Ухвала суду № 44312602, 21.05.2015, Луганський окружний адміністративний суд

2.1

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

21 травня 2015 рокуСєвєродонецьк№ 812/212/15

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Свергун І.О., перевіривши матеріали адміністративного позову Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма "Неонікс" до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання дій протиправними, стягнення матеріальної та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

29 квітня 2015 року Приватне підприємство Виробничо-комерційна фірма "Неонікс" звернулося до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління Міндоходів у Луганській області, в якому просить суд визнати дії відповідача щодо надання відповіді від 17.02.2015 вих. № 2043/12-14-15-03/21 на звернення позивача від 06.02.2015 вх. № 1136/10 протиправними; визнати дії відповідача щодо відмови у надання свідоцтва платника податків на додану вартість листом за підписом ОСОБА_1 від 27.12.11 та невиконання строків розгляду заяви (шість місяців замість 10 днів) з 10 жовтня 2011 року до 29 березня 2012 року протиправними; стягнути з відповідача на користь позивача матеріальну шкоду в розмірі 6588,90 грн., моральну шкоду в сумі 120000,00 грн., загалом - 126588,90 грн.

Ухвалою судді від 05 травня 2015 року позовну заяву було залишено без руху та запропоновано позивачу у строк до 20 травня 2015 року усунути зазначені в ухвалі недоліки позовної заяви шляхом надання суду документу про сплату судового збору за подання позовної заяви немайнового характеру в розмірі, визначеному законом, та зазначити причини пропуску строку звернення до суду з позовними вимогами про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови в наданні свідоцтва платника податку на додану вартість листом від 27.12.2011 та невиконання строків розгляду заяви, а також роз'яснено наслідки їх неусунення.

19 травня 2015 року позивач надав суду заяву, в якій посилається, що він звільнений від сплати судового збору у відповідності до п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України "Про судовий збір", також зазначив, що вказана судом редакція Закону України "Про судовий збір" суперечить ст. 67, 130 Конституції України та фактично перекладає на нього обов'язок держави утримувати суди, що є неконституційним і протиправним, а також таким, що фактично позбавляє його права доступу до суду, що фактично є дискримінацією за ознакою майнового стану, яка заборонена ст. 14 Конвенції 1950 року. Разом з тим, сплата судового збору, на думку позивача, не є обов'язковою, оскільки такий збір не передбачено Конституцією України, зокрема, судовий збір не входить до переліку обов'язкових платежів і зборів, встановлених ст. 67 Конституції України. Позивач зазначає, що судовий збір включається до складу судових витрат, тобто, є неподатковим платежем і передбачає готовність особи, яка звертається з позовом до суду, добровільно сплатити судовий збір.

Щодо строку звернення до суду позивач зазначає, що такий строк слід відраховувати з 21 лютого 2015 року, тобто, з дати отримання відповіді ДПІ у м. Сєвєродонецьку.

Розглянувши заяву позивача, суд дійшов висновку, що недоліки позовної заяви не було усунуто з огляду на наступне.

Посилання позивача на пункт 13 частини 2 статті 3 Закону України "Про судовий збір" суд вважає хибним. Як було зазначено судом в ухвалі від 05 травня 2015 року Вищий адміністративний суд України в Довідці про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами Закону України «Про судовий збір» від 23.01.2015 щодо застосування положень пункту 13 частини 2 статті 3 Закону України «Про судовий збір» вказав наступне.

Відповідно до частини другої статті 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Зміст цієї норми вказує на те, що вимозі про відшкодування шкоди передує вимога про встановлення порушення прав, свобод та інтересів позивача. За такого правового врегулювання вимога про відшкодування шкоди не є об'єктом, за який справляється судовий збір. Водночас за вимогу, яка їй передує, такий платіж сплачується.

Таким чином, за подання позову про визнання протиправними дій відповідача має бути сплачено судовий збір у сумі, що складає 0,06 розміру мінімальної заробітної плати.

Позивачем судовий збір у вказаному розмірі не було сплачено.

Доводи позивача про неконституційність та протиправність положень Закону України "Про судовий збір" є безпідставними, оскільки норми вказаного Закону не визнавалися неконституційними чи протиправними в порядку, встановленому законом.

Посилання позивача про добровільний характер справляння судового збору не відповідають дійсності.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про судовий збір" судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Згідно з частиною 1 статті 3 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Частиною 4 статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати.

Наведені норми вказують на обов'язковість сплати судового збору за подання до суду позовної заяви, крім випадків, передбачених законом.

Щодо посилань позивача на позбавлення його права доступу до суду та фактично дискримінацію за ознакою майнового стану суд зазначає наступне.

Чинним законодавством України передбачено можливість відстрочення чи розстрочення сплати судового збору.

Відстрочення та розстрочення сплати судового збору, звільнення від його сплати особи, яка через важкий майновий стан не може його сплатити, направлено на забезпечення доступності до правосуддя та реалізацію права таких осіб на судовий захист.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Ця норма кореспондується з нормою частини першої статті 88 КАС України.

Їх аналіз показує, що єдиною підставою для вчинення судом зазначених у цій нормі дій є майновий стан заявника. Обґрунтування пов'язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору у встановлених законом розмірах і в строки, покладається на цю особу.

Позивачем не заявлялося клопотання про зменшення розміру належних до оплати судових витрат, звільнення від їх оплати повністю або частково, відстрочення чи розстрочення їх сплати. Позивач не посилається на обставини, які б ускладнювали сплату судового збору, натомість, посилається на звільнення його від сплати судового збору відповідно до пункту 13 частини 2 статті 3 Закону України "Про судовий збір".

Що стосується строку звернення позивача до суду слід зазначити наступне. Оглядом матеріалів позовної заяви було встановлено, що лист відповідача, яким позивачу було відмовлено в видачі свідоцтва платника податку на додану вартість від 27.12.2011 за № 24408/16-28, позивач отримав 03.01.2012. Ухвалою суду від 05 травня 2015 року позивачу було запропоновано зазначити причини пропуску строку звернення до суду з позовними вимогами про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови в наданні свідоцтва платника податку на додану вартість листом від 27.12.2011 та невиконання строків розгляду заяви. У заяві від 19 травня 2015 року, наданій суду на виконання вказаної ухвали, позивачем не було зазначено причини пропуску такого строку, натомість позивач посилається, що строк на звернення до суду з позовом слід відраховувати з 21 лютого 2015 року, тобто, з дати отримання відповіді ДПІ у м. Сєвєродонецьку.

Вказані доводи позивача суд до уваги не бере, оскільки, як слідує з листа ДПІ у м. Сєвєродонецьку вих. № 2049/12-14-15-03/21 від 17.02.2015, на який посилається позивач, позивачу надавалася відповідь на чергове його звернення. В листі зазначено, що ПП ВКФ "Неонікс" було зареєстровано платником ПДВ з наданням свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 200038399. Позовні ж вимоги, щодо яких судом було встановлено пропуск строку звернення до суду, стосуються дій відповідача з відмови в реєстрації платником ПДВ. Як установлено судом та зазначено позивачем у позовній заяві, про відмову в реєстрації в якості платника ПДВ він дізнався 03.01.2012 після одержання листа відповідача від 27.12.2011 № 24408/16-28.

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.

Зважаючи, що позивач у встановлений судом строк не усунув у повному обсязі недоліки позовної заяви, позовна заява має бути повернута позивачеві.

Відповідно до частини 6 статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

На підставі викладеного, керуючись статтею 108 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма "Неонікс" до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання дій протиправними, стягнення матеріальної та моральної шкоди повернути позивачу.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено в письмовому проваджені або згідно з частиною третьою статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

СуддяІ.О. Свергун