Рішення № 44310389, 20.05.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 212/7205/13 22-ц/774/757/К/15

Справа № 212/7205/13 Головуючий у 1-й інстанції

№ провадження 22ц/774/757/К/15 Водопянов С.М.

Категорія - 27 (IV) Доповідач Митрофанова Л.В.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області

в складі : головуючого судді: Митрофанової Л.В.

суддів: Братіщевої Л.А., Грищенко Н.М..

при секретарі: Петренко К.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі, в порядку ст. 197 ч. 2 ЦПК України за наявними у справі матеріалами, за відсутності осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату судового засідання та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, апеляційну скаргу ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3 на заочне рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 22 січня 2015 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И Л А:

В серпні 2013 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (надалі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулось із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 17.07.2006 року в розмірі 57341 грн. 84 коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що відповідно до укладеного договору № б/н від 17 липня 2006 року ОСОБА_2 17 липня 2006 року отримав кредит у розмірі 10000 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Відповідно до умов укладеного договору та згідно ст.. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону. У порушення зазначених норм закону та умов договору ОСОБА_2 зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, своєчасно не сплатив суму кредиту та відсотки за його користування, у зв'язку із чим утворилась заборгованість в розмірі 57341 грн. 84 коп., яку позивач просив стягнути з відповідача.

Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 01 листопада 2013 року позов ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором у розмірі 57341 грн. 84 коп. та судові витрати в сумі - 573 грн. 42 коп.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 05 вересня 2014 року заочне рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 01 листопада 2013 року скасовано.

Повторним заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 22 січня 2015 року позов ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором у розмірі 57341 грн. 84 коп. та судові витрати в сумі - 573 грн. 42 коп.

В апеляційній скарзі відповідач та його представник ставлять питання про скасування рішення суду першої інстанції із ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Банку, посилаючись на те, що довіреність, додана до позову представником позивача, не відповідає нормам чинного законодавства, справу безпідставно розглянуто за відсутності відповідача, оскільки останній з'являвся до суду, а в день ухвалення рішення йому сказали, що судове засідання не відбудеться. Судом при ухваленні рішення не враховано, що не було дотримано письмову форма договору споживчого кредитку, оскільки є лише підписана Заява відповідача від 17.07.2006 року, а документа під назвою "Умови та правила надання банком банківських послуг" він взагалі не бачив. Також судом першої інстанції не враховано, що позивач звернувся до суду із пропуском строку позовної давності, про логування договору відповідачу взагалі не було відомо. Крім того, судом не враховано, що Банк продовж п'яти років не звертався із позовом, а відповідач не в змозі сплатити кредит та штрафні санкції, які складають 47000 грн., в той час як сума кредиту становить 9992 грн. 30 коп., оскільки постійно хворіє, в теперішній час проходить МСЕК для отримання інвалідності, всі кошти тратить на ліки, вимогу щодо зменшення розміру штрафних санкцій в суді першої інстанції він заявити не зміг.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та сторонами не оспорюється, що від 17 липня 2006 року, відповідно до укладеного договору № б/н, ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 10000 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Звертаючись до суду з позовом, Банк посилався на неналежне виконання ОСОБА_2 умов кредитного договору, у зв'язку з чим у нього утворилася заборгованість, яка станом на 31.05.2013 року складає 57341,84 грн.

Задовольняючи позовні вимоги Банку та стягуючи з ОСОБА_2 на користь позивача заборгованість за договором у сумі 57341 грн. 84 коп., суд першої інстанції виходив з наявності правових підстав для стягнення з відповідача на користь Банку вказаної заборгованості за кредитом.

Однак колегія суддів не може погодитися з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не пропущено строк позовної давності, встановлений для звернення до суду з позовом, з наступних підстав.

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно положень статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Статтею 259 ЦК України передбачено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Згідно ч.5 ст.261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.

Положеннями статті 264 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Відповідно до ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Стаття 266 ЦК України передбачає, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Отже аналіз норм ст. 266, ч. 2 ст. 258 ЦК України дає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України у справі № 6-100 цс 14 від 03 вересня 2014 року, яка відповідно до вимог ст.360-7 ЦПК України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції.

Частинами 1,2 статті 259 ЦПК України передбачено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Положенням ч. 4 ст. 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З аналізу вище вказаних норм закону випливає, що при вирішенні спору в судовому порядку застосуванню підлягає ст. 267 ЦК України, згідно положень якої позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Як вбачається з матеріалів справи, 17.07.2006 року між ЗАТ КБ "ПриватБанк" (правонаступником якого є ПАТ КБ "ПриватБанк") та відповідачем ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № б/н, згідно умов якого останній отримав кредит у сумі 10000 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. На виконання умов договору Банком відповідачу був відкритий картковий рахунок НОМЕР_1 з терміном дії карти 3 роки.

Роблячи висновок про те, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню суд першої інстанції не звернув уваги на те, що кредитний договір, відповідно до п. 9.12 Умов та правил надання банківських послуг, діє протягом 12 місяців, тобто до 17.07.2007 року та автоматично лонгується на такий же термін, проте договором не передбачено, що він логується біль ніж один раз. Таким чином 17.07.2007 року договір було пролонговано до 17.07.2008 року, подальша його лонгація договором не передбачена, у зв'язку із чим строк позовної давності спливає 17.07.2011 року, а звернення в суд мало місце в серпні 2013 року.

Крім того, у заяві позичальника від 17.07.2007 року домовленості сторін щодо збільшення строку позовної давності немає.

Під час перегляду судом першої інстанції заочного рішення від 01.11.2013 року відповідач ОСОБА_2 просив суд застосувати строк позовної давності та відмовити Банку з цих підстав у позові.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції не дав належної правової оцінки зазначеній заяві відповідача та дійшов помилкового висновку про те, що позивачем не порушено строк позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

У зв'язку з чим доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 та його представника заслуговують на увагу, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову Банку у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 303, 307 п.3 ч.1 ст.309, ст.ст. 313, 316 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3 задовольнити.

Заочне рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 22 січня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити Публічному акціонерному товариству Комерційний банк "ПриватБанк" в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: