Постанова № 44314549, 12.05.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/15167/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Клочкової Н.В.

Суддя-доповідач: Шостак О.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 травня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Шостака О.О.,

суддів Желтобрюх І.Л., Мамчура Я.С.,

при секретарі Лебедєвій Ю.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від "31" березня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "ІНФАНТА" до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від "31" березня 2015 року позов було задоволено.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції від 31.03.2015 року та прийняте нове рішення, яким відмовити в задоволені позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві - задовольнити, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від "31" березня 2015 року - скасувати, виходячи із наступного. Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання. Як було встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на підставі наказу від 20.05.2013 № 887, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.1, п. 79.2 ст. 79, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Торгівельний дім "Інфанта" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "ТАУРУС ГОЛД" за період з 01.08.2012 по 30.09.2012, за результатом якої складено акт перевірки від 23.05.2015 № 337/22-509/31952783. За результатами перевірки відповідачем були встановлені наступні порушення податкового законодавства, які зафіксовані в акті перевірки від 23.05.2015 № 337/22-509/31952783: - п. 138.2 ст. 138, п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 377051,00 грн.; - п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 201.1, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 ПК України та пунктів 1 та 2 статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (із змінами і доповненнями), підпункту 2.5 пункту 2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», в результаті чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість на загальну суму 359 096,00 грн. На підставі складеного акта перевірки від 23.05.2015 № 337/22-509/31952783 податковим органом винесені податкові повідомлення-рішення від 03.06.2013 року: - № 0002962250, яким збільшено суму грошового зобов'язання в розмірі 448870,00 грн., з якої: за основним платежем - 359096,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 89774,00 грн. за платежем: ПДВ; - № 0002952250, яким збільшено суму грошового зобов'язання в розмірі 471313,75 грн., з якої: за основним платежем - 377051,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 94262,75 грн. за платежем: податок на прибуток підприємств. Як вбачається з акта перевірки, підставою для прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень - рішень стали: - акт ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС про результати зустрічної звірки ТОВ «Таурус Голд» (код за ЄДРПОУ 38112590) щодо не підтвердження реальності здійснення господарських взаємовідносин з контрагентами за липень,серпень 2012 року від 12.10.2012 року № 149/244/38112590; - акт ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС про результати зустрічної звірки ТОВ «Таурус Голд» (код за ЄДРПОУ 38112590) щодо не підтвердження реальності здійснення господарських взаємовідносин з контрагентами за вересень 2012 року від 26.10.2012 року № 177/244/38112590. Згідно даних актів, податковим органом було встановлено, що ТОВ «Таурус Голд» не знаходиться за податковою адресою, на підприємстві працює 4 особи, а в липні 2012 року ТОВ «Таурус Голд» мало взаємовідносини з ТОВ «Ник 7» по яким була складена нікчемність. У зв'язку з чим, контролюючий орган дійшов висновку, що операції з поставки по ланцюгу: постачальники - ТОВ «Таурус Голд» - покупці не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів та не спричиняють реального настання правових наслідків, оскільки станом на момент проведення перевірки ТОВ «Таурус Голд» має 9 стан (направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням); встановлена відсутність наявних матеріальних та трудових ресурсів для здійснення господарської діяльності; не підтверджено жодної задекларованої суми, згідно відповідей отриманих з ДПІ місць обліку контрагентів. Відтак, відповідач за результатами перевірки позивача дійшов до висновку, що у ТОВ "Торгівельний дім "Інфанта" було відсутнє право на формування витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту з ПДВ по операціях з ТОВ «Таурус Голд».

Не погоджуючись з викладеними обставинами, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Окружний адміністартвиний суд м. Києва прийшов до висновку про необхідність задовольнити позовні вимоги.

Колегія суддів не погоджується з даним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI. у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Враховуючи те, що позивач на письмові запити ДПІ у Святошинському районі м. Києва від 12.10.2012 № 11473/10/15-240, від 22.11.2012 № 13198/10/15-240, та на повідомлення про проведення документальної позапланової виїзної перевірки від 20.05.2013 № 144/22-50/31952783 ні під час розгляду заперечень та проведення перевірки не надав документів, що підтверджують господарські операції по взаємовідносинам з TOB «Таурус Голд», що відображені у податковій звітності, колегія суддів приходить до висновку, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної значимості (сили), крім іншого, мають бути складені за фактично вчиненою операцією, повинні мати всі обов'язкові реквізити, містити відомості про господарську операцію, про зміст та обсяг операцій, та бути підписані уповноваженими особами, що надає первинному документу юрщцІЧну значимість для цілей відображення спірних операцій у бухгалтерському та податковому обліку.

У той же час, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування витрат виникають за наявності сукупності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість формування спірних сум витрат та які є передумовою їх формування. Зокрема, такі правові наслідки наступають у разі: (1) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; (2) документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; (3) придбання товарів/робіт/послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності; (4) наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій.

Недоведеність наявності цих чинників, з якими норми законодавства пов'язують можливість віднесення платником податків до валових витрат, зокрема, недоведеність здійснення певних операцій (нездійснення операцій), позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування витрат, а покупця - права на формування цих податкових вигод, навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості робіт/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників певних операцій.

В свою чергу, первинні документи позивача не відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та податкову звітність в Україні» а саме: видаткові накладні на отримання ТМЦ від TOB «Таурус Голд» не містять посилання на номер довіреності за якою отримувались ТМЦ та не містять розшифровки підписів осіб відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. (стаття 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»)

Довіреність на одержання цінностей є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначений перелік та кількість цінностей.

Без довіреності не може бути створено інший первинний документ - видаткову накладну, товарно-транспортну накладну тощо, який є дозволом для здійснення господарської операції з відпуску цінностей.

З наведених правових норм випливає, що вимоги, які пред'являються до оформлення первинних документів, мають імперативний характер. Законом встановлено ті реквізити, які мають бути обов'язкові вказані при складенні первинного облікового документа та які дозволяють ідентифікувати господарську операцію. Первинні документи повинні не лише містити повну інформацію про виконану господарську операцію, але й виступати носіями достовірних відомостей про таку операцію та її учасників.

Однак, позивачем до суду не було надано доказів на підтвердження видання довіреностей, журналу реєстрації довіреностей на отримання ТМЦ від TOB «Таурус Голд» за Договором №31/07.

Разом з тим, досліджуючи питання руху активів, встановлено що за змістом норм ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Податкового Кодексу України наявність первинних документів є обов'язковою, а не достатньою умовою для збільшення платником витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток і податкового кредиту з ПДВ для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість, оскільки факт виконання суб'єктом права зобов'язання за укладеним правочином зумовлює складання й інших документів, котрі об'єктивно необхідні для завершення процедури виконання зобов'язання, а відтак фізичне створення особою лише первинного документа не є беззаперечним доказом реальності конкретної господарської операції.

Згідно з законом, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток і податковий кредит з ПДВ для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість можуть бути сформовані платником податків лише за реально проведеною господарською операцією, тобто за господарською операцією, котра спричинила зміни у структурі та стані активів і зобов'язань суб'єкта господарювання, за умови, що проведення господарської операції підтверджується також і іншими документами, складання яких передбачено законодавством та є загальноприйнятим за звичаями ділового обороту.

З огляду на вищевикладене, реальність господарської операції з придбання товарів має підтверджуватись також документами про фізичне переміщення придбаних товарів у просторі та документами про зберігання придбаних товарів.

Однак, в матеріалах справи відсутні документи, що свідчить про переміщення та про зберігання ТМЦ.

Також, відповідно до п.2.1 Договору № 31/07 асортимент товару погоджується сторонами у додатку № 1 до даного договору який є невід'ємною його частиною. При цьому, згідно зі ст. 3.5.8 кількість, ціна, строк та пункт поставки визначається Сторонами у Замовленні покупця на відповідний товар. Саме Замовлення Покупця, прийняті Постачальником до виконання. є підставою для поставки товару. Однак, позивачем не було надано Замовлень та Додатку № 1 до договору поставки.

Відповідно до ст. 83 Податкового кодексу України, під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

В свою чергу, ч. 1 ст. 16 Закону України «Про інформацію» від 2 жовтня 1992 року за № 2657-ХІІ визначено, що податкова інформація - це сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб'єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Як свідчать матеріли справи, під час перевірок контрагента позивача, яка проводилась на підставі аналізу наявної податкової звітності контрагентів, так і під час розгляду справи за результатами аналізу податкової звітності контрагента не встановлено наявності технічного персоналу. Наведені відомості щодо наявності у контрагента матеріальних ресурсів, з боку позивача не надані.

3 наведеного вбачається відсутність у контрагента матеріальних та трудових ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності та, зокрема, спірних операцій.

За відсутності факту придбання товарів чи послуг, або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Пунктом 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно пункту 139.1. статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пп. а п. 198.1, п. 198.2., п. 198.3. ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6. ст.198 Податкового кодексу України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.201.10. ст.201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Законом України "Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, для підтвердження включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат підприємства, а також для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги) до складу податкового кредиту, необхідні первинні документи (зокрема, податкові накладні), оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні".

Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ст.2).

Частиною 2 ст. 3 Закону визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст.1 Закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст.9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Враховуючи викладене, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в постанові від 31 березня 2015 року, та є підставою для її скасування.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві - задовольнити, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від "31" березня 2015 року - скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від "31" березня 2015 року - скасувати. В задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "ІНФАНТА" до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити. Постанова набирає законної сили відповідно до вимог ч. 2 ст. 212 КАС України та може бути оскаржена в двадцятиденний термін шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.О. Шостак

Судді І.Л. Желтобрюх

Я.С. Мамчур

Головуючий суддя Шостак О.О.

Судді: Желтобрюх І.Л.

Мамчур Я.С