Постанова № 44302039, 20.05.2015, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа № 265/1450/15-а

Провадження № 2-а/265/53/15

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2015 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді - Козлова Д. О.,

при секретарі - Скоробогатько Г. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради про визнання неправомірними дій, зобов'язання здійснити перерахунок та виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулась до суду із адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради (надалі за текстом постанови - УПСЗН) про визнання дій відповідача неправомірними із зобов'язанням здійснити нарахування та виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку згідно ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» у розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, починаючи з дати призначення їй допомоги та до досягнення дитиною трирічного віку зі стягненням на її користь сплачений нею судовий збір. Також просила суд поновити їй строки на звернення до суду із адміністративним позовом. В обґрунтування заявлених вимог вказувала на те, що вона є матір'ю малолітнього ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, тому відповідно до закону їй повинно було нараховуватись допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі не меншому від мінімуму, встановленого для дітей віком до шести років. Натомість УПСЗН позивачці нарахувало допомогу в розмірі 130 грн. на місяць, а за період з березня 2013 року по серпень 2013 року - в сумі 542,83 грн. Вважає такі дії відповідача протиправними, оскільки рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року положення Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» були визнанні неконституційними в частині розповсюдження дії ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» на застрахованих та не застрахованих осіб в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, внаслідок чого було відновлено розповсюдження дії положень Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» лише на незастрахованих осіб. На підставі вказаного рішення КСУ на застрахованих осіб з 22 травня 2008 року було відновлено розповсюдження дії Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням»,положеннями якого також визначається розмір допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а саме: в розмірі не менше ніж розмір прожиткового мінімуму для дитини, встановленого законом. Враховуючи, що позивачка є застрахованою особою в системі соціального страхування, то вона має право на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років. Таким чином просила суд зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, розрахованої із розміру прожиткового мінімуму встановленого для дітей віком до 6 років, з моменту призначення допомоги та до досягнення дитиною повноліття.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 16 березня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_1 до УПСЗН про визнання неправомірними дій, зобов'язання здійснити перерахунок та виплату допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, починаючи з 22 лютого 2012 року по 12 вересня 2014 року, були залишені судом без розгляду (а. с. 25).

Позивачка у судове засідання не з'явилась, надавши суду заяву з проханням розглянути справу за поданим нею позовом без її участі.

Представник відповідача, яка діє на підставі довіреності, Борисенко Н. О., заперечувала проти задоволення заявлених позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі, вказуючи, що позивачкою були пропущені строки на звернення із позовом до адміністративного суду. Також зазначала, що з 1 липня 2014 року припинив свою дію розділ № 4 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» щодо Допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, тому ОСОБА_1 не має права на отримання такої допомоги. Також посилалась на письмові заперечення, за якими представник відповідача зазначала, що позивачка дійсно перебувала на обліку в УПСЗН Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради з 17 квітня 2012 року до 22 лютого 2015 року, як застрахована особа, та отримувала допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Вказувала, що Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» не передбачає розподілу на осіб, що мають право на отримання такої допомоги, на застрахованих та не застрахованих осіб. Зазначала, що до 30 червня 2014 року позивачці виплачувалась допомога по догляду за дитиною на підставі даного Закону в розмірі 130 грн. відповідно до «Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми». З 1 липня 2014 року позивачці було відновлено проведення виплат по догляду за першою дитиною до досягнення нею трирічного віку на підставі «Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми», затвердженого постановою КМУ від 27 грудня 2001 року № 1751. Таким чином виплата допомоги по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку з 1 липня 2014 року не передбачена позивачці Законом, тому вважає, що представники УПЗСН діяли у межах наданих ним повноважень. Вважаючи заявлені позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, просила суд відмовити у задоволені позову та заперечувала проти стягнення з відповідача судових витрат, посилаючись на те, що сплата судового збору не передбачена кошторисом видатків з місцевого бюджету на утримання відповідача на 2015 рік.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного вмотивування.

Матеріалами справи було встановлено, що ОСОБА_1 є матір'ю малолітнього ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим Жовтневим відділом державної реєстрації актів цивільного стану Маріупольського міського управління юстиції у Донецькій області, актовий запис № 309 від 6 березня 2012 року (а. с. 7).

Згідно наказу № 33-в від 17 квітня 2012 року Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя ОСОБА_1, секретарю судових засідань, було надано відпустку по догляду за дитиною до досягнення дитиною трьох років з 17 квітня 2012 року по 22 лютого 2015 року (а. с. 37).

Відповідно до довідки УПСЗН від 30 березня 2015 року вбачається, що ОСОБА_1 перебувала на обліку в УПСЗН Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради з 17 квітня 2012 року по 22 лютого 2015 року, отримуючи допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, згідно до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми». З вказаної довідки також вбачається, що позивачка отримувала щомісячну допомогу по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку з вересня 2014 року по січень 2015 року включно в розмірі 130 грн., а в лютому 2015 року отримала допомогу в розмірі 102,14 грн. (а. с. 32).

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» (в редакції з 1 січня 2002 року) (далі за текстом постанови - Загальний закон) встановлюється гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги з урахуванням складу сім'ї, її доходів та віку дітей і спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім'ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення.

За ст. 5 Загального закону державну допомогу сім'ям з дітьми призначають і виплачують органи соціального захисту населення за місцем проживання батьків.

Відповідно до ст. 13 Загального закону (в редакції від 1 січня 2002 року) право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за цим Законом має не застрахована в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування особа, яка фактично здійснює догляд за дитиною.

На підставі ст. 13 Загального закону (в редакції від 1 січня 2008 року на підставі Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів») право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за цим Законом має особа, яка фактично здійснює догляд за дитиною.

Стаття 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» (в редакції 2002 року) визначає, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається в розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

На підставі ч. 1 ст. 15 Загального закону (в редакції від 1 січня 2008 року на підставі Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів») допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 грн.

За п. 3 Прикінцевих положень Загального закону (в редакції від 1 січня 2002 року) розмір державної допомоги сім'ям з дітьми, передбачений ст. 15 цього Закону, визначається Верховною Радою України щороку у відсотковому відношенні до прожиткового мінімуму з поступовим наближенням до прожиткового мінімуму, але при цьому не може бути нижчим за величину, яка дорівнює 25 відсотків від встановленого рівня прожиткового мінімуму.

Пункт 3 Прикінцевих положень Загального закону (в редакції від 1 січня 2008 року на підставі Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів») визначав, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між: з 1 січня 2010 року - 100 % прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців.

Натомість Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» (далі за текстом постанови - Спеціальний закон) відповідно до Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначає правові, організаційні та фінансові основи загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян на випадок тимчасової втрати працездатності, у зв'язку з вагітністю та пологами, народженням дитини та необхідністю догляду за нею, у разі смерті, а також надання послуг із санаторно-курортного лікування та оздоровлення застрахованим особам та членам їх сімей.

Відповідно до ст. 42 Спеціального закону (в редакції до змін від 1 січня 2008 року) право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку має застрахована особа, яка фактично здійснює догляд за дитиною, яка надається застрахованим особам у формі матеріального забезпечення у період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку і частково компенсує втрату заробітної плати (доходу) у період цієї відпустки.

За ст. 43 Спеціального закону (в редакції до змін від 1 січня 2008 року) допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

На підставі Розділу ІІ «Про внесення змін до законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» було виключено ст. ст. 40-44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».

Однак суд зазначає, що рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 було визнано неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», щодо виключення ст. ст. 40-44 Спеціального закону.

Таким чином, з 22 травня 2008 року відновили свою дію положення ст. ст. 40-44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».

Також рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року були визнанні неконституційними зміни внесені Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів» до ст. ст. 13, 15 та Прикінцевих положень Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», внаслідок чого відновила дію редакція цих норм до внесення відповідних змін.

Водночас ані Законами України «Про Державний бюджет України на 2012 рік», «Про Державний бюджет України на 2013 рік», «Про Державний бюджет України на 2014 рік», ані іншими законами не встановлювалось обмеження щодо розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, порівняно із тим, що був закріплений у Загальному та Спеціальному законах.

Оскільки судом було встановлено, що ОСОБА_1 є застрахованою особою в системі соціального загальнообов'язкового державного соціального страхування, то щодо спору про виплату допомоги позивачці за період з 13 вересня 2014 року по 22 лютого 2015 року вбачається, що на відносини з виплати допомоги такій особі поширюються норми ст. ст. 40-44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», де зазначено, що право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку має застрахована особа, яка фактично здійснює догляд за дитиною, яка надається такій особі у розмірі не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Таким чином суд прийшов до висновку, що представниками УПСЗН позивачці нараховувалась допомога по догляду за дитиною на підставі Закону України «Про допомогу сім'ям з дітьми» замість Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», оскільки ОСОБА_1 є застрахованою особою.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковим мінімумом є вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості. Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, в тому числі щодо дітей віком до 6 років.

За ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» вбачається, що прожитковий мінімум застосовується для, крім іншого, встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2014 рік» було встановлено в 2014 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років - 1032 грн.

На підставі переліченого, порівнюючи нараховані до сплати суми ОСОБА_1 із сумами, які повинні були бути нараховані, суд прийшов до висновку, що до сплати позивачці були розраховані суми, які не відповідають розмірам, визначеним законом.

Позиція УПСЗН ґрунтується на постанові Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1751, однак вказана постанова КМУ не приймалась на виконання Закону України «Про державний бюджет України на 2014 рік», а також на виконання Спеціального закону, тому не підлягає застосуванню.

Виходячи із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами, суд дійшов висновку, що обчислення допомоги ОСОБА_1 по догляду за дитиною до трьох років повинна розраховуватись в розмірах, передбачених відповідними законами, тобто виходячи з прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, який встановлений Законами України про державний бюджет на відповідний рік.

З огляду на встановлені судом обставини, суд дійшов висновку, що представники відповідача діяли з порушення норм закону, нараховуючи та сплачуючи допомогу ОСОБА_1 по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в меншому розмірі, ніж визначений Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» та Законом України «Про державний бюджет України на 2014 рік».

Однак суд зазначає, що Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» з 1 січня 2015 року втратив чинність на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов'язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці».

На підставі переліченого позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню шляхом визнання дій відповідача неправомірними із зобов'язанням провести перерахунок та виплату позивачці допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до шести років, починаючи з 13 вересня 2014 року по 31 грудня 2014 року включно, відрахувавши фактично проведені позивачці виплати.

Суд не приймає при цьому посилання представника відповідача на те, що з 1 липня 2014 року внаслідок виключення з Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» розділу про допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку позивачка не мала права на отримання від УПСЗН виплат на утримання дитини, оскільки, по-перше, такі виплати після 1 липня 2014 року відповідач проводив позивачці на підставі п. 13 «Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1751, за якою для осіб, у яких закінчився строк виплати допомоги при народженні першої дитини, яка виплачується 24 місяці, на наступних 12 місяців призначається допомога до досягнення дитиною трирічного віку в розмірі 130 грн, а, по-друге, позивачка відноситься до застрахованих осіб, тому допомога ОСОБА_1 повинна була визначатись саме Спеціальним законом, а не Загальним законом.

Відповідно до ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування). Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

Згідно ч. 2 ст. 87 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

При цьому Законом України «Про судовий збір» не передбачено звільнення від сплати судових витрат органи праці та соціального захисту населення, які відповідно до цього закону звільнені лише від сплати судового збору за подання позовів до суду з конкретної категорії справ, тому відповідач не звільняється від сплати судових витрат позивачки за цією адміністративною справою.

Така ж позиція викладена у п. 13 Постанови від 16 березня 2012 року № 4 Пленуму Вищого Адміністративного Суду України «Про судову практику вирішення адміністративними судами спорів, що виникають у зв'язку із застосуванням статей 39, 48, 50, 52, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», де зазначено, що судам необхідно враховувати, що за п. 20 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» органи праці та соціального захисту населення звільняються від сплати судового збору лише у конкретних випадках та виключно за умови їх звернення до суду із позовом, тому в інших випадках органи праці та соціального захисту населення повинні сплачувати судовий збір на загальних підставах.

Відповідно ст. 88 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

При цьому представниками відповідача суду не було надано жодних доказів щодо важкого матеріального становища УПЗСН Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради або інших підстав неспроможності відповідача нести судові витрати по вказаній справі.

На підставі переліченого клопотання представника відповідача про звільнення від сплати судових витрат УПСЗН за наслідками розгляду позову ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

Позивачкою при вирішенні вказаного публічно-правового спору було сплачено судовий збір в розмірі 73,08 грн.

Враховуючи, що судом були задоволенні заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 за період з 13 вересня 2014 року по 31 грудня 2014 року, із заявленого нею періоду з 17 квітня 2012 року по 22 лютого 2015 року, то відповідно до частки задоволених позовних вимог суд вважає за необхідне стягнути з місцевого бюджету витрати по сплаті судового збору на користь позивачки в розмірі 8,60 грн.

Керуючись ст. ст. 8-11, 17, 18, 71, 86, 94, 159-167 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради про визнання неправомірними дій, зобов'язання здійснити перерахунок та виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років - задовольнити частково.

Визнати дії неправомірними та зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до шести років за період з 13 вересня 2014 року по 31 грудня 2014 року включно з відрахуванням фактично проведених виплат.

В задоволенні решти заявлених позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1, ІПН: НОМЕР_1, зареєстрованої в АДРЕСА_1, з місцевого бюджету витрати по сплаті судового збору в розмірі 8,60 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її проголошення, а особами що не були присутні при проголошенні - протягом 10 днів з дня отримання копії постанови, до Донецького апеляційного адміністративного суду через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя