Рішення № 44305034, 19.05.2015, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №487/9099/14-ц 19.05.2015 19.05.2015 19.05.2015

Провадження №22-ц/784/1105/15 Суддя по 1 інстанції - Сухаревич З.М.

Категорія 20 Доповідач апеляційного суду - Шолох З.Л.

Рішення

Іменем України

19 травня 2015 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Шолох З.Л.,

суддів - Довжук Т.С., Коломієць В.В.,

при секретарі судового засідання - Шпонарській О.Ю.,

за участю позивачки ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

фізичної особи -підприємця ОСОБА_3

на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 25 грудня 2014 року у справі

за позовом

ОСОБА_2 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про захист прав споживача,

в с т а н о в и л а:

15 вересня 2014 року ОСОБА_2 звернулася з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про захист прав споживача.

В обгрунтування позову зазначала, що 20 січня 2014 року придбала у відповідача через інтернет - магазин «Розетка» ноутбук HP Compag Presario CQ58-d28ER Black Licorice, сумку для нього D-Lex 079P-BK та комп'ютерну мишу Trust Optical Mouse Black, сплативши всього 2831,52 грн. з урахуванням доставки.

23 січня 2014 року отримала зазначені речі у пункті видачі товару в м. Миколаєві по проспекту Леніна, 24/9, магазин «Точка». Гарантійний строк обслуговування ноутбука один рік.

Вказувала, що в період дії строку гарантійного обслуговування ноутбук вийшов з ладу (не включався), в зв'язку з чим 15 травня 2014 року вона звернулася до представника продавця в пункті видачі товару в м. Миколаєві для здійснення його гарантійного ремонту або заміни, сплативши 40 грн. за пересилку товару до сервісного центру м. Києва.

Оскільки проданий їй товар мав недоліки і його не повернуто з ремонту й на час звернення до суду, позивачка просила зобов'язати відповідача замінити товар на такий самий, але належної якості або на аналогічний.

Крім того, посилаючись на порушення її прав споживача та спричинену їй моральну шкоду, позивачка просила стягнути на відшкодування моральної шкоди 3000 грн., відшкодувати понесені витрати в сумі 40 грн., а також повернути понесені витрати на правову допомогу в сумі 500 грн.

В грудні 2014 року позивачка подала заяву про залишення без розгляду її позовних вимог щодо покладення на відповідача зобов'язання провести заміну ноутбуку, посилаючись на те, що отримала його 24 грудня 2014 року.

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 25 грудня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_2 в частині покладення на відповідача обов'язку провести заміну ноутбуку залишені без розгляду.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 25 грудня 2014 року частково задоволені інші позовні вимоги ОСОБА_2 Стягнуто з відповідача на її користь 2 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, 40 грн. витрат, понесених на доставку ноутбуку до сервісного центру, 500 грн. витрат на правову допомогу. Стягнуто з відповідача 243,60 грн. судового збору на користь держави.

В апеляційні скарзі відповідач, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду, просила його скасувати та відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивачки, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обгрунтованість рішення районного суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що між сторонами склалися правовідносини, що відповідають договору придбання товару на відстані за допомогою засобів дистанційного зв'язку - через інформаційні мережі (Інтернет). На ці правовідносини розповсюджуються норми Закону України «Про захист прав споживачів», в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

Разом з тим, стягуючи з відповідача на користь позивачки 2000 грн. на відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що гарантійний ремонт ноутбуку тривав понад розумні строки з вини відповідача, чим позивачці спричинені значні та тривалі незручності, пов'язані з неможливістю користування придбаним майном.

Між тим, висновок суду першої інстанції про відшкодування моральної шкоди не відповідає вимогам закону, оскільки у спорах про захист прав споживачів діюче цивільне законодавство передбачає відшкодування моральної шкоди лише у тих випадках, якщо така шкода завдана майну споживача або шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Так, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону ( в редакції Закону від 19 травня 2011 року № 3390- VI, чинній на час виникнення спірних правовідносин), споживачі мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.

У п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України від 19 травня 2011 року № 3390-VI «Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту в продукції» визначено, що шкода - це завдані внаслідок дефекту в продукції каліцтво, інше ушкодження здоров'я або смерть особи, пошкодження або знищення будь-якого об'єкта права власності, за винятком самої продукції, що має дефект.

Як вбачається із матеріалів справи 20 січня 2014 року позивачка придбала у відповідача через інтернет - магазин «Розетка» ноутбук HP Compag Presario CQ58-d28ER Black Licorice, сумку для нього D-Lex 079P-BK та комп'ютерну мишу Trust Optical Mouse Black, сплативши всього 2831,52 грн. з урахуванням доставки.

23 січня 2014 року отримала зазначені речі у пункті видачі товару в м. Миколаєві по проспекту Леніна, 24/9, магазин «Точка». Гарантійний строк обслуговування ноутбука один рік.

В період дії строку гарантійного обслуговування ноутбук вийшов з ладу (не включався), в зв'язку з чим 15 травня 2014 року вона звернулася до представника продавця в пункті видачі товару в м. Миколаєві для здійснення його гарантійного ремонту або заміни, сплативши 40 грн. за його доставку до сервісного центру у м. Києві.

Із матеріалів справи також вбачається, що ноутбук двічі перебував на гарантійному ремонті у авторизованому сервісному центрі ERC. ПІІ «Монблан» у м. Києві, зокрема, з 27 травня по 6 червня 2014 року (проведено оновлення ВІОS), а також з 25 червня по 14 липня 2014 року (проведена заміна материнської плати і кнопки вмикання) (а.с. 42-44).

В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази про дату повернення ноутбуку в м. Миколаїв із сервісного центру, повідомлення позивачки про можливість його отримання після ремонту, а також фактичне його отримання позивачкою.

При цьому позивачка стверджувала, що отримала ноутбук з ремонту лише 24 грудня 2014 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди, позивачка посилалась на порушення її прав та неправомірну поведінку відповідача стосовно довготривалого проведення гарантійного ремонту ноутбуку, що спричинило їй незручності та душевні страждання.

Однак, враховуючи вищезазначені вимоги закону, зазначене не є підставою для відшкодування моральної шкоди.

Вирішуючи питання про стягнення збитків в сумі 40 грн., понесених позивачкою у зв'язку з направленням ноутбуку до сервісного центру, що підтверджено квитанцією про сплату (а.с. 5-6), суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що зазначене є збитками, які поніс споживач, що підлягають відшкодуванню на його користь.

Колегія вважає, що такий висновок суду є вірним, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.2 Закону законодавство про захист прав споживачів складається з цього Закону, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та інших нормативно-правових актів, що містять положення про захист прав споживачів.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону гарантійний строк - строк, протягом якого виробник (продавець, виконавець або будь-яка третя особа) бере на себе зобов'язання про здійснення безоплатного ремонту або заміни відповідної продукції у зв'язку з введенням її в обіг.

Пунктом 29 Порядку гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни технічно складних побутових товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2002 року № 506 з наступними змінами (далі - Порядок), передбачено, що великогабаритні товари і товари вагою понад 5 кілограмів доставляються на ремонт та повертаються споживачеві силами і засобами продавця, виробника, виконавця (підприємства, що виконує їх функції).

У разі невиконання цього зобов'язання, а також відсутності продавця, виробника, виконавця (підприємства, що виконує їх функції) за місцем знаходження споживача доставка і повернення товарів з гарантійного ремонту можуть бути здійснені споживачем за їх рахунок на підставі документа, що засвідчує відповідні витрати.

Отже, аналіз змісту вищезазначеного законодавства свідчить, що у разі відсутності продавця, виробника, виконавця (підприємства, що виконує їх функції) за місцем знаходження споживача, доставка і повернення товарів з гарантійного ремонту здійснюється також силами та засобами продавця, виробника, виконавця (підприємства, що виконує їх функції). Однак, такі дії можуть бути вчинені й самим споживачем за рахунок продавця, виробника, виконавця (підприємства, що виконує їх функції), при цьому витрати споживача мають бути підтверджені відповідним документом.

Отже, витрати на доставку та повернення товару з гарантійного ремонту, понесені споживачем з вини відповідача, є такими, що підлягають відшкодуванню на його користь.

Тому доводи відповідача в апеляційній скарзі про відсутність підстав для стягнення на користь позивачки 40 грн. витрат на доставку ноутбуку до сервісного центру м. Києва, в зв'язку з відсутністю сервісного центру в м. Миколаєві, є безпідставними.

Із матеріалів справи також вбачається, що позивачка звернулася до суду із зазначеним позовом 15 вересня 2014 року. При зверненні до суду сплатила 500 грн. за складання позовної заяви (підготовку документів для звернення до суду) товариству з обмеженою відповідальністю юридична фірма «Едвайс». Зазначене підтверджується оригіналом квитанції до прибуткового касового ордера № 000252 від 15 вересня 2014 року, яка приєднана нею до матеріалів позовної заяви при зверненні до суду (а.с. 17).

Згідно витягу із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців основним видом діяльності цієї юридичної фірми зазначена діяльність у сфері права (а.с. 101-102). Хоча в судовому засіданні представник юридичної фірми (як фахівець у галузі права) й не приймав участі, проте позивачці була надана платна правова допомога фахівцем у галузі права, тому звуження її прав на повернення таких витрат, у межах визначених законом, є недопустимим.

Відповідно до ч.1 ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Зокрема, до витрат, пов'язаних з розглядом справи відносяться витрати сторін на правову допомогу (п.2 ч.3 ст. 79 ЦПК України).

Частиною 1 ст. 84 ЦПК України передбачено, що витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правої допомоги.

Стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено (ч. 1 ст. 88 ЦПК).

Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом ( ч.2 ст. 84 ЦПК України).

З 1 січня 2012 року набрав чинності Закон України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах».

Статтею 1 вказаного закону передбачено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

З врахуванням викладеного, виходячи із встановленої мінімальної заробітної плати 1 218 грн., а також з урахуванням часу витраченого на підготовку та складання позовної заяви спеціалістом юридичної фірми, що становитиме не менше 2 годин, сплачена позивачкою сума за правову допомогу є достатньо розумною.

Виходячи із положень ст. 88 ЦПК України та враховуючи ступінь задоволення позовних вимог, колегія суддів вважає, що розмір витрат на правову допомогу, стягнутий судом першої інстанції на користь позивачки, підлягає зменшенню до 250 грн.

Враховуючи викладене та на підставі п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України рішення районного суду підлягає скасуванню в частині вирішення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог, а рішення суду щодо повернення позивачці витрат на правову допомогу підлягає зміні.

Керуючись ст. ст. 303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу фізичної особи -підприємця ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 25 грудня 2014 року в частині вирішення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди.

Рішення того ж суду змінити в частині стягнення на користь ОСОБА_2 витрат на правову допомогу, стягнувши на її користь з фізичної особи -підприємця ОСОБА_3 250 грн. витрат на правову допомогу.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Судді: