Рішення № 44303844, 20.05.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

№22-ц/778/3039/15 Головуючий у 1 інстанції Піх Ю.Р.

Суддя-доповідач Краснокутська О.М.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Пільщик Л.В.,

Суддів: Краснокутської О.М.,

Сапун О.А.,

При секретарі Евальд Д.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 20 березня 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2013 року ПАТ КБ "Приватбанк" звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позову позивач зазначав, що відповідно до укладеного договору б/н від 27 грудня 2006 року ОСОБА_3 отримала кредит у розмірі 8500,00 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

У зв'язку з порушенням зобов'язань за кредитним договором, відповідач станом на 31 серпня 2013 року має заборгованість - 27 675,26 грн., яка складається з: 8 240,55 грн.,- заборгованість за кредитом; 13437,74 грн., - заборгованість по процентам за користування кредитом; 4 202,91 грн., - заборгованість по комісії за користування кредитом; 500 грн. - штраф (фіксована частина); 1294,06 грн. - штраф (процентна складова).

На підставі викладеного позивач просив суд стягнути з відповідача суму заборгованості за кредитним договором в сумі 27675,26 грн. та судові витрати.

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 20 березня 2014 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором в сумі 27675,26 грн. та судові витрати в сумі 276,75 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 26 червня 2014 року рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 20 березня 2014 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором у розмірі 7603,75 грн. та судовий збір 229,40 грн.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 лютого 2015 року касаційні скарги ОСОБА_3 та ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково. Рішення апеляційного суду Запорізької області від 26 червня 2014 року скасовано, справу направлено на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає задоволенню за таких підстав.

Згідно до вимог ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Згідно до вимог ст.. 213 ЦПК України Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.Законним є рішення,яким суд,виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.Обгрунтованим є рішення,ухвалене на основі повно і всебічно з"ясованих обставин ,на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень,підтверджених тими доказами,які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення не відповідає зазначеним вимогам закону.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно до вимог ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Судами встановлено, що 27 грудня 2006 року між закритим акціонерним товариством комерційним банком "ПриватБанк", правонаступником якого є ПАТ КБ "ПриватБанк", та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір, за умовами якого остання отримала кредит у розмірі 8 500 грн на платіжну картку зі сплатою 36 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом із кінцевим терміном повернення до січня 2009 року, що відповідає строку дії картки.

ОСОБА_3 належним чином зобов'язання за кредитним договором не виконала, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 27 675 грн 26 коп., яку банк просив стягнути на свою користь.

Згідно зі ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу строку давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому поряду через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язання за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Згідно зі ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Аналогічну за змістом правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 19 березня 2014 року № 6-14цс14, яка відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

Згідно з пунктом 9.12 Правил надання банком послуг договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього строку жодна зі сторін не заявить про припинення його дії, договір вважається пролонгованим на такий самий строк.

Разом із тим за змістом Умов і правил надання банківських послуг строк дії договору визначається не тільки цими правилами, а й положеннями,вказаними у Пам"ятці клієнта та строком дії кредитної картки , що передбачено у Правилах користування платіжною карткою.

Відповідно до п. п. 3.1.1, 5.4 Правил користування платіжною карткою строк дії картки вказаний на лицевій стороні карти (місяць і рік), і вона діє до останнього календарного дня зазначеного місяця, строк погашення процентів за кредитом визначено щомісячними платежами, а строк погашення кредиту в повному обсязі - останнім днем місяця, указаного на картці.

Відповідно до довідки ПАТ КБ "ПриватБанк" строк дії кредитної картки, згідно договору від 27 грудня 2006 року, закінчився в січні 2009 року. Оскільки за умовами договору строк дії кредитного договору відповідає строку дії картки,то строк дії кредитного договору закінчився в січні 2009 року.

З матеріалів справи вбачається, що останній платіж за умовами кредитного договору ОСОБА_3 здійснила в травні 2009 року, після чого грошові зобов'язання за договором нею не виконувались, дія картки закінчилась 31 січня 2009 року, нові грошові кошти банком відповідачці не надавались,новий договір сторонами не переукладався.

Таким чином з урахуванням вимог п.6.9 Умов та правил надання банківських послуг щодо зобов"язання боржника погашати заборгованість за кредитом протягом 30 днів з моменту її виникнення, право на звернення позивача до суду з даним позовом у нього виникло з лютого 2009 року, а з урахуванням дій боржника щодо часткового погашення боргу у травні 2009року,то остаточно початок перебігу строку давності починається з травня 2009року .

З позовом до суду банк звернувся лише в жовтні 2013 року,пропустивши строк позовної давності ,передбачений ст. 257 ЦК України. Про наявність поважних причин пропуску позовної давності позивач не зазначає.

Посилання банку на те,що договір був пролонгований,оскільки відповідачка не зверталась до банку з заявою про припинення дії договору не можуть бути взятими до уваги з урахуванням того,що пролонгація договору передбачає продовження строку дії договору після виконання сторонами його умов і переукладання договору на тих самих умовах, на яких він був укладений.

Між тим після закінчення строку дії картки і відповідно договору банк не видавав боржнику грошових коштів і нової платіжної картки, а боржник своїх зобов'язань за договором від 27 грудня 2006 року не виконав,тому звернення позивача з позовом до суду в жовтні 2013 року здійснено з пропуском позовної давності без поважних причин.

З огляду на зазначене,судова колегія приходить до висновку про те,що у задоволенні позовних вимог банку належить відмовити за пропуском позовної давності без поважних причин, а тому рішення суду першої інстанції належить скасувати, постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову з наведених підстав.

Керуючись ст.ст.307,309 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 20 березня 2014 року у цій справі скасувати.

У задоволенні позовних вимог ПАТ "Комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: