Ухвала суду № 44314712, 21.05.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2015 року Справа № 10058/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Багрія В.М.,

суддів Заверухи О.Б., Курильця А.Р.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Іршавському районі Закарпатської області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 31.05.2015 року в справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Іршавському районі Закарпатської області про визнання протиправними дій, скасування вимог про сплату боргу та відшкодування шкоди, заподіяної незаконним рішенням,

В С Т А Н О В И В :

У березні 2013 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Іршавському районі Закарпатської області про визнання протиправними дій, скасування вимог про сплату боргу та відшкодування шкоди, заподіяної незаконним рішенням.

Позивачка просила визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Іршавському районі по нарахуванню боргу згідно вимог від 31.01.2013 року № Ф 1382-Ф в сумі 4572,42 грн. та № Ф 956-Ф від 5.02.2013 року в сумі 499,11 грн.; визнати нечинними та скасувати вимоги управління Пенсійного фонду України в Іршавському районі про сплату боргу від 31.01.2013 року № Ф 1382-Ф в сумі 4572,42 грн. та № Ф 956 -Ф від 5.02.2013 року в сумі 499,11 грн., відшкодувати шкоду, завдану протиправними діями управління Пенсійного фонду України в Іршавському районі в сумі 1000 грн.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 31.05.2015 року позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії управління Пенсійного фонду України у Іршавському районі щодо нарахування боргу згідно вимоги від 31.01.2013 року № Ф 1382-Ф на суму 4572, 42 грн. та № Ф 956-Ф від 5.02.2013 року на суму 499, 11 грн.

Визнано протиправними та скасовано вимоги управління Пенсійного фонду України в Іршавському районі від 31.01.2013 року № Ф 1382-Ф на суму 4572, 42 грн. та № Ф 956-Ф від 5.02.2013 року на суму 499, 11 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постанову суду першої інстанції оскаржило управління Пенсійного фонду України у Іршавському районі, яке в апеляційній скарзі просить її скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.

Апеляційні вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 в період з 1.01.2012 року по 31.12.2012 року була платником єдиного податку. Тому управлінням Пенсійного фонду України у Іршавському районі було здійснено ОСОБА_1 розрахунок як платнику єдиного податку за цілий 2012 рік із мінімального страхового внеску та надіслано вимогу про сплату боргу від 31.01.2013 року № Ф 1382-Ф за 2012 рік в розмірі 4572, 42 грн.

Щодо вимоги про сплату боргу №Ф 956-Ф від 5.02.2013 року в сумі 499,11 грн., то вона сформована на підставі рішення №1260 від 19.11.2012 року, яке було оскаржене позивачкою до суду. Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 21.03.2013 року у справі № 2а-0770/3532/12 в задоволенні позову ОСОБА_1 було відмовлено, а рішення №1260 від 19.11.2012 року, на підставі якого сформована оскаржувана вимога, залишено в силі.

Особи, які беруть участь в справі, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, проте в судове засідання не прибули, що є підставою для її розгляду в порядку письмового провадження за наявними в ній матеріалами.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

У справі встановлено, що 31.01.2013 року управлінням Пенсійного фонду України в Іршавському районі надіслано ОСОБА_1 вимогу про сплату боргу № Ф 1382-Ф у зв'язку із заборгованістю станом на 21.01.2013 року зі сплати єдиного внеску в сумі 4572, 42 грн.

Згідно поданого позивачкою до управління Пенсійного фонду України в Іршавському районі річного звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого внеску, ОСОБА_1 самостійно визначила суму, на яку нараховується єдиний внесок - 6501 грн. та розмір єдиного внеску, що підлягає сплаті - 2255, 85 грн. (а.с. 55). Сума єдиного внеску була розрахована позивачкою за період січень-червень 2012 року.

Відповідно до наданого відповідачем акту звірки даних УПФ України в Іршавському районі та ДПІ в Іршавському районі № 50, ОСОБА_1 в період з 1.01.2012 року по червень 2012 року була платником єдиного податку, а з 1.07.2012 року по 31.12.2012 року перебувала на загальній системі оподаткування .

Судом встановлено, що в період перебування позивачки на загальній системі оподаткування з 1.07.2012 року по 31.12.2012 року вона підприємницькою діяльністю не займалася, прибутку не отримувала .

Крім того, 5.02.2013 року відповідачем було сформовано та направлено ОСОБА_1 вимогу про сплату боргу № Ф 956-Ф в сумі 499,11 грн. Дана вимога була сформована на підставі рішення №1260 від 19.11.2012 року, яке було оскаржене позивачкою до суду. Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 21.03.2013 року у справі № 2а-0770/3532/12 в задоволенні позову ОСОБА_1 було відмовлено.

Сума боргу згідно рішення №1260 від 19.11.2012 року в розмірі 499,11 грн. була сплачена ОСОБА_1, підтвердженням чого є наявна в справі постанова державного виконавця ВДВС Іршавського РУЮ про закінчення виконавчого провадження від 30.04.2013 року ВП № 35785427.

Згідно пояснень відповідача, які знаходяться в матеріалах справи (а.с. 83-84), управлінням Пенсійного фонду України в Іршавському районі відповідно до ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та на підставі картки особового рахунку платника, рішення № 1260 від 19.11.2012 року, на підставі акту звірки № 50 від 17.04.2013 року між управлінням ПФУ та ДПІ в Іршавському районі було сформовано вимогу про сплату недоїмки від 3.05.2013 року за номером 1382-Ф в розмірі 2754, 96 грн. та надіслано платнику єдиного внеску ОСОБА_1

13.05.2013 року ОСОБА_1 сума боргу частково сплачена, а саме погашено застосовану фінансову санкцію на підставі рішення № 1260 від 19.11.2012 року в розмірі 499,11 грн. Таким чином, відповідач стверджує, що заборгованість зі сплати єдиного внеску позивачки становить 2255, 85 грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що дії відповідача щодо формування та надсилання позивачці вимог від 31.01.2013 року № Ф 1382-Ф та від 5.02.2013 року № Ф 956-Ф є протиправними, тому такі вимоги підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає їх правильними з огляду на наступне.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі Закон № 2464-VI), єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно п.4 ч.1 ст.4 Закону № 2464-VІ, платниками єдино внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе та членів сім'ї, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу (п.3 ч.1 ст.7 Закону).

Відповідно до абз. 3 ч. 8 ст. 9 Закону № 2464-VІ, платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини 1 статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, та членів сімей таких осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Як видно з матеріалів справи, позивачка ОСОБА_1 в період з 1.01.2012 року по червень 2012 року була платником єдиного податку, а з 1.07.2012 року по 31.12.2012 року перебувала на загальній системі оподаткування. В період перебування позивачки на загальній системі оподаткування з 1.07.2012 року по 31.12.2012 року вона підприємницькою діяльністю не займалася, прибутку не отримувала.

Відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 7 Закону № 2464-VІ, для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Аналізуючи вищенаведене положення, колегія суддів приходить до висновку, що якщо платником не отримано дохід (прибуток) у звітному періоді, то єдиний внесок не сплачуються.

У зв'язку з тим, що управління Пенсійного фонду України у Іршавському районі здійснило ОСОБА_1 розрахунок як платнику єдиного податку за цілий 2012 рік із мінімального страхового внеску, не взявши до уваги те, що в період з 1.07.2012 року вона перебувала на загальній системі оподаткування та не отримувала доходу (прибутку), вимога про сплату боргу від 31.01.2013 року № Ф 1382-Ф на суму 4572, 42 грн. є протиправною та підлягає скасуванню.

Щодо вимоги управління Пенсійного фонду України в Іршавському районі про сплату боргу від 5.02.2013 року № Ф 956 -Ф в сумі 499,11 грн., то колегія суддів зазначає наступне.

В справі встановлено, що дана вимога була сформована на підставі рішення відповідача №1260 від 19.11.2012 року, яке було оскаржене в судовому порядку. Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 21.03.2013 року, яка набрала законної сили, у справі № 2а-0770/3532/12 в задоволенні позову ОСОБА_1 було відмовлено. Сума боргу згідно рішення №1260 від 19.11.2012 року в розмірі 499,11 грн. була сплачена ОСОБА_1 30.04.2013 року.

Відповідно до п. 2 ч.11 ст. 25 Закону № 2464-VІ, за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Згідно п. 7.2.2 розділу VII Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду від 27.09.2010 року № 21-5, за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за формою згідно з додатком 10. Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних карток особових рахунків платників. При застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення після сплати (погашення) у повному обсязі недоїмки окремо за кожний період, за який сплачується єдиний внесок, незалежно від кількості випадків сплати за вказаний період.

Враховуючи наведене, у відповідача не було правових підстав для формування та надсилання ОСОБА_1 вимоги про сплату боргу від 5.02.2013 року № Ф 956 -Ф на суму 499,11 грн. за наявності рішення управління Пенсійного фонду України в Іршавському районі на цю ж суму №1260 від 19.11.2012 року «Про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску».

Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Постанова суду першої інстанції прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним та всебічним з'ясуванням усіх обставин справи, тому підстав для її скасування колегія суддів не знаходить.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись ст.ст.195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Іршавському районі Закарпатської області залишити без задоволення.

Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 31.05.2015 року в справі № 807/661/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В.М. Багрій

Судді : О.Б. Заверуха

А.Р. Курилець