймає і доводи апеляційної скарги податкового органу, оскільки залишення без змін судом касаційної інстанції постанови суду апеляційної інстанції, не є закриттям провадження по спарві.

Вимоги апеляційної скарги Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про те, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи та призвели до порушення норм матеріального права, апеляційний суд важає надуманими та необґрунтованими. Доводи щодо неправомірного стягнення коштів з Державного бюджету України, який не є стороною по справі, не є суб'єктом владних повноважень, також не гшрнутуються на приписах норм чинного законодавства.

Посилання податкового органу на те, що з резолютивної частини постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2012 року не вбачається обов'язку податкового органу повернути суми бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок платника у банку, також не приймаються апеляційним судом, оскільки абз. 2 п. 200. 15 ст. 200 ПК України, встановлено, що після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження контролюючий орган протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

При цьому апеляційний суд зазначає, що апелянтами, всупереч приписів ч. 2 ст. 71 КАС України, не надаідо належних та допустимих доказів, на підтвердження доводів, якими обґрунтовані вимоги апеляційних скарг.

Інші доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції.

Апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 200 КАС України, апеляційні скарги мають бути залишені без задоволення, а оскаржена постанова - без змін.

Керуючись ст. ст. 2, 11, 6-71, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 206, 211, 212, ч. 5 ст. 254 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги Головного управління Державної казначейської служби України, Державної податкової інспекції в Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27 травня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання судового рішення в повному обсязі.

Повний текст судового рішення складений 21 травня 2015 року.

Головуючий: суддя С.Д.Домусчі

суддя О.О.Кравець

суддя Л.П.Шеметенко