Ухвала суду № 44304555, 18.05.2015, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 465/26/14 Головуючий у 1 інстанції: Кузь В.Я.

Провадження № 22-ц/783/2304/15 Доповідач в 2-й інстанції: Зверхановська Л. Д.

Категорія: 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2015 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого: Зверхановської Л.Д.

суддів: Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О.

секретаря: Брикайло М.В.

з участю: представника ТзОВ "Фінансова компанія

"Ідеа Капітал"- Яцинич Я.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Франківського районного суду м. Львова від 06 жовтня 2014 року,

ВСТАНОВИЛА:

Заочним рішенням Франківського районного суду м. Львова від 06 жовтня 2014 року задоволено позов Публічного акціонерного товариства "Кредобанк", правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ідеа Капітал", до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про стягнення боргу за додатковим договором від 28 березня 2011 року до Кредитного договору № А330011 від 16 жовтня 2007 року та договором поруки № А 330011/S - 1 від 28 березня 2011 року.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_4 (ідентифікаційний код № НОМЕР_1) та ОСОБА_5 (ідентифікаційний код НОМЕР_2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ідеа Капітал" (Код ЄДРПОУ 37854056; м. Львів, вул. Сахарова, 43) заборгованість за Додатковим договором від 28 березня 2011 року до Кредитного договору № А330011 від16 жовтня 2007 року та договором поруки №А 330011/S - 1 від 28 березня 2011 року в сумі 4441321,47 грн., з яких:3959264 (три мільйони дев'ятсот п'ятдесят дев'ять тисяч двісті шістдесят чотири) грн. 13 коп. - заборгованість по кредиту та 482057 (чотириста вісімдесят дві тисячі п'ятдесят сім) грн. 34 коп. - пеня, нарахована за період з 27 листопада 2012 року по 26 листопада 2013 року.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду оскаржив відповідач ОСОБА_4.

В апеляційній скарзі зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним, ухваленим з порушенням норм діючого законодавства та з неповним з'ясуванням істотних обставин справи. Вказує, що діюче законодавство(п.6 ст.232 ГК України) визначає строк, на протязі якого кредитором може проводитись нарахування пені - 6 місяців від дати порушення зобов'язання, однак позивачем проведено нарахування пені на протязі року. Зазначає, що його не було повідомлено про укладення договору факторингу від 25.03.2014 року. Вважає, що жодні права чи законні інтереси позивача ТзОВ "Фінансова компанія "Ідеа Капітал" станом на сьогоднішній день не порушені, оскільки дане підприємство не скористалося своїм правом, передбаченим ч.1 ст.1082 ЦК України, на звернення до нього як до боржника за кредитним договором з письмовою вимогою про сплату боргу. Зазначає, що пред'явлення такої вимоги згідно норм чинного законодавства покладало б на нього обов'язок провести оплату заборгованості.

Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Колегія суддів вважає можливим розглядати справу у відсутності осіб, які беруть участь у справі, у тому числі і апелянта ОСОБА_4, котрі належним чином відповідно до вимог ст.ст.74-76 ЦПК України повідомлені про час та місце розгляду справи, але не з'явилися в судове засідання.

Справа тричі призначалась до судового розгляду, однак відповідач ОСОБА_4, будучи апелянтом, в судове засідання не з'являвся, а повістки, які надсилались йому рекомендованими листами за вказаною ним адресою, повертались до суду з відмітками "За закінченням терміну зберігання", що свідчить про зловживання ним своїми процесуальними правами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

З матеріалів справи вбачається та районним судом встановлено, що 16 жовтня 2007 року між ВАТ "Кредобанк", правонаступником якого є ТзОВ "Фінансова компанія "Ідеа Капітал", та ОСОБА_4 укладено кредитний договір №А330011, за умовами якого відповідачу було надано грошові кошти в розмірі 3030000,00 грн. на строк до 13 жовтня 2017 року.

28.03.2011 року між ПАТ "Кредобанк" та ОСОБА_4 було укладено додатковий договір до кредитного договору №А330011 від 16.10.2007 року, за умовами якого відповідачу було додатково надано кошти в розмірі 483594,08 грн., як суму донарахованих відсотків за період з 29.04.2010 року по 28.03.2011 року, на які збільшився кредит.

Отримання відповідачем ОСОБА_4 кредиту підтверджується меморіальним ордером № 2723995 від 16.10.2007 року на суму 3030000,00 грн. та меморіальним ордером № 7297830 від 28.03.2011 року на суму 483594,08 грн.

Для забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором № А330011 від 16.10.2007 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_5 28.03.2011 року укладено договір поруки №А330011/S-1, за умовами якого поручитель зобов'язується відповідати перед кредитором за виконання боржником зобов'язань в повному обсязі за кредитним договором № А330011 від 16.10.2007 року з урахуванням всіх додаткових договорів до нього.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ст.1054 ч.3 ЦК України).

Згідно ст.553 ч.1 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до ст.1052 ЦК України у разі невиконання позичальником обов'язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов'язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсилідарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч.ч.1,2 ст.554 ЦК України).

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст.ст.526, 530, 611, 612 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

Згідно поданого позивачем розрахунку станом на 26.11.2013 року заборгованість ОСОБА_4 за кредитним договором становила 4441321,47 грн.

Тому колегія суддів вважає правильним висновок суду про покладення обов'язку по сплаті боргу солідарно обома відповідачами.

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 258 ЦК України встановлено спеціальну позовну давність і, зокрема, до вимог про стягнення неустойки(штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Крім того, згідно п.5.4 кредитного договору сторони домовились, що строк позовної давності для стягнення неустойки( штрафу, пені)за цим договором прирівнюється до строку позовної давності встановленої законом для основної вимоги за цим договором.

Відтак, колегія суддів вважає, що пеня за кредитним договором нарахована у межах строків позовної давності, а твердження апелянта про те, що судом порушено вимоги п.6 ст.232 ГК України є безпідставним, оскільки спірні правовідносини не регулюються нормами Господарського кодексу України.

Неспроможними, на думку судової колегії, є і доводи апелянта у тій частині, що жодні права чи законні інтереси позивача ТзОВ "Фінансова компанія "Ідеа Капітал" станом на сьогоднішній день не порушені, оскільки договір факторингу між ПАТ "Кредобанк" та ТзОВ "Фінансова компанія "Ідеа Капітал", згідно якого до останнього перейшов повний обсяг прав грошової вимоги банку до позичальника, було укладено 25.03.2014 року, тобто у час, коли дана цивільна справа уже перебувала у провадженні Франківського районного суду м. Львова.

Судова колегія вважає безпідставним також твердження апелянта про те, що його не було повідомлено про укладення договору факторингу від 25.03.2014 року, так як такі повідомлення знаходяться на а.с.103-105.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення у повній мірі відповідає даним вимогам.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для її задоволення немає.

Судом правильно встановлені фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримана процедура розгляду, передбачена ЦПК України, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 314 ч.1 п.1, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Заочне рішення Франківського районного суду м. Львова від 06 жовтня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: