Постанова № 44312179, 18.05.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2015 р. Справа № 804/15881/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіСтепаненко В.В. при секретаріНовченко Є.Ю. за участю: представника позивача представника відповідача ОСОБА_3 Лук`янова А.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, третя особа ОСОБА_6 про скасування постанови та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, третя особа ОСОБА_6 про скасування постанови від 08.07.2009 року про відкриття виконавчого провадження №13951949 та зобов'язання вчинити дії.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що в порушення приписів законодавства відповідачем винесено постанову від 28.07.2009 року про відкриття виконавчого провадження №13951949 не на підставі оригі налу виконавчого напису нотаріуса або його дубліката, а на підставі нотаріально засвід ченої копії виконавчого напису нотаріуса, у зв'язку з чим вказана постанова є протиправ ною та підлягає скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідач надав до суду копію виконавчого провадження №13951949, представник відповідача у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Третя особа у судове засідання не з'явилась, надала до суду клопотання про розгляд справи без її участі.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши наявні документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Постановою заступника начальника Амур-Нижньодніпровського відділу держав ної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Рак М.С. від 28.07.2009 року було відкрито виконавче провадження №13951949 по приму совому виконанню виконавчого напису №184, виданого 06.04.2009 року нотаріу сом Дніпропетровського міського нотаріального округу Кохан Г.Л., про звернення стяг нення на квартиру АДРЕСА_1, що на лежить на праві власності ОСОБА_6 та ОСОБА_5, і за рахунок коштів, отриманих від реалізації квартири, задовольнити вимоги акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» у розмірі 523 741,77 грн.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

У відповідності до частин 1, 2 статті 2 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, що була чинною на момент виникнення правовідносин) примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Відповідно до Закону України «Про державну виконавчу службу» примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, районних, міських (міст обласного значення), районних в містах відділів державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції (далі - державні виконавці).

Згідно частини 1 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

В силу пункту 4 частини 2 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону державною виконавчою слу жбою підлягають виконанню такі виконавчі документи, зокрема, виконавчі написи нотаріусів.

Статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження» закріплено, що державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа: 1) за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення, зазначеного в статті 3 цього Закону; 2) за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) в інших передбачених законом випадках.

За приписами частини 1 статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.

Відповідно до абзацу 9 частини 3 статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження має право звертатися до органу, який видав виконавчий документ, за роз'ясненням рішення з заявою про видачу дубліката виконавчого документа, порушувати клопотання про встановлення чи зміни порядку і способу виконання, відстрочку та розстрочку виконання рішення.

Частиною 2 статті 11-1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що стягувач має право подати заяву про видачу дубліката виконавчого документа, про поновлення строку пред'явлення виконавчого документа до виконання, про відмову від стягнення і повернення виконавчого документа.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що виконавче провадження може бути відкрито виключно на підставі оригіналу або дублікату виконавчого документа.

З наданої відповідачем копії виконавчого провадження №13951949 вбачається, що 27.07.2009 року до Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції звернувся представник акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» із заявою про відкриття виконавчого провадження (вх. №8708/03-20 від 27.07.2009 року), до якої була додано виконавчий напис, вчинений 06.04.2009 року нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Кохан Г.Л. за реєстровим номером №184, про звернення стяг нення на квартиру АДРЕСА_1, що на лежить на праві власності ОСОБА_6 та ОСОБА_5, і за рахунок коштів, отриманих від реалізації квартири, задовольнити вимоги акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» у розмірі 523 741,77 грн.

За змістом пункту 2 глави І Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 року №20/5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 3 березня 2004 року за №283/8882 (надалі Інструкція від 03.03.2004 року №20/5), відповідно до Закону України «Про нотаріат», Цивільного та Сімейного кодексів України нотаріуси вчиняють такі нотаріальні дії: видають дублікати нотаріальних документів, що зберігаються у справах нотаріуса.

За приписами пункту 5 глави І Інструкції від 03.03.2004 року №20/5 дублікати

нотаріальних документів викладаються на спеціальних бланках нотаріальних документів з лицьового та зворотного боку цих бланків.

Згідно пункту 24 глави ІІ Інструкції від 03.03.2004 року №20/5 при посвідченні правочинів, засвідченні вірності копій (фотокопій) документів і виписок з них, справжності підпису на документах, вірності перекладу документів з однієї мови на іншу, при посвідченні часу пред'явлення документа, при видачі дублікатів на відповідних документах вчиняються посвідчувальні написи за формами, установленими Правилами ведення нотаріального діловодства.

Відповідно до пункту 29 глави ІІ Інструкції від 03.03.2004 року №20/5 дублікат документа повинен містити весь текст посвідченого або виданого документа, оригінал якого вважається таким, що втратив чинність. На дублікаті документа робиться відмітка про те, що він має силу оригіналу, і вчиняється посвідчувальний напис. Крім того, про видачу дубліката нотаріус робить відмітку на примірнику документа, який зберігається в справах державної нотаріальної контори чи приватного нотаріуса.

Наказом Міністерства юстиції України від 10.01.2005 року №1/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10 січня 2005 року за №17/10297, було затверджено форми реєстрів для реєстрації нотаріальних дій, нотаріальних свідоцтв, посвідчувальних написів на правочинах і засвідчуваних документах.

Так, формою 68 даної інструкції було затверджено посвідчувальний напис на дублікаті виконавчого напису, в якому обов'язково має міститись інформація, зокрема, про найменування нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, нотаріального округу; назву документа, дублікат якого видається; назву втраченого виданого документа; прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи або найменування юридичної особи, якій видано дублікат.

Також у формі 54 у вищевказаній інструкції було закріплено форму посвідчувального напису про засвідчення вірності копії документа.

Судом встановлено, що у виконавчому написі, вчиненому 06.04.2009 року нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Кохан Г.Л. за реєстровим номером №184, мітиться посвідчувальний напис, що 21 липня 2009 року Кохан Г.Л., нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу, засвідчено вірність цієї копії з документа, у якому підчисток, дописок, закреслених слів, інших незастережених виправлень або якихось інших особливостей не виявлено, зареєстровано в реєстрі за №524.

За таких обставин суд вважає, що виконавче провадження №13951949 було відкрито не на підставі оригіналу або дублікату виконавчого напису нотаріуса від 06.04.2009 року №184, а його копії, що порушує приписи законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин.

Представником відповідача у судовому засіданні не було надано обґрунтованих пояснень щодо підстав винесення постанови про відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, який не відповідає вимогам Закону України «Про виконавче провадження».

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача до Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції про визнання протиправною та скасування постанову від 28.07.2009 року про відкриття виконавчого провадження №13951949.

Разом з тим суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині зобов'язання відповідача винести постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження на підставі заяви представника акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» про відкриття виконавчого провадження (вх. №8708/03-20 від 27.07.2009 року) та копії виконавчого напису нотаріуса, засвідченої 21.07.2009 року нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Кохан Г.Л., зареєстровано в реєстрі за №524.

Згідно частини 1 статті 2 та частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, в кореспонденції з приписами статті 6 Конституції України, якою закріплений принцип розподілу державної влади, суд не може перебирати на себе функцій органу, дії або бездіяльність якого оскаржується.

Положеннями Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець самостійно приймає рішення про відкриття чи відмову у відкритті виконавчого провадження.

Таким чином, позовні вимоги передбачають втручання в діяльність суб'єкта владних повноважень, який уповноважений приймати відповідні рішення. Отже, вказана вимога позивача не підлягає задоволенню із тих підстав, що суд не може підміняти собою суб'єкта владних повноважень щодо реалізації ним власних повноважень, наданих законодавством, оскільки суди не вправі втручатись в повноваження та діяльність суб'єктів владних повноважень, або ж підміняти їх.

Частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами частини 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Згідно частини 4 статті 118 Кодексу адміністративного судочинства України якщо у задоволенні вимог позивачеві буде відмовлено, вжиті заходи забезпечення адміністративного позову зберігаються до набрання постановою суду законної сили. Проте суд може одночасно з прийняттям постанови або після цього постановити ухвалу про скасування заходів забезпечення адміністративного позову або заміну одного способу забезпечення адміністративного позову іншим.

За таких обставин суд вважає за необхідне скасувати заходи забезпечення адміністративного позову.

Керуючись статтями 11, 70-72, 86, 94, 118, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_5 до Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, третя особа ОСОБА_6 про скасування постанови та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Рак М.С. від 28.07.2009 року про відкриття виконавчого провадження №13951949 по примусовому виконанню виконавчого напису №184 від 06.04.2009 року, який вчинений нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Кохан Г.Л., про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_6 та ОСОБА_5, і за рахунок коштів від реалізації квартири задоволення вимоги АКІБ «УкрСиббанк» у розмірі 523 741,77 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Присудити з Державного бюджету України на користь ОСОБА_5 судові витрати у розмірі 36,54 грн. (тридцять шість гривень п'ятдесят чотири копійки).

Скасувати заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.10.2014 року.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено 22 травня 2015 року.

Суддя В.В. Степаненко