Ухвала суду № 44310396, 20.05.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 212/6483/14-ц Головуючий у 1-й інстанції

№ провадження 22ц/774/794/К/15 Шум Л.І.

Категорія - 47 (I) Доповідач Митрофанова Л.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області

в складі : головуючого судді: Митрофанової Л.В.

суддів: Братіщевої Л.А., Чорнобука В.І.

при секретарі: Петренко К.І.

за участі: представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3;

представника позивача ОСОБА_4 - ОСОБА_5, ОСОБА_6;

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 24 лютого 2015 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до Криворізької міської ради, ОСОБА_2 про визнання незаконним рішення міської ради та усунення перешкод у праві користування майном,-

В С Т А Н О В И Л А:

В травні 2014 року позивач звернулася з позовом до Криворізької міської ради, ОСОБА_2 про визнання незаконним рішення міської ради та усунення перешкод у праві користування майном, посилаючись на те, що вона є власницею 1/4 частини домоволодіння, що знаходиться в АДРЕСА_3. Земельну ділянку розподілено наступним чином - ОСОБА_4 в користування передано частину саду площею 39 м2, город - 33 м2; а ОСОБА_8 та ОСОБА_9 передано в користування частину саду площею 119 м2, город - 98 м2; інша частина земельної ділянки, згідно схеми розподілу залишилась в спільному користуванні. Загальна площа земельної ділянки по АДРЕСА_3 на якій розміщено будинок та господарські споруди складає 600 м2.

Власником сусідньої земельної ділянки, яка розташована по АДРЕСА_4, є ОСОБА_2. Право власності на домоволодіння та земельну ділянку (площею 600 м2) він набув на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 24.10.1996 р.

17.04.2003 р. ОСОБА_2 звернувся до Криворізької міської ради з заявою про передачу йому у власність земельної ділянки площею 615 м2 для обслуговування житлового будинку та господарських споруд, що розташована в Жовтневому районні м. Кривого Рогу по АДРЕСА_4 та до Криворізького міського управління земельних ресурсів з заявою про виконання роботи по складанню Державного акту на право приватної власності на вказану земельну ділянку.

Рішенням Криворізької міської ради від 20.08.2003 р. № 1083 земельну ділянку по АДРЕСА_4 площею 619 м2 передано у власність ОСОБА_2

Вказане рішення Криворізької міської ради, в частині передачі у власність ОСОБА_2 земельної ділянки по АДРЕСА_4 загальною площею 619 м2 позивач вважає незаконним та просить його скасувати.

Крім того, позивач просила усунути перешкоди у здійсненні права власності на житловий будинок та зобов'язати ОСОБА_2 демонтувати капітальний паркан, який ОСОБА_2, будучи власником земельної ділянки по АДРЕСА_4 згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку побудував на межі між своєю ділянкою та ділянкою, що належить ОСОБА_4, при цьому частина паркану прибудована до житлового будинку позивача. Крім того, ОСОБА_2 облаштував впритул до стіни будинку навіс "Е" площею 2,4 м2. прибудований до зовнішньої сторони будинку, та навіс "Е" площею 2,4 м2.

Просила також стягнути судові витрати по справі.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 24 лютого 2015 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволені.

Визнано недійним та скасовано рішення Криворізької міської ради від 20.08.2003 р. № 1083 в частині надання у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 619 м2, що розташована по АДРЕСА_4.

Усунуто для ОСОБА_4 перешкоди у здійсненні права власності на житловий будинок, що розташований по АДРЕСА_3 шляхом зобов'язання ОСОБА_2 демонтувати капітальний паркан, що прибудований до зовнішньої сторони будинку, та навіс "Е" площею 2,4 м2.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 витрати пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 243 грн. 60 коп.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції із ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що в матеріалах справи відсутні будь-які державні акти, договори та відсутні межі земельних ділянок, встановлені землевпорядною організацією. На момент ухвалення рішення 13.02.2003 року були відсутні акти встановлення меж земельних ділянок на місцевості, як того передбачала ст. 22 ЗК України, тому рішення Криворізької міської ради від 20.08.2003 року не порушує і не зачіпає прав ОСОБА_4, оскільки остання не набула права власності або користування на земельну ділянку.

Судом при ухвалені рішення не враховано, що паркан та гараж був зведений саме сусідами, а не ним, на момент складання технічної документації для приватизації ділянки, межі встановлювались за фактичним розташуванням гаражу та паркану, які збудував ОСОБА_8, ще до рішення Криворізької міської ради від 20.08.2003 року.

В оскаржуваному рішенні вказано, що саме ОСОБА_2 побудував паркан після приватизації земельної ділянки, що не відповідає дійсності.

Також судом не враховано, що позивачка не заперечувала в судовому засіданні, що її покійний чоловік узгоджував межі земельної ділянки, що виділялась відповідачу, а лише після смерті чоловіка в неї виникли претензії з приводу даних правовідносин, проте з того часу межі земельної ділянки не змінювались.

В державному акті на право власності на земельну ділянку передбачений сервітут для ОСОБА_4 для обслуговування частини стіни будинку, таким чином жодних перешкод у користуванні та обслуговуванні житлового будинку позивача він не чинить.

Крім того, судом не враховано, що позивачка звернулась із позовом до суду з пропуском процесуального строку.

Відповідач вважає, що Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства б/н від 02.11.2012 року не відповідає дійсності, оскільки має численні порушення, не завірений печаткою, не запрошено свідків, не робились виміри земельних ділянок.

Крім того, позов розглянуто з порушенням юрисдикційної підсудності в порядку цивільного судочинства, в той час як він підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки заявлено вимогу про скасування рішення - суб'єкта владних повноважень.

В поясненнях на апеляційну скаргу відповідач Криворізька міська рада просить апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог позивача.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 13.02.1992 р. справа № 2-299-1992с та реєстраційного посвідчення Криворізького міського бюро технічної інвентаризації від 25.03.1992 р. НОМЕР_1 ОСОБА_4 є власницею 1/4 частини домоволодіння, що знаходиться в АДРЕСА_3.

Земельну ділянку розподілено наступним чином - ОСОБА_4 в користування передано частину саду площею 39 м2, огород - 33 м2; а ОСОБА_8 та ОСОБА_9 передано в користування частину саду площею 119 м2, огород - 98 м2. Інша частина земельної ділянки, згідно схеми розподілу залишилась в спільному користуванні.

Загальна площа земельної ділянки по АДРЕСА_3 на якій розміщено будинок та господарські споруди складає 600 м2.

Власником сусідньої земельної ділянки, площею 600 м2, яка розташована по АДРЕСА_4, є ОСОБА_2

17.04.2003 р. ОСОБА_2 звернувся до Криворізької міської ради з заявою про передачу йому у власність земельної ділянки площею 615 м2 для обслуговування житлового будинку та господарських споруд, що розташована в Жовтневому районні м. Кривого Рогу по АДРЕСА_4 та до Криворізького міського управління земельних ресурсів з заявою про виконання роботи по складанню Державного акту на право приватної власності на вказану земельну ділянку.

Комплекс робіт по складанню Державного акту виконано Земельно-кадастровим бюро при Криворізькому міського управлінні земельних ресурсів. В пояснювальній записці та експлікації земель, виконавець робіт, без жодного обґрунтування та посилань на рішення органу місцевого самоврядування, зазначає, що загальна площа земельної ділянки, яка передається у приватну власність ОСОБА_2, складає 618,96 м2.

Рішенням Криворізької міської ради від 20.08.2003 р. № 1083 земельну ділянку по АДРЕСА_4 площею 619 м2 передано у власність ОСОБА_2

Відповідно до акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства, 02.11.2012 року Державною інспекцією сільського господарства в Дніпропетровській області проведено перевірку з питання дотримання вимог земельного законодавства при оформлені державного акту на землю гр.. ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_4, якою встановлено, що по АДРЕСА_4 порушено конфігурацію земельної ділянки наведеної в плані БТІ, зареєстрованої згідно плану поточних змін від 14.10.1996 р. за рахунок земельної ділянки по АДРЕСА_3; ОСОБА_2 не отримав узгодження меж земельної ділянки з суміжними землекористувачами, а саме ОСОБА_4.

Вирішуючи спір та ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_4 суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного.

Частина 1 ст.155 ЗК України передбачає, що у разі видання органом виконавчої влади чи місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Згідно з ч.2 ст. 90 ЗК України, порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою в відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Як убачається із матеріалів справи, актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 02.11.2012 року Державною інспекцією сільського господарства в Дніпропетровській області проведено перевірку з питання дотримання вимог земельного законодавства при оформлені державного акту на землю гр.. ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_4.

Вказаною перевіркою встановлено що по АДРЕСА_4 порушено конфігурацію земельної ділянки наведеної в плані БТІ, зареєстрованої згідно плану поточних змін від 14.10.1996 р. за рахунок земельної ділянки по АДРЕСА_3; та встановлено, що ОСОБА_2 не отримав узгодження меж земельної ділянки з суміжними землекористувачами, а саме ОСОБА_4.

Під час оформлення землевпорядної справи щодо земельної ділянки по АДРЕСА_4 було допущено порушення Абзацу другого п. 1.16 Наказу Державного комітету земельних ресурсів України від 04.05.1999 р. № 43 "Про затвердження Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею ( в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі. Без жодного рішення відповідної ради про передачу у власність земельної ділянки, цивільно-правової угоди або рішення суду, ОСОБА_2 передано у власність земельна ділянка по АДРЕСА_4 площею 619 м2, замість 600 м2, що вказані в свідоцтві про право на спадщину за законом від 24.10.1996 р.

Також допущено порушення Пункту б ст. 198 Земельного кодексу України. Межі земельної ділянки по АДРЕСА_4 не узгоджено із суміжними землекористувачами ОСОБА_4, яка була користувачем земельної ділянки по АДРЕСА_3, на момент оформлення землевпорядної справи.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що рішення Криворізької міської ради від 20.08.2003 р. № 1083 "Про безоплатну передачу у власність земельних ділянок, наданих громадянам для будівництва і обслуговування житлових будинків та господарських будівель, ведення особистого селянського господарства та гаражного будівництва" є не законним в частині передачі ОСОБА_2 земельної ділянки, що розташована в Жовтневому районі м. Кривого Рогу по АДРЕСА_4 площею 619 м2, оскільки під час приватизації вказаної ділянки допущено порушення земельного законодавства.

Також суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність задоволення позовних вимог ОСОБА_4 в частині усунення перешкод у здійсненні права власності на житловий будинок.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_2, будучи власником земельної ділянки по АДРЕСА_4 згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_2 побудував капітальний паркан на межі між своєю ділянкою та ділянкою, що належить ОСОБА_4, при цьому частина паркану прибудована до житлового будинку позивача. Крім того, ОСОБА_2 облаштував впритул до стіни будинку навіс "Е" площею 2,4 м2, що позбавило позивача можливості належним чином обслуговувати свій будинок, а зовнішня стіна будинку поступова зазнає руйнувань через надмірне зволоження.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до п. 3, 10 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути припинення дії, яка порушує право; визнання незаконними рішення органу місцевого самоврядування.

Таким чином, виходячи із позовних вимог, керуючись чинним законодавством України, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність задоволення позовних вимог позивача.

Доводи апеляційної скарги про те,що в матеріалах справи відсутні будь-які державні акти, договори та відсутні межі земельних ділянок, встановлені землевпорядною організацією. На момент ухвалення рішення 13.02.2003 року були відсутні акти встановлення меж земельних ділянок на місцевості, як того передбачала ст. 22 ЗК України, оскільки конфігурація земельної ділянки наведена в плані БТІ та зареєстрована згідно плану поточних змін від 14.10.1996 р., та згідно свідоцтва про право на спадщину (а.с.13) земельна ділянка, на якій знаходиться спадковий будинок, складає 600 кв.м.

Твердження апеляційної скарги про те, що рішення Криворізької міської ради від 20.08.2003 року не порушує і не зачіпає прав ОСОБА_4, оскільки остання не набула права власності або користування на земельну ділянку не можуть бути підставою для скасування законного рішення суду, оскільки відповідно до вимог ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Твердження відповідача про те, що ОСОБА_4 не набула права власності або користування земельною ділянкою є безпідставними, оскільки остання є користувачем земельної ділянки згідно рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 13.02.1992 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_9, ОСОБА_8 про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним та визнання права власності на ? частину домоволодіння та визначення порядку користування земельною ділянкою.

Також не можуть бути підставою для скасування рішення доводи апеляційної скарги про те, що судом при ухвалені рішення не враховано, що паркан був зведений саме сусідами, а не ним, оскільки доказів на підтвердження того, що паркан був зведений саме ОСОБА_8 відповідач не надав, також не надано доказів того, коли саме був збудований паркан. Крім того, в суді апеляційної інстанції ОСОБА_2 підтвердив, що паркан було побудовано ним разом із ОСОБА_8

Доводи апеляційної скарги про те, що в державному акті на право власності на земельну ділянку передбачений сервітут для ОСОБА_4 для обслуговування частини стіни будинку, таким чином жодних перешкод у користуванні та обслуговуванні житлового будинку позивача він не чинить також не можуть бути підставою для скасування рішення суду оскільки ОСОБА_4, вважає, що частина паркану, що прибудовано впритул до її житлового будинку позбавляє її можливості належним чином обслуговувати свій будинок, тому скориставшись своїм правом та на підставі ст. 391 ЦК України має право вимагати усунення перешкод.

Також не можуть бути підставою для скасування рішення суду доводи апеляційної скарги про те, що судом не враховано, що позивачка звернулась із позовом до суду з пропуском процесуального строку, оскільки дізнавшись про порушення свого права, позивач звернулась з позовом до суду, відповідачем не надано доказів того, коли саме позивач дізналась про порушення свого права та про існування Державного акту на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_2. А з позовом про усунення перешкод у праві користуванні майном позивач має право звернутися з моменту, коли ці перешкоди виявляться. Як підтвердилось в суді апеляційної інстанції, позивач дізналась про порушення свого права в 2012 році, при оформленні спадщини, що підтверджено копією спадкової справи.

Доводи апеляційної скарги про те, що Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства б/н від 02.11.2012 року не відповідає дійсності, оскільки має численні порушення, не завірений печаткою, не запрошено свідків, не робились виміри земельних ділянок колегія суддів не може прийняти до уваги, оскільки вказаний Акт, відповідно до вимог ст. 57,58 ЦПК України, колегія суддів вважає належним та допустимим доказом по справі.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивачка не заперечувала в судовому засіданні, що її покійний чоловік узгоджував межі земельної ділянки, що виділялась відповідачу колегія суддів не може прийняти до уваги, оскільки окрім ОСОБА_8 відповідачу ОСОБА_2, відповідно до норм земельного законодавства, необхідно було узгодження меж земельної ділянки не лише з ОСОБА_8, а й з землекористувачами ОСОБА_4. ОСОБА_2 не оспорює, що земельна ділянка, яка виділено позивачу в користування, межує з його земельною ділянкою.

Доводи апеляційної скарги про те, що позов розглянуто з порушенням юрисдикційної підсудності в порядку цивільного судочинства, в той час як він підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки заявлено вимогу про скасування рішення - суб'єкта владних повноважень колегія суддів не може прийняти до уваги, оскільки виключно судами вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб ( ст.158 ЗК).

Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства.

Лише у разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів самоврядування, органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів спір вирішується судом.

Таким чином, вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи та поясненнями учасників процесу.

За таких обставин колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача повинна бути залишена без задоволення, а рішення суду першої інстанції, на підставі ст. 308 ЦПК України, залишено без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313 - 315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 24 лютого 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: