Постанова № 44312775, 18.05.2015, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

18 травня 2015 року Справа № 814/1320/15

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Желєзного І.В. секретар судового засідання Зощак В.В. розглянувши адміністративну справу

за позовомОСОБА_1, АДРЕСА_1,Вознесенськ,Миколаївська область,56500

доГоловного управління Держземагентства України у Миколаївській області, вул. Миру, 34, к. 711,Миколаїв,54034

провизнання протиправним та скасування наказу про припинення права користування земельною ділянкою, ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до адміністративного суду з позовом, в якому, відповідно до уточнених вимог, просив визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держземагенства у Миколаївській області (далі по тексту - відповідач, Дерземагенство) №1627-сг від 25.03.2015 року про припинення права користування земельною ділянкою.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказав, що оспорюваний наказ є незаконним та таким, що перешкоджає оформленню прийняття спадщини на право постійного користування земельною ділянкою.

Відповідач позов не визнав, зазначивши, що прийняття рішення про припинення права користування земельною ділянкою та визнання нечинним державного акта на право постійного користування у зв'язку зі смертю набувача цього права на законодавчому рівні не передбачено, проте прийняття такого рішення (наказу) в даному випадку обумовлено необхідністю внесення відповідних змін (даних) до земельно-облікових даних.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд встановив наступне.

На підставі розпорядження Єланецької районної державної адміністрації Єланецького району Миколаївської області № 159-р від 11.04.1996 р. гр. ОСОБА_2 надано право постійного користування земельною ділянкою площею 33,2 га в межах території Великосербулівської сільської ради для ведення селянського (фермерського) господарства, про видано державний акт серії НОМЕР_1 від 27.05.1996 р.

В вересні 2013 року ОСОБА_2 створив фермерське господарство «Губа».

Після смерті ОСОБА_2 позивач, який є сином померлого і спадкоємцем першої черги за законом, звернувся до Першої Вознесенської державної нотаріальної контори Миколаївської області із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 33,2га. в межах території Великосербулівської сільської ради.

Постановою від 07.02.2015 року державним нотаріусом Першої Вознесенської державної нотаріальної контори Миколаївської області позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на право постійного користування землею.

Спираючись на те, що на законодавчому рівні не врегульовано питання щодо оформлення права на спадщину за законом на право постійного користування земельною ділянкою, позивач 10.03.2015 року звернувся до Єланецького районного суду Миколаївської області з позовом про визнання права на постійне користування земельною ділянкою в порядку спадкування за законом.

25.03.2015 року відповідачем прийнято оспорюваний наказ №1627-п про припинення права користування земельною ділянкою, яким

- припинено право постійного користування земельною ділянкою гр. ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про смерть;

- визнано таким, що втратив чинність державний акт на право постійного користування землею серії НОМЕР_1 зареєстрованого у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею 27.05.1996 року за №57;

При цьому, обгрунтовуючи підстави прийняття оспорюваного наказу, відповідач посилається на ст.122 Земельного кодексу України та ст.25 Цивільного кодексу України.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди у відповідності з ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно приписів ч.1 ст.92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Відповідно до ч.5 ст. 116 Земельного кодексу України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Статтею 141 Земельного кодексу України встановлено перелік підстав припинення права користування земельною ділянкою, відповідно до якого підставами припинення права користування земельною ділянкою є:

а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;

б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом;

в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій;

г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;

ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

д) систематична несплата земельного податку або орендної плати;

е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці;

є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

З аналізу норм глави 22 Земельного кодексу України вбачається, що законодавець не передбачив можливості прийняття спеціальних рішень про визнання нечинними актів на право постійного користування землею та припинення права користування земельною ділянкою в зв'язку зі смертю користувача.

Обґрунтування відповідачем наказу про визнання нечинним акта про право постійного користування землею ст.122 Земельного кодексу України та ст.25 Цивільного кодексу України є невмотивованим, оскільки в даних правових нормах не міститься приписів щодо прийняття рішень про скасування (визнання недійсними, визнання нечинним, ін..) актів на право постійного користування земельною ділянкою з підстав смерті землекористувача.

Акт на право постійного користування землею є правовстановлюючим документом, недійсність (або нечинність) якого може бути встановлено тільки за рішенням суду за позовом заінтересованих осіб.

Прийняття рішення про припинення права користування землею в зв'язку з смертю користувача та визнання нечинним акта на право користування землею не відноситься до компетенції відповідача, який повинен діяти на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Виходячи з наведеного, суд дійшов до висновку про те, що оспорюваний наказ не відповідає вимогам законодавства, що є підставою для визнання його скасування.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 11, 70, 71, 86, 159-163, 167 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держземагентства України у Миколаївській області від 25.03.2015року №1627-сг про припинення права користування земельною ділянкою.

Присудити з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 73 гривні 08 копійок сплаченого судового збору.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів в порядку ст. 186 КАС України.

Суддя І. В. Желєзний