Постанова № 44312382, 14.05.2015, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2015 року (14 год. 52 хв.)Справа № 808/944/15 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Калашник Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Гудименко Я.А.,

представників:

позивача - ОСОБА_1,

відповідача - Чєрнєвої З.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Комунарському районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (позивач) до Державної податкової інспекції у Комунарському районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області (відповідач), у якому позивач просить суд визнати протиправною та скасувати вимогу відповідача від 17.11.2014 №641-17 про сплату боргу (недоїмки) в розмірі 6077,02грн.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав та надав пояснення, аналогічні викладеним у позові. Зокрема зазначив, що оскаржувана вимога не містить підстав її формування, сума, зазначена у вимозі, не відповідає приписам чинного законодавства. Просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засідання проти позову заперечив, та надав пояснення, аналогічні викладеним у письмових запереченнях на позов. Оскаржувану вимогу вважає правомірною та просить відмовити у задоволенні позову.

На підставі ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Суд, вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, розглянувши матеріали і з'ясувавши обставини справи, дослідивши інші наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наступні обставини.

Позивач - ОСОБА_3 (код НОМЕР_1) є фізичною особою-підприємцем та перебуває на спрощеній системі оподаткування.

Зі змісту картки особового рахунку ОСОБА_3, наданої відповідачем до матеріалів справи, вбачається, що позивач не сплачував єдиний внесок за період 3, 4 квартали 2013 року та 1, 2, 3 квартали 2014 року. Представник позивача у судовому засіданні факт несплати єдиного внеску позивачем не спростував.

За даними картки особового рахунку відповідачем прийнято вимогу від 17.11.2014 №641-17 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску у розмірі 6077,02грн.

Вважаючи таку вимогу протиправною позивач звернувся до суду із позовом про її скасування.

Дослідивши фактичні обставини справи суд не вбачає підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI від 08.07.2010 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №2464).

Відповідно до ч. 1 п.2 ст.1 Закону №2464, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Пунктом ч. 1 ст. 4 Закону №2464 встановлено що, платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Статтею 6 Закону №2464 встановлено, що платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону №2464, єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе та членів сім'ї, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу.

Частиною 11 ст. 8 Закону №2464 встановлено, що єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Відповідно до абз.3 ч.8 ст.9 платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, та членів сімей таких осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Крім того, процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон), нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначає Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджену Наказом Міністерства доходів і зборів від 09.09.2013 №455.

Відповідно до п.2.1 указаної Інструкції платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Пунктом 4.6 Інструкції встановлено обчислення і строки сплати єдиного внеску платниками, зазначеними у підпункті 3 пункту 2.1 розділу II цієї Інструкції, які обрали спрощену систему оподаткування:

1) зазначена категорія платників самостійно обчислює суму єдиного внеску, яка не може бути менше мінімального страхового внеску на місяць;

2) платники сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Судом встановлено та представником позивача не спростовано, що позивач єдиний внесок у встановлені законодавством терміни у 3, 4 кварталах 2013 року та 1,2, 3 квартах 2014 року не сплачував, що в свою чергу надало право відповідачу сформувати вимогу про сплату боргу.

Згідно із абз.п.6.3 Інструкції, органи доходів і зборів надсилають платникам вимогу про сплату недоїмки в таких випадках, зокрема, якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску.

У випадку, передбаченому абзацом другим цього пункту, вимога надсилається одночасно з актом документальної перевірки платника єдиного внеску або актом про суми розбіжностей щодо сум доходу (прибутку), заявлених у звітності до органу доходів і зборів та задекларованих у річній податковій декларації фізичними особами - підприємцями чи особами, які забезпечують себе роботою самостійно, або повідомленням-розрахунком на всю суму донарахованого єдиного внеску.

Фізичним особам-підприємцям, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, вимога надсилається протягом п'ятнадцяти робочих днів, наступних за календарним місяцем, у якому виникла або зросла недоїмка зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

Вимога формується на підставі даних особових рахунків платників на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Пунктом 6.4 Інструкції встановлено, що вимога про сплату боргу формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з карток особових рахунків платників за формою згідно з додатком 4 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 5 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Ураховуючи викладене вище суд зазначає, що оскаржувана вимога сформована на підставі даних з картки особового рахунку платника, копія якої відповідачем надано до матеріалів справи. Крім того, безпосередньо у самій вимозі вказано, що вона винесена на підставі картки особового рахунку. Тому твердження представника позивача, що в оскаржуваній вимозі відсутня підстава її формування є необґрунтованим.

Щодо незгоди позивача із сумою, яка визначена в оскаржуваній вимозі, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що позивач не сплачував єдиний внесок за періоди: 3,4 квартали 2013 року та 1,2,3 квартали 2014 року.

Згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» мінімальна заробітна плата встановлена у розмірі: з 01 січня - 1147грн., з 01 грудня - 1218 грн.

Тобто, 34,7% з 01 січня 2013 року - 398,01грн., а з 01 грудня 2013 року - 422,67грн.

Так, за 3 кв. 2013 року відповідач нарахував 1194,03грн.єдиного внеску (398,01 грн. х 3). З урахуванням наявної переплати борг позивача за 3 кв. 2013 року становить 1054,5грн.

За 4 кв. 2013 року відповідачем нараховано єдиний внесок у розмірі 1218,67грн. (398,01грн.+398,01грн.+422,65грн.).

У 2014 році розмір мінімальної заробітної плати становив 1218 грн., 34,7% від такого розмірі - 422,65грн.

Відповідач за 1,2,3 кв. 2014 року нарахував позивачу 3803,85грн. єдиного внеску. (422,65грн. х 3 =1267,95грн. щоквартально; 1267,95грн. х 3 квартали = 3803,85грн.)

Тобто, 1054,50грн. (3кв.2013р.) + 1218,67грн. (4кв.2014р.) +3803,85грн.(1, 2, 3 кв.2014р.) = 6077,02грн.

Відомості про нарахування єдиного внеску відображені у картці особового рахунку позивача.

Ураховуючи наведений вище розрахунок, суд вважає, що відповідачем правомірно сформована вимога на 6077,02грн.

Згідно з ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 статті 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VІ під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги. Так, позивач сплатив судовий збір у розмірі 182 грн. 70 коп., а тому стягненню з позивача підлягає сума судового збору у розмірі 1644 грн. 30 коп.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 86, 158-163 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1.У задоволенні позову відмовити повністю.

2.Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Державного бюджету України суму судового збору у розмірі 1644,30грн. (одна тисяча шістсот сорок чотири грн. 30 коп.)

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Ю.В.Калашник