Постанова № 44312107, 13.05.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2015 р. Справа № 804/4243/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіСтепаненко В.В. при секретаріНовченко Є.Ю. за участю: представника позивача представника відповідача Осипенка Д.Г. Ковтуна Д.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Квартирно-експлуатаційного відділу м.Дніпропетровська до Жовтневого відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції про визнання протиправними дій та скасування постанов, -

ВСТАНОВИВ:

Квартирно-експлуатаційний відділ м.Дніпропетровська звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Жовтневого відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, в якому просив:

- визнати протиправними дії відповідача щодо винесення постанови про накладення штрафу від 23.01.2015 року ВП №45972613;

- визнати протиправною та скасувати постанову відповідача про накладення штрафу від 23.01.2015 року ВП №45972613;

- визнати протиправними дії відповідача щодо винесення постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 23.01.2015 року ВП №45972613;

- зобов'язати відповідача винести постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п.8 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження».

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем безпідставно винесено постанову про накладення штрафу та постанову про стягнення з боржника виконавчого збору з підстав того, що Квартирно-експлуатаційним відділом м.Дніпропетровська не виконано рішення суду у добровільному порядку у строк, встановлений для його самостійного виконання, проте позивачем виконавчий документ виконано в повному обсязі.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідач позов не визнав, надав до суду письмові заперечення, зазначивши, що оскаржувані постанови винесено правомірно, в межах повноважень та на підставі законодавства України. Представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши наявні документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.12.2014 року по справі №804/18739/14 адміністративний позов задоволено повністю: визнано протиправною бездіяльність начальника КЕВ м. Дніпропетровська, як керівника органу приватизації, яка виразилась в не розгляді заяви ОСОБА_5 вх. № 2669 від 29.10.2014 року, щодо передачі у приватну власність квартири, яку він займає разом з членами його родини на підставі ордеру № 682 від 27 серпня 1993 року за адресою АДРЕСА_1 та не прийняті рішення по цій заяві в порядку, передбаченому Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та згідно процедури, передбаченої «Положенням про порядок передачі квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у власність громадян», затвердженого Наказом МЖКГ № 396 від 16.12.2009 року; зобов'язано начальника КЕВ м. Дніпропетровська, як керівника органу приватизації, розглянути та прийняти рішення по суті заяви ОСОБА_5 про передачу в приватну власність квартири, яку він разом з членом його родини займає на умовах найму на підставі ордеру № 682 від 27 серпня 1993 року за адресою АДРЕСА_1 згідно з Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» та «Положенням про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян», яке затверджене Наказом МЖКГ № 396 від 16.12.2009 року та вжити необхідних заходів щодо приватизації цієї квартири.

31 грудня 2014 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист по справі №804/18739/14, на підставі якого 12 січня 2015 року постановою ВП №45972613 відкрито виконавче провадження про зобов'язання виконати вимоги виконавчого листа. Вказану постанову отримано позивачем 12.01.2015 року.

14 січня 2015 року за вих. №198 Квартирно-експлуатаційний відділ м.Дніпропетровська надав на адресу Жовтневого відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління лист з повідомленням про виконання рішення суду по справі №804/18739/14 в добровільному порядку.

На підтвердження виконання судового рішення було надано копію рішення від 13.01.2015 року про відмову в приватизації квартири за адресою АДРЕСА_1.

22 січня 2015 року на адресу відповідача представником стягувача було надано лист, яким повідомлено державного виконавця, що рішення суду боржником не виконано.

23 січня 2015 року державним виконавцем складено акт за результатами перевірки виконання рішення суду боржником та встановлено, що рішення суду боржником не виконано, у зв'язку з чим постановою від 23.01.2015 року відповідачем прийнято рішення про накладення на боржника штрафу у розмірі 680,00 грн. Вказану постанову для виконання направлено до Квартирно-експлуатаційного відділу м.Дніпропетровська.

23 січня 2015 року державним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника-юридичної особи виконавчого збору у розмірі 1360,00 грн., яку для виконання направлено позивачу.

Також 23.01.2015 року на адресу боржника державним виконавцем було направлено вимогу щодо виконання рішення згідно виконавчого документу у строк до 30.01.2015 року.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

У відповідності до частин 1, 2 статті 2 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу».

Частиною 1 статті 11 Закону «Про виконавче провадження» закріплено обов'язок державного виконавця вживати передбачені цим Законом заходи примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно частини 1 статті 17 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Відповідно до частини 2 статті 17 Закону України «Про виконавче провадження» підлягають виконанню державною виконавчою службою, зокрема, виконавчі листи, що видаються судами.

Суд зазначає, що виконавче провадження є завершальною стадією судового процесу, що гарантує здійснення захисту прав громадян і юридичних осіб після винесення судом рішення по справі та звернення його до виконання. При цьому, державний виконавець законодавством не наділений правом чи обов'язком оцінювати, чи підлягає виконавчий лист виконанню, проте, зобов'язаний здійснювати всі дії по його виконанню.

У відповідності до пункту 9 частини 3 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, обов'язковість рішень суду.

Стаття 14 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем розглянуто заяву ОСОБА_5 про передачу у приватну власність квартири, у зв'язку з чим вимога виконавчого документа про вжиття необхідних заходів щодо приватизації цієї квартири, на думку позивача, не підлягає виконанню.

Проте суд критично оцінює таку позицію та зазначає, що якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, виконавчий лист визнається таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, виключно судом, який видав виконавчий лист (стаття 259 Кодексу адміністративного судочинства України). Державна виконавча служба такими повноваженнями не наділена.

Судом встановлено, що по оскаржуваному виконавчому провадженню виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, судом не визнавався, позивачем в повному обсязі не виконано виконавчий лист, а тому суд вважає правомірними дії щодо винесення постанови про накладення штрафу від 23.01.2015 року ВП №45972613 та винесення постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 23.01.2015 року ВП №45972613, у зв'язку з чим підстави для скасування вказаних постанов відсутні.

Також не підлягає задоволенню вимога про зобов'язання відповідача винести постанову про закінчення виконавчого провадження, оскільки відповідно до пункту 8 частини 1 статті 49 вказаного Закону України виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

В ході розгляду справи не підтверджено наявності цієї обставин для закінчення виконавчого провадження, невиконання рішення суду згідно з виконавчим документом в частині вжиття заходів щодо приватизації цієї квартири позивачем фактично не оспорюється.

Частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 11, 70-72, 86, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Квартирно-експлуатаційного відділу м.Дніпропетровська до Жовтневого відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції про визнання протиправними дій та скасування постанов - відмовити у повному обсязі.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено 18 травня 2015 року.

Суддя В.В. Степаненко