Постанова № 44312657, 29.04.2015, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

29 квітня 2015 року Справа № 814/4851/13-а

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Лісовської Н.В., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомвійськової частини А 2920, вул. Кутвіцького, 49, м. Вознесенськ, Миколаївська область, 56500

доОСОБА_1, АДРЕСА_1, м. Вознесенськ, Миколаївська область, 56500 простягнення завданих державі збитків у розмірі 221294,70 грн., В С Т А Н О В И В:

Позивач - військова частина А 2920, звернувся до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення завданих державі збитків у розмірі 221294,70 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що відповідач вчинив злочин у сфері службової діяльності і спричинив матеріальну шкоду.

Відповідач заперечив проти позову і зазначив, що майно, про втрату якого вказує позивач, в подальшому отримано військовою частиною і нестачі виявлено не було, що підтверджується актом ревізії фінансово-господарської діяльності позивача від 24.10.2008 р. В подальшому відбувався рух автомобільного майна, а тому нестача могла виникнути внаслідок неналежного виконання службових обов'язків іншими особами (а. с. 66а-66в).

Сторони подали клопотання про розгляд справи за їх відсутності, в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Вислухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд дійшов висновку, що позов належить задоволенню, виходячи з наступного:

Судом встановлено, що відповідач проходив військову службу за контрактом на посаді начальника сховища відділу зберігання стрілецької зброї військової частини А 2920 у військовому званні "прапорщик".

05.11.2007 р. відділом забезпечення Центрального автомобільного управління Збройних Сил України (військова частина А 0119, що дислокується по вул. Дегтярівська, 28-А, м. Київ) видано наряд № 76/НЗ, відповідно до якого військова частина А 2920 мала отримати у військовій частині А 2721, що дислокувалась у с. Роги Маньківського району Черкаської області, по 2 автомобільні ремонтні комплекти № 3 до автомобілів МАЗ-500, ГАЗ-53 та КРАЗ-255, а всього 6 автомобільних ремонтних комплектів 1 категорії, тобто таких, що не використовувались за призначенням.

13.11.2007 р. командир військової частини А 2920 уповноважив відповідача одержати та доставити вказане в наряді військової частини А 0119 від 05.11.2007 р. № 76/НЗ майно до частини, у зв'язку з чим видав останньому довіреність.

14.11.2007 р. за нарядом військової частини А 0119 05.11.2007 р. № 76/НЗ на підставі довіреності серії ЯОИ № 045803 відповідач як приймач військової частини А 2920 одержав зі складу військової частини А 2721 у с. Роги Маньківського району Черкаської області по 2 автомобільні ремонтні комплекти № 3 до автомобілів МАЗ-500, ГАЗ-53 та КРАЗ-255, а всього 6 автомобільних ремонтних комплектів 1 категорії, тобто таких, що не використовувались за призначенням.

Безпосередньо після одержання зазначеного майна, на території військової частини А 2721 відповідач як приймач військової частини А 2920, тобто військова службова особа, недбало ставлячись до військової служби, безпідставно розраховуючи, що громадянин ОСОБА_2, уповноважений на транспортування, як перевізник одержаних матеріальних засобів, не передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинен був і міг їх передбачити, не встановив особу цього перевізника, не перевірив наявність у нього повноважень на перевезення військового майна, безпідставно, без складання товарно-супровідних документів, здав ОСОБА_2 частину одержаного ним за нарядом військової частини А 0119 від 05.11.2007 р. № 76/НЗ військового майна, а саме: 1 автомобільний ремонтний комплект № 3 до автомобіля МАЗ-500, 1 автомобільний ремонтний комплект № 3 до автомобіля ГАЗ-53, 1 автомобільний ремонтний комплект № 3 до автомобіля КРАЗ-255, а всього 3 автомобільні ремонтні комплекти 1 категорії, тобто таких, що не використовувались за призначенням.

Безпідставно видане відповідачем сторонній особі перелічене військове майно на загальну суму 77202,36 грн. до військової частини А 2920 доставлено не було.

Позивач надав суду довідку визначення вартості автомобільного майна, яке не довезено відповідачем (а. с. 46). Загальна сума нестачі майна з урахуванням повернутого в ході досудового слідства складає 82675,54 грн., з урахування кратності - 221294,70 грн.

Згідно з п. 13 Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затвердженого постановою Верховної Ради України від 23.06.1995 р. № 243, військовослужбовці і призвані на збори військовозобов'язані несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини державі, у разі недостачі військового майна, переданого їм під звіт для зберігання, а також їх дій (бездіяльності), що мають ознаки злочину.

Відповідно до Переліку військового майна, нестача або розкрадання якого відшкодовується винними особами у кратному співвідношенні до його вартості, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.11.1995 р. № 880, нестача або розкрадання агрегатів, запасних частин, інструментів і приладдя до автомобільної техніки усіх марок відшкодовується у трикратному розмірі до їх вартості.

Факт спричинення збитків державі в особі військової частини А 2920 в повному обсязі знайшов своє відображення під час досудового та судового розгляду справи № 1407-1332/2012 Вознесенським міськрайонним судом Миколаївської області, у зв'язку з чим під час винесення постанови, яка не оскаржувалась та не скасовувалась, вину відповідача у вчиненні злочину а також спричинення державі збитків доведено сукупністю зібраних доказів в повному обсязі (а. с. 6-13).

За таких обставин суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості (ч. 1 ст. 11 КАС).

Згідно ст. 71 ч. 2 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, ч. 3 ст. 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, м. Вознесенськ, Миколаївська область, 56503) завдані збитки в розмірі 221294,70 грн. на користь держави в особі військової частини А 2920.

Постанова суду першої інстанції набирає чинності з моменту закінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження.

Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Суддя Н. В. Лісовська