Постанова № 44312152, 13.05.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2015 р. Справа № 804/5492/15

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя Віхрова В.С.,

при секретарі судового засідання Драгота С.А.,

за участю:

представника позивача Луценко Н.В.,

представника відповідача Данилевська Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Дніпропетровської міської ради до управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання неправомірними дії, визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

20.04.2015 р. Дніпропетровська міська рада (надалі - позивач) звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Данилевської Тетяни Миколаївни, в якому просить:

- визнати дії головного державного виконавця відділу примусового виконав рішень управління державної виконавчої служби Головного територіальної и управління юстиції у Дніпропетровській області Данилевської Т.М. щодо винесення постанови про накладення штрафу на Дніпропетровську міську раду у розмірі 680,00 (шістсот вісімдесят) грн. за невиконання вимог виконавчого листа у справі №200/798/14-а від 26.01.2015 виданого Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська неправомірними;

- визнати протиправною та скасувати повністю постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Данилевської Т.М. від 31.03.2015 р. ВП 46344773 щодо накладення штрафу на Дніпропетровську міську раду у розмірі 680,00 (шістсот вісімдесят) грн. за невиконання вимог виконавчого листа у справі №200/798/14-а від 26.01.2015 р., виданого Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська без поважних причин з дати її прийняття.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.04.2015 р. відкрито провадження та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.05.2015 р. поновлено Дніпропетровській міській раді строк звернення до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.05.2015 р. відстрочено сплату судового збору Дніпропетровській міській раді за подання адміністративного позову до ухвалення судового рішення у справі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.05.2015 р. судом здійснено процесуальну заміну первісного відповідача - Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Данилевську Тетяну Миколаївну на належного відповідача - управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області (надалі - відповідач).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувана постанова винесена державним виконавцем всупереч вимогам діючого законодавства.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши чинне законодавство, суд доходить висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності зі ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 р. за № 606-XIV (надалі - Закон України № 606-XIV) виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження.

Згідно ст. 25 вказаного Закону державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Судом встановлено, що рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська по справі № 200/798/14-а зобов'язано Дніпропетровську міську раду та Виконавчий комітет Дніпропетровської міської ради надати ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 у встановленому законом порядку інше житло, яке відповідає вимога, що ставляться до житлових приміщень згідно ст. 50 Житлового кодексу України.

Рішення суду набрало законної сили 25.12.2014 р., на його виконання Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська 28.01.2015 р. видано виконавчий лист № 200/798/14-а.

Головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Данилевською Тетяною Миколаївною на підставі заяви стягувача від 02.02.2015 р. та на виконання виконавчого листа за № 200/798/14-а, виданого 28.01.2015 р. Бабушкінським районним судом м.Дніпропетровська, відкрито виконавче провадження, про що винесено постанову від 06.02.2015 р. (ВП № 46344773).

У зазначеній постанові установлено боржнику строку для добровільного виконання рішення до 13.02.2015 р.

Копію постанови було отримано боржником 17.03.2015 р., що не заперечувалось ним у судовому засіданні та підтверджено матеріалами справи.

Статтею 75 Закону України № 606-XIV встановлено, що після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що листами від 16.03.2015 р. за вх. №№7/11-390, 7/11-391, 7/11-392, 7/11-393, 7/11-394, 7/11-395, від 17.03.2015 за вх. №№7/11-408, 7/11-409 позивач повідомляв державного виконавця про те, що з метою виконання рішення суду буде проведено нараду за участю посадових осіб виконавчих органів Дніпропетровської міської ради та просив відкласти провадження виконавчих дій, оскільки у зв'язку зі зміною керівництва ускладнюється виконання рішень.

26.03.2015 р. департаментом корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради була проведена нарада стосовно вирішення питання виконання рішення суду, а саме постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 грудня 2014 р. по справі № 200/798/14а, відповідно до якої, зобов'язано Дніпропетровську міську раду та Виконавчий комітет Дніпропетровської міської ради надати ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_12 у встановленому законодавством порядку інше житло, яке відповідає вимогам, що ставляться до житлових приміщень згідно ст. 50 Житлового кодексу України, про що листом від 06.04.2015 р. за вх. №7/11-543 було повідомлено державного виконавця.

Також державного виконавця вказаним листом було проінформовано, що 16.02.2015 р. ухвалою Вищого адміністративного суду України було відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Дніпропетровської міської ради на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.12.2014 р. по справі №200/798/14а за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, неповнолітньої ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, неповнолітнього ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_12, проте, суд зауважує на тому, що таке інформування відбулось після винесення оскаржуваної постанови про накладення штрафу на позивача за невиконання виконавчого документу, тому не могло та не вплинуло на прийняття оскаржуваного рішення. Крім того, рішення набрало законної сили у відповідності до вимог чинного законодавства.

Таким чином, позивач неодноразово повідомляв відповідача про наявність обставин, що, на його думку, ускладнюють виконання рішення.

У відповідності до ст. 36 Закону України №606-XIV за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання.

Сторонами не надано до суду доказів того, що державний виконавець чи сторони виконавчого провадження зверталися до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська із подання або заявами про зміну способу та порядку виконання судового рішення.

Відповідно до положень ст. 5 Закону України № 606-XIV вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України. Державному виконавцю повинні бути безоплатно надані у встановлений ним строк інформація, документи або їх копії, необхідні для здійснення його повноважень. Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Як зазначає відповідач, підтверджує позивач, рішення суду у повному обсязі виконано боржником не було.

Відповідно до ст. 89 Закону України № 606-XIV у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

31.03.2015 р. головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Данилевською Тетяною Миколаївною винесено постанову про накладення на позивача (боржника) штрафу у розмірі 680,00 грн. за невиконання вимог виконавчого листа у справі №200/798/14-а від 26.01.2015 р. виданого Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська без поважних причин.

Статтею 11 Закону України № 606-XIV врегульовано обов'язки і права державних виконавців. Відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону України № 606-XIV державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (надалі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Абзацом 13 ч. 3 ст. 11 вказаного Закону передбачено право державного виконавця накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Згідно приписів ст.75 Закону України № 606-XIV у разі невиконання вимог вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до ст.89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

Якщо рішення не виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом. При цьому на боржника повторно накладається штраф у порядку, встановленому статтею 89 цього Закону.

Судом встановлено, що підставою для накладення штрафу стало невиконання боржником рішення суду, яке набрало законної сили, у встановлений державним виконавцем строк.

Відповідно до ч. 2 та 4 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 р. № 2453-VI судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Частиною 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Суд звертає увагу на те, що у справі «Жовнер проти України» (Case of Zhovner v. Ukraine) Європейський суд з прав людини констатував, що право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6, також захищає і виконання остаточних та обов'язкових судових рішень, які, у країні яка поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи шкоди одній із сторін.

Згідно ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Розглядаючи спір по суті, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова про накладення штрафу винесена з дотриманням вимог закону, а тому не може бути скасованою судом.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про те, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами та іншими нормативними актами України, штраф на позивача накладено в порядку і розмірах, встановленому законом, тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків,випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд прийшов до висновку, що в позовній заяві не наведені обставини, які б могли свідчити про обґрунтованість позовних вимог.

За наведених обставин у сукупності, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову Дніпропетровської міської ради до управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання неправомірними дії, визнання протиправною та скасування постанови.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Дніпропетровської міської ради до Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання неправомірними дії, визнання протиправною та скасування постанови - відмовити.

В порядку розподілу судових витрат стягнути з Дніпропетровської міської ради на користь Державного бюджету України судовий збір в розмірі 1827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім грн. 70 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання копії постанови, виготовленої у повному обсязі.

Повний текст постанови складено 15 травня 2015 року.

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили 15.05.15 Суддя З оригіналом згідно Помічник судді В.С. Віхрова В.С. Віхрова Ю.Ю. Ковтун