Ухвала суду № 44314663, 13.05.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2015 року Справа № 876/11184/14

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії :

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Коваля Р.Й., Макарика В.Я.

за участі секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Львівської митниці Міндоходів на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2014 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Львівської митниці Міндоходів про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на роботі,

встановив:

У серпні 2013 року позивач ОСОБА_2 звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача Львівської митниці Міндоходів (на даний час Львівська митниця ДФС), в якому просив : 1) визнати протиправним та скасувати наказ відповідача № 224-о від 15.07.2013 р. про звільнення позивача 15.07.2013 р. із займаної посади старшого інспектора відділу митного оформлення № 3 митного поста «Рава-Руська» Львівської митниці Міндоходів, за угодою сторін, відповідно до п.1 ст.36 КЗпП України; 2) зобов'язати відповідача поновити позивача на посаді старшого інспектора відділу митного оформлення № 3 митного поста «Рава-Руська» Львівської митниці Міндоходів.

Відповідач у суді першої станції позову не визнав, у поданих запереченнях просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 07.10.2013 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано наказ Львівської митниці Міндоходів № 224-о від 15.07.2013 р.. Поновлено ОСОБА_2 на посаді старшого інспектора відділу митного оформлення № 3 митного поста «Рава-Руська» Львівської митниці Міндоходів з 16.07.2013 р.. Постанову суду в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді звернено до негайного виконання.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.03.2014 року залишено без змін постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07.10.2013 року.

Однак, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.06.2014 р. скасовано постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07.10.2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.03.2014 року, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

За результатами нового розгляду даної адміністративної справи постановою Львівського окружного адміністративного суду від 20.10.2014 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано наказ Львівської митниці Міндоходів № 224-о від 15.07.2013 р. «Про звільнення ОСОБА_2». Поновлено ОСОБА_2 на посаді старшого інспектора відділу митного оформлення № 3 митного поста «Рава-Руська» Львівської митниці Міндоходів з 16.07.2013 р.. Постанову суду в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді звернено до негайного виконання.

З цією постановою суду першої інстанції від 20.10.2014 р. не погодився відповідач Львівська митниця Міндоходів та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що постанова суду першої інстанції винесена з невідповідністю висновків суду обставинам справи, з порушенням норм матеріального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, а тому оскаржена постанова суду підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги апелянт посилається на безпідставність висновку суду першої інстанції про те, що оскільки позивач не зазначив в заяві про звільнення дати звільнення, то сторонами не було узгоджено цієї обов'язкової умови для звільнення на підставі п.1 ст.36 КЗпП України за згодою сторін. Вказує апелянт, що позивач ОСОБА_2 15.07.2013 р. подав роботодавцю свою заяву про звільнення його із займаної посади, відповідно до п.1 ст.36 КЗпП України, яка цього ж дня була позитивно розглянута роботодавцем та видано наказ № 224-о від 15.07.2013 р.. Таким чином, сторонами було узгоджено як підставу звільнення так і дату такого звільнення. Також судом не надано належної оцінки тому факту, що позивач був звільнений за особисто поданою письмовою заявою. Така заява була подана позивачем добровільно без будь-якого тиску зі сторони відповідача.

За результатами апеляційного розгляду просить апелянт скасувати постанову суду від 20.10.2014 року та прийняти нову постанову суду, якою відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржену постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі і з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи, обговоривши підстави і межі апеляційної скарги, вважає, що така апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що наказом Львівської митниці Міндоходів № 224-о від 15.07.2013 р. звільнено позивача ОСОБА_2 з 15.07.2013 р. із посади старшого інспектора відділу митного оформлення № 3 митного поста «Рава-Руська» Львівської митниці Міндоходів, за угодою сторін, відповідно до п.1 ст.36 КЗпП України, на підставі його заяви від 15.07.2013 р. (а.с. 8, 24).

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо протиправності вказаного вище наказу Львівської митниці Міндоходів № 224-о від 15.07.2013 р., з врахуванням наступного.

Відносини щодо звільненням зі служби державних службовців, в тому числі працівників митниці, врегульовані як спеціальним законодавством так і загальним законодавством України про працю.

Згідно ч. 1 ст.30 Закону України «Про державну службу» державна служба може бути припинена з підстав, передбачених Кодексом законів про працю України.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є угода сторін.

З матеріалів справи видно, що підставою для видачі оскарженого наказу № 224-о від 15.07.2013 р. була письмова заява ОСОБА_2 від 15.07.2013 р. на ім'я начальника Львівської митниці Міндоходів, в якій позивач просив звільнити його із займаної посади за угодою сторін, відповідно до п.1 ст.36 КЗпП України, без зазначення дати звільнення (а.с.24).

Судом першої інстанції вірно враховано, що припинення трудового договору за п.1 ст.36 КЗпП України застосовується у випадку взаємної згоди сторін трудового договору. При домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за п.1 ст. 36 КЗпП України договір припиняється в строк, визначений сторонами.

Із змісту заяви позивача від 15.07.2013 року видно, що позивач просив звільнити його за угодою сторін, однак позивач не вказав дати, з якої він просить відповідача звільнити його із займаної посади. На цій заяві відсутня погоджена обома сторонами трудового договору дата майбутнього звільнення.

Отже, враховуючи, що визначення за домовленістю працівника і роботодавця дати звільнення є обов'язковою умовою для звільнення працівника на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України, а відповідачем не надано і судом не отримано доказів того, що дата звільнення 15.07.2013 року була погоджена обома сторонами, тому, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що оскаржений наказ від 15.07.2013 року про звільнення позивача із посади з 15.07.2013 року, є протиправним.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що уже 18.07.2013 року позивач подав до відповідача письмову заяву (вх. Ж-69 від 18.07.2013 р.) про залишення без розгляду його заяви від 15.07.2013 року про звільнення за угодою сторін (а.с. 16, 211-213 Т.1). Ця обставина є додатковим підтвердженням обґрунтованості висновків суду першої інстанції про відсутність між сторонами трудового договору взаємної домовленості з усіх істотних умов звільнення, зокрема, щодо дати звільнення.

Суд апеляційної інстанції також вважає обґрунтованими доводи позивача про те, що вказану вище заяву про звільнення від 15.07.2013 року він писав наступного дня 16.07.2013 року, і не добровільно, а під впливом керівництва Львівської митниці Міндоходів.

Так, судом встановлено, що позивач з 08.00 год. до 20.00 год. 15.07.2013 року перебував на службі на митному пості «Рава-Руська», що підтверджується копією журналу виходу на роботу працівників відділу митного оформлення № 3 митного поста «Рава-Руська» Львівської митниці Міндоходів (а.с. 55, 56 Т.1).

Вказана заява про звільнення від 15.07.2013 року була написана позивачем ОСОБА_2 в приміщенні будинку Львівської митниці Міндоходів у м. Львові по вул. Костюшка, 1, і подана особисто начальнику Львівської митниці Міндоходів Попазогло С.М., що визнається обома сторонами адміністративної справи. Ця заява не була офіційно зареєстрована у Львівській митниці, що підтверджується службовими записками Львівської митниці Міндоходів від 14.10.2014 року № 13-70-04/45-006ЕП і від 15.10.2014 року № 13-70-03-01/67-485 (а.с. 211, 212 Т.1).

В матеріалах адміністративної справи відсутні докази про те, що 15.07.2013 року позивач відлучався з митного посту «Рава-Руська» і саме цього дня знаходився в приміщенні Львівської митниці по вул. Костюшка, 1 в м. Львові.

При цьому, актом від 16.07.2013 року про відмову ОСОБА_2 від ознайомлення з наказом від 15.07.2013 року № 224-о про звільнення, що складений працівниками відділу персоналу Львівської митниці в приміщенні Львівської митниці по вул. Костюшка, 1 в м. Львові, підтверджуються доводи позивача про те, що саме 16.07.2013 року він знаходився в приміщенні Львівської митниці по вул. Костюшка, 1 в м. Львові і цього дня писав заяву на звільнення від 15.07.2013 року.

Відповідачем не надано і вжитими заходами судом не отримано доказів про те, що вказана вище заява від 15.07.2013 року про звільнення була написана позивачем ОСОБА_2 добровільно і саме цього дня 15.07.2013 року.

Відповідно до ст.71 ч.2 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що оскільки звільнення позивача з посади було здійснено незаконно, тому підлягають до задоволення вимоги позивача про визнання протиправним та скасування наказу № 224-о від 15.07.2013 р. про звільнення позивача та поновлення його на посаді.

З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи всебічно і об'єктивно встановлено обставини справи, висновки суду відповідають обставинам справи, постанова суду винесена з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому немає підстав для її скасування.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу Львівської митниці Міндоходів - залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2014 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Львівської митниці Міндоходів про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на роботі - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: В.В. Гуляк

Судді: Р.Й. Коваль

В.Я. Макарик

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 15.05.2015 року.