Ухвала суду № 44302727, 20.05.2015, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 309/4214/14-к

А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д З А К А Р П А Т С Ь К О Ї О Б Л А С Т І

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

20.05.2015 м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі суддів Гошовського Г.М. (головуючий), Дворніченка В.І., Симаченко Л.І. з участю секретаря Юрочко А.П., обвинуваченого ОСОБА_3, прокурора Сирохман Л.І., розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 11 кп/777/279/2015 за апеляційними скаргами прокурора Хустської міжрайонної прокуратури Закарпатської області Любки Д.В. та обвинуваченого ОСОБА_3 на вирок Хустського районного суду Закарпатської області від 11.03.2015.

Цим вироком ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець і мешканець АДРЕСА_1, з середньою освітою, неодружений, непрацюючий, судимий, востаннє - 10.05.2011 за ч.2 ст. 185 КК України на 2 роки 1 місяць позбавлення волі, засуджений за ч.2 ст. 185 КК України на 2 роки позбавлення волі, за ч.3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі, а за сукупністю злочинів, на підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим - на 3 роки позбавлення волі.

Ухвалено: запобіжним заходом щодо обвинуваченого залишити тримання під вартою, строк відбуття покарання обчислювати з 12.09.2014, з речових доказів ноутбук залишити потерпілому ОСОБА_5, диск залишити в матеріалах справи, куртку і кепку передати ОСОБА_3.

ОСОБА_3 визнаний винним у таємному викраденні:

24.04.2014 приблизно о 02 годині з колодязя біля будинку АДРЕСА_2 (без зазначення населеного пункту) належного ОСОБА_6 насоса вартістю 625 грн.; 24.05.2014 приблизно о 3 годині з подвір'я будинку АДРЕСА_3 належного ОСОБА_7 мопеда вартістю 9712 грн.; 14.06.2014 приблизно о 21:30 біля центрального входу до Хустської ЦРЛ належного ОСОБА_8 велосипеда вартістю 3500 грн.; 12.09.2014 приблизно о 05:40 з проникненням у приміщення торгівельно-офісного комплексу «Варош» по вул. Свободи, 2 в м. Хусті - належних ОСОБА_5 ноутбука та готівки на 2 430 грн..

Прокурор в апеляційній скарзі вказує, що суд першої інстанції не додержав вимог ч.3 ст. 349 КПК України: у зв'язку з визнанням обвинуваченим вини не з'ясував, чи правильно розуміє обвинувачений зміст обставин, які не оспорює, не роз'яснив йому, що в такому випадку він буде позбавлений права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку, і водночас визнав недоцільним дослідження доказів щодо цих обставин. Просить вирок скасувати і призначити новий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції.

Про скасування вироку і призначення нового розгляду кримінального провадження, але в іншому суді першої інстанції, просить в апеляційній скарзі і обвинувачений ОСОБА_3. Вказує, що ноутбука він не викрадав, що протокол допиту з його зізнанням у злочині слідчий сфальсифікував, а в судовому засідання він заявив про визнання вини внаслідок застосування щодо нього працівниками міліції насильства, погроз, а також їх обіцянки про те, що він отримає незначне покарання і буде відпущений додому. Стверджує, що його мати і дружина тяжко хворі, перебувають на лікуванні в закладах охорони здоров'я, а дітей, чотирьох і шести років, дружина була змушена залишити у своєї подруги. Свою відмову давати показання в судовому засіданні пояснює тим, що не знав обставин злочинів в яких його обвинувачено.

Апеляційний суд заслухав доповідь судді, промову прокурора і пояснення обвинуваченого, які підтримали кожний свою апеляційну скаргу, провів судові дебати, заслухав останнє слово обвинуваченого, перевірив матеріали кримінального провадження, обговорив доводи сторін і вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає до задоволення, а апеляційна скарга обвинуваченого - до часткового задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до положень частини 3 ст. 349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Відповідно до вимог ст.ст. 42, 364 КПК України обвинувачений має право виступати в судових дебатах.

Частиною третьою статті 42 КПК України передбачено, що підозрюваний, обвинувачений має право бути чітко і своєчасно повідомленим про свої права, передбачені цим Кодексом, отримати їх роз'яснення, правову допомогу захисника, в тому числі за рахунок держави у випадках, передбачених цим Кодексом та/або законом, що регулює надання безоплатної правової допомоги, в тому числі у зв'язку з відсутністю коштів на її оплату.

Згідно з ч.1 ст. 47 КПК України захисник зобов'язаний використовувати засоби захисту, передбачені цим Кодексом та іншими законами України, з метою забезпечення дотримання прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого та з'ясування обставин, які спростовують підозру чи обвинувачення, пом'якшують чи виключають кримінальну відповідальність підозрюваного, обвинуваченого.

Ці вимоги кримінального процесуального закону судом першої інстанції не дотримані.

Апеляційним судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_3 за рівнем своїх правових знань можливості самостійно захищати свої права і законні інтереси в даному кримінальному провадженні не мав, на попередніх стадіях провадження про свої права повідомлений належним чином не був і належної правової допомоги не отримав. Захисник був йому призначений тільки 27.02.2015, проте своїх процесуальних обов'язків не виконав.

Журнал судового засідання, носій інформації, на якому за допомогою технічних засобів зафіксовані процесуальні дії, містять дані про те, що права обвинуваченого ОСОБА_3 не роз'яснювались, з приводу дослідження доказів суд ухвалив «обмежитися оглядом характеризуючих даних», але не зробив нічого крім фіксації заяви обвинуваченого про повне визнання вини і його відмови від дачі показань. У добровільності такої позиції обвинуваченого суд не переконався, його ставлення до зазначених в обвинувальному акті фактичних обставин справи та висунутого проти нього обвинувачення не з'ясував, слова в судових дебатах йому не надав. Судовий розгляд кримінального провадження з моменту відкриття судового засідання до видалення суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку тривав 12 хвилин: з 16:19:00 до 16:25:20 і з 16:34:36 до 16:42:00. Так, на встановлення особи ОСОБА_3 і роз'яснення йому суті обвинувачення суд витратив 2 секунди.

Відповідно до ст. 314 КПК України до компетенції суду першої інстанції на стадії підготовчого провадження віднесено перевірку відповідності обвинувального акта вимогам цього Кодексу і прийняття, в залежності від встановленого, відповідного рішення. Підготовче судове засідання відбувається за участі прокурора, обвинуваченого, захисника, потерпілого, його представника та інших учасників кримінального провадження згідно з правилами, передбаченими цим Кодексом для судового розгляду. Після виконання вимог, передбачених статтями 342-345 цього Кодексу, головуючий з'ясовує в учасників судового провадження їх думку щодо можливості призначення судового розгляду і, в залежності від установленого, приймає одне з рішень, передбачених частиною 3 ст. 314 КПК України.

При цьому суд проводить підготовку до судового розгляду тільки у разі, якщо під час підготовчого судового засідання не будуть встановлені підстави для прийняття рішень, передбачених пунктами 1-4 частини третьої цієї статті.

Відповідно до ст. ст. 369, 371 КПК України судове рішення, у якому суд вирішує інші питання, окрім обвинувачення по суті, викладається у формі ухвали. У випадках, передбачених цим Кодексом, ухвала постановляється в нарадчій кімнаті.

Ці вимоги кримінального процесуального закону судом першої інстанції також не додержані.

Так, обвинувальний акт з додатками надійшов до суду 27.10.2014. Підготовче судове засідання 12.11.2014 і 29.12.2014 переносилось і відбулось тільки 10.02.2015 без участі захисника. При цьому суд за клопотанням прокурора, без участі захисника, двічі продовжував строк тримання ОСОБА_3 під вартою без ухвалення рішення про призначення судового розгляду, востаннє о 09:12 10.03.2015 продовжив його до 08.05.2015 і цього ж дня розглянув кримінальне провадження та ухвалив вирок.

Такі порушення кримінального процесуального закону перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, а отже є істотними і, відповідно до приписів ч.1 ст. 409 та ч.1 ст. 412 КПК України , складають підставу для скасування вироку.

При новому розгляді кримінального провадження ці порушення закону слід усунути, забезпечити додержання процесуальних прав обвинуваченого в повному обсязі, перевірити доводи сторони захисту і ухвалити судове рішення, яке відповідало б вимогам ч.1 ст. 370 КПК України.

Відповідно до ч.3 ст. 26 КПК України суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами і віднесені до його повноважень цим Кодексом.

Згідно з приписами ч.3 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно, якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.

Клопотань про дослідження будь-яких доказів про вирішення питання щодо запобіжного заходу сторони не заявили.

Обрати запобіжний захід, ухвалити новий вирок або закрити кримінальне провадження за таких обставин апеляційний суд не вправі, оскільки такі рішення в даному випадку суперечили б правилам, викладеним у ст.ст. 331, 417 і 420 КПК України.

Що стосується апеляційної вимоги обвинуваченого про направлення цього кримінального провадження до іншого суду першої інстанції, то вона задоволена бути не може, оскільки суперечить припису ст. 32 КПК України щодо територіальної підсудності. Згідно з ним кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення, а в разі, якщо було вчинено декілька кримінальних правопорушень, - суд у межах територіальної юрисдикції якого вчинено більш тяжке правопорушення. Більш тяжке з кримінальних правопорушень, в яких обвинувачується ОСОБА_3, вчинено на території м. Хуста, тобто в межах територіальної юрисдикції Хустського районного суду.

Передача кримінального провадження на розгляд іншого суду здійснюється тільки на підставах та в порядку, передбаченому ст. 34 КПК України, і не входить до повноважень апеляційного суду, який розглядає скарги на вирок в іншому процесуальному порядку: передбаченому ст. ст. 405, 407 цього Кодексу.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407 КПК України, Апеляційний суд Закарпатської області

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу прокурора Хустської міжрайонної прокуратури Любки Д.В. задовольнити, апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_3 задовольнити частково.

Вирок Хустського районного суду від 11.03.2015 щодо ОСОБА_3 скасувати.

Призначити новий розгляд кримінального провадження щодо ОСОБА_3 в Хустському районному суді зі стадії підготовчого провадження.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.

Судді